Постанова

від 31.03.2014 по справі 804/3247/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 р. Справа № 804/3247/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняСергієнко В.Ю. за участю представників сторін: від позивача : від відповідача: Коваль І.О. Товста Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПРОМ» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002342204 від 10.10.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПРОМ» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.10.2013р. №0002342204.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках, викладених в актах перевірки від 19.09.2013р. та від 06.12.2013р., які не відповідають чинному законодавству України про те, що позивачем порушено абз. 3 п.198.6 ст.198 ПК України та п.4.1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом МФУ від 25.11.2011р. №1492 (далі - Порядок 1492), а саме: платником включено в уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за серпень 2011р. до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, період виникнення яких більше 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Позивач не погоджується з такими висновками посилаючись на те, що камеральна перевірка уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011р., поданого 29.07.2013р. проведена з порушенням строків проведення камеральної перевірки, встановлених п.200.10 ст.200 ПК України. При цьому, позивач зазначає, що у липні 2013р. позивачем було виправлено лише допущені помилки у сумах податкової накладної № 127 від 31.08.2011р., яка повинна складати 39559,85 грн. замість задекларованої у серпні 2011р. суми за вказаною накладною - 42713,00 грн. у відповідності до вимог п.50.1 ст.50 ПК України, позивач сплатив недоплату (3153,00 грн.) та штраф 3% (95,00 грн.) до бюджету. Тобто, позивач, подавши уточнюючий розрахунок лише виправив помилку, а не включив в уточнюючий розрахунок з ПДВ за серпень 2011р. до складу податкового кредиту суму ПДВ, як зазначено у результатах перевірок. З огляду на викладене, позивач вважає, що вимоги абз. 3 п.198.6 ст.198 ПК України не можуть застосовуватися до даних відносин, а терміни подання уточнюючого розрахунку відповідають вимогам ст. 102 ПК України встановленим для виправлення самостійно виявлених помилок - протягом 1095 днів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні даного позову відмовити повністю посилаючись на те, що податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011р. поданого позивачем 29.07.2013р. за результатами якої було складено акт від 19.09.2013р. за яким встановлено не включення позивачем податкової накладної № 127 від 31.08.2011р. на загальну суму 237359,12 грн., в т.ч. ПДВ 39559,85 грн. до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітний період серпень 2011р. у зв'язку з чим позивачем порушено п.198.6 ст.198 ПК України та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 39560,00 грн. за серпень 2011р., а тому вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 31.03.2014р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПРОМ» зареєстроване як юридична особа 30.07.2007р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м. Дніпропетровськ, Кіровський район, пр. Кірова, буд. 107А, кв.7, з 31.07.2007р. перебуває на обліку у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ, копією статуту позивача, копією свідоцтва платника ПДВ та копією довідки про взяття на облік (а.с.10-31).

29.07.2013р. позивачем було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011р. разом з додатком 5, які отримані податковим органом 29.07.2013р., що підтверджується копією квитанцій № 2(а.с.96-105).

Надалі, податковою інспекцією 19.09.2013р. на підставі ст.ст.75,76 Податкового кодексу України була проведена документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2011р. ТОВ «ЕКО ПРОМ» за результатами якої було складено акт від 19.09.2013р. №435/2204 яким встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту, заявленого в уточнюючому розрахунку з ПДВ за серпень 2011р. (а.с.40-41).

На підставі вищевказаного акту перевірки від 19.09.2013р. податковим органом 10.10.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002342204 за яким позивачеві зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59340,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 39560 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19780 грн. (а.с.47).

Позивач оспорює вказане вище податкове повідомлення-рішення та просить його визнати неправомірним і скасувати посилаючись на те, що, подавши уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011р., позивач виправив лише допущені помилки у сумах податкової накладної №127 від 31.08.2011р., яка була включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011р. згідно до вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України та у термін 1095 днів, визначений ст.102 Податкового кодексу України.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 19.09.2013р. підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стало порушення позивачем абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та п.4.1 розділу У Порядку № 1492, а саме: допущення арифметичної (методологічної) помилки (платником включено в уточнюючий розрахунок з ПДВ за серпень 2011р. до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, період виникнення яких більше 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної), що вплинула на розрахунки з бюджетом (а.с.40-41).

Однак, такі висновки податкового органу є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України з наступних підстав.

У відповідності до вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах ( з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначений загальний строк давності протягом якого можливо визначення грошових зобов'язань та внесення уточнень у подану податкову звітність - 1095 днів.

З аналізу наведених норм видно, що платнику податків надано право з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України, тобто у межах 1095 днів надіслати уточнюючий розрахунок до податкової декларації у разі, якщо платником податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації.

Так, як свідчать матеріали справи, позивачем 20.09.2011р. було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011р. у якій у додатку 5 до декларації було задекларовано позивачем податковий кредит за податковою накладною № 127 від 31.08.2011р. на загальну суму 213565,01 грн., в т.ч. ПДВ 42713,00 грн., при цьому, зазначена податкова накладна була включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011р., що підтверджується копією відповідної декларації з ПДВ за серпень 2011р. та копією реєстру (а.с.88-95,107-123).

У липні 2013р. позивачем було самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації за серпень 2011р., а саме: у податковій накладній №127 від 31.08.2011р. допущені помилки у сумах, загальна сума якої повинна становити -237359,12 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 39559,85 грн., тоді як у податковій декларації позивач вказав загальну суму за вказаною податковою накладною - 213565,01 грн. у т.ч. ПДВ 42713,00 грн., що підтверджується копією податкової накладної та копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011р. (а.с.86, 204).

29.07.2013р. позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011р., в якому позивач виправив вищенаведені допущені помилки у сумах податкової накладної №127 від 31.08.2011р., яка була включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011р., позивач сплатив недоплату у розмірі 3153 грн. та штраф 3% у розмірі 95,00 грн. Зазначений уточнюючий розрахунок був прийнятий податковою інспекцією 29.07.2013р. за квитанцією № 2 (а.с.96-105).

Таким чином з аналізу вищенаведених обставин та норм чинного податкового законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011р., поданого 29.07.2013р. були самостійно виправлені помилки, допущені у податковій звітності поданій за серпень 2011р., а саме: у задекларованій у серпні 2011р. податковій накладній № 127 від 31.08.2011р. у відповідності до вимог п.50.1 ст.50, ст. 102 ПК України.

З огляду на викладене, доводи податкової інспекції про те, що позивачем не була включена податкова накладна № 127 від 32.08.2011р. до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011р. у межах 365 календарних днів у відповідності до вимог п.198.6 ст.198 ПК України є безпідставними, оскільки такі доводи спростовуються вищенаведеними доказами та змістом копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011р., який містить задекларовану у ньому податкову накладну № 127 від 31.08.2011р. (а.с.107-123).

При цьому, податковим органом у ході проведення перевірки уточнюючого розрахунку за серпень 2011р., поданого 29.07.2013р. протиправно залишено поза увагою дані вищенаведеного реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011р., який містить задекларовану у ньому податкову накладну № 127 від 31.08.2011р. (а.с.122).

Також, досліджуючи питання правомірності проведення податковим органом невиїзної документальної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість - уточнюючого розрахунку з ПДВ за серпень 2011р. поданого 29.07.2013р. на підставі ст.75, 76 ПК України - 19.09.2013р., суд приходить до висновку про порушення податковим органом чинного податкового законодавства України, що регулюють проведення невиїзних документальних перевірок, які призначаються лише на підставі рішення керівника контролюючого органу, який у ході судового розгляду не був наданий суду, тоді як зі змісту акту перевірки видно, що фактично була проведена не документальна невиїзна перевірка, а камеральна перевірка показників податкової звітності задекларованих позивачем у вищенаведеному уточнюючому розрахунку.

Між тим, п.200.10 ст.200 ПК України передбачено, що податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у податковій звітності даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Отже, податковий орган повинен був провести камеральну перевірку уточнюючого розрахунку з ПДВ поданого позивачем 29.07.2013р. та отриманого податковим органом 29.07.2013р. протягом 30 календарних днів після його отримання, тобто у строк до 29.08.2013р., тоді як камеральна перевірка фактично була проведена 19.09.2013р. (а.с.40-41).

Таким чином податковим органом під час проведення невиїзної документальної перевірки 19.09.2013р. були порушені норми ст. 75,76,79, п.200.10 ст.200 ПК України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи не надав жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про відсутність порушення податковим органом під час перевірки порядку проведення перевірки, встановленого ст.ст.75,76,79, п.200.10 ст.200 ПК України та не надав жодних доказів, які б спростовували надані докази та твердження позивача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.3 ст.2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 10.10.2013р. не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому, слід зазначити, що оспорюване податкове повідомлення-рішення слід визнати саме протиправним з огляду на те, що у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.

В той же час, судом не приймається до уваги посилання позивача на порушення, які вчинені були податковим органом у ході проведення перевірки 06.12.2013р. за результатами якої було складено акт № 1088/2204/35269887 з огляду на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте 10.10.2013р. на підставі акту перевірки від 19.09.2013р., яке є предметом даного спору, тоді як вказаний акт перевірки від 06.12.2013р. прийнятий був пізніше і його висновки не були покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом даного спору.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За таких обставин, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за платіжним дорученням №43 від 25.02.2014р. в розмірі 182 грн. 70 коп. (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПРОМ» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002342204 від 10.10.2013р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002342204 від 10.10.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПРОМ» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова,буд. 107 А, кв.7, код ЄДРПОУ 35269887) - витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 07.04.2014р.

Суддя С.О. Конєва