Ухвала

від 28.04.2014 по справі 2а-2081/11,2а/440/27/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 876/748/14, №876/751/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засіданні Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Буського районного суду Львівської області від 10.10.2013р. та додаткову постанову Буського районного суду Львівської області від 12.11.2013р. у справі 2а-2081/11 у справі за позовом ОСОБА_4 до Буської міської ради, треті особи Управління Держземагенства у Буському районі Львівської області та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання розглянути питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №994974 від 25.03.2011р., стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

14.02.2011р. ОСОБА_4 звернулась з позовом до Буського районного суду та з врахуванням поданих уточнень позовних вимог, відповідачем по яких зазначила Буську міську раду, третіми особами - Управління Держземагенства у Буському районі Львівської області та ОСОБА_3, просила визнати протиправним та скасувати рішення ІІІ сесії шостого скликання Буської міської ради від 13.01.2011р. «Про розгляд заяви гр.ОСОБА_4» про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,09 га для передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1; зобов'язати Буську міську раду розглянути питання про надання їй, дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і орієнтовною площею 0,14 га для ведення особистого селянського господарства для передачі у власність у АДРЕСА_1; визнати протиправним та скасувати рішення ХУ сесії 5 скликання Буської міської ради від 12.03.2008р. в частині припинення права користування ОСОБА_5 земельною ділянкою площею 0,10 га по АДРЕСА_1; визнати протиправним та скасувати рішення 29 сесії 5 скликання Буської міської ради від 02.10.2009р. «Про передачу земельних ділянок у власність» в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для передачі її у власність і виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3»; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №994974, виданий 25 березня 2011 року ОСОБА_3, реєстраційний №462060001000064, кадастровий номер 4620610100:13:005:0137 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки і державного акта; судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Буського районного суду Львівської області від 10.10.2013р. позов задоволено.

Додатковою постановою Буського районного суду Львівської області від 12.11.2013р. заяву представника позивача ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнуто з Буської міської ради в користь ОСОБА_4 судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи та за проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи в сумі 7 075,20 грн.

На постанову суду та додаткову постанову суду ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу. На думку апелянта оскаржувана постанова підлягає скасуванню, з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, а також недоведеності обставин, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи в результаті невірного застосування норма процесуального права та порушення норм матеріального права, наслідком якого є неправильне вирішення питання за заявленими позовними вимогами. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, прийнявши заяву про зміну позовних вимог не дотримався вимог ст.137 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи. Окрім того зазначає, що суд першої інстанції розглядаючи спір вирішив питання про недійсність правочину (добровільна відмова від права користування земельною ділянкою) чим вийшов за межі позовних вимог. З цих підстав, на думку апелянта, підлягає скасуванню і додаткова постанова щодо судових витрат.

В судовому засіданні апелянт та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, позивач та його представник в судовому засіданні вважали рішення суду першої інстанції законним та просили апеляційну скаргу відхилити. Інші учасники процесу явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) не є перешкодою судовому розгляду справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, заперечення позивача щодо апеляційної скарги, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який успадкувала після смерті ОСОБА_5.

За наслідком звернення 04.11.2010р. до Буської міської ради з заявою про надання дозволу їй на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і площею 0,14 га для ведення особистого селянського господарства для передачі у власність і виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1, Буська міська рада на ІІІ сесії шостого демократичного скликання 13.01.2011р. вирішила надати позивачці дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,09 га для передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

Оскільки Буська міська рада неналежно розглянула звернення позивачки, а технічними матеріалами та документами площа 0,09 га не підтверджується, у рішенні Буської міської ради не наведено обґрунтувань стосовно надання дозволу на виготовлення технічної документації для передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд меншої площі ніж зазначена в заяві, спадкодавець ОСОБА_5 до останніх днів користувався всією земельною ділянкою, жодних розмов про відмову від частини земельної ділянки, яка була в його користуванні, ніколи не вів, а тому вважає, що підпис на заяві про відмову від користування земельною ділянкою не належить ОСОБА_5, що є наслідком вважати що всі рішення Буської міської ради щодо спірної земельної ділянки є протиправні, що стало підставою звернення до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваних постанов суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3,4 статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням ХУ сесії п'ятого скликання Буської міської ради від 12.03.2008р. «Про припинення права користування земельними ділянками», припинено право користування ОСОБА_5 земельною ділянкою площею 0,10 га по АДРЕСА_1 на підставі заяви ОСОБА_5 від 11.02.2008р.

За результатами призначеної судом експертизи експертами складено висновок №1372 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №2а-2081/11 від 14.06.2012р. в якому зазначено, що рукописний текст заяви від імені ОСОБА_5 міському голові п. Вовку В.О. про вилучення земельної ділянки розміром 0,1 га, яка надавалась для городництва і знаходиться в АДРЕСА_1 (вхідний номер 84 від 11 лютого 2008р.) виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою. Встановити ким, ОСОБА_5 чи іншою особою виконаний підпис від імені ОСОБА_5, розташований під основним текстом заяви від імені ОСОБА_5, Буському міському голові п.Вовку В.О. про вилучення земельної ділянки розміром 0,1 га, яка надавалась для городництва і знаходиться в АДРЕСА_1 (вхідний номер 84 від 11 лютого 2008р.), не виявилось можливим з причин, викладених в досліджувальній частині висновку.

За результатами проведення додаткової комісійної судово-почеркознавчої експертизи складено Висновок від 29.03.2013р. в якому зазначено, що рукописний текст заяви від імені ОСОБА_5 міському голові п. Вовку В.О. про вилучення земельної ділянки розміром 0,1 га, яка надавалась для городництва і знаходиться в АДРЕСА_1 (вхідний номер 84 від 11 лютого 2008р.) виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_5, розміщений нижче основного тексту заяви від імені ОСОБА_5, адресованої Буському міському голові про вилучення земельної ділянки розміром 0,1 га, яка надавалась для городництва і знаходиться в АДРЕСА_1 (вхідний номер 84 від 11.02.2008р.), виконаний ОСОБА_5 імовірніше за все, у незвичайному стані.

В досліджуваній частині експертного висновку результати експертного дослідження, викладені в п.п. 4(2), 5(4), обґрунтовано наступними доводами: на виконавця даного досліджуваного підпису переважний вплив чинили природні збиваючи фактори тимчасового характеру, до яких ймовірніше за все, згідно методичної літератури відноситься незвичайний стан виконавця (який міг бути викликаним алкогольним спянінням, впливом фармпрепаратів тощо).

З пояснень ОСОБА_3 судом першої інстанції встановлено, що останній звертався до Буської міської ради з заявою про надання спірної земельної ділянки в той же день, коли подавав заяву ОСОБА_5, будь-яких інших заяв з питань передачі земельної ділянки не подавав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки рукописний текст заяви від імені ОСОБА_5, Буському міському голові п.Вовку В.О. про вилучення земельної ділянки розміром 0,1 га, яка надавалась для городництва і знаходиться в АДРЕСА_1 (вхідний номер 84 від 11 лютого 2008р.) та яка була об'єктом дослідження двох судово-почеркознавчих експертиз, містить прохання заявника «про вилучення з користування земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1», написано не ОСОБА_5, а іншою особою; заява не містить дати її складання; на процес письма при виконанні підпису під основним текстом заяви вплинули природні збиваючи фактори тимчасового характеру, а тому з врахуванням вимог ст.ст. 141,142 ЗК України рішення ХУ сесії 5 скликання Буської міської ради від 12.03.2008р. в частині припинення права користування ОСОБА_5 земельною ділянкою площею 0,10 га по АДРЕСА_1 слід вважати таким, що прийняте без правових підстав: за відсутності належно оформленої заяви землекористувача.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 22 Закону України «Про землеустрій» в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення від 02.10.09р. передбачено, що землеустрій здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій», Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.1999р. №43 в редакції, що діяла на момент прийняття рішення від 02.10.2009р., виготовлення і видачі державного акта на ім'я ОСОБА_3, складовою частиною документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, є рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування.

Судом першої інстанції також встановлено, що Буською міською радою проведено передачу спірної земельної ділянки у власність третьої особи ОСОБА_3 з порушенням вимог Земельного кодексу України, оскільки з досліджених в судовому засіданні оригіналу рішення від 02.10.09р. ХХІХ сесії п'ятого скликання Буської міської ради «Про передачу земельних ділянок у власність» і копія цього документу, а також оригінал і копію Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 вбачається, що Витяг з рішення від 02.10.09р. ХХІХ сесії п'ятого скликання Буської міської ради, який є в Технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку гр. ОСОБА_3, не відповідає оригіналу цього рішення, який зберігається в міській раді, що на переконання суду є підтвердженням того, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 міською радою не приймалося. Доказів того, що інше рішення стосовно передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 окрім рішення від 02.10.09р. Буською міською радою не подано.

Доказів того, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку гр.ОСОБА_3 затверджувалась рішенням сесії Буської міської ради суду не надано.

Окрім того, як це встановлено судом першої інстанції, Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки (без дати) у складі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів на право на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3, стосується земельної ділянки по АДРЕСА_2, що спростовує доводи Буської міської ради про фактичне засвідчення ОСОБА_5 узгодження межі спірної земельної ділянки.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як це встановлено судом першої інстанції з пояснень представника відповідача, за наслідком прийняття ХУ сесією п'ятого скликання Буської міської ради 12.03.2008р. рішення про надання, в тому числі ОСОБА_3, земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,10 га в оренду для городництва терміном на п'ять років, договір оренди не укладався.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки договір оренди згідно рішення органу місцевого самоврядування не укладався, право користування спірною земельною ділянкою у ОСОБА_3 не виникло, а тому передача її у власність проведена з порушенням вимог ст.118 ЗК України, яка передбачає складання проекту відведення.

Державний акт серія ЯП № 994974, виданий 25 березня 2011 року, що оскаржується в даній справі, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №462060001000064 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021 чинної на час видачі і реєстрації спірного державного акта, якою затверджено порядки ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Відповідно до п.27 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого Постановою Кабміну №1021, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) посадовою особою територіального органу Держземагентства на підставі рішення суду.

Згідно з п.22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого цією Постановою, запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів скасовується (поновлюється) посадовою особою на підставі рішення суду.

Відповідно до п.п. 60,61 Порядку ведення Державного земельного кадастру запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Оскільки при передачі у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_3 не дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку вилучення, передачі у користування, передачі у власність спірної земельної ділянки, а тому висновок суду першої інстанції про те, що спірний державний акт виданий за відсутності передбачених законодавством правових підстав на земельну ділянку та є підставою для визнання його недійсним є правильним, що є наслідком для скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки і державного акта.

Відповідно до ст. 118 ЗК України рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Статтею 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах не більше 0,10 гектара; для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 04.11.2010р. звернулась до Буської міської ради із заявою про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і розміром 0,14 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1, проте рішенням Буської міської рада на ІІІ сесії шостого демократичного скликання 13.01.2011р., яке є предметом оскарження, вирішено надати позивачці дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,09 га для передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1.

Проте судом першої інстанції встановлено, що Технічними матеріалами та документами площа 0,09 га, яка вказана в рішенні, не підтверджується, а в рішенні Буської міської ради не наведено жодних обгрунтувань стосовно надання дозволу на виготовлення технічної документації для передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, меншої площі, ніж зазначена в заяві позивачки. В частині ж надання дозволу на розробку технічної документації щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,14 га заява по суті не розглянута і рішення не прийнято.

Слід зазначити, що позивач успадкувала житловий будинок по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 (свідоцтво про право на спадщину видано14.11.2010р.), який в свою чергу прийняв майно у спадщину після смерті ОСОБА_7 ( свідоцтво про право на спадщину видано 22.05.1990 року), родина якого у 1944 році була переселена з с. Костево Перемишльського повіту (Польща) у Львівську область та якій наділено господарство по АДРЕСА_1 та земля: будинковолодіння розташоване на земельній ділянці розміром 4974,75 кв.м. та зареєстровано на праві власності за ОСОБА_7 15.08.1952р., згідно генерального плану земельної ділянки ширина ділянки становить 13,5 м., довжина - 368,5 м.+25,30 м.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Буською міською радою не надано жодних документів, які б стверджували про зміни в установленому законом порядку площі земельної ділянки, закріпленої за будинковолодінням АДРЕСА_1.

Окрім того, задовольняючи позов суд першої інстанції стягнув судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок з Буської міської ради в користь позивача, проте не вирішив питання про судові витрати за проведення судових експертиз, що стало підставою звернення 24.10.2013р. представника позивача з заявою в порядку ст.87 та ст.168 КАС України про ухвалення додаткового судового рішення.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача судом першої інстанції задоволено повністю, проте не вирішено питання витрат позивача за проведення експертних досліджень в процесі розгляду справи в силу приписів ст.87 КАС України, ч. 1 ст. 94 КАС України, призначених в адміністративній справі за ухвалою судового засідання від 06 грудня 2011 року, проведення яких доручено експертам Львівського відділення науково-дослідного інституту судових експертиз та повторної судово-почеркознавчої експертизи згідно ухвали суду від 07 вересня 2012 року, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, оплата за проведення яких покладались на позивача у справі та підтверджується квитанціями на суму 3537,60 грн. та 3537,60 грн., а всього 7075,20 грн., а тому колегія суддів приходить до переконання про правомірність стягнення таких з Буської міської ради на користь позивача.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законні рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 87, 92, 94, 160, 161, 168, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Буського районного суду Львівської області від 10.10.2013р. та додаткову постанову Буського районного суду Львівської області від 12.11.2013р. у справі 2а-2081/11-без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 05.05.2014р.