Постанова

від 22.04.2014 по справі 821/639/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р.м. Херсон Справа № 821/639/14 14 год. 58 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, Ляшенко В.М.,

відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Град. Ка агро" до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Білозерське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Град. Ка агро" (далі - позивач, ТОВ "СТ "Град. Ка агро") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області ( Білозерське відділення) (далі - відповідач, Цурупинска ОДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.12.2013 року -

- №0001302200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 77031,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 61625,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 15406,00 грн.;

- №0001332200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток всього на загальну суму 117463,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 93971,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 23492,75 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на незаконне зменшення ТОВ "СТ "Град. Ка агро" сум валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ВКП "Оксамит", ЛТД, ТОВ ВКФ "Снита", ФОП ОСОБА_1, оскільки правомірність їх формування у податковій звітності підтверджується наданими до перевірки договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними документами тощо, обов'язковість складання яких передбачена чинним законодавством при наданні відповідних послуг. При цьому, позивач вказує, що висновок ДПІ щодо нікчемність господарської операції з ТОВ ВКФ "Снита" є перевищенням повноважень податкового органу та не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. Так, в ході планової перевірки ТОВ "СТ "Град. Ка агро" встановлено неправомірне формування валових витрат на суму комунальних послуг у розмірі 206422,65 грн. та відповідно податкового кредиту на суму 56457,13 грн., внаслідок їх сплати ВКП "Оксамит", ЛТД, оскільки розрахунками вартість компенсованих комунальних послуг неможливо ідентифікувати приналежність всього обсягу комунальних послуг до господарської діяльності підприємства. Також, перевіркою було встановлено завищення валових витрат у сумі 215558,93 грн. та податкового кредиту у сумі 44268,73 грн. по господарській операції з ТОВ "ВКФ "Снита", оскільки надані до перевірки первинні документи не підтверджують реальність надання послуг з сушки, навантаження та вивантаження пшениці вказаним контрагентом. Крім цього, перевіркою встановлено віднесення до складу валових витрат юридичні послуги ФОП ОСОБА_1 в сумі 25500,00 грн., які не підтверджені відповідними первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "СТ "Град. Ка агро".

В судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст.77 Податкового кодексу України Цюрупинською ОДПІ (Білозерське відділення) було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "СТ "Град. Ка агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №402/22-00/35733383 від 10.09.2013 року (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки є встановлені порушення TOB "СТ "Град. Ка агро", зокрема:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 93971,00 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2012 року на суму 48417,00 грн., півріччя 2012 року на суму 49047,00 грн., 9 місяців 2012 року на суму 56967,00 грн., 2012 рік на суму 93 971,00 грн.;

- п.193.1 ст. 193, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року занижено на загальну суму 61625,00 грн., у т.ч. по періодах: січень 2012 року - 14560,00 грн., березень 2012 року - 29708,00 грн., вересень 2012 року - 17356,00 грн. Та завищено від'ємне значення ПДВ на загальну суму 39101,00 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2012 року - 21362,00 грн., жовтень 2012 року - 8893,00 грн., листопад 2012 року - 21580,00 грн., грудень 2012 року - 39101,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.12.2013 року -

- №0001302200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 77031,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 61625,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 15406,00 грн.;

- №0001332200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток всього на загальну суму 117463,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 93971,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 23492,75 грн.

З акту перевірки судом встановлено, що на збільшення грошового зобов'язання згідно вищевказаних податкових повідомлень - рішень вплинули висновки ДПІ щодо -

- неправомірного віднесення до складу валових витрат витрати щодо відшкодування комунальних послуг орендованого майна, задокументовані від ТОВ ВКП "Оксамит", ЛТД на загальну суму 206422,65 грн., що вплинуло на збільшення зобов'язання по податку на прибуток на суму 43348,76 грн. (206422,65грн.*21%), при цьому вказане порушення є суміжним із неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 56457,13 грн. згідно отриманих податкових накладних від ТОВ ВКП "Оксамит", ЛТД;

- неправомірного віднесення до складу валових витрат витрати щодо сушки пшениці, навантаження та вивантаження, задокументовані від ТОВ ВКФ "Снита" на загальну суму 215558,93 грн., що вплинуло на збільшення зобов'язання по податку на прибуток на суму 45267,38 грн. (215558,93грн.*21%), при цьому вказане порушення є суміжним із неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 44268,73 грн. згідно отриманих податкових накладних від ТОВ "ВКФ "Снита";

- неправомірного віднесення до складу валових витрат витрати щодо отримання юридичних послуг від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 25500,00 грн., що вплинуло на збільшення зобов'язання по податку на прибуток на суму 5355,00 грн. (25500,00 грн.*21%).

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI ( далі - Податковий кодекс України).

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. "д" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень у складі загальновиробничих витрат включаються до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Витрати на утримання основних фондів загальногосподарського використання (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення) враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством (пп. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України).

Витрати на утримання основних засобів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (опалення, освітлення) враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі витрат на збут (пп. "д" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, визначальними умовами виникнення у платника права на формування валових витрат та податкового кредиту є наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема актів виконаних робі/наданих послуг, податкових накладних, та придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в господарській діяльності.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог вищевказаних норм Податкового кодексу України при формуванні показників звітності з податку на прибуток та з ПДВ за наслідками здійснення господарських операцій з ВКП "Оксамит", ЛТД, ТОВ ВКФ "Снита", ФОП ОСОБА_1, суд встановив наступне.

Щодо договірних взаємовідносин позивача з ВКП "Оксамит", то зі змісту акту перевірки та наданих позивачем до матеріалів справи копій документів вбачається, що відповідно до договору оренди обладнання та майна від 31.08.2012 року №1, копія якого надана до матеріалів справи, ТОВ "СГ "Град.Ка агро" (орендар) орендує у ТОВ "ВКП "Оксамит", ЛТД (орендодавець) майно: котельня, складські приміщення, цех по переробці круп, адміністративна будівля, лабораторія, млин, трансформаторна підстанція ТП-930, ангар, елеватор 1500т 28 баків, з метою переробки сільгоспсировини на борошно та крупи, строком на 24 місяці. За оренду виробничого приміщення підприємство сплачує орендодавцю оренду плату у сумі 56220,00 грн. в місяць (без ПДВ). Відповідно до п. 5.6 договору оренди компенсація вартості комунальних послуг, розрахунків за електроенергію та її транспортування, газ, воду, каналізацію, телефонний зв'язок, податку на землю та воду не входять до розміру орендної плати і сплачується орендарем додатково згідно рахунків орендаря.

Судом встановлено, на виконання умов пункту 5.6 договору оренди, позивачем було відшкодовано орендодавцю ТОВ "ВКП "Оксамит", ЛТД послуги по воді та стокам, вартість активної електроенергії, реактивної електроенергії, послуги зв'язку тощо на загальну суму 206422,65 грн. без ПДВ та на суму ПДВ 56457,13 грн., що підтверджується актами про компенсацію комунальних витрат «компенсація послуг по воді і стокам», «відшкодування активної електроенергії», «відшкодування реактивної електроенергії», «послуги зв'язку», перелік, яких наведено у додатку № 5 до акту перевірки, а також актами приймання - передачі електричної енергії, актами про передачу комунальних послуг, податковими накладними, що не заперечувалось відповідачем.

Проте, висновок ДПІ про неправомірне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум витрат, ґрунтується на недоведеності позивачем використання всього об'єму відшкодованих комунальних послуг у господарській діяльності ТОВ "СГ "Град.Ка агро", оскільки до перевірки не надано розрахунки про визначення вартості спожитих орендарем комунальних послуг, щодо водопостачання (розрахунок пропорційно чисельності працівників підприємства-орендаря щодо загальної чисельності працівників); вартість спожитої електроенергії - виходячи з потужності електроприладів і фактичного часу роботи, у договорі оренди, не прописані умови компенсації витрат на електроенергію); вартість послуг зв'язку (стаціонарного, мобільного).

На підставі вищевикладеного, податковий орган дійшов до висновку щодо порушення позивачем п. 138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в частині неправомірного віднесення до складу валових витрат комунальних послуг на суму 206422,65 грн., а також порушення п.193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в частині неправомірного віднесення платником податків до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 56457,13 грн.

Суд не погоджується з вказаним висновком відповідача з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Як зазначається податковим органом в додатку 2 до акту перевірки (довідка про загальну інформацію щодо ТОВ "СТ "Град. Ка агро") в 2012 році ТОВ "СТ "Град. Ка агро" здійснювало діяльність по виробництву продуктів борошномельно - круп'яної промисловості, яку з 01.09.2013 року здійснювало одноособово в орендованому у ТОВ "ВКП "Оксамит", ЛТД комплексі згідно договору оренди обладнання та майна №1 від 31.08.2012 року.

При цьому, з наданих до матеріалів справи актів приймання - передачі, актів компенсації витрат та актів здачі - прийняття робіт судом встановлено, що ТОВ "СТ "Град. Ка агро" відшкодовувало ТОВ "ВКП "Оксамит", ЛТД вартість комунальних послуг відповідно до договору оренди обладнання та майна №1 від 31.08.2012 року, що підтверджує пов'язаність понесених витрат з компенсації вартості комунальних послуг з господарською діяльністю ТОВ "СТ "Град. Ка агро".

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції, є акти здачі - прийняття робіт (компенсації послуг, приймання - передачі ел. енергії), податкові накладні, наявність яких описана ревізором - інспектором у додатку 5 до акту перевірки. Суд зазначає, що надані до матеріалів справи акти приймання - передачі ел.енергії, акти до договору оренди компенсації послуг електроенергії, акти здачі прийняття робіт (надання послуг) містять усі необхідні реквізити, зокрема, зміст господарської операції та її вимірники, а податкові накладні, складені за наслідками виконання вищевказаної господарської операції, належним чином оформлені, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

При цьому, суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено обмеження витрат платника, що підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, по компенсації вартості комунальних послуг. Доказів виникнення у позивача витрат щодо компенсації вартості комунальних послуг внаслідок їх використання з іншою метою, ніж у межах господарської діяльності, податковою інспекцією не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не доведено факт завищення ТОВ "СГ "Град. Ка агро" валових витрат на суму комунальних послуг у розмірі 206422,65 грн. та завищення суми податкового кредиту у розмірі 56457,13 грн. при компенсації вартості комунальних послуг згідно отриманих податкових накладних від ТОВ ВКП "Оксамит", ЛТД, а тому нарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 43348,76 грн. та податку на додану вартість у сумі 56457,13 грн. згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є неправомірним.

Крім того, суд вказує, що у відповідача не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції, оскільки відсутні підстави законні підстави для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях вищевказаних грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за господарською операцією позивача з ТОВ ВКП "Оксамит", ЛТД.

Щодо договірних взаємовідносин позивача з ТОВ ВКФ "Снита", то зі змісту акту перевірки та наданих позивачем до матеріалів справи копій документів вбачається, 02 січня 2012 року між ТОВ "СГ "Град. Ка агро" (за договором - замовник) та ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД" (за договором - виконавець) було укладено договір про надання послуг №01/01, згідно умов якого замовник зобов'язується надати замовнику послуги щодо доведення зернових та олійних культур до якості за вимогою покупця, з цією метою виконавцем цілодобово здійснюється приймання зернових культур, розрахунки за даним договором здійснюються по факту надання послуг на підставі акту розрахунку вартості наданих послуг тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "СГ "Град. Ка агро" протягом січня - лютого 2012 року було задокументовано від ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД" послуги з сушки, вивантаження та навантаження пшениці всього на загальну суму 215 558,93 грн. без ПДВ згідно актів виконаних робіт та ПДВ у сумі 44268,73 грн. згідно податкових накладних, копії яких надані до матеріалів справи та описані у додатку № 6 до акту перевірки.

Як вбачається з акту перевірки (розділ 3.1.2), то ревізор - інспектор зробивши висновок про не підтвердження реальності здійсненої господарської операції по наданню послуг від ТОВ ВКФ "Снита" та порушення ТОВ "СГ "Град. Ка агро" пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат, а також п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України керувався тим, що умовами договорів про доробку сільгосппродукції не передбачено залучення іншого виконавця, окрім ТОВ ВКФ "Снита", проте з перевізних документів встановлено, що маршрут перевезення товару до місця надання послуг був від ТОВ "СГ "Град. Ка агро" до ЗАТ "Дніпровський термінал", як до фактичного виконавця.

Суд відмічає, що відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій, позивачем має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВКФ "Снита".

На вимогу суду позивачем було надано документи, які на його думку, підтверджують фактичне отримання від ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД" спірних послуг, зокрема, договори найму майна, штатний розпис ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД", акти здачі прийняття робіт щодо оренди майна тощо, як докази щодо наявності у ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД" майна та трудових ресурсів для здійснення вказаної господарської операції.

Дослідивши вказані документи, суд зазначає, що ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД" орендує майно та об'єкти, які розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169.

Між тим, позивачем до матеріалів справи надано товарно - транспортні накладні на перевезення товару за відповідні податкові періоди, з яких вбачається, що місцем вивантаження пшениці є м. Херсон, вул. 9 Східна, 56а, ЗАТ "Дніпровський термінал", а не ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД". Вказані обставини не були спростовані представником позивача в судовому засіданні.

При цьому, досліджений судом договір про надання послуг сушки, вивантаження та навантаження пшениці не містить умов за якими ЗАТ "Дніпровський термінал" залучено в якості третьої особи для надання вказаних послуг.

Крім того, позивачем не надано суду первинних документів, які б підтверджували передачу товару від ТОВ "СГ "Град. Ка агро" до ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД" з метою здійснення робіт з сушки пшениці в обсягах, зазначених в актах виконаних робіт та податкових накладних.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, які супроводжують виконання спірної господарської операції.

Пунктом 3.12 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2 (далі по тексту - Методичні рекомендації №2) передбачено, для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам підприємства, що розташовані на іншій, ніж підрозділ, що їх відпускає, території, використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" визначено, що накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Отже, до документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, відносяться, зокрема, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, акти приймання - передачі товару на виконання договору про надання послуг, накладні на відпуск товару та інші.

Проте, в ході розгляду справи позивач вищевказані докази суду не надав.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Проте, суд відмічає, що в ході розгляду справи позивачем не доведено належними доказами реальність виконання спірних послуг контрагентом ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД".

Зокрема, з наданих позивачем до матеріалів справи доказів суд не зміг встановити дані про рух активу на шляху від замовника до виконавця, що підтверджує висновок податкового органу що, спірні послуги надавались третьою особою, в даному випадку ЗАТ "Дніпровський термінал", а не ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД", яке зазначено в первинних документах, а тому відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право позивача на валові витрати та податковий кредит.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної у від 04.09.07 р. №07/97, відповідно до якої наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Отже, суд вважає, що позивачем не доведено реальність отримання послуг від ТОВ ВКФ "Снита, ЛТД".

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно зменшено позивачу валові витрати на суму 215558,93 грн. та податковий кредит на загальну суму ПДВ 44268,73 грн. по господарським операціям з TOB ВКФ "Снита, ЛТД" згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо договірних взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1, то зі змісту акту перевірки та наданих позивачем до матеріалів справи копій документів вбачається, що 01.02.2012 року між ТОВ "СГ "Град. Ка агро" (за договором - замовник) та ФОП ОСОБА_1 (за договором - виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику юридичні послуги з питань, що виникають в результаті підприємницької діяльності замовника на умовах та в порядку, визначеному цим договором. Пунктом 2.1 передбачено, що виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги шляхом усного та письмового консультування, складання необхідних документів, представництва інтересів замовника тощо. Замовник сплачує виконавцю за роботу грошову суму на підставі актів виконаних робіт, які оформлюються виконавцем.

Як зазначалося вище, визначальними умовами виникнення у платника права на формування валових витрат є наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема актів виконаних робі/наданих послуг, та придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в господарській діяльності.

Податковим ревізором - інспектором в акті перевірки зазначається, що з наданих до перевірки актів виконаних робіт не можливо встановити зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю ТОВ "СГ "Град. Ка агро", оскільки їх зміст носить стислий характер, зокрема у графі «надані послуги» вказано в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою підтвердження виконання договору про надання юридичних послуг до матеріалів справи надані рахунки на оплату, акти виконаних робіт від 29.02.2012 року на суму 15000,00 грн., від 30.04.2012 року на суму 1500,00 грн., від 30.06.2012 року на суму 1500,00 грн., від 31.08.2012 року на суму 1500,00 грн., від 30.09.2012 року на суму 1500,00 грн., від 31.10.2012 року на суму 1500,00 грн., від 30.11.2012 року на суму 1500,00 грн., від 31.12.2012 року на суму 1500,00 грн., платіжні доручення.

Проте позивачем не надано до матеріалів справи доказів реального виконання та факту надання зазначених послуг, а саме: письмових звітів про надані юридичні послуги, з зазначенням переліку наданих послуг, не надано документів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства юридичних послуг, не надано пояснення щодо місячного розміру юридичних послуг, враховуючи межу від 1500,00 грн. до 15000,00 грн. Надані до матеріалів справи акти виконаних робіт не містять обсяг та фактичний зміст господарської діяльності, які саме юридичні послуги були надані.

При цьому, в якості доказів на підтвердження зв'язку юридичних послуг ФОП ОСОБА_1 з господарською діяльністю підприємства представником позивача було надано копію ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 р. по справі №2а-3829/11/2170 та копію постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року, проте дані документи не можуть підтверджувати причетність наданих ФОП ОСОБА_1 юридичних послуг до спірних правовідносин, оскільки участь ОСОБА_1 в якості представника ТОВ "СГ "Град. Ка агро" мало місце у 2013 році.

Враховуючи викладене, висновки відповідача щодо порушення ТОВ "СГ "Град. Ка агро" п. 138.1, п. 138.2, ст. 138 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат на суму 25500,00 грн., є правомірними, оскільки позивачем, окрім актів виконаних робіт, не надано інших доказів на підтвердження отримання від ФОП ОСОБА_1 юридичних послуг.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги ч. 1 ст. 71 КАС України, якою передбачено обов'язок кожної сторони по справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, та враховуючи, що при поданні адміністративного позову позивачем сплачено 3889,90 грн. судового збору, тому, відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір у сумі 2495,15 грн. стягується з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 року № 0001302200 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 56457,13 грн. та за штрафними санкціями у сумі 14114,28 грн.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 року №0001302200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5167,87 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1291,97 грн. - відмовити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.12.2013 року №0001332200 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 43348,76 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10837,19 грн.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 року №0001332200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 50622,24 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12655,56 грн. - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Град. Ка агро" (ідентифікаційний код 35733383) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2495,15 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять гривень 15 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 квітня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.1