Рішення

від 06.05.2014 по справі 914/951/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2014 р. Справа № 914/951/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотест», Хмельницька область, м.Хмельницький,

до відповідача: Державного підприємства «Великолюбінський спиртовий завод», Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь,

про: стягнення 39 991 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором.

За участю представників:

Від позивача: Кузнєцова Д.О. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Бундзила І.М. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотест» до Державного підприємства «Великолюбінський спиртовий завод» про стягнення 39 991 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.03.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.04.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 26.03.2014 року рекомендованою поштою №29001 0736861 0, відповідач - 26.03.2014 року рекомендованою поштою №81555 0009286 9 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

В судовому засіданні 15.04.2014 року оголошено перерву до 06.05.2014 року, про що сторони повідомлено під розписку в судовому засіданні (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 06.05.2014 року з'явився, подав додаткові пояснення (вх. №19415/14), позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотест» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32402430, знаходиться за адресою: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд 65, кв. 2, що підтверджується долученими до матеріалів справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00№830815, Довідкою з ЄДРЮО та ФОП серії АД №479049 та Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №752396 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Великолюбінський державний спиртзавод є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00374700, знаходиться за адресою: 81555, Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 176, що підтверджується долученими до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АД №007053, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №363893 та Довідкою управління статистики у Городоцькому районі Львівської області з ЄДРЮО та ФОП №42 (докази в матеріалах справи).

05.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотест» (надалі - позивач, продавець) та Великолюбінським державним спиртзаводом (надалі - відповідач, покупець) укладено господарський договір №28 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язувався продати, а покупець - купити ферментні препарати: TEGAMYL GA400L, TEGAMYL HL120L, TEGAMYL FAL, TEGAZYME RT75L, TEGALAZE NP100L, TEGACLAST 220 (надалі - товар).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 05.01.2010 року №28 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором купівлі-продажу відповідно до статті 655 ЦК України.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2.3. договору загальна сума договору складає 1 450 000 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість.

Розділом 3 договору встановлено порядок розрахунків, розділом 5 - додаткові умови.

Так, відповідно до пункту 3.1. договору товар замовляється окремими партіями згідно заявки покупця, поданої не менш як за три дні до моменту поставки партії товару.

Згідно пункту 3.2. договору оплата поставки товару здійснюється за кожну партію, згідно рахунків продавця протягом тридцяти днів після поставки.

Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що договір діє до 31.12.2010 року.

Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи Договору від 05.01.2009 року №15 та акту звірки розрахунків станом на 01.01.2010 року, у відповідача перед позивачем станом на момент укладення Договору від 05.01.2010 року №28 існувала заборгованість перед позивачем з оплати поставленого за договором від 05.01.2009 року №15 товару в розмірі 245 781 грн. 00 коп. Відтак, платежі за договором від 05.01.2010 року №28 в розмірі 245 781 грн. 00 коп. зараховувались позивачем в погашення заборгованості відповідача за договором від 05.01.2009 року №15.

Доказів звернення відповідача до позивача з претензією щодо неналежного зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за договором від 05.01.2009 року №15, а не оплати поставки товару за договором від 05.01.2010 року №28 станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар за договором від 05.01.2010 року 328 на суму 1 299 210 грн. 00 коп.

Відповідач своїх зобов'язань з оплати оставленого за договором товару належним чином не виконав, сплатив 1 505 000 грн. 00 коп. (245 781 грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості за договором від 05.01.2009 року №15 та 1 259 219 грн. 00 коп. в рахунок оплати поставки товару за договором від 05.01.2010 року №28), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 39 991 грн. 00 коп. що підтверджується долученими до матеріалів справи Актами звірки розрахунків від 01.10.2010 року, від 01.12.2010 року, від 01.03.2011 року, від 02.09.2012 року та від 02.03.2014 року (належним чином завірені копії актів звірки розрахунків в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару становить 39 991 грн. 00 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено тане подано.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 39 991 грн. 00 коп. заборгованості з оплати поставленого за договором товару.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 15.04.2014 року за вх. №16499/14, проти позовних вимог позивача заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим з підстав того, що спиртова галузь України реорганізовується і підприємство відповідача фактично не існує, а позивач, без належного погодження із відповідачем зараховував кошти, сплачені відповідачем за договором від 05.01.2010 року №28 в рахунок погашення заборгованості за договором від 05.01.2009 року №15.

Також, як на підставу своїх заперечень, відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності за зверненням до суду і позовною вимогою про стягнення заборгованості із оплати поставленого товару, а підписані відповідачем акти звірки розрахунків не можуть вважатись підставою для переривання перебігу строку позовної давності та визнання відповідачем заборгованості із оплати поставленого за договором товару.

15.04.2014 року відповідачем подано заяву (вх. №16501/14), у якій просить суд застосувати до правовідносин, які виникли між сторонами, наслідки спливу строку позовної давності.

06.05.2014 року представником позивача подано додаткові пояснення (вх. №19415/14), у яких позивач доводить підставність і обґрунтованість позовних вимог, а також спростовує заперечення відповідача проти позову, виходячи із наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи Витягу з ЄДРЮО та ФОП серії АД №007053, станом на час розгляду справи по суті відповідач знаходиться у стадії припинення за рішенням засновників, проте державним реєстратором запису про факт припинення юридичної особи відповідача до ЄДРЮО та ФОП не внесено.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог з підстав неузгодженого зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за договором від 05.01.2009 року №15 позивач зазначає про те, що протягом всього періоду існування договірних відносин між сторонами у справі відповідачем здійснювалась оплата поставлених позивачем партій товару їх призначенням платежу у платіжних дорученнях «за ферментні препарати згідно рахунку від 08.09.2009 року №1642. з ПДВ». Вказане твердження позивача підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку позивача в ПАТ «Укрсоцбанк».

Як вбачається із долученої позивачем до матеріалів справи рахунку-фактури від 08.09.2009 року №1642, сума вказаної рахунку-фактури становить 82 362 грн. 00 коп., в той час як сума договору від 05.01.2009 року №15 складала 1 465 200 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість (пункт 2.2. договору від 05.01.2009 року №15), договору від 05.01.2010 року №28 - 1 541 550 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість (пункт 2.2. договору від 05.01.2010 року №28).

Окрім того, відображення порядку і способу зарахування платежів між сторонами відображалось у підписаних повноважними представниками сторін за договором актах звірки розрахунків станом від 01.10.2010 року, від 01.12.2010 року, від 01.03.2011 року, від 02.09.2012 року та від 02.03.2014 року.

Відтак, на думку позивача, зарахування оплати за договором від 05.01.2010 року №28 відбувалось з відома відповідача та його згоди, доказів заперечень щодо зарахування платежів за договором від 05.01.2010 року №28 в рахунок погашення заборгованості за договором від 05.01.2009 року №15 станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Щодо заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини першої та третьої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 01.03.2011 року та 02.09.2012 року підписано акти звірки розрахунків, з яких вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару складає 39 991 грн. 00 коп.

Відповідно до підпункту 4.4.1. пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Акт звірки розрахунків є формою фіксації юридично значимих дій сторін, за актом звірки розрахунків оформляється інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованості сторін договору. Таким чином, підписання відповідачем актів звіряння розрахунків свідчить про визнання заборгованості за договором, а відтак, позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості із оплати поставленого товару переривалась до закінчення строку позовної давності і станом на момент розгляду справи по суті позовна давність за зверненням до суду із позовною вимогою про стягнення заборгованості із оплати поставленого за договором від 05.01.2010 року №28 позивачем не пропущена. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 22.05.2007 року у справі №7/579.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що заява відповідача від 15.04.2014 року вх. №16501/14 про застосування до правовідносин між сторонами у справі наслідків спливу строку позовної давності є безпідставною та необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Господарського договору від 05.01.2010 року №28, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Позивачем за подання позову до господарського суду платіжним дорученням від 03.03.2014 року №1844 сплачено судовий збір в розмірі 1 827 грн. 0 коп. (оригінал платіжного доручення є додатком №11 до позовної заяви).

Судові витрати у справі покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого за договором від 05.01.2010 року №28 товару.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20 - 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Великолюбінського державного спиртзаводу (81555, Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 176; код ЄДРПОУ 00374700) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотест» (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд 65, кв. 2; код ЄДРПОУ 32402430) 39 991 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

06.05.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 07.05.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.