Рішення

від 09.04.2014 по справі 366/126/14-ц

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №366/383/14-ц

Провадження №2/366/88/14

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2014 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого судді - Гончарука О.П., при секретарі Форощі І.С., за участю: позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представник відповідача ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Іванківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним угод купівлі-продажу та угоди дарування,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача в якому просить суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу від 26.04.2013 року про купівлю - продаж домоволодіння разом з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, зареєстрованої в Реєстрі нотаріальних дій за № 952 укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_4; визнання недійсною угоду від 27.04.2013 року про купівлю-продаж земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, площею 0,25 га, кадастровий номер 3222080303:02:003:0009, призначена для будівництв та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, зареєстрованої в Реєстрі нотаріальних дій за № 953 укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а також визнати недійсною угоду дарування земельної ділянки від 27.04.2013 року, яка розташована в АДРЕСА_1, площею 0,1001 га, кадастровий номер 3222080303:02:002:0009, призначена для особистого селянського господарства, зареєстрованої в Реєстрі нотаріальних дій за № 961 укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_4;

Позивач вказує на те, що вищевказані угоди є недійсними, так як вчинені під впливом обману відповідача та помилки позивача.

В судовому засіданні позивач та представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити повністю.

Відповідач та представник відповідача проти позову заперечили. Зауважили, що позов є безпідставним; просили суд відмовити у задоволенні вказаного позову повністю.

Під час судового засідання третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_6, вказала на те, що під час підписання вказаних угод вона встановила осіб та перевірила їх дієздатність, роз'яснила сторонам зміст угод, а також під час виконання підписів у оспорюваних угодах позивач знаходилась в нотаріальній конторі, де здійснювала підпис у її присутності. Вважає, що позов ОСОБА_1 є безпідставним та таким що не підлягає задоволенню.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили суду, що дійсно у їх присутності позивач отримала у відповідача кошти за продаж свого майна.

Суд вислухавши сторін, їх представників, третю особу, свідків дослідивши матеріали справи, перевіривши надані сторонами докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 26.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладені договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташованої за вищевказаною адресою, площею 0,25 га, кадастровий номер 3222080303:02:003:0009, призначена для будівництв та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Також, між позивачем та відповідачем 27.04.2013 року був укладений договір дарування земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1, площею 0,1001 га, кадастровий номер 3222080303:02:002:0009, призначена для особистого селянського господарства.

Всі договори були посвідчені приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу ОСОБА_6, а також підписані сторонами у її присутності. Особи під час підписання угод встановлені. Їх дієздатність, а також належність ОСОБА_1 житлового будинку та земельних ділянок нотаріусом перевірено.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь - якому елементі правочину.

Частина 1 статті 229 ЦК України встановлює, що особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Також, згідно ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Однак, як роз'яснено у пунктах 19,20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, пояснень наданих в судовому засіданні позивачем та представником позивача, звертаючись з вимогою про визнання недійсними договорів купівлі - продажу будинку та земельної ділянки, а також договору дарування земельної ділянки позивач посилається, як на підставу визнання недійсним оспорюваних договорів на положення ст.ст.215-216 та ст.ст.229-230 ЦК України, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги тим, що оспорюванні нею угоди купівлі-продажу та дарування вчинені нею під впливом обману відповідача та помилки позивача.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, позивачем у справі належних доказів на підтвердження вимог не наведено, а її доводи ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Іванківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним угод купівлі-продажу та угоди дарування є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

На основі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 203, 204, 215, 229, 230, 319, 655, 717 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, ст.ст.1, 3, 4, 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Іванківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним угод купівлі-продажу та угоди дарування - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні - у той же строк з дня одержання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.П. Гончарук