Ухвала

від 22.04.2014 по справі 806/7036/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"22" квітня 2014 р. Справа № 806/7036/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" січня 2014 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Золотий каравай" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року позивач звернувся з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042202 від 05.04.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Золотий каравай" з питань взаємовідносин з ТОВ "Вінагрохім" за грудень 2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1829/23-2/34774998 від 20.03.2012 року, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042202 від 05.04.2012 року, про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 297710 грн. у тому числі 238168 грн. - за основним платежем та 59542 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено без з'ясування всіх обставин, а висновки, викладені у акті, на підставі якого винесено дане податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються лише на припущеннях.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000042202 від 05.04.2012 р., винесене Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Золотий каравай" з питань взаємовідносин з ТОВ "Вінагрохім" за грудень 2011 року, якою встановлено вчинення ПАТ "Золотий каравай" порушення ч.1 ст.203, ч.1-2 ст.215, ст.216 ЦК України, яке полягає у порушенні вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Вінагрохім". У порушення ст. ст. 626, 655, 658 ЦК України товар по вказаних правочинах не був переданий. Крім того, встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 238167,87 грн. за грудень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1829/23-2/34774998 від 20.03.2012 року, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення №0000042202 від 05.04.2012 року, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 297710 грн. у тому числі 238168 грн. - за основним платежем та 59542 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того встановлено, що ПАТ "Золотий каравай" було укладено договір поставки №08/01 від 15.08.2011 року з ТОВ "Вінагрохім". Згідно умов даного договору, ТОВ "Вінагрохім" зобов'язується передати у власність ПАТ "Золотий каравай" товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам, в порядку та на умовах визначених цим договором. Найменування товару, його якість, конкретні строки поставки та ціна визначається специфікацією. Поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця на умовах EXW м. Житомир у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" ( в редакції 2000 року).

Судом вірно зазначено, що законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання таких товарів), за умови виписки такої податкової накладної платником податку на додану вартість.

Право платника податків, на віднесення витрат до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, виникає за умови наявності підтвердження факту здійснення господарських операцій, первинними документами та податковими накладними, виписаними особами зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а також за умови пов'язаності таких витрат із господарською діяльністю платника податків.

Зауважень до податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, у перевіряючих контролюючого органу при проведенні перевірки та у судовому засіданні не було.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 названого Кодексу передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчі положення у розрізі функцій податкової інспекції, що полягають у здійсненні контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосовуються до правочинів, вчинених виключно з метою ухилення від оподаткування. Адже використання податковим органом передбаченого пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження на подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, з підстав, які не пов'язані з контролем за сплатою податків, є перевищенням компетенції цього суб'єкта владних повноважень.

При цьому для правильної кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, необхідно визначити існуючий зв'язок між власне укладенням і виконанням такого правочину та застосованим його учасниками механізмом ухилення від оподаткування.

Адже якщо укладення та виконання договору є частиною такого механізму - зокрема, у випадку, коли єдиною метою укладення правочину є податкова економія - то до учасників такого правочину слід застосовувати штрафні санкції в порядку статті 208 Господарського кодексу України. У разі ж якщо ухилення від оподаткування спричинено подальшими діями з отриманими на виконання правочину активами або недостовірним відображенням результатів такого правочину у податковому обліку платника, то такі дії становлять самостійний склад податкового правопорушення як підставу для притягнення платника до відповідальності саме за порушення норм податкового законодавства. Іншими словами, правочин є таким, що порушує публічний порядок у сфері оподаткування, у разі, якщо власне вчинення та виконання правочину є необхідною умовою для побудови схеми мінімізації податків.

Наведене, у свою чергу, дає підстави для висновку про те, що умовою застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання в порядку статті 208 Господарського кодексу України за позовом податкового органу є доведеність останнім наявності протиправного умислу у всіх учасників правочину. Адже про відсутність господарської мети під час укладення та виконання правочину не може бути відомо лише одній особі, оскільки у разі добросовісності хоча б одного з учасників правочину для нього буде досягнута відповідна йому ділова мета, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок.

У розглядуваній справі СДПІ не спростовано факт виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, реальність здійснення яких було встановлено судом за наслідками дослідження наявних у справі первинних та інших документів.

СДПІ не представлено доказів виникнення у податковому обліку будь-кого з відповідачів недоїмки зі сплати податків та зборів за фактом відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених на виконання розглядуваного правочину.

Власне відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання зазначеного договору в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу не може бути належним свідченням безтоварності господарських операцій з поставки цих робіт. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкова інспекція не зазначили, які саме матеріальні ресурси є необхідними для виконання зазначених робіт, та не довела неможливості залучити необхідні матеріальні ресурси в рамках виконання розглядуваного правочину.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що договір укладений між ПАТ "Золотий каравай" та ТОВ "Вінагрохім", спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Також встановлено, що Вінницькою МДПІ було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Вінагрохім" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами даної перевірки було складено акт від 27.03.2012 року №110/22-32811966, яким встановлено порушення ТОВ "Вінагрохім" ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі зазначених висновків акту Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.06.2013 року №0000192300 та №0000202300, яким ТОВ "Вінагрохім" було донараховано податкові зобов'язання.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Вінагрохім" оскаржило їх до суду. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року було задоволено позов ТОВ "Вінагрохім" та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення 15.06.2013 року № 0000192300 та № 0000202300. У силу ст. 254 КАС України, дана постанова набрала чинності 06.06.2013 року.

Таким чином ,ТОВ "Вінагрохім" у судовому порядку довело відсутність порушень податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, слід зазначити, що Вінницькою ОДПІ було проведено зустрічну перевірку ТОВ "Вінагрохім" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ПАТ "Золотий каравай", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, якою документально підтверджено реальність здійснення господарських взаємовідносин між вказаними контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Що стосується посилання відповідача у акті на те, що позивачем порушено п.2.2 Договору поставки №08/01 від 15.08.2011 року в частині не подання замовлення на отримання товару, то слід зазначити, що воно також було спростовано у ході судового розгляду справи наступними обставинами. Як пояснив представник позивача, замовлення ТОВ "Вінагрохім" по договору поставки №08/01 від 15.08.2011 року здійснювалося шляхом надсилання листів на електронну адресу даного контрагента, але оскільки пройшов тривалий час, то у позивача не збереглися дані електронні листи. Проте, факт отримання таких замовлень підтверджується копіями листів ТОВ "Вінагрохім".

Судом вірно зазначено, що ПАТ "Золотий каравай" є одним з основних виробників хлібобулочних виробів у Житомирській області, а ТОВ "Вінагрохім" єдиним постачальником борошна першого та вищого ґатунку для позивача. Наведені обставини підтверджуються копіями картки рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками в розрізі контрагента ТОВ "Вінагрохім", картки рахунку 2011 "сировина та матеріали" в розрізі оприбуткування борошна вищого та першого ґатунку на склад сировини від постачальника ТОВ "Вінагрохім", копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунках "собівартість виготовленої продукції та матеріалів" та "готова продукція", журналом-ордером та відомістю по рахунку 2011 "сировина та матеріали в розрізі виробничих цехів (Т1, а.с.164-203). Однак вказані документи до уваги відповідачем при проведенні перевірки прийнятті не були, правова оцінка цим документам у ході розгляду заперечень позивача на акт перевірки надана не була.

У разі відсутності реального постачання ТОВ "Вінагрохім" товару по договору поставки №08/01 від 15.08.2011 року позивач був би позбавлений можливості виконати свої зобов'язання по постачанню хлібобулочних виробів у м. Житомир та Житомирську область. Безперебійне виконання позивачем поставок хбілобулочних виробів у торгівельні мережі м. Житомира та Житомирської області підтверджує реальність господарських операцій між ПАТ "Золотий каравай" та ТОВ "Вінагрохім".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" січня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Ф.Бондарчук

судді: (підпис) Б.С. Моніч

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" квітня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне акціонерне товариство "Золотий каравай" вул.Радонова, 11,м.Житомир,10005

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4- представник позивача Колодюк В.А. - ,