Ухвала

від 03.12.2014 по справі 804/3756/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2014 рокусправа № 804/3756/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року по справі №804/3756/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000662201 від 26.02.2014 р. та № 0000672201 від 26.02.2014 р., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Самміт» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, від 26.02.2014 року № 0000672201 та № 0000662201. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої був складений акт №241/04-66-22.1/30581004 від 24.01.2014 року, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, вважає обґрунтування акту перевірки безпідставними, з огляду на те, що позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських відносин, які оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими. Крім того вказує, що за результатами перевірки податковим органом встановлено, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності, суперечать нормам чинного законодавства та не несуть доказовості відносно здійснення господарських операцій. Проте судом першої інстанції зазначене до уваги прийнято не було.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Самміт" знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. В період з 10.12.2013 року по 11.01.2014 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої 24.01.2014 року було складено акт №241/04-66-22.1/30581004. Згідно висновків, викладених у вказаному акті перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.14.1.56 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.4.1, п.135.4 ст.135, п.138.1, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.5.2 п.138.5, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України: ТОВ "Самміт" занижено податок на прибуток всього у сумі 688 614 грн., у 2 кварталі 2011 року в сумі 677 835 грн., у 3 кварталі 2012 року в сумі 10 779 грн.; порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємства": ТОВ "Самміт" занижено податок на прибуток всього у сумі 836 169 грн. за 4 квартал 2010 року в сумі 393 359 грн., у 1 кварталі 2011 року в сумі 442 810 грн.; п.198.1,п.198.2, 198.3,198.6 ст. 198 Податкового кодексу України: ТОВ "Самміт" занижено податок на додану вартість у сумі 626 282 грн., у т.ч. за листопад 2010 року в сумі 73 323 грн., за грудень 2010 року в сумі 83 243 грн., за січень 2011 року в сумі 35 740 грн., за лютий 2011 року в сумі 91 745 грн., за березень 2011 року в сумі 53 103 грн., за квітень 2011 року в сумі 79 658 грн., за травень 2011 року в сумі 123 309 грн., за червень 2011 року в сумі 76 788 грн., за липень 2011 року в сумі 9 373 грн.; п.п16.1.4 п.16.1 ст.16,п.46.1 ст.46, п.103.10 ст.103, п.п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України: ТОВ "Самміт" не сплачувало податок на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України за 4 кв.2012 року в сумі 6090 грн.; п.п. 16.1.3 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України: ТОВ "Самміт" не надавало до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Розрахунки (звіти) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додатки ПН до рядку 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2012 рік по нерезиденту "Kemppi Oy" (Фінляндія); п.п.3.1.13 п.3.1 розділу Наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 року № 827 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПІ України» встановлено у 2-4 кв.2012 р. невідповідність даних по ознаці доходу "157" податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ). На підставі висновків, викладених у акті перевірки, податковим органом 26.02.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662201, яким позивачу збільшено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 667 659 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 613 416 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 54239 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000672201, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1733825,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 1524783 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 209042,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи е підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються е підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та накладання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового Кодексу України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац 1 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту ум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому ст. 183 Податкового Кодексу України.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній бо нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається: придбання або виготовлення товарів та послуг з метою подальшого використання в оподаткованих операцій у межах господарської діяльності латника податку.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, ка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що планується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Наведені норми податкового законодавства визначають підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, досліджуючи господарську діяльність позивача шляхом аналізу первинних та бухгалтерських документів, встановлено їх відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, реальність здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, як то видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження виконання договору з ТОВ "Укрпромтехснаб": №РН-1101-69 від 01.11.2010 року на суму 383936,66 грн., №РН-1201-74 від 01.12.2010 року на суму 411669,86 грн., №РН-0104- 34 від 04.01.2011 року на суму 143893,00 грн., №РН-0201-52 від 01.02.2011 року на суму 500837,29 грн. На підтвердження реалізації придбаного у ТОВ "Укрпромтехснаб" товару позивач зазначив про продаж його ВАТ "Каховський завод електричного устаткування", ВАТ Завод "Павлоградхіммаш", ТОВ "ТРАНСМАШ", ТОВ "СВ Технологія", ВАТ "АрселорМітал Кривий Ріг", ВАТ "Дізельний завод", ВАТ "Запорожсталь", ВАТ "Азовзагальмаш". Здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами підтверджується відповідними документами.

Також, на підтвердження виконання умов договору з ТОВ "Укрпромтехснаб" (постачальник) від 01.11.2010 року № 437/11 надано податкові накладні № 110169 від 01.11.2010 року на суму 383936,66 грн. в т.ч. ПДВ - 63989,44 грн., від 01.12.2010 року № 120184 на суму 411669,86 грн. в т.ч. ПДВ - 68611,64 грн., від 01.02.2011 року № 344 на суму 500837,29 грн., в т.ч. ПДВ - 83472,88 грн., від 04.01.2011 року № 010434 на суму 143893 грн. в т.ч. ПДВ - 23982,17 грн., видаткові накладні від 01.11.2010 року № РН-1101-69, від 01.12.2010 року № РН-1201-74, від 01.02.2011 року № РН-0201-52, від 04.01.2011 року № РН-0104-34, платіжні доручення від 09.03.2011 року № 552 на суму 17422 грн., від 02.06.2011 року № 863 на суму 103875,82 грн., від 07.06.2011 року № 873 на суму 122914,82 грн., від 21.06.2011 року № 927 на суму 200000 грн., від 07.07.2011 року № 962 на суму 96124,78 грн. Транспортування товару здійснювалось автомобілем марки VOLKSWAGEN, державний номер НОМЕР_3, яке позивачем орендувалось згідно договору оренди від 11.11.2011 року, укладеного з ОСОБА_1

На підтвердження виконання позивачем договору поставки, укладеного з ТОВ "Укрбудтранссервіс" (постачальник) № 583 надано податкові накладні від 01.04.2011 року № 178 на загальну суму 424178,50 грн. в т.ч. ПДВ - 70696,42 грн., від 03.05.2011 року № 121 на суму 694098,66 грн. в т.ч. ПДВ - 115683,11 грн., від 01.03.2011 року № 158 на суму 223570,42 грн. в т.ч. ПДВ - 37261,74 грн., від 01.06.2011 року № 224 на суму 409895,40 грн. в т.ч. ПДВ - 68315,90 грн., від 20.06.2011 року № 353 на суму 20160 грн. в т.ч. ПДВ - 3360 грн., видаткові накладні № РН-040136 від 01.04.2011 року, № РН-050304 від 03.05.2011 року, № РН-030129 від 01.03.2011 року, № РН-060131 від 01.06.2011 року, № РН-062012 від 20.06.2011 року, платіжні доручення від 29.07.2011 року № 1062 на суму 100 000 грн., від 03.08.2011 року № 1071 на суму 75 000 грн., від 09.11.2011 року № 1326 на суму 150 000 грн., від 15.11.2011 року № 1350 на суму 150000 грн., вексель АА№0484373.

На підтвердження виконання позивачем договору № 584, укладеного з ТОВ "Укрбудтранссервіс" (виконавець) надано податкові накладні від 30.06.2011 року № 531 на суму 8394 грн. в т.ч. ПДВ - 1399 грн., № 532 на суму 22280,83 грн., в т.ч. ПДВ - 3713,47 грн., від 29.07.2011 року № 833 на суму 19662 грн. в т.ч. ПДВ - 3277 грн., № 834 на суму 36577,32 грн. в т.ч. ПДВ - 6096,22 грн., від 29.04.2011 року № 351 на суму 25491,60 грн. в т.ч. ПДВ - 4248,60 грн., № 350 на суму 28275,48 грн. в т.ч. ПДВ - 4712,58 грн., від 31.03.2011 року № 295 на суму 39983,21 грн. в т.ч. ПДВ - 6663,87 грн., № 296 на суму 55064,40 грн. в т.ч. ПДВ - 9177,40 грн., від 30.05.2011 року № 516 на суму 42349,37 грн. в т.ч. ПДВ - 7058,23 грн., № 517 на суму 3406,80 грн. в т.ч. ПДВ - 567,80 грн., акти здачі-прийняття виконаних робіт , платіжні доручення від 06.05.2011 року № 777 на суму 26 091 грн., від 05.05.2011 року № 783 на суму 4000 грн., від 20.05.2011 року № 827 на суму 38 235 грн., від 06.06.2011 року № 84 на суму 3105,90 грн., від 29.06.2011 року № 941 на суму 62614,86 грн., від 08.07.2011 року № 1011 на суму 70000 грн, від 25.07.2011 року № 1037 на суму 21198,93 грн., від 16.08.2011 року № 1077 на суму 56239,32 грн.

Таким чином, господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "Укрпромтехснаб" та ТОВ "Укрбудтранссервіс" підтверджується первинними документами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Щодо посилань відповідача на відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, які повинні засвідчувати факт перевезення даного товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. З урахуванням цього товарно-транспортні накладні є належним доказом лише перевезення товарів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених на казом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського облі ку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою для застосуван ня відправниками та одержувачами вантажів, є підставою для проведення розрахунків за договором перевезен ня, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

За укладеними договорами позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, а відтак наявність або відсутність товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару (видаткової накладної, виписки з банківського рахунку тощо) не є обов'язковим у зв'язку з тим, що у даному спорі не оцінюються правомірність формування позивачем податкового кредиту за операцією з перевезення товарів.

Крім того, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють пра вил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно - транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтвер джують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, за договорами, що розглядались, було придбано товар та послуги, які використані позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення; доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року по справі №804/3756/14- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року по справі №804/3756/14- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

Згідно з оригіналом.

Судовий розпорядник О.М. Шевченко