Постанова

від 03.07.2014 по справі 821/639/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/639/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представник позивача - Лігінович Н.С.

представник відповідача - Палінічака К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство «Град. Ка агро» та Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство «Град. Ка агро» до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство «Град. Ка агро» (надалі - позивач, ТОВ «СТ «Град. Ка агро»), звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (надалі - відповідач, Цюрупинська ОДПІ) від 24 грудня 2013 року:

- №0001302200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77 031 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 61 625 грн. та за штрафними санкціями у сумі 15 406 грн.;

- №0001332200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 117 463,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 93 971 грн. та за штрафними санкціями у сумі 23 492,75 грн.

В обґрунтування позивач зазначив про незаконне зменшення відповідачем сум валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ВКП «Оксамит» ЛТД, ТОВ ВКФ «Снита», ФОП Лігінович Н.С., оскільки правомірність їх формування у податковій звітності підтверджується наданими до перевірки первинними документами, обов'язковість складання яких передбачена чинним законодавством при наданні відповідних послуг.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року адміністративний позов - задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2013 року за № 0001302200 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 56 457,13 грн. та за штрафними санкціями у сумі 14114,28 грн. та за №0001332200 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 43 348,76 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10 837,19 грн.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24 грудня 2013 року за №0001302200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5 167,87 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 291,97 грн. та за №0001332200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 50 622,24 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12 655,56 грн. суд - відмовив.

В апеляційних скаргах ТОВ «СГТ «Град. Ка агро» та Цюрупинської ОДПІ ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з його незаконністю та необґрунтованістю.

Апелянт, в особі ТОВ «СТ «Град. Ка агро» просить прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт, в особі Цюрупинської ОДПІ просить постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Цюрупинської ОДПІ підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «СТ «Град. Ка агро» підлягає задоволенню в повному обсязі, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено, що з 25 липня 2013 року по 03 вересня 2013 року відповідачем була проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СТ «Град. Ка агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт №402/22-00/35733383 від 10 вересня 2013 року.

Висновками даного акту перевірки встановлені наступні порушення позивача, зокрема:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 93971,00 грн.;

- п.193.1 ст. 193, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року занижено на загальну суму 61625,00 грн.

24 грудня 2013 року на підставі виявлених порушень, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0001302200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 77 031 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 61625 грн. та за штрафними санкціями у сумі 15406 грн.;

- №0001332200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 117463,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 93971,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 23492,75 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов і частково скасовуючи податкові повідомлення-рішення виходив із того, що відповідачем не доведено факт завищення ТОВ «СГТ «Град. Ка агро» валових витрат на оплату комунальних послуг у розмірі 206 422,65 грн. та завищення суми податкового кредиту у розмірі 56 457,13 грн. при компенсації вартості комунальних послуг згідно отриманих податкових накладних від ТОВ ВКП «Оксамит» ЛТД, а тому нарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 43 348,76 грн. та податку на додану вартість у сумі 56 457,13 грн. згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є - неправомірним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог по взаємовідносинам із іншими контрагентами, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «СТ «Град. Ка агро» не доведено належними доказами реальність отримання від ТОВ ВКФ «Снита» послуг по сушці, вивантаженню та навантаженню пшениці, та не доведено, що надані юридичні послуги ФОП Лігінович Н.С. пов'язані з його господарською діяльністю.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування грошового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість, яке було нараховане за фактом завищення ТОВ «СТ «Град. Ка агро» валових витрат на оплату комунальних послуг від ТОВ ВКП «Оксамит» ЛТД прийняте - законне та обґрунтоване рішення.

Разом із тим, колегія суддів не згодна з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову по контрагентам ТОВ ВКФ «Снита» та ФОП Лігінович Н.С. і вважає, що належними та допустимими доказами підтверджений факт реальності господарської операції і використання отриманих послуг у господарській діяльності.

Фактичні обставини справи свідчать, що на виконання умов пункту 5.6 договору оренди від 31 серпня 2012 року №1 між ТОВ «СТ «Град. Ка агро» (орендар) та ТОВ «ВКП «Оксамит» ЛТД (орендодавець), орендарем було відшкодовано орендодавцю послуги по воді та стокам, вартість активної електроенергії, реактивної електроенергії, послуги зв'язку тощо на загальну суму 206422,65 грн. без ПДВ та на суму ПДВ 56457,13 грн., що підтверджується актами про компенсацію комунальних витрат «компенсація послуг по воді і стокам», «відшкодування активної електроенергії», «відшкодування реактивної електроенергії», «послуги зв'язку», перелік, яких наведено у додатку № 5 до акту перевірки, а також актами приймання - передачі електричної енергії, актами про передачу комунальних послуг, податковими накладними, що не заперечувалось відповідачем.

В апеляційній скарзі податковий орган наполягає на тому, що позивачем порушено п. 138.1, п.138.2 ст. 138 ПК України в частині неправомірного віднесення до складу валових витрат комунальних послуг на суму 206 422,65 грн., а також порушення п.193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України в частині неправомірного віднесення платником податків до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 56457,13 грн. на підставі того, що позивачем не доведено використання всього об'єму відшкодованих комунальних послуг у господарській діяльності, оскільки до перевірки не надано розрахунки про визначення вартості спожитих орендарем комунальних послуг, щодо водопостачання (розрахунок пропорційно чисельності працівників підприємства-орендаря щодо загальної чисельності працівників); вартість спожитої електроенергії - виходячи з потужності електроприладів і фактичного часу роботи, у договорі оренди, не прописані умови компенсації витрат на електроенергію); вартість послуг зв'язку (стаціонарного, мобільного).

Колегія суддів не згодна з доводами Цюрупинської ОДПІ і вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що податковим законодавством не встановлено обмеження витрат платника, що підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, по компенсації вартості комунальних послуг. Доказів виникнення у позивача витрат щодо компенсації вартості комунальних послуг внаслідок їх використання з іншою метою, ніж у межах господарської діяльності, податковою інспекцією не надано.

Так, пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «д» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень у складі загальновиробничих витрат включаються до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Витрати на утримання основних фондів загальногосподарського використання (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення) враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством (пп. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України).

Витрати на утримання основних засобів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (опалення, освітлення) враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі витрат на збут (пп. «д» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Нормами п. 198.1 ст. 198 ПК України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 позивачем до перевірки надані первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції, зокрема: акти здачі - прийняття робіт (компенсації послуг, приймання - передачі ел. енергії), податкові накладні,

Суд першої інстанції дослідивши зазначені первинні документи обґрунтовано зазначив, що вони містять усі необхідні реквізити, зокрема, зміст господарської операції та її вимірники, а податкові накладні, складені за наслідками виконання вищевказаної господарської операції, належним чином оформлені, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Суд апеляційної інстанції дослідивши договірні взаємовідносини позивача з ФОП Лігінович Н.С. встановив, що у зв'язку відсутністю в штаті підприємства працівника, якій за фахом наділений повноваженнями надавати юридичні послуги, між зазначеними сторонами був укладений договір про надання таких послуг.

Пунктом 2.1 передбачено, що виконавець в особі ФОП Лігінович Н.С. зобов'язується надавати юридичні послуги шляхом усного та письмового консультування, складання необхідних документів, представництва інтересів замовника тощо. Замовник сплачує виконавцю за роботу грошову суму на підставі актів виконаних робіт, які оформлюються виконавцем.

Цюрупинська ОДПІ в акті перевірки зазначає, що з наданих до перевірки актів виконаних робіт не можливо встановити зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю ТОВ «СГ «Град. Ка агро», оскільки їх зміст носить стислий характер.

Суд першої інстанції погоджуючись з думкою податкового органу, зазначив, що висновки відповідача щодо порушення ТОВ «СТ «Град. Ка агро» п. 138.1, п. 138.2, ст. 138 ПК України при формуванні валових витрат на суму 25 500 грн., є правомірними, оскільки позивачем, окрім актів виконаних робіт, не надано інших доказів на підтвердження отримання від ФОП Лігінович Н.С. юридичних послуг.

Суд апеляційної інстанції вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою, оскільки до матеріалів перевірки та до суду надані в повному обсязі первинні документи, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Так, із матеріалів справи вбачається, що юридичний супровід діяльності підприємства, починаючи з 2008 року здійснює ФОП Лігінович Н.С.

Так, ФОП Лігінович Н.С. приймала на протязі вересня 2012 року по березень 2013 року участь у справі №2а- 38/29/11/2170 в якості представника, про що були надані процесуальні документи, прийняти судом.

Колегія суддів вважає, що додаткові докази надання ФОП Лігінович Н.С. юридичних послуг не є доцільним у зв'язку з тим, що вони надавалися згідно предмету договору, а саме згідно п.2.1, про який мова йшла вище.

Розглядаючи господарські взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ ВКФ «Снита», суд першої інстанції зазначив, що з наданих до матеріалів справи доказів не можливо встановити дані про рух активу на шляху від замовника до виконавця, що підтверджує висновок податкового органу що, спірні послуги надавались третьою особою, в даному випадку ЗАТ «Дніпровський термінал», а не ТОВ ВКФ «Снита, ЛТД», яке зазначено в первинних документах, а тому відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право позивача на валові витрати та податковий кредит.

Зазначене твердження суду першої інстанції спростовується наступним.

02 січня 2012 року між ТОВ «СТ «Град. Ка агро» (за договором - замовник) та ТОВ ТОВ ВКФ «Снита» (за договором - виконавець) було укладено договір про надання послуг №01/01, згідно умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги щодо доведення зернових та олійних культур до якості за вимогою покупця.

Із цією метою виконавцем цілодобово здійснюється приймання зернових культур, розрахунки за даним договором здійснюються по факту надання послуг на підставі акту розрахунку вартості наданих послуг тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СТ «Град. Ка агро» протягом січня - лютого 2012 року було задокументовано від ТОВ ВКФ «Снита, ЛТД» послуги з сушки, вивантаження та навантаження пшениці всього на загальну суму 215 558,93 грн. без ПДВ згідно актів виконаних робіт та ПДВ у сумі 44 268,73 грн. згідно податкових накладних, копії яких надані до матеріалів справи та описані у додатку № 6 до акту перевірки.

Для підтвердження отримання від ТОВ ВКФ «Снита» спірних послуг, позивачем було надано договори найму майна, штатний розпис ТОВ ВКФ «Снита», акти здачі прийняття робіт щодо оренди майна.

Зазначені докази підтверджують наявність у ТОВ ВКФ «Снита» майна та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Висновок суду першої інстанції про те, що спірні послуги надавались третьою особою, в даному випадку ЗАТ «Дніпровський термінал», а не ТОВ ВКФ «Снита, ЛТД», яке зазначено в первинних документах, спростовується показаннями в якості свідка у суді першої інстанції головного бухгалтера ОСОБА_3 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до зазначених доказів, місцем вивантаження пшениці було ЗАТ «Дніпровський термінал», оскільки на ньому проводилося зважування зазначеної продукції.

Обидва підприємства - ЗАТ «Дніпровський термінал» та ТОВ ВКФ «Снита» знаходяться за однією адресою.

Правовий аналіз наведених вище норм ПК України та доказів, що є в матеріалах справи дає підстави колегії суддів апеляційного суду вважати, що по господарським операціям, по яким виник спір, у позивача виникли юридичні наслідки у вигляді виникнення права на податковий кредит так як мали місце реально вчинені господарські операції з отримання послуг, підтверджених належним чином оформленими документами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи дану справу по суті, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, постановлене судове рішення на підставі ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство «Град. Ка агро» - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство «Град. Ка агро» до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 24 грудня 2013 року №0001302200, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство «Град. Ка агро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77 031 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 61 625 грн. та за штрафними санкціями у сумі 15 406 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 24 грудня 2013 року №0001332200, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство «Град. Ка агро» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 117 463,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 93 971 грн. та за штрафними санкціями у сумі 23 492,75 грн.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст постанови складено 04.07.2014 року.