Постанова
від 05.05.2014 по справі 821/751/14
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/751/14 15 год.20 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Вітічак О.Р.,

за участю:

представників позивача - Січеславського І.А., Бутурчук Л.В., Чарикової Л.Г.,

представника відповідача - Кротко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Парітет"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне багатопрофільне підприємство «Парітет» (далі - позивач, ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 24.02.2014р. № 0000752200, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 229.224,0грн. у тому числі за основним платежем на 222.325,0 грн. та за штрафними санкціями на 6899,0 грн., № 0000762200, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 44.153,75 грн. у тому числі за основним платежем на 37.335,0 грн. та за штрафними санкціями на 6818,75 грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, суду пояснили, що підприємство виконало всі вимоги податкового законодавства України щодо декларування податкового кредиту та витрат за перевірені відповідачем податкові періоди 2011-2012 років. Позивач зазначає, що його господарські операції з ПП «М'ясо Херсонщини» підтверджені первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, придбані за цими документами товари використані в оподатковуваній господарській діяльності, що у відповідності з Податковим кодексом України (далі - ПКУ) дає право на віднесення результатів цих операцій до складу витрат та податкового кредиту. Позивач вважає, що податкові органи позбавлені права без судового рішення визнавати недійсними бухгалтерські та податкові документи у зв'язку з тим, що ними не підтверджено реальність здійснення цих операцій. На думку позивача, задокументовані та нездійснені господарські операції - це фіктивні операції, які можуть бути визнані недійсними виключно у судовому порядку. Не підтвердженим документально вважає позивач і висновки відповідача щодо завищення витрат на 672.310,85 грн. по операціям з у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та ПП ВКФ «Варіатор - Плюс». Позивач наголошує, що документальне підтвердження витрат по цим операціям було надано відповідачеві під час перевірки. Не погоджується позивач також із висновками відповідача про завищення податкового кредиту у зв'язку з не проведенням перерахунку податкового кредиту подвійного значення, щодо операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які використовувались в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. Цей перерахунок було здійснено у січні 2013 року та відображено у порядку коригування у січневій декларації з ПДВ за 2013 рік. Такий перерахунок здійснено у відповідності зі ст. 50 ПКУ, до початку перевірки відповідача, а тому, на думку позивача, повинен бути врахований відповідачем під час проведення перевірки. З цих причин позивач просить визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Опираючись на опис порушень у акті перевірки та висновки акту перевірки, вважає що ДПІ дотрималася всіх вимог податкового законодавства України для проведення перевірки позивача та визначення йому грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями - рішеннями і тому просить суд повністю відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту планової виїзної документальної перевірки позивача від 14.02.2014р. №55/21-03-22-01 (далі - акт № 55). За цим актом відображено результати перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.

На вимогу суду відповідачем надано розрахунок податкових зобов'язань, обчислених за спірними податковими повідомленнями - рішеннями у розрізі виявлених порушень податкового законодавства та відображених у акті перевірки № 55 (далі - розрахунок ). За цим розрахунком та актом перевірки № 55 на збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток вплинули порушення стосовно завищення задекларованих витрат та завищення доходів за перевірені податкові періоди 2011-2012 років.

Під час перевірки відповідач шляхом порівняння даних бухгалтерського обліку з даним декларацій позивача встановив заниження розміру задекларованих доходів за 4 квартал 2011 року на 44.964,0 грн., за 3 квартал 2012 року на 51.594,0 грн. та завищення задекларованих доходів за 1 квартал 2011 року на 101.417,0 грн. Таким чином загальним підсумком виявлення цих порушень є завищення позивачем задекларованих доходів за перевірені податкові періоди на 4859,0 грн. Позивач не погоджується з цими висновками відповідача і посилаючись на дані свого бухгалтерського обліку стверджує, що вірно обчислив та задекларував доходи у розрізі податкових періодів. Відповідач у акті перевірки № 55 свої висновки про завищення та заниження доходів позивача за окремі податкові періоди 2011-2012 років зробив без посилання на первинні бухгалтерські документи позивача та під час розгляду справи документального підтвердження своїх висновків не надав. Ревізор у судовому засіданні підтвердила, що висновки перевірки із даного питання ґрунтуються на досліджених відомостях аналітичного бухгалтерського обліку підприємства (журнали-ордери, відомості по рахункам), первинні бухгалтерські документи ревізор оглядала, проте через стислі строки проведення перевірки, не аналізувала підтвердження первинними документами даних бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до приписів ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України платникові податку не дозволяється включати до складу витрат операції з придбання товарів (робіт, послуг), що не підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими документами.

На думку суду, аналогічна вимога має застосовуватись податковими органами під час обчислення доходів та витрат за наслідками здійснених перевірок. Оскільки висновки відповідача стосовно заниження та завищення доходів позивача не підтвердженні певними документами позивача, суд вважає неправомірними та такими що не підтверджені документально висновки відповідача про заниження позивачем доходів за 4 квартал 2011 року на 44.964,0 грн., за 3 квартал 2012 року на 51.594,0 грн. та завищення їх розміру за 1 квартал 2011 року на 101.417,0 грн.

За розрахунком та актом № 55 позивач завищив витрати за 2 і 3 квартали 2011 року та 3-4 квартали 2012 року на загальну суму 672.310,75 грн. у зв'язку з тим, що за даними відповідача не підтвердив розрахунковими документами операції з придбання послуг та продуктів харчування у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та ПП ВКФ «Варіатор - Плюс», чим, на думку відповідача, порушив вимоги пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 п.138.4 п.138.8 ст.138 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ.

Зміст вищенаведених статей ПКУ зводиться до того, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Без наявності первинних документів формування витрат заборонене. Позивач стверджував, що задекларовані ним витрати за 2011-2012 роки були підтверджені первинними бухгалтерськими документами і у відповідача не було жодного зауваження щодо їх складення та оформлення. Про наявність цих документів позивач звертав увагу відповідача під час перевірки та повністю надав їх до суду.

У судовому засіданні ревізор наполягала, що витрати позивача на суму 672.310,75 грн. були не підтверджені саме розрахунковими документами, твердження позивача про наявність первинних документів на момент перевірки відповідачем не коментувалось та не спростовувалось.

Суд вважає хибною позицію відповідача по даному питанню, оскільки приписами Податкового кодексу України дата виникнення права платника податку на формування витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з дати переходу платникові податку права власності на такі товари (роботи, послуг), а не виходячи з дати сплати їх вартості постачальникові. На думку суду, документами, які засвідчують передачу права власності є первинні документи, а розрахункові документи засвідчують проведення розрахунків за ці товари (роботи, послуги). За таких обставин суд вважає протиправний висновок відповідача про завищення позивачем розміру задекларованих витрат за перевірені податкові періоди 2011-2012 року по відносинам з придбання послуг та продуктів харчування у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та ПП ВКФ «Варіатор - Плюс» на загальну суму 672.310,75 грн.

За актом перевірки № 55 та розрахунком відповідач вважає, що позивач завищив витрати за 2 та 3 квартали 2011 року на 310.603,85 грн. у зв'язку неправомірним включенням до їх складу витрат на придбання товарів у ПП «М'ясо Херсонщини». Відповідач вважає, що за результатами перевірки цього постачальника встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій. Висновки про нереальність здійснення господарських операцій з придбання товарів у цього постачальника відповідачем зроблено на підставі акту від 14.12.2012р. № 684/22-4/35469147 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «М'ясо Херсонщини» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з листопада 2007 року по грудень 2012 року. За цим актом відповідачем зазначалось, що ПП «М'ясо Херсонщини» за податковою адресою не знаходиться, інформація про наявні складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування для здійснення господарської діяльності відсутня. Згадане, на думку відповідача, свідчить, що у цього постачальника не підтверджено реальність ведення фінансово-господарської діяльності. За даними відповідача ПП «М'ясо Херсонщини» формує податковий кредит від підприємств, що задіяні у схемах ухилення від сплати податків та створене лише для штучного формування податкового кредиту з ПДВ для реального сектору економіки. Вказане, на думку відповідача, свідчить про неможливість здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ПП «М'ясо Херсонщини», а отримані первинні документи по господарським операціям з придбання товарів не можуть бут доказом проведення самої господарської операції. З цих причин відповідач також вважає, що позивач завищив податковий кредит 2011 року по відносинам з ПП «М'ясо Херсонщини» на 3667,0 грн. Рішення про нереальність здійснення операцій позивача з ПП «М'ясо Херсонщини» відповідачем зроблено одноосібно, судове рішення з цього питання відсутнє.

Суд вважає, що, незважаючи на встановлені ним обставини, податковий орган не наділений повноваженнями визнавати недійсними правочини та бухгалтерські і податкові накладні, складені по цим правочинам.

За змістом акта перевірки податковий орган зробив висновок про нереальність здійснення господарських операцій і через це не визнає первинні бухгалтерські документи та податкові накладні постачальника. На думку суду, задокументована але не здійснена господарська операція - це фіктивна операція.

Суд звертає увагу, за змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Тобто, такий правочин є оспорюваним і він може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних. Надаючи правову оцінку спірним правочинам, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про юридичну дефектність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки відповідача, викладені в акті перевірки №55 щодо господарських операцій з ПП «М'ясо Херсонщини» є протиправними. Такі висновки не можуть бути враховані для перегляду податкового кредиту та задекларованих витрат платника податку. Разом із тим позивач надав суду на підтвердження реальності вчинення господарських операцій із ПП «М'ясо Херсонщини» копії первинних бухгалтерських документів - договір, видаткові та податкові накладні, бухгалтерські довідки про складський облік та рух товару, докази використання придбаних м'ясних продуктів у господарській діяльності позивача - організації харчування відпочиваючих під час надання послуг із відпочинку та оздоровлення у санаторно-курортних закладах. На противагу податковому органу, позивач повністю довів правомірність формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями із ПП «М'ясо Херсонщини».

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність твердження ДПІ про завищення позивачем витрат та доходів за перевірений період та повністю скасовує спірне ППР від 24.02.2014р. № 0000752200, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 222.325,0 грн. та за штрафними санкціями на 6899,0 грн.

За висновками акту перевірки № 55 та розрахунку відповідача збільшення грошових зобов'язань позивача з ПДВ за податковим повідомленням - рішенням № 0000762200 здійснене податковим органом у зв'язку з визнанням завищеним платником податку податкового кредиту за 2011-2012 роки на 37355,0 грн.

За розрахунком та актом № 55 відповідачем встановлено, що позивач за 2012 рік завищив податковий кредит на 21886,0 грн. у зв'язку з тим, що не здійснив та не відобразив у декларації за грудень 2012 року перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, чим порушив приписи ст. 199 ПКУ.

Позивач стверджує, що такий перерахунок ним здійснено у січні 2013 року та відображено у декларації з ПДВ за січень 2013 року у вигляді коригування податкового кредиту. На думку позивача, у січні 2013 року він виправив помилку щодо перерахунку частки податкового кредиту у грудні 2012 року та відобразив це виправлення у січневій 2013 року декларації з ПДВ, як це передбачене приписами ст. 50 ПКУ і тому відповідач мав врахувати цей перерахунок під час перевірки.

Відповідно до ст. 199 ПКУ у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно до п.199.4. ст.199 ПКУ платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. За п. 199.5 ст. 199 ПКУ результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року.

Статтею 50 ПКУ встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Виходячи з приписів ст. 50 та 199 ПКУ, суд вважає, що позивач мав здійснити перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій у грудні 2012 року та відобразити його результати у грудневій 2013 року декларації з ПДВ. На думку суду, незважаючи на приписи ст. 50 ПКУ позивач не мав можливості обирати спосіб відображення такого перерахунку у податковій звітності, оскільки ст. 199 ПКУ передбачає відображення цього перерахунку виключно в грудневій 2012 року декларації з ПДВ.

Суд вважає, що при виявлені помилки щодо здійснення такого перерахунку позивач мав виправити помилку виключно наданням уточнюючої декларації з ПДВ за грудень 2012 року. Крім того суд звертає увагу позивача що груднем 2012 року обмежуються податкові періоди перевірені відповідачем за перевіркою результати, якої викладені у акті № 55, а декларація з ПДВ за січень 2013 року може бути предметом вивчення лише наступної перевірки відповідача. За таких обставин суд підтверджує правовірність висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту грудня 2012 року на 21886,0 грн. у зв'язку з порушенням вимог с.199 ПКУ.

За актом перевірки № 55 та розрахунком відповідача позивач завищив податковий кредиту по відносинам з КП «Голопристанський водоканал» на 92, 69 грн. у зв'язку з тим,що ПДВ по цій операції не підтверджено податковою накладною. Загальна сума ПДВ по господарським операціям з цим постачальником складає 1324,13 грн. з урахуванням пропорційного віднесення сум ПДВ відповідно до ст. 199 ПКУ частка ПДВ, що відноситься до податкового кредиту складає 92,96 грн. За аналогічних підстав позивачеві зменшено податковий кредиту у сумі 30,13 грн., сформований по відносинам з МПП «Ритм» та у сумі 76,47 грн. сформований по відносинам з ПП «Славута».

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Під час слухання справи позивач погодився з правомірністю цих висновків відповідача а тому суд враховуючи приписи п. 198.6.ст.198 ПКУ підтримує позицію відповідача з цього питання.

За актом перевірки № 55 позивач завищив податковий кредит податкових періодів 2011 року по відносинам з ПП «ВКФ «Варіатор-Плюс» на 2154,75 грн. (частка від 30755,0 грн.) у зв'язку з тим, що формування податкового кредиту підтвердив податковими накладними, отриманими факсом. Під час розгляду справи позивач надав оригінали податкових накладних по відносинах з ПП «ВКФ «Варіатор-Плюс» та не довів наявність оригіналів на момент формування податкового кредиту та на час перевірки, а також не надав їх до податкового органу із запереченнями на акт перевірки, як це передбачено п. 44.6 ст. 44 ПКУ.

За приписами п. 201.1. ст. 201 ПКУ Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. За п. 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Таким чином ст. 198 та ст. 201 ПКУ передбачає можливість формування податкового кредиту платниками ПДВ виключно на підставі оригіналів податкових накладних. Враховуючи зазначене суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит по відносинах з ПП «ВКФ «Варіатор-Плюс» мав виходити із наявності оригіналу податкових накладних саме на час такого формування, а не після фактичного отримання такого оригіналу податкової накладної. Суд вважає, що підтвердження формування податкового кредиту оригіналом податкової накладної на момент розгляду справи не може бути переконливим доказом наявності цього оригіналу на час складання податкової звітності і тому вважає правомірною позицію відповідача з цього питання.

За актом перевірки та розрахунком позивачем завищено від'ємний залишок з податку на додану вартість за травень 2011 року на 9429,0 грн. у зв'язку із неправомірним коригуванням податкового кредиту у бік збільшення на підставі додаткового включення податкових накладних, складених у червні 2009 року та не включених до податкового кредиту цього податкового періоду. У зв'язку із завищенням від'ємного залишку з ПДВ позивачем занижено суму податку на 9429,0 грн., що підлягала сплаті до бюджету. Суть та причину проведеного коригування податкового кредиту у травні 2011 року, що була викладена відповідачем у акті перевірки № 55, позивачем під час розгляду справи обґрунтовано виявленням помилки, допущеної у 2009 році лише у 2011р., тобто позивачем підтверджено факт наявності даного порушення. За таких обставин суд вважає, що позивачем шляхом коригування до складу податкового кредиту травня 2011 року включені податкові накладні, складені у червні 2009 року.

За приписами п.198.6. ст. 198 ПКУ передбачено, що …у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Таким чином у 2011 році позивач коригування податкового кредиту по раніш не включеним податковим накладним мав здійснювати з урахуванням приписів п.198.6. ст..198 Податкового кодексу України, а здійснивши протиправне коригування податкового кредиту позивач занизив належні до сплати грошові зобов'язання з ПДВ на 9429,0 грн.

Таким чином суд підтверджує правомірність висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 33669,04 грн. (21886,0 + 92, 69 + 30,13 + 76,47 + 2154,75 + 9429,0), що спричинило заниження ПДВ на 33669,04 грн. Штрафна санкція за таке заниження має становити 6061,0 грн. (1,0 (за період 1 кв. 2011р. 9429,0) + 6060,01 (33669,04 - 9429,0 = 24240,04 х 25% ).

З урахуванням вищенаведеного суд частково скасовує спірне ППР від 24.02.2014р. № 0000762200 за основним платежем на 3665,96 грн. (37335,0 - 33669,04) та за штрафними санкціями на 757,74 грн. (6818,75 - 6061,01).

Таким чином, суд частково задовольняє вимоги позивача та стягує частину недоплаченого судового збору у сумі 220,7 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив :

Задовольнити частково позовні вимоги Приватного багатопрофільного підприємства "Парітет" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.02.2014р.

- № 0000752200 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем на 222325,0 грн. та за штрафними санкціями на 6899,0 грн. повністю;

- № 0000762200 в частині збільшення горошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 3665,96 грн. та за штрафними санкціями на 757,74 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Приватного багатопрофільного підприємства "Парітет" недоплачений судовий збір у сумі 220,7 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 травня 2014 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.3.1

СудХерсонський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення05.05.2014
Оприлюднено12.05.2014
Номер документу38576030
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —821/751/14

Ухвала від 30.05.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Кравець О.О.

Ухвала від 16.04.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Степашко О.І.

Постанова від 18.03.2015

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Кравець О.О.

Ухвала від 29.05.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Кравець О.О.

Постанова від 05.05.2014

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Морська Г.М.

Ухвала від 07.03.2014

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Морська Г.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні