Рішення

від 06.05.2014 по справі 906/268/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" травня 2014 р. Справа № 906/268/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №28-1 від 25.02.14р.

ОСОБА_2 - дов. №27-1 від 25.02.14р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного охоронного підприємства "Зоро" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Берегово" (с. Оліївка Житомирського району)

про стягнення 583470,00 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 02.04.14р.)

Строк розгляду спору продовжено до 20.05.14р. у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 388980,00 грн. заборгованості за надані охоронні послуги згідно договору №7/11 від 01.04.11р.

10.04.14р. до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог №17/1 від 02.04.14р., в якій позивач просив стягнути з відповідача 388980,00 грн. основного боргу та 194490,00 грн. штрафу (а.с.55-56).

Суд ухвалою від 10.04.14р. прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог №17/1, оскільки вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України і станом на час подачі даної заяви суд не перейшов до розгляду справи по суті.

Станом на день розгляду справи - 06.05.14р. до суду також надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №38 від 25.04.14р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 483204,00 грн. боргу за надані послуги та 241602,00 грн. штрафу, а всього на суму 724806,00 грн.

Суд у відповідності до ст. 22 ГПК України приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просили суд задовольнити позов. Крім того, просили суд покласти на відповідача судові витрати, в тому числі і витрати на оплату правової допомоги в сумі 11700,00 грн.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення ухвали суду.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №7/11 від 01.04.11р., додатки до договору, акти здачі-прийому виконаних робіт, довідки, акти звірки взаємних розрахунків, заяви про збільшення позовних вимог, угоду про надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт, платіжні доручення, копії посвідчень адвоката, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, витяги з ЄДР та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.11р. між сторонами був укладений договір №7/11 на охорону об'єкта постами фізичної охорони недержавним охоронним підприємством "Зоро" ( а.с.4-7), відповідно до умов якого відповідач (замовник) передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані у Дислокації (додаток №2 до договору, а.с. 9) об'єкта, що охороняється під охорону постів фізичної охорони позивача, а позивач зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна замовника на об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна за адресою: м. Житомир, вул. Звягільського, 21. Замовник зобов'язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати позивачу встановлену плату (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, ціна послуг за цим договором є договірною і зазначається сторонами відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору, а.с.8,10).

Вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та Протоколу узгодженої ціни, відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.5 даного договору сторони визначили, що оплата за послуги охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача у розмірі, визначеному згідно п. 3.2 договору, а саме 50% місячного нарахування до 5 числа кожного поточного місяця, інші 50% платежів по договору здійснюються замовником не пізніше 25 числа кожного місяця за цей місяць.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок позивача (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 10.1 вказаного договору, цей договір укладається сторонами строком на 1 рік і починає свою дію з 01.04.11р. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік.

Слід зазначити, що дія даного договору продовжувалась на кожний наступний рік, оскільки до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору.

На виконання умов даного договору, позивач протягом його дії надавав відповідачеві передбачені договором охоронні послуги, що підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт (а.с.12-29).

Пунктом 4.2.1 договору сторони визначили, що замовник зобов'язаний прийняти послуги позивача щодо охорони об'єкта у встановлений сторонами час дії договору та своєчасно вносити плату за послуги позивача у визначеному договором обсязі і строки.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг виконав частково.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості наданих послуг, станом на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за період з 2012 року по березень місяць 2014 року в сумі 483204,00 грн., яку останній і просить суд стягнути з відповідача в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 25.04.14р.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору №7/11 від 01.04.11р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено частиною 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості наданих послуг в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 483204,00 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в заяві про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 241602,00 грн. штрафу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.8.2 договору, у разі порушення замовником зобов'язань, визначених у п.3.5 цього договору, він сплачує позивачу погоджену сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10% від суми невиконаного своєчасно зобов'язання. Якщо порушення, про яке йде мова в цьому пункті, будуть систематичними (два і більше разів), відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 50% від суми своєчасно невиконаного зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що штраф нарахований правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягає задоволенню в сумі 241602,00 грн.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в актах звірки взаємних розрахунків суму боргу визнав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що збільшені позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11700,00 грн. витрат за оплату правової допомоги, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 25.02.14р.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №1 від 25.02.14р., укладений між ПОП "Зоро" та адвокатами ОСОБА_2 і ОСОБА_1, копії посвідчень адвоката, виданих на ім'я ОСОБА_2 і ОСОБА_1, акт приймання-передачі виконаних робіт по угоді №1 від 25.02.14р., платіжні доручення №45 і №46 від 08.04.14р. про сплату позивачем ПОП "Зоро" гонорару в сумі 11700,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 11700,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Берегово", 10000, м. Житомир, вул. Звягільського, 21, та 12402, Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вул. Звягельська, 21, код ЄДРПОУ 30211738

на користь Приватного охоронного підприємства "Зоро", м. Житомир, 1-ий пров. Танкістів, 15, та 10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 31600090

- 483204,00 грн. - основного боргу;

- 241602,00 грн. - штрафу;

- 11700,00 грн. - витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката;

- 14496,12 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (на вимогу)

3 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)