Постанова

від 09.04.2014 по справі 804/14765/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 р. Справа № 804/14765/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представники позивача Стащук В.А., Халпахчієва Є.В.

представник відповідача 1 Абрамов Д.В.

представник відповідача 2 Козюк З.М.

третя особа Заярська Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Дніпропетровської міської ради, управління Держземагентства у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «СІА» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013 р. Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міської ради (надалі - відповідач 1), управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області з наступними позовними вимогами:

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради VI скликання №66/22 від 28.03.2012 року «Про передачу земельних ділянок по пр. Гагаріна в районі буд. №103 (Жовтневий район) в оренду ПП «СІА», код ЄДРПОУ 30326222, для проектування та будівництва торговельного комплексу (розширення території)».

Зобов'язати управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області в порядку, що визначений діючим законодавством, скасувати кадастровий номер 1210100000:03:178:0053 земельної ділянки, площею 0,1435га.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 р. позивачу поновлено строк звернення з даним позовом до суду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватне підприємство «СІА» (надалі - третя особа).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 р. замінено відповідача 2 у справі управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області на управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області (надалі - відповідач 2).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 р. провадження у справі поновлено.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Дніпропетровської обласної ради №66/22 від 28.03.2012 року порушує приписи та вимоги чинного законодавства України щодо порядку вилучення та надання у користування третім особам земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних організацій і прийняте органом, що не був уповноважений розпоряджатися земельними ділянками з таким статусом.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представники відповідача та третя особа в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні позову відмовити. Третя особа та відповідач 2 надали письмові заперечення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.03.2012 року Дніпропетровською міською радою на сесії VI скликання було прийнято Рішення № 66/22 «Про передачу земельних ділянок по пр. Гагаріна в районі буд. №103 (Жовтневий район) в оренду ПП «СІА», код ЄДРПОУ 30326222, для проектування та будівництва торговельного комплексу (розширення території)».

Згідно з п.1 вказаного рішення, Дніпропетровська міська рада вилучила у Державного підприємства Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр земельну ділянку, площею 0,1435 га (кадастровий номер 1210100000:03:178:0053) по пр. Гагаріна в районі буд. №103 і зарахувала її до земель міста.

Пунктом 2 даного рішення Дніпропетровська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений МКП «Земград», та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передала земельну ділянку, площею 0,1435га (кадастровий номер 1210100000:03:178:0053), в оренду строком на п'ятнадцять років ПП «СІА», код ЄДРПОУ 30326222, для проектування та будівництва торговельного комплексу (розширення території) по пр. Гагаріна в районі буд. №103, за рахунок земель, раніше переданих у постійне користування ДП Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр.

Позивач вважає, що земельну ділянку було вилучено та передано в оренду третій особі відповідачем 1 всупереч встановленій законодавством процедурі, оскільки рішення такого змісту повинен був приймати центральний орган виконавчої влади, а саме Дніпропетровська обласна рада.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з статями 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ст. 151 ч. ч. 4, 5, 7, 10 Земельного кодексу України особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,Крим, місцевої державної адміністрації.

До заяви (клопотання) додаються:

а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки;

б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами;

в) засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу);

г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Судом встановлено, що Рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.01.2006 р. № 52/33 «Про погодження Приватному підприємству «СІА» місця розташування торговельного комплексу (розширення території) по пр. Гагаріна в районі буд. 103 (Жовтневий район)» був затверджений акт вибору земельної ділянки під розміщення об'єкта. Міська рада погодила Приватному підприємству «СІА» місце розташування торгівельного комплексу (розширення території) на території (попередній кадастровий номер 121010000:0106:03629) по пр. Гагаріна в районі буд. № 103, згідно зі схемою. Пунктом 3 даного рішення, Дніпропетровська міська рада надала згоду ПП «СІА» на розробку проекту відведення земельної ділянки згідно зі схемою.

Висновками Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 07.10.2007 р. було погоджено проект відведення земельної ділянки площею 0,1435 га (кадастровий номер 1210100000:03:178:0053) по проспекту Гагаріна в районі будинку № 103 (Жовтневий район) м. Дніпропетровська щодо передачі її в оренду Приватному підприємству «СІА», за рахунок земель, раніше переданих ДП Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр для будівництва торговельного комплексу.

У зазначеному висновку вказано про наявність листа ДОРТПЦ щодо надання згоди на вилучення земельної ділянки на користь ПП «СІА»

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 10/109-08 від 13.05.2008 Дніпропетровську міську раду зобов'язано на найближчій черговій сесії розглянути питання про передачу Приватному підприємству «СІА» в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:03:178:0053) у спосіб, передбачений законодавством України.

На виконання зазначеного вище судового рішення, 28.03.2012 року Дніпропетровська міська ради прийняла оскаржуване рішення, редакцію пунктів якого викладено вище.

14.08.2012 року, на підставі зазначеного вище рішення Дніпропетровської міської ради, між ПП «СІА» (Орендарем) та Дніпропетровською міською радою (Орендодавцем), був укладений договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: пр. Гагаріна в районі буд. 103 (кадастровий номер 1210100000:03:178:0053). Зазначений договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ІНФОРМАЦІЯ_1 14.08.2012 року за реєстровим № 566.

Додатком до даного договору оренди є Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 12.12.2003 р., який підписаний позивачем.

У відповідності до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

У ст. 83, 84 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Під час судового розгляду, позивач посилаючись на зазначену вище норму пояснював, що на належній йому земельній ділянці перебувають державні підприємства, тож дане майно не могло бути передано у користування третій особі. Проте, ніяких належних та достатніх доказів на підтвердження існування саме на земельній ділянці за оспорюваним рішенням, державних підприємств, господарських товариств, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єктів незавершеного будівництва та законсервованих об'єктів до суду не надано.

Крім того, у Висновку Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 07.10.2007 р. про погодження проекту відведення земельної ділянки зазначено, що на час обстеження земельна ділянка вільна від будівель та споруд.

За приписами п. 10 та 12 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України Рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Аналізуючи викладені норми законодавства в редакції, чинної на момент виникнення спірних відносин, суд приходить до висновку, що наразі відсутня пряма норма, яка визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування приймати рішення щодо розпорядження земельними ділянками державної власності та норма, яка забороняє чи обмежує право органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування приймати такі рішення. Чіткого розмежування між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо цього питання з законодавства не випливає.

Крім іншого, листом Дніпропетровської обласної державної адміністрації на адресу Дніпропетровської міської ради за вих. № 16-4384/0/2-07 від 07.09.2007 р. визначено, що у зв'язку з внесенням змін до п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України на теперішній час склалась ситуація коли законодавчо не чітко врегульоване питання щодо компетенції органів уповноважених розпоряджатися землями в межах населених пунктів на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, що не підлягають приватизації. Приватним підприємством «СІА» заплановано будівництво торгівельного комплексу по проспекту Гагаріна в районі будинку №103 на землях, що знаходяться у постійному користуванні ДП Дніпропетровського обласного радіотелевізійного передавального центру. Відповідно до Переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації» ДП Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр не підлягає приватизації. Приймаючи до уваги вищевикладене, у зв'язку з відсутністю порядку щодо розпорядження вищезазначеними землями, враховуючи лист ДП Дніпропетровського обласного радіотелевізійного передавального центру від 31.10.2006 р. №724 та необхідність прискорення проведення земельної реформи, економічного розвитку регіону, створення нових робочих місць, розвиток підприємства, та необхідність наповнення різного рівня бюджетів за рахунок орендної плати за землю, Дніпропетровська обласна державна адміністрація вважає за можливе здійснення Дніпропетровською міською радою повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою по пр. Гагаріна в районі буд. №103 для будівництва торгівельного комплексу ПП «СІА».

У листі ДП Дніпропетровського обласного радіотелевізійного передавального центру від 31.10.2006 р. №724 останній надав згоду на вилучення земельної ділянки за згаданою адресою для проектування і будівництва ПП «СІА» торговельного комплексу.

За таких обставин, суд виходить з наступного.

Статтею 144 Конституції України, визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 24 Закону України від 21.05.1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 даного закону зафіксовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить відповідно до закону вирішення питань регулювання земельних відносин. Зазначені питання вирішуються відповідно до закону на пленарних засіданнях ради.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», делеговані повноваження - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

При цьому, Указом Президента України №810/98 від 22.07.1998 р. «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні», визначено, що делеговані функції, повноваження функції, повноваження (права і обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону. «Делегування» означає, як правило, передачу функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути їх до власного виконання. Водночас, делегуючий суб'єкт набуває право контролю за станом і наслідками виконання делегованих функцій, повноважень; він може також фінансувати із власних коштів їх здійснення, передавати у користування необхідні для цього майнові об'єкти.

Згідно ст. 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям, зокрема повноваження щодо підготовки питань про визначення у встановленому законом порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією.

Містобудівні потреби - визначені затвердженою містобудівною документацією територіальні та інші ресурси, необхідні для створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, дотримання гарантованих державою соціальних, екологічних, енергетичних стандартів.

Таким чином, Дніпропетровська обласна рада має право делегувати певні повноваження/функції іншим суб'єктам.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач 1 при прийнятті оскаржуваного рішення не порушив законні права та інтереси позивача, оскільки діяв у межах наділених повноважень.

Слід також звернути увагу, що на час погодження землевпорядної документації ПП «СІА» позивач не заперечував проти вилучення земельної ділянки, що підтверджується підписанням Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 12.12.2003 р. та листом ДП Дніпропетровського обласного радіотелевізійного передавального центру від 31.10.2006 р. №724.

У судовому засіданні позивач пояснив, що дані угоди є нікчемними, оскільки звернені не до уповноваженої особи.

Суд зазначає, що законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Отже, твердження позивача про нікчемність угод не може прийматися судом як належний та достатній доказ при вирішенні даної справи по суті.

У судовому засіданні постало питання щодо права позивача на постійне користування відповідною земельною ділянкою.

Відповідач 1 висловив думку, що позивач у порядку ст. 152 Земельного кодексу України не має право звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки він не є належним землекористувачем даної земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

01.04.1998 року Державному підприємству Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 506 від 19.03.1998 року, було видано державний акт серії ЯЯ № 046952 на право постійного користування землею, а саме земельними ділянками площею 1,5388 га та 1,6593 га, за адресою пр. Гагаріна, 103, м. Дніпропетровськ. Зазначений акт було зареєстровано за № 000731.

Наказом Міністерства транспортну та зв'язку України № 751 від 20.07.2006 року Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр було реорганізовано шляхом приєднання в якості відокремленого підрозділу (філії) до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, який визначено правонаступником прав та обов'язків реорганізованого підприємства.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Земельна ділянка площею 0,1435 га (кадастровий номер 1210100000:03:178:0053), яка вилучена у ДП ДОРТПЦ та передана в оренду третій особі, фактично є частиною земельної ділянки площею 1,5511 га (кадастровий номер 1210100000:03178:0051), яка раніше була надана в користування ДП ДОРТПЦ згідно державного акта на право постійного користування землею серія ЯЯ № 041260 від 14.09.2007, а отже, за рішенням Дніпропетровської міської ради № 66/22 від 28.03.2012 року про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:178:0053, фактично відбувся поділ раніше сформованої земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03178:0051.

Дана обставина сторонами у справі не заперечувалась.

Пунктом 8 оскаржуваного рішення було зобов'язано Концерн радіомовлення, зв'язку та телебачення у місячний термін з моменту прийняття цього рішення надати до Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 01.04.1998 ДПД 69 № 000731 серія ЯЯ№046952 для внесення відповідних змін.

На час виникнення спірних відносин діяв Тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. № 749 (втратив чинність 01.01.2013 р.), згідно процедури якого було присвоєно кадастровий номер земельній ділянці №1210100000:03:178:0053.

З 01.01.2013 р. набув чинності Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 та зміни до Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Цими Законами змінюється, зокрема, порядок набуття прав на земельну ділянку.

Згідно п. 4 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 03.04.2013 р. №5603/17/11-13 з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року № 3613-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17 жовтня 2012 р. № 1051 право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлено, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Крім того, відповідно до пункту 10 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Згідно із частиною другою статті 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до частини п'ятої статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Таким чином, потреба у переоформленні права постійного користування земельною ділянкою виникає у разі реорганізації суб'єкта господарювання, який використовує земельну ділянку на підставі державного акта на право постійного користування землею.

Позивач у судовому засіданні підтвердив, що землевпорядні документи ним належним чином не переоформлювались.

Під час судового засідання третя особа зазначила, що вона наразі позбавлена права зареєструвати своє право на надану їй земельну ділянку, оскільки досі не скасований відповідний запис у державній кадастровій системі щодо земельної ділянки за попереднім власником.

Так, ПП «СІА» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської обласні з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення з вимогами визнати припиненим право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: пр. Гагаріна в районі буд. № 103, загальною площею 1,5511 га (кадастровий номер 1210100000:03:178:0051) Державного підприємства Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр, що виникло на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 041620, зареєстрованого 14.09.2007 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030710400047; скасувати державну реєстрацію права постійного користування Державного підприємства Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр земельною ділянкою загальною площею 1,5511 га, розташованою за адресою: пр. Гагаріна в районі буд. № 103 (кадастровий номер 1210100000:03:178:0051) переданою на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 041620, зареєстрованого 14.09.2007 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030710400047.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 р. позовні вимоги ПП «СІА» задоволено частково, скасовано державну реєстрацію права постійного користування Державного підприємства Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр земельною ділянкою загальною площею 1,5511 га, розташованою за адресою: пр. Гагаріна в районі буд. № 103 (кадастровий номер 1210100000:03:178:0051), переданою на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 041620, зареєстрованого 14.09.2007 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030710400047.

Щодо позовних вимог в частині визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:03:178:0051, суд зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, через обрання ПП «СІА» неналежного способу захисту порушеного права, адже питання припинення права користування земельною ділянкою, згідно приписів ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України віднесено до повноважень відповідного органу місцевого самоврядування, який фактично вже вирішив це питання своїм рішенням № 66/22 від 28.03.2012 року.

Суд звертає увагу, що в даному рішенні позивач вказує, що земельна ділянка, стосовно якої ПП «СІА» просить припинити право постійного користування Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, останньому в користування не надавалася. При цьому заявляв зустрічний позов про визнання недійсним рішення Дніпропетровської міської ради №66/22 від 28.03.2012 р. з наведеної підстави, у задоволенні якого було відмовлено.

Рішенням Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 р. апеляційну скарга Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задоволено часткового. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 року змінено, викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, яким припинено провадження в частині позовних вимог через те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У рішенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду судова колегія зазначила, що у Державному реєстрі прав відсутнє зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою за Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (його правопопередником), тобто, у даному випадку неможливо скасувати те, що не існує.

В силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені вищезазначеним судовим актом факти мають преюдиціальне значення в рамках досліджуваного адміністративного спору та доведенню знову не підлягають.

Викладене підтверджує, що позивач після реорганізації підприємства не здійснив дії щодо належної реєстрації (перереєстрації) земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Отже, суд має розглядати обставини щодо земельних відносин сторін у контексті заявленої позовної вимоги про зобов'язання управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області в порядку, що визначений діючим законодавством, скасувати кадастровий номер 1210100000:03:178:0053 земельної ділянки, площею 0,1435га.

Позивач обґрунтовує дану позовну вимогу посилаючись на винесені Господарським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення та на зміст ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 16 Земельного кодексу України земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Як визначено у п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру (надалі - Порядок) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 Порядку.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у п. 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

У разі коли до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про зареєстровану раніше земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості (зміни до них) вносяться до неї після її відкриття відповідно до пунктів 49-54 Порядку (п. 116 Порядку).

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги (п. 61 Порядку).

Згідно до п. 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

Станом на час розгляду справи право власності (користування) на земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, в районі буд. 103, загальною площею 0,1435 га у Державному реєстрі земель та у Національній кадастровій системі ані за ПП «СІА» ані за позивачем не зареєстрована, державна реєстрація земельної ділянки не проводилась.

Жодних доказів у спростування даних обставин до суду не надано.

Щодо посилання позивача на ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Дана норма вказує, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі: якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Окрім відсутності доказів щодо державної реєстрації земельної ділянки, не доведеною є також вина заявника щодо не реєстрації її речового права.

Як випливає з пояснень третьої особи та рішень господарських судів, мова про які йшла раніше, ПП «СІА» саме з вини позивача позбавлене можливості належним чином провести реєстрацію права на користування земельною ділянкою.

Таким чином, наведені позивачем обставини не підтверджуються належними доказами.

Крім того, згідно викладених норм законодавства вбачається, що для отримання кадастрового номеру земельної ділянки існує певна процедура, яка включає в себе відповідні умови, дії органу реєстрації та/або заявника, які не були досліджені судом в контексті заявлених позовних вимог. А отже зобов'язання управління Держземагентства у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області скасувати кадастровий номер буде являтись втручанням в роботу та перешкоджанням у здійсненні відповідачем 2 своїх повноважень, а такі дії суду є неприпустимими.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що відповідачами належними чином доведено правомірність своїх дій та рішень, натомість позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а отже адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Дніпропетровської міської ради, управління Держземагентства у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «СІА» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі

Повний текст постанови складено 14 квітня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 14.04.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіВ.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун