Ухвала

від 29.04.2014 по справі 2а-1670/489/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року м. Київ К/9991/48059/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року

у справі № 2а-1670/489/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «МалКом»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «МалКом» (далі - ТОВ «Компанія «МалКом»; позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002372301/0/1420 від 12 травня 2010 року, № 0002372301/1/2490 від 30 липня 2010 року, № 0002372301/2/3421 від 19 жовтня 2010 року, № 0002372301/3/4500 від 27 грудня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія «МалКом» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «МалКом» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1753/23-209/34087534 від 27 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002372301/0/1420 від 12 травня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 72 251,00 грн. (50 020,00 грн. - основний платіж, 22 231,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002372301/1/2490 від 30 липня 2010 року, № 0002372301/2/3421 від 19 жовтня 2010 року, № 0002372301/3/4500 від 27 грудня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням витрат у розмірі 200 080,00 грн. на сплату процентів за користування кредитом, отриманим від Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на підставі кредитного договору № 04/50/06-КЛТ від 04 жовтня 2006 року, не підтверджених відповідними платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, до складу валових витрат.

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування підприємством даних податкового обліку за вказаним епізодом, контролюючий орган вказував про те, що відповідно до картки рахунку 6841 «Розрахунки за нарахованими відсотками» та наданих на перевірку платіжних доручень товариством сплачено відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 1 077 974,02 грн., в той час як до складу валових витрат включено суму в розмірі 1 278 054,02 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами, правомірність віднесення в розглядуваній ситуації спірної суми процентів за користування кредитними коштами до складу валових витрат підтверджується долученими ТОВ «Компанія «МалКом» до матеріалів справи платіжними документами, а також інформацією про нарахування та сплату процентів за кредитним договором, наданою Кременчуцькою філією ПАТ «Кредитпромбанк».

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Моторний О.А.