Постанова

від 07.05.2014 по справі 913/24/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.05.2014р. справа №913/24/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М. секретаря Ломовцевої Ю.І. за участю представників від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 20.03.2014 року у справісправа №913/24/14 (суддя Смола С.В.) за позовомОбласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода» м.Луганськ до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-2» м.Луганськ проврегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору від 02.09.2013р. №2260

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014р. позивачем, Обласним комунальним підприємством «Компанія «Луганськвода» м.Луганськ до господарського суду Луганської області подана позовна заява до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-2» м.Луганськ про прийняття спірних пунктів 1.2, 3.1, 4.2, 7.5, 7.11, 8.3 договору про надання послуг з централізованого водопостачання №2260 від 02.09.2013р. між ОКП «Компанія «Луганскьвода» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-2» в редакції позивача (а.с.2-6).

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.03.2014 року позов задоволено частково (а.с.161-167).

Врегульовано розбіжності, які виникли між Обласним комунальним підприємством "Компанія "Луганськвода" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-2» при укладенні договору про надання послуг з централізованого водопостачання №2260, а саме:

Пункт 3.1 договору викладено в редакції позивача: "Виробник" через системи комунального водопостачання надає питну воду "Споживачу" в обсягах, вказаних в п.5 Паспорту водного господарства (далі - Додаток 1), який є невід'ємною частиною договору, до точки підключення мереж "Споживача". Точка розподілу, у якої відбувається передача води - точка підключення мереж "Споживача" до системи водопостачання "Виробника", яка зазначена у п.1.6 Додатку 1 та на схемі (генплані) (розділ 2 Додатку 1). Відповідно до проектної документації, розробленої спеціалізованою організацією та технічних умов "Виробника", "Споживач" у точці підключення установлює (за свій рахунок) прилад обліку використаної води. Без виконання цієї умови підключатися до мереж виробника "Споживачу" забороняється".

В решті позову відмовлено.

Пункт 1.2 договору викладено в редакції відповідача: "В ході виконання договірних зобов'язань, сторони керуються умовами даного договору, а також Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV, "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила користування), та іншими діючими нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини сторін за даним договором".

Пункт 4.2 договору викладено в редакції відповідача: "Обсяг стічних вод, зафіксований даним договором, може бути зменшено або збільшено у межах технічної спроможності систем водовідведення "Виробника". У разі запланованих змін у діяльності "Споживача", якщо вони ведуть до зміни обсягів скиду стічних вод, "Споживач" в місячний строк до моменту виникнення змін надає "Виробнику" заяву та відповідні документи (обґрунтування та підтверджуючі розрахунки) для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір".

Пункт 7.5 договору викладено в наступній редакції: "Споживач" відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб (у т.ч. індикаторів впливу постійного магнітного поля) і деталей пломбування, встановлених "Виробником" та представниками територіальних органів Держспоживстандарту в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку, незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби ( у т.ч. індикатори впливу постійного магнітного поля), накладені "Виробником" або органами Держспоживстандарту, має право лише "Виробник" або "Споживач" за письмовим дозволом "Виробника". У разі самовільних дій "Споживача" розрахунок води здійснюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил користування.

У випадках, передбачених п.5.17 Правил користування "Виробник" має право вимагати від "Споживача" проведення позачергової повірки встановлених засобів обліку до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу з метою контролю правильності їх показів".

Пункт 7.11 договору викладено в редакції відповідача: "У разі відсутності засобів обліку стічних вод, їх облік здійснюється по кількості води, наданої "Споживачу" з мереж водопостачання (у т.ч. гарячого) та інших джерел:

· у випадку, якщо об'єм стічних вод відрізняється від об'єму водоспоживання у зв'язку з наявністю у "Споживача" власних джерел водоспоживання, їх облік здійснюється за показаннями приладів обліку, встановлених на водозаборах "Споживача", а при їх відсутності - за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах "Споживача";

· якщо "Споживач" має власні водозабори і у визначений строк не надіслав "Виробнику" даних про обсяги скиду стічних вод до мереж водовідведення за попередній місяць або надіслав недостовірні дані щодо обсягів скиду, "Виробник", відповідно до умов договору здійснює розрахунок оплати за скид стічних вод за розрахунками попереднього місяця або за пропускною спроможністю відповідних мереж "Споживача". При цьому "Виробник" має право зробити перерахунок за період подання "Споживачем" недостовірних даних в межах строку позовної давності;

· при наявності у "Споживача" гарячого водопостачання, облік стічних вод гарячої води визначається встановленими "Споживачем" засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру та пройшли державну метрологічну атестацію. У разі відсутності приладу обліку гарячої води, або у разі порушення строків його державної повірки, обсяг стоків гарячої води визначається згідно розрахунку, наведеному у Додатку 1 до договору".

Пункт 8.3 договору викладено в редакції відповідача: "Оплата за надані послуги здійснюється "Споживачем" наступним шляхом: "Споживач" здійснює авансовий платіж у розмірі 100% від суми нарахувань за попередній місяць до 07 числа поточного розрахункового місяця - на поточний рахунок "Виробника", який вказаний у останньому по даті надання груп - рахунку/іншому платіжному документі.

Остаточний розрахунок за поточний місяць "Споживач" здійснює на протязі 3 (трьох) банківських днів після отримання груп-рахунку або іншого платіжного документу за поточний місяць, який складається згідно Акту про кількість фактично наданих послуг у поточному місяці.

Груп-рахунок або інший платіжний документ може бути наданий "споживачу" наступним способом: На електронну поштову скриньку

---

(вказати електронну адресу). Факсом на номер

---

(вказати № факсу). В інший спосіб

---

(вказати).

У разі надання "Споживачу" груп-рахунку або іншого платіжного документу по електронній пошті або факсом, оригінали вказаних документів (з підписами та печатками) передаються "Споживачу" наприкінці місяця разом з податковими накладними та іншими документами, пов'язаними з виконанням договору.

При перевищенні у стічних водах "Споживача" рівня вмісту ДК забруднюючих речовин, в порівнянні зі встановленими у невід'ємній частині договору Додатку № 2, "Споживач" здійснює оплату на протязі 7 (семи) календарних днів з дня отримання груп-рахунку або іншого платіжного документу на розрахунковий рахунок "Виробника", який вказаний у груп-рахунку або іншому платіжному документі.

Форма розрахунків - безготівкова".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-2» м.Луганськ на користь Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" м.Луганськ судовий збір в сумі 286 грн. 75 коп.

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд, посилаючись на вимоги законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання», Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190, пункт 3.1 договору виклав в редакції позивача, в решті позову відмовив, а п.1.2, 4.2, 7.11, 8.3 - в редакції відповідача, оскільки відповідач вже приєднаний до систем централізованого водопостачання та водовідведення, і тому положення розділу ІV Правил №190 до останнього застосовуватися не можуть. В редакції суду викладений пункт 7.5 договору.

Позивач, Обласне комунальне підприємство "Компанія "Луганськвода" звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив про необґрунтованість та незаконність судового рішення та просив скасувати рішення господарського суду Луганської області у даній справі в частині викладення п.п.1.2, 4.2, 7.5, 7.11, 8.3 договору в редакції відповідача та прийняти та прийняти нове рішення, яким п.п.1.2, 4.2, 7.5, 7.11, 8.3 договору № 2260 від 02.09.2013р. прийняти в редакції позивача та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Апелянт, зокрема, вказує на те, що згідно резолютивної частини рішення Державної служби України з питань регуляторної політики від 01.04.2013р. №11 Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства запропоновано визнати наказ Держкомбуду від 19.02.2002р. №37 таким, що втратив чинність. Це рішення носить рекомендаційний характер. Крім того, апелянт вказує на те, що не виконано низку вимог, зазначених у ст.28 наведеного Закону, а саме: до газети «Урядовий кур»єр» рішення не опубліковане, до органів юстиції відповідних звернень не надходило, державна реєстрація не скасована.

Також апелянт вказує на те, що у резолютивній частині рішення суду зазначено, що у представника позивача відсутній номер довіреності, доданої до матеріалів справи, проте це не відповідає дійсності.

24.04.2014р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, який розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (а.с.189-191).

Сторони у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи, явка яких не визнавалася обов»язковою.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Обласне комунальне підприємство «Компанія «Луганськвода» є юридичною особою ( ідентифікаційний код 32538783), що підтверджено Статутом, довідкою з ЄДРПОУ, та витягом з ЄДР (а.с.10-16).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Динамо-2» юридична особа (ідентифікаційний код 31783928), що підтверджено Витягом з ЄДР ( а.с.31-33).

Позивач, посилаючись на норми ст.ст.181,179 ГК України направив два примірника проекту договору про надання послуг з централізованого водопостачання №2260 від 02.09.2013р. на адресу відповідача.

Відповідач підписав договір з протоколом розбіжностей, про що зробив застереження у договорі та надіслав лист №0912/13 від 09.12.2013р. на адресу позивача, який було отримано 10.12.2013р. (а.с.24-25, 26-29).

В протоколі розбіжностей відповідач пропонував наступне, а саме:

- з тексту п.1.2 договору виключити слова "Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (надалі Правила приймання), місцевими Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації (надалі місцеві Правила приймання), "Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (надалі Інструкція)";

- доповнити п.3.1 договору абзацом наступного змісту: "Споживачі, які вже підключені до мережі Виробника, проектну документацію не надають";

- з тексту п.4.2 договору виключити слова: "Без внесення змін до договору може бути збільшено обсяг стічних вод, вказаний в п.5 Додатку № 1, на середньорічний об'єм стічних вод, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій, у випадку їх неорганізованого потрапляння в мережі водовідведення "Споживача" або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території "Споживача", у мережі водовідведення "Виробника";

- доповнити останній абзац п.7.5 договору реченням "За проведення позачергової перевірки встановлених засобів обліку до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу сплачує Виробник";

- з тексту п.7.11 договору виключити слова: "у випадку, якщо об'єм стічних вод відрізняється від об'єму водоспоживання у зв'язку з неорганізованим потраплянням стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій, в мережі водовідведення "Споживача" або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території "Споживача", у мережі водовідведення "Виробника", як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення, їх об'єм визначається за формулою, встановленою пунктами 4.10-4.13 Правил користування";

- з тексту п.8.3 договору виключити слова: "та при неорганізованому потраплянні стічних вод, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій".

Позивач, розглянувши протокол розбіжностей не погодився в цілому з запропонованими відповідачем змінами до умов договору, а саме: пунктів 1.2, 3.1, 4.2, 7.5, 7.11 та 8.3 вважає такими, що повинні бути прийняті у редакції ОКП «Компанія «Луганськвода».

За таких підставі позивач звернувся до господарського суду із зазначеним позовом до відповідача щодо врегулювання розбіжностей щодо спірних пунктів договору.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо врегулювання переддоговірного спору щодо укладання договору про надання послуг з централізованого постачання та водовідведення.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-1У, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002р. №2918-Ш, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за № 936/15627 (далі - Правила № 190).

Відповідно до ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів.

Послуги з надання водопостачання та водовідведення за змістом ст. 1, п.1 ч.1 ст. 13 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" є одним з видів комунальних послуг.

Згідно ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

В силу ч.3 ст.179 ГК України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.6 ст.179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Таким чином, укладання договору на водопостачання та водовідведення є обов'язковим в силу закону.

Відповідно ч.ч.2,3 ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1 ст.181 ГК України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. При цьому, згідно ч.4 цієї норми, у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

За змістом ч.5 ст.181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. При цьому, за змістом ч.7 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Розглядаючи неврегульовані розбіжності договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання №2260 від 02.09.2013р. по п.п. 1.2, 3.1, 4.2, 7.5, 7.11 та 8.3., судова колегія зазначає наступне.

По пункту 1.2 договору.

Пункт 1.2 договору слід викласти в редакції відповідача та виключити з тексту зазначеного пункту посилання на наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 "Про затвердження Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. N 2918-III у договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання.

Згідно п.1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідач зазначає, що на даний час дія наказу № 37 від 19.02.2002р. рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 01.04.2013р. № 11 "Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003р. № 1160-ІV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства" зупинена.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" уповноважений орган має право здійснювати експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на відповідність цих актів вимогам статей 4, 5, 8-13 цього Закону.

Частинами 3-6 вказаної статті передбачено, що у разі виявлення в регуляторних актах або в діях органів, зазначених у частині першій цієї статті, порушень вимог статей 4, 5, 8-13 цього Закону уповноважений орган приймає рішення про необхідність усунення виявлених порушень принципів державної регуляторної політики органом, що прийняв цей акт. Рішення про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики може стосуватися регуляторного акта у цілому або окремих його положень.

Рішення уповноваженого органу не пізніше наступного робочого дня після його прийняття надсилається органу виконавчої влади, що прийняв регуляторний акт, щодо якого було прийнято відповідне рішення.

Рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

01.04.2013р. Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва було прийнято рішення № 11 "Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України", яким запропоновано Міністерству регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства визнати таким, що втратив чинність наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 "Про затвердження Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", оскільки його норми не відповідають вимогам діючого законодавства та принципам державної регуляторної політики.

Частинами 6-9 ст.28 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що у разі невиконання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або не оскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в цьому Законі строку дія регуляторного акта або окремих його положень, щодо яких було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку для виконання такого рішення.

Уповноважений орган публікує в газеті "Урядовий кур'єр" повідомлення про зупинення дії регуляторного акта або окремих його положень не пізніше десяти робочих днів з дня зупинення дії цього регуляторного акта або окремих його положень.

Якщо рішення про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики прийнято щодо регуляторного акта, зареєстрованого в органі юстиції, уповноважений орган не пізніше трьох робочих днів з дня зупинення дії регуляторного акта або окремих його положень надсилає повідомлення про зупинення дії до органу юстиції, який зареєстрував відповідний регуляторний акт.

Орган юстиції не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання повідомлення уповноваженого органу скасовує прийняте ним рішення про державну реєстрацію регуляторного акта, дію якого або окремих його положень було зупинено, і повідомляє про це уповноважений орган та орган виконавчої влади, що прийняв цей регуляторний акт.

Враховуючи викладені приписи законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на даний час дія наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37 "Про затвердження Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України" рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 01.04.2013р. №11 зупинена, а тому у суду відсутні правові підстави включення посилання на зазначений наказ в п.1.2 договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо викладення пункту 1.2 договору в редакції відповідача та виключення з тексту зазначеного пункту з посиланням на наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 "Про затвердження Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", проте вважає за необхідне зазначити про наступне.

З листа Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, надісланого на адресу господарського суду Луганської області вбачається, у зв»язку з тим, що Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства було виконано Рішення, Держпідприємництво України не направляло відповідні повідомлення до редакції газети «Урядовий кур»єр» та Міністерства юстиції України (а.с. 168-169).

З відповіді Державного підприємства Редакції газети «Урядовий кур»єр» №85/04 від 25.02.2014р. вбачається, що повідомлення Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва про зупинення дії наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 "Про затвердження Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України" в газеті «Урядовий кур»єр» не публікувалося (а.с.124).

Згідно листа Міністерства юстиції України №137-0-32-14/10.1 від 28.02.14р., надісланого на адресу господарського суду Луганської області, вбачається, наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України про визнання таким, що втратив чинність наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 "Про затвердження Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України" не зареєстровано (а.с.138-139).

Отже, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції передчасно зроблено висновок щодо зупинення на даний час дії наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 "Про затвердження Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України" рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 01.04.2013р. № 11.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявний Акт №16/7 від 16.01.2014р., складений комісією у складі в/п Луганського управління «Компанія «Луганськвода» та директора ТОВ «Динамо-2», яким виявлено неможливість попадання атмосферних опадів з території підприємства у систему централізованої каналізації (а.с.41).

Актом від 15.01.2014р., складеним комісією на підставі інструментального і візуального обстеження висотного розташування площадки тимчасового зберігання автотранспорту, розташованої за адресою: м.Луганськ, вул.Шелкового,1Г, прилеглої проїзної частини автодороги і каналізаційних люків побутової каналізації, розташованих за межами площадки і дороги на можливість попадання атмосферних осадків з площадки і автодороги в каналізацію встановлено, що на території ТОВ «Динамо-2» ливневі колодязі (дощозбірники) відсутні та неможливе попадання атмосферних опадів в каналізаційну мережу позивача (а.с.42)

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що на території ТОВ «Динамо-2» ливневі колодязі (дощозбірники) відсутні та неможливе попадання атмосферних опадів в каналізаційну мережу позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду про викладення даного пункту у редакції відповідача, але не з підстав зупинення дії наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37.

Щодо пункту 3.1. договору.

Пункт 3.1 договору підлягає викладенню в редакції позивача: "Виробник" через системи комунального водопостачання надає питну воду "Споживачу" в обсягах, вказаних в п.5 Паспорту водного господарства (далі - Додаток 1), який є невід'ємною частиною договору, до точки підключення мереж "Споживача". Точка розподілу, у якої відбувається передача води - точка підключення мереж "Споживача" до системи водопостачання "Виробника", яка зазначена у п.1.6 Додатку 1 та на схемі (генплані) (розділ 2 Додатку 1). Відповідно до проектної документації, розробленої спеціалізованою організацією та технічних умов "Виробника", "Споживач" у точці підключення установлює (за свій рахунок) прилад обліку використаної води. Без виконання цієї умови підключатися до мереж виробника "Споживачу" забороняється", враховуючи наступне.

Відповідно до п.4.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (далі - Правила користування) для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Форма технічних умов наведена в додатку 1 до цих Правил. Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву;опитувальний лист за формою згідно з додатком 2; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території. Технічні умови мають містити графічний матеріал із нанесенням відповідних інженерних мереж та місць приєднання до них об'єкта будівництва. Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску.

Колегія суддів зазначає, що відповідачу вже раніше (17.01.2001р.) були видані технічні умови № 4-Л (а.с.67-68), і що приписами п.4.1 Правил користування передбачена видача технічних умов тільки один раз при підключенні до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо викладення зазначеного пункту договору в редакції позивача, оскільки вона відповідає приписам Правил користування…

По пункту 4.2 договору.

Пункт 4.2 договору слід викласти в редакції відповідача: "Обсяг стічних вод, зафіксований даним договором, може бути зменшено або збільшено у межах технічної спроможності систем водовідведення "Виробника". У разі запланованих змін у діяльності "Споживача", якщо вони ведуть до зміни обсягів скиду стічних вод, "Споживач" в місячний строк до моменту виникнення змін надає "Виробнику" заяву та відповідні документи (обґрунтування та підтверджуючі розрахунки) для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір", враховуючи наступне.

Пункти 4.10-4.13 Правил № 190, на які позивач посилається в обґрунтування редакції вказаного пункту договору, знаходяться у розділі IV цих Правил "Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення і визначають алгоритм об'єму поверхневих стічних вод, для застосування цих даних при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Разом з цим, розділом V зазначених Правил користування, який має назву "Система обліку водопостачання та водовідведення" регулюються питання, пов'язані з обліком, в тому числі прийнятих стоків.

Згідно п. 5.1. Правил користування облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

У разі відсутності у споживача засобу обліку або неможливості виконати ремонт існуючого виробник має право зобов'язати споживача встановити або замінити засіб обліку у визначений ним термін відповідно до умов договору (п. 5.9 Правил користування).

Відповідно до п. 5.29. Правил користування у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3)за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5)на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що запропонований позивачем у спірному пункті договору (5.9.) порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод (згідно пунктів 4.10. - 4.13. Правил користування) не може застосовуватися у даному випадку, так як пункти 4.10. - 4.13. Правил користування застосовуються при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, оскільки відповідач вже приєднаний до систем централізованого водопостачання та водовідведення, що не оспорюється позивачем, а тому, положення розділу IV Правил № 190 до відповідача застосовуватися не можуть.

Щодо пункту 7.5 договору.

Пункт 7.5 договору місцевий господарський суд виклав в редакції, яка відповідає приписам п.5.17 Правил № 190, а саме: "Споживач" відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб (у т.ч. індикаторів впливу постійного магнітного поля) і деталей пломбування, встановлених "Виробником" та представниками територіальних органів Держспоживстандарту в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку, незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби ( у т.ч. індикатори впливу постійного магнітного поля), накладені "Виробником" або органами Держспоживстандарту, має право лише "Виробник" або "Споживач" за письмовим дозволом "Виробника". У разі самовільних дій "Споживача" розрахунок води здійснюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил користування.

У випадках, передбачених п.5.17 Правил користування "Виробник" має право вимагати від "Споживача" проведення позачергової повірки встановлених засобів обліку до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу з метою контролю правильності їх показів".

В той же час, колегією суддів приймаються до уваги доводи позивача відносно того, що зазначений пункт договору буде застосовуватися винятково у випадках, передбачених п.5.17 Правил користування, згідно якого у разі порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з'єднувальних частинах, накладених представником виробника, виявлення фактів штучного впливу на роботу засобів обліку виробник має право вимагати від споживача проведення позачергової їх повірки до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу з метою контролю правильності їх показів. У таких випадках позачергова повірка засобів обліку виконується за рахунок споживача.

Щодо пунктів 7.11 та 8.3 договору.

Пункт 7.11 та п.8.3 підлягають викладенню в редакції відповідача, оскільки відповідач вже приєднаний до систем централізованого водопостачання та водовідведення, і тому, положення розділу IV Правил № 190 до останнього застосовуватися не можуть.

Крім того, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до пп.2.2 п.2 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37, передбачено, що за додаткову кількість стічних вод, що надходить до міської каналізації у період дощів та сніготанення через люки каналізаційних колодязів та приймачі дощової каналізації на території Підприємств, останні сплачують згідно з пунктом 15.9 вищевказаних Правил користування. Під Правилами користування в даному випадку розуміється посилання на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65, який на даний час втратив чинність на підставі наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008р. № 190.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позовні вимоги щодо врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору від 02.09.2013р. №2260 підлягають задоволенню частково, при цьому звертає увагу на наступне.

В матеріалах справи наявна довіреність №73 від 03.09.2013р., видана на заступника начальника юридичного відділу відокремленого підрозділу «Луганське управління ОКП «Компанія «Луганськвода» Шевченко Олега Валерійовича на представництво інтересів Компанії в судах України (а.с.59).

Як вбачається з матеріалів справи, у протоколах судового засідання від 20.01.2014р., від 03.03.2014р., від 20.03.2014р. (а.с.62, 127, 158), ухвалі суду від 03.03.2014р. (а.с. 129-132), у резолютивній частині рішення господарського суду Луганської області від 20.03.2014р. по справі №913/24/14 (а.с.159-160) та у вступній частині рішення господарського суду Луганської області від 20.03.2014р. по справі №913/24/14 (а.с.161) зазначено, що «у засіданні суду брав участь представник позивача Шевченко О.В. - заступник начальника юридичного відділу, довіреність б/н від 03.09.2013р.».

Проте, вказане процесуальне порушення не є підставою для скасування судового рішення відповідно до вимог ст. 104 ГПК України.

Інші твердження апелянта не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому відхиляються колегією суддів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Компанія «Луганськвода» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 20.03.2014р. у справі №913/24/14 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 20.03.2014р. у справі №913/24/14- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В.Зубченко

В.М.Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Луганської обл.