Постанова

від 24.04.2014 по справі 914/4855/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р. Справа № 914/4855/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас-2001" м. Артемівськ

на рішення господарського суду Львівської області від 25.02.2014 р.

у справі № 914/4855/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" м.Львів

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас-2001" м.Артемівськ

до відповідача 2 приватного підприємства "Укрбудіндустрія" м.Львів

про стягнення 120 425, 62 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Цукорник С.Г. - за довіреністю б/н від 16.04.2014 р.;

відповідачів: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду господарського суду Львівської області від 25.02.2014 р. (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено частково, стягнуто з першого відповідача на користь позивача 120 425,62 грн. попередньої оплати та 2 410 грн. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні позовних вимог до другого відповідача у позові відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що всупереч вимог ст. 193 ГПК України, першим відповідачем не виконано вимог умов контракту №12/11 на поставку вугілля від 12.11.2012р., а тому правомірною у відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України є задоволена судом вимога про повернення суми попередньої оплати за недопоставлене вугілля на суму 120 425,62 грн.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України договір поруки №15/06/13-1 від 15.06.2013 р. припинився, так-як був укладений на строк чотири місяці з урахуванням пред'явленої вимоги позивача після 15.10.2013 р., судом відмовлено у солідарній вимозі до другого відповідача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, першим відповідачем до апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В цілому, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено правила підсудності, визначеної ст. 15 ГПК України і неправомірно розглянуто спір не у господарському суду Луганської області, тобто не за місцезнаходженням основного відповідач - ТзОВ "Атлас-2001" м.Артемівськ, а у господарському суді Львівської області за місцезнаходженням другого відповідача - ПП «Укрбудіндустрія» м. Львів, правовідносини між яким у нього відсутні.

Також, у апеляційній скарзі звертається увага на те, що у відповідності до п.п. 4.1 та 7.3 контракту на постачання вугілля від 12.11.2012 р., продавець (перший відповідач) починає відвантажувати вугілля після отримання письмової заявки.

Продавець здійснює оформлення залізничних накладних у відповідності з інструкціями покупця (позивача), які надаються мінімум за 5-ть днів до початку відвантаження.

У разі, якщо визначені інструкції покупця не будуть містити вищенаведених відомостей , а також будуть надані з порушенням строку, продавець не несе відповідальності за нездійснення залізничною дорогою перевезення та зрив поставок на адресу покупця.

При цьому, за твердженнями першого відповідача, заявка позивачем датована 18.11.2013 р., надіслана у його адресу 21.11.2013 р. і отримана ним згідно витягу із офіційного сайту «Укрпошти», лише 27.11.2013 р.

Оскільки позивачем подано заявку із порушенням строків та не надано доказів надсилання першому відповідачу у визначений строк інструкцій щодо місця доставки вугілля, невиконання умов договору сталося не з його вини, тому на його думку відсутні підстави для задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач висловив власні заперечення, які в цілому обґрунтовуються тими ж підставами, обставинами та доказами, які стали основою прийняття оскаржуваного рішення.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та клопотання, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідно від 03 та 04.04.2014 р. (а.с. 91-94).

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним, 12.11.2012 р. між ТзОВ "Укр-вуглепром" (покупець) та ТзОВ "Атлас-2001" (постачальник) було укладено контракт №12/11 на поставку вугілля (а.с.23-28).

За цим договором постачальник (перший відповідач) продає, а покупець (позивач) купує енергетичне вугілля марки "Т", насипом в обсязі до 10 000 метричних тон +/- 20% на умовах DDP ТзОВ "Укр-вуглепром" за період з листопада 2012 р. по грудень 2013 р.

Відповідно до п. 1.2. договору, покупець відшкодовує продавцю вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля на умовах даного договору.

На виконання умов договору, позивач здійснив передоплату в розмірі 300 000 грн. вартості залізничного тарифу, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 22.11.2012 р. та здійснив передоплату за поставку вугілля в розмірі 70 000 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 22.11.2012 р., 23.11.2012р., 26.11.2012 р., усі ПАТ АТ «Астра-Банк» (а.с.29-32).

Згідно п. 4.1 договору, покупець відвантажує товар після отримання письмової заявки покупця. Допускається передача заявки як електронною поштою, так і в оригіналі поштовим зв'язком.

30.11.2012 р. відповідач згідно поданої позивачем заявки здійснив поставку вугілля на суму 229 574 грн. 38 коп. з врахуванням залізничного тарифу, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000092 від 30.11.2012 р., №РН-0000093 від 30.11.2012 р., №РН-0000094 від 30.11.2012 р., №РН-0000095 від 30.11.2012 р., №РН-0000096 від 30.11.2012 р. (а.с. 33-37).

В подальшому позивач надіслав в адресу першого відповідача заявки на поставку решти вугілля, перша за вих. № 02/2812 від 28.12.2012 р. з вимогою поставки вугілля на залишок суми у розмірі 140 425,5 грн., інша за вих. № 18/11/13 від 18.11.2013 р. на суму 120 420 грн., оскільки 06.06.2013 р. перший відповідач повернув позивачу частину коштів в розмірі 20 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 06.06.2013 р.

Остання вимога згідно поштового фіскального чеку була відправлення з поштового відділення 21.11.2013 р. (а.с.38-40).

У зв'язку із недопоставкою вугілля протягом тривалого періоду, позивач надіслав першому відповідачу лист-вимогу за вих. №10/12/13 від 10.12.2013 р., в якій вимагав повернути суму передоплати у розмірі 120 420 грн. і яка згідно поштового фіскального чеку відіслана 10.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, перший відповідач свої зобов'язання щодо поставки оплаченого вугілля не виконав, на дату розгляду справи в суді першої інстанції вугілля не поставив, сплачену суму грошових коштів не повернув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610, ч.ч.1, 3 ст. 612, ст. 615, ч. 2 ст. 693 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

Крім цього, судом встановлено, що 15.06.2013 р. між ТзОВ "Укр-вуглепром" (кредитор) та ПП "Укрбудіндустрія" (поручитель) укладено договір поруки №15/06/13-1.

У відповідності до умов договору поруки поручитель (другий відповідач) поручається перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язку на суму 120 425, 62 грн. за договором поставки вугілля №12/11 від 12.11.2012 р., укладеним між ТзОВ "Укр-вуглепром" та ТзОВ "Атлас-2001".

Згідно п.п. 3.1, 4.1, 6.1 такого договору, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 120 425,62 грн.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 1.1. цього договору, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє протягом чотирьох місяців з моменту його підписання.

30.10.2013 р. за вих. №14/10/13 від 14.10.2013 р. позивач звертався до другого відповідача з претензією про оплату коштів в розмірі 120 425,62 грн. Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 543, ч.ч.1, 2 ст. 553, ч.ч.1,2 ст. 554, ч. 4 ст. 559 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається із вказаного вище договору поруки, він є чинним протягом чотирьох місяців з моменту його підписання, відтак позивач повинен був пред'явити вимогу до другого відповідача протягом чотирьох місяців з моменту його підписання, тобто, до 15.10.2013 р.

Вимога (претензія) була пред'явлена відповідачу 30.10.2013 р., тобто, після закінчення строку дії договору поруки, відтак позовні вимоги до другого відповідача є безпідставними, оскільки такий договір станом на день подання позову до суду уже був припиненим, тому суд першої інстанції в такій частині позовних вимов правомірно відмовив у задоволенні.

Що стосується заперечень першого відповідача, то апеляційним господарським судом враховується, що ч. 3 ст. 15 ГПК України встановлено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Докази визнання недійсним договору поруки в матеріалах справи відсутні. Таким чином, при винесенні ухвали про порушення провадження у справі, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 15 ГПК України щодо територіальної підсудності даного спору саме господарському суду Львівської області, беручи до уваги місцезнаходження другого відповідача.

Крім цього, як випливає із змісту ст. 553 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника.

Як вбачається з наведеного, згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Законом також не встановлено обмежень щодо розміру, в межах якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором.

Належить також зазначити, що для поручителів як суб'єктів правовідносин поруки чинним ЦК України спеціальні вимоги не передбачені. За загальним правилом ними можуть бути юридичні особи всіх форм власності і організаційно-правових форм та фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що прийняте судом першої інстанції та оскаржуване першим відповідачем рішення, прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів,не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд:

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області 24.02.2014 р. у справі № 914/4855/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.04.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.