Ухвала

від 17.06.2014 по справі 820/5763/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.Справа № 820/5763/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача Головань В.І.

представника відповідача Іхненко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2014р. по справі № 820/5763/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29 квітня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000202201 від 19.03.2014р. Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

У апеляційній скарзі Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Основ'янська ОДПІ) просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на неправильне застосування та порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 70, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства. Заявник вказує, що до документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Делтана" були надані первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, складені з порушенням вимог чинного законодавства щодо їх форми та змісту, що свідчить про неможливість належним чином підтвердити факт реального придбання товарів позивачем у контрагента ТОВ "Кароліна-Торг" у липні 2013 року. З урахуванням викладеного, а також зважаючи на дані, вміщені у Акті про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ "Кароліна-Торг" від 27.11.2013 року №1029/22-02/382265737, відповідач вважає доведеним факт вчинення позивачем порушень вимог чинного податкового законодавства, які були виявлені під час перевірки.

У поданих письмових запереченнях Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана" просить апеляційну скаргу Основ'янської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку наявним доказам, а також вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.01.2014р. по 31.01.2014р. фахівцями Основ'янської ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Делтана" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Кароліна-Торг", їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №324/20-38-22-01-04/32235849 від 03.02.2014р. (а.с.13-30), яким встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 155809,27 грн., в т.ч. у липні 2013 року на суму 155809,27 грн.

На підставі висновків акту перевірки №324/20-38-22-01-04/32235849 від 03.02.2014р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000202201 від 19.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 233713,50 грн., в тому числі за основним платежем - 155809,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 77904,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана", суд першої інстанції виходив з того, що факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок оплати цих товарів з господарською діяльністю позивача доведено наявними у матеріалах справи первинними документами - податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними. Угода, укладена між позивачем та ТОВ "Кароліна-Торг", мала реальний характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Кароліна-Торг" 14.06.2013 р. було укладено договір поставки № 06-14 відповідно до якого постачальник - ТОВ "Кароліна-Торг", зобов'язується передати у власність покупцю - ТОВ "Делтана", плівку для пакування, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним Договором. Згідно з п. 1.1. договору - асортимент, кількість та ціна вказується у накладних на Товар. Відповідно до п.3.3. договору - моментом поставки є прийняття Товару Покупцем по накладним, що свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов'язань щодо поставки.

На підтвердження виконання умов договору №06-14 від 14.06.2013р. позивачем надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довідки-рахунки калькуляції собівартості продукції (а.с.45-136).

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку, вважає, що усі витрати позивача з придбання товару у ТОВ "Кароліна-Торг" підтверджені належним чином, первинні документи складені у відповідності до вимог щодо їх форми та змісту, порушень приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, не виявлено.

Надаючи оцінку доводам відповідача у апеляційній скарзі стосовно невідповідності складених за результатом проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Кароліна-Торг" видаткових накладних вимогам щодо їх форми та змісту, а саме: відсутності повної назви місця складання та даних, які б давали змогу ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Недоліки в заповненні реквізитів таких видаткових накладних, на яких наголошує відповідач, не робить такі видаткові накладні недійсними та не може ставити під сумнів достовірність інших внесених до них даних. При оцінці відповідності заповнення видаткових накладних вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату видатковими накладними статусу належного податкового документу.

Видаткові накладні є належними та підтверджують факт проведення господарської операції і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавців, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відтак, колегія суддів вважає, що відсутність у видаткових накладних повної назви місця складання та даних, які б давали змогу ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарських операцій, не призводить до неможливості ідентифікації змісту господарської операції, за умови належного заповнення інших їх реквізитів та, відповідно, не тягне втрати ними статусу належних та допустимих доказів на підтвердження товарного характеру вчинених операцій.

Суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими посилання відповідача у апеляційній скарзі та у акті перевірки підприємства позивача на акт за результатом проведеної зустрічної звірки ТОВ "Кароліна-Торг" від 27.11.2013 року №1029/22-02/382265737, яким, на його думку, підтверджується протиправний характер дій позивача в частині формування податкового кредиту у звітному періоді липня 2013 року по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом.

У відповідності до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

При отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор: у разі підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - долучає матеріали зустрічної звірки до матеріалів перевірки; у разі не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що фактично, дані проведеної звірки контрагента позивача податковим органом не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту підприємством позивача. Доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи ТОВ "Делтана".

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2014р. по справі № 820/5763/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.