Рішення

від 06.05.2014 по справі 914/945/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2014 р. Справа № 914/945/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваги АКСІС Україна», м. Львів,

до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

про: визнання Договору оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 26.12.2008 року №Ф-6871-8 продовженим і таким що діє до 26.12.2014 року та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Шнир О.Б. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Гуцій В.З. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. За клопотанням представника відповідача від 14.04.2014 року вх. №16204/14 здійснюється повна технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваги АКСІС Україна» до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання Договору оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 26.12.2008 року №Ф-6871-8 продовженим і таким що діє до 26.12.2014 року та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.03.2014 року порушено провадження у справі, прийнято справу до провадження та розгляд справи призначено на 15.04.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 26.03.2014 року рекомендованою поштою №79070 0395483 9, відповідач - 27.03.2014 року рекомендованою поштою №79008 1197569 5 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

В судовому засіданні 15.04.2014 року оголошено перерву до 06.05.2014 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку в судовому засіданні (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 06.05.2014 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваги АКСІС Україна» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31588854, знаходиться за адресою: 79070, Львівська область, м. Львів, вул. Чукаріна, буд. 1-Б, кв. 45, що підтверджується долученими до матеріалів справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №380596 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №394814 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 25558625, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15, що підтверджується долученою до матеріалів справи Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №370737 (докази в матеріалах справи).

26.12.2008 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - відповідач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваги АКСІС Україна» (надалі - позивач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) №Ф-6871-8 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець на підставі наказу від 22.10.2008 року №760-о та договору оренди від 02.07.2001 року №0137-В передав, а орендар прийняв нерухоме майно, що знаходиться на балансі Відділу освіти Франківської районної адміністрації (надалі - балансоутримувач), розташоване за адресою: м. Львів, вул. Суха, 8 загальною площею 460,6 м. кв., а саме нежитлові приміщення першого поверху площею 272,30 м. кв., другого поверху площею 188,30 м. кв. з індексами приміщень 1, 15 - 40 для розміщення виставки-продажу торгівельного обладнання та складу.

Згідно висновку оцінювача про вартість об'єкта оцінки, затвердженого наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 25.11.2008 року №824-е вартість приміщення станом на 01.10.2008 року становить 1 476 986 грн. 00 коп.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як зазначено у частині 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди можуть бути:

- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб'єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Так, згідно пунктів 3.1.-3.3. договору приймання-передача об'єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем і оформлюється актом приймання-передачі. При передачі об'єкта оренди складається Акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем. У зв'язку із фактичним користуванням орендарем об'єктом оренди за попереднім договором об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Розділом 4 договору передбачено термін оренди, умови зміни та припинення договору.

Так, згідно пункту 4.1. договору термін оренди визначено на один рік з 26.12.2008 року до 26.12.2009 року.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що перебіг строку дії договору та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання сторонами цього договору.

Відповідно до пункту 4.3. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Розділом 5 договору встановлено орендну плату та порядок розрахунків.

Згідно пункту 5.1. договору розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 року №897 і складає (3 206, 66 х 113,3 х 0,12) + (3 206,66 х 347,3 х 0,009) / 12 х 1,017 = 12 189 грн. грн. 46 коп. без урахування податку на додану вартість за перший місяць оренди.

При цьому враховуються індекси інфляції за листопад і грудень 2008 року.

У відповідності до пункту 5.3. договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше двадцятого числа місяця за попередній місяць у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку.

Згідно пункту 13.1. договору після закінчення строку дії договору його переоформлення буде здійснюватись в порядку, передбаченому Законом України «про оренду державного та комунального майна».

Позивач у своїй позовній заяві вказує про те, що ТзОВ «Ваги АКСІС Україна» користувались нежитловими приміщеннями за договором протягом 2008 - 2013 років, а Договір оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 26.12.2008 року №Ф-6871-8 продовжував свою дію в порядку, встановленому пунктом 4.3. договору.

З підстав відсутності заперечень відповідача щодо продовження строку дії договору з 26.12.2013 року до 26.12.2014 року у встановлений пунктом 4.3. договору строк позивач вважає, що укладений між сторонами 26.12.2008 року Договір оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) №Ф-6871-8 26.12.2013 року був продовжений на той самий строк і на тих самих умовах в порядку, встановленому пунктом 4.3. договору і діє до 26.12.2014 року.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 14.04.2014 року за вх. №16203/14, проти позовних вимог позивача заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з підстав того, що відповідачем 11.01.2014 року на адресу позивача надіслано повідомлення від 09.01.2014 року вих. №2302.-вих.-19 про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору, у якому повідомляє позивача про те, що Договір оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 26.12.2008 року №Ф-6871-8 припинив свою дію з 26.12.2013 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено та висловив вимогу про проведення розрахунку зі сплати орендної плати і повернення орендованого приміщення балансоутримувачу.

11.04.2014 року позивачем за вх. №16161/14 подано до суду пояснення до позовної заяви, у яких вказує на те, що відповідач і балансоутримувач орендованого майна після 26.12.2013 року вчиняли дії, спрямовані на продовження укладеного між сторонами договору оренди, а саме: відповідачем та балансоутримувачем на адресу позивача надсилались рахунки на сплату орендної плати за договором та підписувались Акти про виконання робіт (надання послуг), приймались і звертались на свою користь кошти від сплати позивачем орендної плати за договором, а позивачем, в свою чергу, вчасно і в повному обсязі сплачувалась орендна плата за договором. в підтвердження вказаного позивачем долучено до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії рахунку від 20.01.2014 року 320 на сплату орендної плати за січень 2014 року, від 20.02.2014 року №7 на сплату орендної плати за лютий 2014 року, від 17.03.2014 року №12 на сплату орендної плати за березень 2014 року, Акти надання-приймання послуг з оренди за договором від 20.01.2014 року №2, від 20.02.2014 року №7, від 17.03.2014 року №12, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 10.01.2014 року та докази сплати орендної плати за період з січня 2014 року по березень 2014 року.

Окрім того, у вказаних поясненнях позивач вказує про те, що подані відповідачем лист від 09.01.2014 року вих. №2302.-вих.-19 про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору, поштова квитанція про відправку листів від 11.01.2014 року та список рекомендованих листів №874 не є належними доказами надсилання відповідачем позивачу повідомлення про припинення договірних відносин, оскільки наданий відповідачем реєстр від 11.01.2014 року доводить лише факт передавання поштової кореспонденції з Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Адміністративно-господарського управління Львівської міської ради,але не факт надсилання вказаного вище повідомлення на адресу позивача.

Також позивач вказує на те, що доданий відповідачем до позовних матеріалів касовий чек свідчить про відправлення через відділення поштового зв'язку №6 листів згідно списку №34, в той час як відповідачем не долучено до матеріалів справи вказаного списку (№34), у якому б зазначалось про направлення на адресу позивача повідомлення від 09.01.2014 року вих. №2302.-вих.-19. Натомість відповідачем в підтвердження факту надсилання на адресу позивача вищевказаного повідомлення про припинення договірних відносин до матеріалів справи долучено Список рекомендованих листів №874, проте не додано поштової квитанції, котра б підтверджувала факт відправки рекомендованої кореспонденції згідно списку рекомендованих листів №874 через відділення поштового зв'язку.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами в розумінні статтей 33 та 34 ГПК України факту надсилання 11.01.2014 року на адресу позивача повідомлення від 09.01.2014 року вих. №2302.-вих.-19 про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору у встановленому нормами статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статті 764 ЦК України порядку та пунктом 4.3. договору порядку.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина перша статті 283 ГК України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне положення міститься в частини першій статті 759 ЦК України.

Частина перша статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Приписами частини першої статті 764 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та частини четвертої статті 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про продовження дії договору свідчать фактичні дії відповідача, зокрема, як вбачається із поданих позивачем рахунків від 20.01.2014 року 320 на сплату орендної плати за січень 2014 року, від 20.02.2014 року №7 на сплату орендної плати за лютий 2014 року, від 17.03.2014 року №12 на сплату орендної плати за березень 2014 року, Актів надання-приймання послуг з оренди за договором від 20.01.2014 року №2, від 20.02.2014 року №7, від 17.03.2014 року №12, Акту звірки взаємних розрахунків станом на 10.01.2014 року та доказів сплати орендної плати за період з січня 2014 року по березень 2014 року, відповідачем та балансоутримувачем позивачу після 26.12.2013 року нараховувалась орендна плата за користування орендованими за договором приміщеннями, котра позивачем сплачувались у повному обсязі. Станом на 10.01.2014 року заборгованість позивача перед відповідачем зі сплати орендної плати за договором відсутня, що підтверджується підписаним повноважними представниками та завіреним відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором актом звірки розрахунків (належним чином завірена копія в матеріалах справи).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 26.12.2008 року №Ф-6871-8.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У пункті 4.1 постанови від 29.05.2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» Пленум Вищого господарського суду України зазначає наступне. Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Таким чином, судом встановлено, що після спливу строку дії Договору оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 26.12.2008 року №Ф-6871-8 жодна із сторін не заперечила проти продовження строку його дії протягом одного місяця, у встановленому нормами статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та статті 764 ЦК України порядку, а навпаки, своїми діями сторони підтвердили продовження строку дії цього договору.

Виходячи з системного аналізу приписів статті 764 ЦК України, частини четвертої статті 284 ГК України та частини другої статті 17 Закону України «про оренду державного та комунального майна» пролонгація договору відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї з сторін про припинення договору, а відтак не потребує окремого судового врегулювання.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Договір оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 26.12.2008 року №Ф-6871-8 26.12.2013 року продовжено на той самий термін і на тих самих умовах, тобто до 26.12.2014 року, а відтак, позовні вимоги позивача про визнання Договору оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 26.12.2008 року №Ф-6871-8 продовженим і таким що діє до 26.12.2014 року є підставними та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Позивачем за подання позовної заяви до суду квитанцією від 19.03.2014 року №211 судовий збір в розмірі 1 218 грн. 00 коп. (оригінал вказаної квитанції є додатком №1 до позовної заяви).

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваги АКСІС Україна» (79070, Львівська область, м. Львів, вул. Чукаріна, буд. 1-Б, кв. 45; код ЄДРПОУ 315588854) та Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15; код ЄДРПОУ 25558625) Договір оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 26.12.2008 року №Ф-6871-8 продовженим та таким, що діє до 26.12.2014 року.

3. Стягнути з боржника: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15; код ЄДРПОУ 25558625) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваги АКСІС Україна» (79070, Львівська область, м. Львів, вул. Чукаріна, буд. 1-Б, кв. 45; код ЄДРПОУ 315588854) 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

06.05.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 07.05.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.