Постанова

від 29.04.2014 по справі 820/5763/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 квітня 2014 р. №820/5763/14

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.,

за участю: представника позивача - Головань В.І.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0000202201 від 19.03.2014 року про визначення суми податкового зобов'язання, з податку на додану вартість в розмірі 233713,50 грн., в тому числі за основним платежем - 155809,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 77904,50 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача. Вважає, що у зв'язку із наведеним, винесенні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та правомірність дій податкового органу. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 30.01.2014р. по 31.01.2014р. фахівцями відповідача, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, відповідно до наказу №75 від 20.01.2014р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Делтана" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Кароліна-Торг", їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №324/20-38-22-01-04/32235849 від 03.02.2014р. (а.с.13-30) "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Делтана", податковий номер 32235849 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Кароліна-Торг" податковий номер 38226537 їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013р." (далі за текстом - акт №324/20-38-22-01-04/32235849 від 03.02.2014р.)

Згідно висновків акту перевірки №324/20-38-22-01-04/32235849 від 03.02.2014р. контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 155809,27 грн., в т.ч. у липні 2013 року на суму 155809,27 грн.

Підставою для таких висновків відповідача (стор.3 акту) стали Довідка №1307/20-38-22-01-04/32235849 від 11.10.2013р. "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Делтана", податковий код 32235849 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Кароліна-Торг" податковий код 38226537 їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013р." та Акт ДПІ у Київському районі м. Одеси №1029/22-02/382265737 від 27.11.2013р. "Про результати проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Кароліна-торг", код ЄДРОПУ 38226537, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Делтана" код ЄДРПОУ 32235849, ПАТ "Одеський завод радіально-Сверлильних верстатів" код ЄДРПОУ 32235849, ТОВ "Конкорд" код ЄДРПОУ 30870553, їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013 року".

Крім того, відповідач вказує на деякі недоліки заповнення товарно-транспортних накладних позивача (стор.14 акту).

Інших обставин здійснення господарської діяльності та підстав для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, відповідачем в акті перевірки №324/20-38-22-01-04/32235849 від 03.02.2014р. не вказано.

На підставі висновків акту перевірки №324/20-38-22-01-04/32235849 від 03.02.2014р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000202201 від 19.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 233713,50 грн., в тому числі за основним платежем - 155809,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 77904,50 грн.

Щодо встановлених податковим органом порушень п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України суд виходить з наступних обставин.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу первинних документів, наданих позивачем до суду, вбачається наступне.

Між позивачем та ТОВ "Кароліна-Торг" 14.06.2013 р. було укладено договір поставки № 06-14 відповідно до якого постачальник - ТОВ "Кароліна-Торг", зобов'язується передати у власність покупцю - ТОВ "Делтана", плівку для пакування, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним Договором. Згідно з п. 1.1. договору - асортимент, кількість та ціна вказується у накладних на Товар. Відповідно до п.3.3. договору - моментом поставки є прийняття Товару Покупцем по накладним, що свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов'язань щодо поставки.

На підтвердження виконання умов договору №06-14 від 14.06.2013р. позивачем надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довідки-рахунки калькуляції собівартості продукції (а.с.45-136).

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних, та про необґрунтованість висновків Акту перевірки про заниження податку на додану вартість.

З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

З приводу посилань відповідача на деякі недоліки заповнення товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Окремі дефекти форми товарно-транспортних накладних позивача не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо нереальності здійснення господарських операцій та, як наслідок, недійсності таких первинних документів.

З системного аналізу первинних документів суд прийшов до висновку про реальність вчинення господарських відносин між позивачем та його контрагентом, адже іншими первинними документами, які перевірялися відповідачем під час проведення перевірки, доведено факт руху ТМЦ та коштів, у зв'язку із чим посилання контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій є необґрунтованими.

Більше того, в матеріалах справи наявна Довідка №1307/20-38-22-01-04/32235849 від 11.10.2013р. "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Делтана", податковий код 32235849 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Кароліна-Торг" податковий код 38226537 їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013р.", з якої вбачається, що контролюючим органом вже досліджувалися первинні документи по господарським відносинам між позивачем та ТОВ "Кароліна-Торг" за липень 2013 року. За результатами такої звірки позивача було встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин між ТОВ "Делтана" та ТОВ "Кароліна-Торг".

В акті перевірки №324/20-38-22-01-04/32235849 від 03.02.2014р. відповідач посилається на висновок іншого акту ДПІ у Київському районі м.Одеси №1029/22-02/382265737 від 27.11.2013р. "Про результати проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Кароліна-торг", код ЄДРОПУ 38226537, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Делтана" код ЄДРПОУ 32235849, ПАТ "Одеський завод радіально-Сверлильних верстатів" код ЄДРПОУ 32235849, ТОВ "Конкорд" код ЄДРПОУ 30870553, їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013 року". Із вказаного акту праведної зустрічної звірки вбачається, що контролюючим органом встановлено відсутність у ТОВ "Кароліна-Торг" виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Саме на підставі вказаних висновків акту зустрічної звірки №1029/22-02/382265737 від 27.11.2013р. відповідач зробив висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Інших обставин господарської діяльності та мотивів на підставі яких відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом у акті перевірки позивача не зазначено.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.73.5. ст.73 ПК України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 4.7 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що за результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки.

Таким чином в порушення норм ст.73 ПК України та положень Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236, відповідачем порушено форму оформлення результатів проведеної зустрічної звірки.

Суд наголошує, що про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №324/20-38-22-01-04/32235849 від 03.02.2014р. не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

При вирішенні даного спору, суд враховує судову практику Верховного Суду України. Так, у відповідності до рішення Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Згідно положень ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Кароліна-Торг" не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання придбаного товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000202201 від 19.03.2014р. Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, юридична адреса: 61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" (код ЄДРПОУ 32235849, адреса місцезнаходження:61177, м.Харків, вул. Золочівська, 4а) витрати зі сплати судового збору у розмірі 467,44 грн. (чотириста шістдесят сім гривень сорок чотири копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08.05.2014 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.