Постанова

від 14.04.2014 по справі 804/3756/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р. Справа № 804/3756/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі Шкуті А.А.

за участю:

представників позивача Феденка В.В., Максименка В.І.

представника відповідача Волошиної В.В.

свідка ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт» до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.02.2014 року № 0000672201 та № 0000662201, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Самміт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.02.2014 року № 0000672201 та № 0000662201.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої був складений акт №241/04-66-22.1/30581004 від 24.01.2014 року, на підставі якого були прийняті вищевказані оспорювані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, вважає обґрунтування акту перевірки безпідставними, з огляду на те, що позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських відносин, які оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких зазначив, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судом у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_4, який пояснив, що він є експедитором, приймає та отримає грузи, у користуванні є транспортній засіб - газель, бежевого кольору. З 2009 року працює та управляє автомобілем на підставі довіреності від Феденка Віталія Володимировича. Вперше їздив в двох з менеджером ОСОБА_5, який довав вказівки щодо перевезення товару. Товар забирали з Курчатовського ринку, ринку на проспекті Воронцова, інших місць, в районі автовокзала. Загрузка здійснювалась за допомогою погрузчика «електрокара». ОСОБА_5 займався підрахунком товару, який підлягав вивезенню, мав копію накладної. Вигрузка здійснювалась в м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, 35. Товар приймали менеджери ОСОБА_6, ОСОБА_7 Особа, що відгружала товар, документів не надавала.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Самміт» знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В період з 10.12.2013 року по 11.01.2014 року працівниками державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої 24.01.2014 року було складено акт №241/04-66-22.1/30581004.

Згідно висновків, викладених у вказаному акті перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.14.1.56 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.4.1, п.135.4 ст.135, п.138.1, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.5.2 п.138.5, п.138.6 ст.138 Податоквого кодексу України ТОВ «Самміт» занижено податок на прибуток всього у сумі 688 614 грн., у 2 кварталі 2011 року в сумі 677 835 грн., у 3 кварталі 2012 року в сумі 10 779 грн.;

- порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства» ТОВ «Самміт» занижено податок на прибуток всього у сумі 836 169 грн. за 4 квартал 2010 року в сумі 393 359 грн., у 1 кварталі 2011 року в сумі 442 810 грн.;

- п.198.1,п.198.2, 198.3,198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Самміт» занижено податок на додану вартість у сумі 626 282 грн., у т.ч. за листопад 2010 року в сумі 73 323 грн., за грудень 2010 рокув сумі 83 243 грн., за січень 2011 року в сумі 35 740 грн., за лютий 2011 року в сумі 91 745 грн., за березень 2011 року в сумі 53 103 грн., за квітень 2011 року в сумі 79 658 грн., за травень 2011 року в сумі 123 309 грн., за червень 2011 року в сумі 76 788 грн., за липень 2011 року в сумі 9 373 грн.;

- п.п16.1.4 п.16.1 ст.16,п.46.1 ст.46, п.103.10 ст.103, п.п.160.2 ст.160 Податоквого кодексу України ТОВ «Самміт» не сплачувало податок на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України за 4 кв.2012 року в сумі 6090 грн.;

- п.п. 16.1.3 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України ТОВ «Самміт» не надавало до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Розрахунки (звіти) податкових зобовязань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додатки ПН до рядку 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2012 рік по нерезиденту «Kemppi Oy» (Фінляндія);

- п.п.3.1.13 п.3.1 розділу Наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 року № 827 «Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової зватності платників податків в ОДПІ Ураїни» встановлено у 2-4 кв.2012 р. невідповідність даних по ознаці доходу «157» податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), а саме не відображені виплати ФОП.

Не погодившись з вищевказаними висновками, позивачем 17.02.2014 року було подано заперечення на акт перевірки.

Листом державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.02.2014 року № 3262/04-66-22.0-18 заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки, викладені в акті перевірки 24.01.2014 року №241/04-66-22.1/30581004, без змін.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки від 24.01.2014 року №241/04-66-22.1/30581004, податковим органом 26.02.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662201, яким позивачу збільшено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 667 659 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 613 416 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 54239 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000672201, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язанння по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1733825,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 1524783 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 209042,25 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 24.01.2014 року, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі від 31.05.2012 року №1284/22-5/36495398 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрбудтранссервіс», Акту перевірки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі від 16.11.2013 року №302/04-63-22-03/36495398 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрбудтранссервіс», на підставі яких податковим органом зазначено, що угоди, укладені між ТОВ «Самміт» та його контрагентом ТОВ «Укрбудтранссервіс», не спричиняють реального настання правових наслідків.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом ТОВ «Самміт» грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також, у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З метою дослідження господарської діяльності позивача судом було досліджено первинні та бухгалтерські документи, долучені до матеріалів справи, а саме: журнали-ордери по бухгалтерським рахункам, виписки з банківських операцій, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, декларації з податку за додану вартість за 2010 рік, декларації з податку на додану вартість за 2011 рік, декларації з податку на додану вартість за 2012 рік, декларації з податку на прибуток за 2010 рік, декларації з податку на прибуток за 2011 рік, декларації з податку на прибуток за 2012 рік, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи.

За наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, а отже витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а отже, проведені господарські операції між ТОВ «Самміт» та ТОВ «Укрбудтранссервіс», та ТОВ «Укрпромтехснаб», є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними.

Підставою для відсутності у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій або недоліки таких документів.

Для надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі с вари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах осподарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від ого, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного одаткового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника одатку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що ідбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату оварів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою акладною.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які ііксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені ід час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її ікінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів ожуть складатися зведенні облікові документи.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до одаткового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням оварів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи е підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 гатті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної одаткової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються е підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе ідповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а акож на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 гатті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та кладання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники одатку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового Кодексу України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання оварів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до одаткового кредиту (абзац 1 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як вітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту ум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, ослуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування одаткової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, становленому ст. 183 Податкового Кодексу України.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові итрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній бо нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які ридбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у ласній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не ідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість едення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» одатковий кредит звітного періоду визначається: придбання або виготовлення товарів та послуг з [етою подальшого використання в оподаткованих операцій у межах господарської діяльності латника податку.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, ка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що планується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового редиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Також належить враховувати вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 19 червня 2013 року №К/9991/63643/12.

Встановлено, що між ТОВ «Самміт» (код ЄДРПОУ 30581004) та ТОВ «Укрпромтехснаб» (код за ЄДРПОУ 32688548) було укладено договір №434/11 від 01.11.2010 року. На підтвердження виконання договору ТОВ «Укрпромтехснаб» було видано видаткові накладні: №РН-1101-69 від 01.11.2010 року на суму 383936,66 грн., №РН-1201-74 від 01.12.2010 року на суму 411669,86 грн., №РН-0104- 34 від 04.01.2011 року на суму 143893,00 грн., №РН-0201-52 від 01.02.2011 року на суму 500837,29 грн.

В судовому засіданні представником позивача зазначено, що підприємство постійно займається реалізацією товару (зварювального обладнання та устаткування), кількість контрагентів перевищує кілька десятків. Весь товар, придбаний у ТОВ «Укрбудтранссервіс» (код за ЄДРПОУ 36495398) та ТОВ «Укрпромтехснаб» (код за ЄДРПОУ 32688548), також було реалізовано після придбання. Більшу частину товару було реалізовано: ВАТ «Каховський завод електричного устаткування», ВАТ Завод «Павлоградхіммаш», ТОВ «ТРАНСМАШ», ТОВ «СВ Технологія», ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг», ВАТ «Дізельний завод», ВАТ «Запорожсталь», ВАТ «Азовзагальмаш». Ці підприємства є найбільш великими та постійними покупцями ТОВ «Самміт». Здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами підтверджується відповідними документами, які були досліджені судом.

Також, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрпромтехснаб» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.11.2010 року № 437/11. За умовами договору поставка товару здійснюється самостійно покупцем або попутнім транспортом.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору, позивачем надано податкові накладані № 110169 від 01.11.2010 року на суму 383936,66 грн. в т.ч. ПДВ - 63989,44 грн., від 01.12.2010 року № 120184 на суму 411669,86 грн. в т.ч. ПДВ - 68611,64 грн., від 01.02.2011 року № 344 на суму 500837,29 грн., в т.ч. ПДВ - 83472,88 грн., від 04.01.2011 року № 010434 на суму 143893 грн. в т.ч. ПДВ - 23982,17 грн., видаткові накладні від 01.11.2010 року № РН-1101-69, від 01.12.2010 року № РН-1201-74, від 01.02.2011 року № РН-0201-52, від 04.01.2011 року № РН-0104-34, платіжні доручення від 09.03.2011 року № 552 на суму 17422 грн., від 02.06.2011 року № 863 на суму 103875,82 грн., від 07.06.2011 року № 873 на суму 122914,82 грн., від 21.06.2011 року № 927 на суму 200000 грн., від 07.07.2011 року № 962 на суму 96124,78 грн. Кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Укрпромтехснаб» складала 899 999,40 грн.

Згідно договору про відступлення права вимоги № 28/03 від 28.03.2011 року ТОВ «Укрпромтехснаб» відступило ТОВ «Укрбудтранссервіс» право вимоги сплати боргу у розмірі 899 999,40 грн.

Позивачем було сплачено ТОВ «Укрбудтранссервіс» грошові кошти в розмірі 899 999,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 12.09.2011 року № 159, від 16.09.2011 року № 1158, від 26.09.2011 року № 1188, від 27.09.2011 року № 1190, від 10.10.2011 року № 1216, від 12.10.2011 року № 1228, від 31.10.2011 року № 1292.

Транспортування товару здійснювалось автомобілем марки VOLKSWAGEN, державний номер НОМЕР_3, яке позивачем орендувалось згідно договору оренди від 11.11.2011 року, укладеного з Феденко В.В.

01.03.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрбудтранссервіс» (постачальник) було укладно договір поставки № 583. Умовами вказаного договору передбачено, що поставка здійснюється покупцем самостійно або попутнім транспортом.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладані від 01.04.2011 року № 178 на загальну суму 424178,50 грн. в т.ч. ПДВ - 70696,42 грн., від 03.05.2011 року № 121 на суму 694098,66 грн. в т.ч. ПДВ - 115683,11 грн., від 01.03.2011 року № 158 на суму 223570,42 грн. в т.ч. ПДВ - 37261,74 грн., від 01.06.2011 року № 224 на суму 409895,40 грн. в т.ч. ПДВ - 68315,90 грн., від 20.06.2011 року № 353 на суму 20160 грн. в т.ч. ПДВ - 3360 грн., видаткові накладані № РН-040136 від 01.04.2011 року, № РН-050304 від 03.05.2011 року, № РН-030129 від 01.03.2011 року, № РН-060131 від 01.06.2011 року, № РН-062012 від 20.06.2011 року, платіжні доручення від 29.07.2011 року № 1062 на суму 100 000 грн., від 03.08.2011 року № 1071 на суму 75 000 грн., від 09.11.2011 року № 1326 на суму 150 000 грн., від 15.11.2011 року № 1350 на суму 150000 грн., вексель АА№0484373.

01.03.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Укрбудтранссервіс» (виконавець) було укладено договір № 584 про передпродажну підготовку товарів.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні від 30.06.2011 року № 531 на суму 8394 грн. в т.ч. ПДВ - 1399 грн., № 532 на суму 22280,83 грн., в т.ч. ПДВ - 3713,47 грн., від 29.07.2011 року № 833 на суму 19662 грн. в т.ч. ПДВ - 3277 грн., № 834 на суму 36577,32 грн. в т.ч. ПДВ - 6096,22 грн., від 29.04.2011 року № 351 на суму 25491,60 грн. в т.ч. ПДВ - 4248,60 грн., № 350 на суму 28275,48 грн. в т.ч. ПДВ - 4712,58 грн., від 31.03.2011 року № 295 на суму 39983,21 грн. в т.ч. ПДВ - 6663,87 грн., № 296 на суму 55064,40 грн. в т.ч. ПДВ - 9177,40 грн., від 30.05.2011 року № 516 на суму 42349,37 грн. в т.ч. ПДВ - 7058,23 грн., № 517 на суму 3406,80 грн. в т.ч. ПДВ - 567,80 грн., акти здачі-прийняття виконаних робіт , платіжні доручення від 06.05.2011 року № 777 на суму 26 091 грн., від 05.05.2011 року № 783 на суму 4000 грн., від 20.05.2011 року № 827 на суму 38 235 грн., від 06.06.2011 року № 84 на суму 3105,90 грн., від 29.06.2011 року № 941 на суму 62614,86 грн., від 08.07.2011 року № 1011 на суму 70000 грн, від 25.07.2011 року № 1037 на суму 21198,93 грн., від 16.08.2011 року № 1077 на суму 56239,32 грн.

Таким чином, в ході судового засідання судом встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Укрпромтехснаб» та ТОВ «Укрбудтранссервіс» підтверджується первинними документами, копії яких долучено до матеріалів справи та досліджені судом.

Суд зазначає, що податковим органом зроблено висновок про безтоварність укладених договорів по ланцюгу постачання від ТОВ «Укрпромтехснаб» та ТОВ «Укрбудтранссервіс» до ТОВ «Самміт», який ґрунтується на обставинах, викладених у акті № 1284/22-5/36495398 від 31.05.2012 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрбудтранссервіс» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року» та акті № 302/04-63-22-03/36495398 від 16.11.2013 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрбудтранссервіс» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року».

При цьому, з пояснень представника відповідача та заперечень на позовну заяву судом встановлено, що єдиною підставою для формування висновків податкового органу про нереальність вчинення господарських операцій по ланцюгу постачання з вказаним контрагентом стали вищезазначені акти перевірки, однак, суд не враховує як належний доказ на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрпромтехснаб» та ТОВ «Укрбудтранссервіс» зазначені акти, оскільки чинне податкове законодавство не ставить податковий облік платника податків в залежність від правомірності господарської діяльності його контрагентів.

Тому, припущення відповідача про нереальність здійснення господарських операцій, з посиланням на висновки, зроблені у вказаних актах, судом вважаються необґрунтованими

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, які б, на думку відповідача, засвідчували факт перевезення даного товару, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. З урахуванням цього товарно-транспортні накладні є належним доказом лише перевезення товарів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених на казом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського облі ку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою для застосуван ня відправниками та одержувачами вантажів, є підставою для проведення розрахунків за договором перевезен ня, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

За укладеними договорами позивач не брав участі у відносинах з перевезення ван тажу, а відтак наявність або відсутність товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару (видаткової накладної, виписки з банківського рахунку тощо) не є обов'язковим у зв'язку з тим, що у даному спорі не оцінюються правомірність формування позивачем податкового кредиту за операцією з перевезення товарів.

Крім того, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють пра вил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно- транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтвер джують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно- транспортних накладних для підтвердження факту приймання - передачі товару від одного контрагента іншому.

Зазначені накладні можуть вважатись обов'язковими для відображення факту транспортування товару, а факт передачі товару підтверджується звичайною видатковою накладною.

Таким чином, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки особи, що її складала, у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відсутність окремих документів щодо перевезення товарів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Враховуючи наявність інших доказів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Укрпромтехснаб» та ТОВ «Укрбудтранссервіс», суд вважає висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Також, суд звертає увагу на те, що податкові органи не наділені повноваженнями визнавати в актах перевірки угоди фіктивними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним, і такий правочин в силу вимог ст.234 Цивільного кодексу України, на відміну від нікчемного, може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, тобто є оспорюваним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент здійснення господарських операцій із зазначеними підприємствами-контрагентами позивача, останні знаходилися на податковому обліку як платники податку, їх свідоцтва про державну реєстрацію та про реєстрацію платників податків на час здійснення цих операцій не були анульовані, правочин з цими суб'єктами господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Отже, надаючи оцінку доказам позивача про отримання та фактичне використання у власній господарській діяльності отриманих товарів, суд зазначає, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентами свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.02.2014 року № 0000672201 та № 0000662201 на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про їх протиправність та наявність підстав для їх скасування, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт» до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.02.2014 року № 0000672201 та № 0000662201- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 26.02.2014 року № 0000672201 та № 0000662201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт» сплачений судовий збір в сумі 4802,96 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22 квітня 2014 року.

Суддя В.В. Кальник