Постанова

від 11.04.2014 по справі 826/2953/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2014 року 08:12 № 826/2953/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Меркурій» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Меркурій» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0008532201 від 27.12.2013 року та № 0008542201 від 27.12.2013 року винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення підприємством податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків органу доходів і зборів та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт», які вказують на укладання даними товариствами угод без мети настання реальних наслідків. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

На підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із поданням позивачем та відповідачем клопотання про розгляд даної справи за відсутності їх представників, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач, листами від 01.07.2013 № 790/10/22-01, від 06.08.2013 № 2354/10/22-01, від 21.08.2013 № 3200/10/22-01 направив на адресу позивача запити про надання письмових пояснень та їх документальне підтвердження по взаємовідносинам ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» з ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт» та ТОВ «Кепітал ЛТД», ТОВ «ДМС Голд».

У відповідь на дані запити, позивач листами від 09.08.2013 за № 7, від 14.08.2013 № 8, від 29.08.2013 № 10, повідомив, що запити надіслані ДПІ, складені з порушенням норм чинного законодавства, тому дана обставина звільняє підприємство від обов'язку надавати пояснення та документальне підтвердження по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Керівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві видано наказ № 1643 від 28.11.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Посадовими особами ДПІ на підставі наказу № 1643 від 28.11.2013 та згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1, ст. 75, пп. 78.1.4, п. 78.1, ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Кепітал ЛТД», ТОВ «ДМС Голд» за період з 01.09.2012 по 31.01.2013.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» складено акт від 06.12.2013 № 439/1-22-01-38130321 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Кепітал ЛТД», ТОВ «ДМС Голд» за період з 01.09.2012 по 31.01.2013.

Відповідно до вказаного акту, відповідач дійшов висновку про порушення підприємством норм податкового законодавства, а саме: п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14 897, 00 грн. та п. 198.3 , 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по ПДВ на суму 23 038, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 06.12.2013 ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0008532201 від 27.12.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28 797, 50 грн. в т. ч. за основним платежем - 23 038, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 759, 50 грн.;

- №0008542201 від 27.12.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 18 621, 25 грн., в т.ч. за основним платежем - 14 897, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 724, 25 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що у періоді, який перевірявся відповідачем, ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» здійснювало фінансово-господарські відносини, зокрема, з ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «ДМС Голд».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» (Замовник/Клієнт) та ТОВ «Інтер-Аркол» (Виконавець/Перевізник) укладений Договір від 31.10.2012 № 31/10-ТКМ на послуги по організації та перевезення вантажів, згідно умов якого, Перевізник зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу особисто або залучаючи третіх осіб до виконання умов договору та надати інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги (а.с. 84-89 Т І).

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи специфікації, акти здачі - прийняття робіт (виконання послуг) на загальну суму 33 016, 69 грн., податкові накладні на загальну суму 33 016, 69 грн., товарно-транспортні накладні та заявки.

Розрахунки з ТОВ «Інтер-Аркол» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 33 016, 69 грн. (а.с. 154-155 Т. ІІІ).

Між ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» (Замовник/Клієнт) та ТОВ «ДМС Голд» (Виконавець/Перевізник) укладений Договір від 03.09.2012 № 1/дмс на послуги по організації та перевезення вантажів, згідно умов якого, Перевізник зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу та надати інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги (а.с. 98-103 Т І).

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи специфікації, акти здачі - прийняття робіт (виконання послуг) на загальну суму 27 070, 31 грн., податкові накладні на загальну суму 27 070, 31 грн., товарно-транспортні накладні та заявки.

Розрахунки з ТОВ «ДМС Голд» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 27 070, 31 грн. (а.с. 144,152 Т. ІІІ).

Між ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» (Замовник/Клієнт) та ТОВ «Рарт» (Виконавець/Перевізник) укладений Договір від 30.11.2012 № 30/12 на послуги по організації та перевезення вантажів, згідно умов якого, Перевізник зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу особисто або залучаючи третіх осіб до виконання умов договору та надати інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги (а.с. 108-113 Т І).

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи специфікації, акти здачі - прийняття робіт (виконання послуг) на загальну суму 79 338, 72 грн., податкові накладні на загальну суму 79 338, 72 грн., товарно-транспортні накладні та заявки.

Розрахунки з ТОВ «Рарт» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 86 338, 72 грн. (а.с. 144-171 Т. ІІІ).

Відповідно до платіжних доручень вбачається, що позивач сплатив ТОВ «Рарт», за вказаним договором, більшу суму ніж зазначену згідно з актами здачі - прийняття робіт (виконання послуг) та податковими накладними.

Дослідивши надані позивачем документи, суд встановив, що договори, які укладалися позивачем з контрагентами аналогічні за змістом.

З копій договорів, наданих на підтвердження перевезення вантажів, вбачається, що Перевізники надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, порядок надання яких, регулюється Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004, із змінами та доповненнями.

Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 цього Закону встановлено, що одними із істотних умов договору транспортного експедирування є: вид та найменування вантажу; пункти відправлення та призначення вантажу.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Представником позивача до суду не надано докази укладання між позивачем та контрагентами договорів транспортного експедирування, а в документах, які містяться в матеріалах справи відсутні відомості, щодо виду та найменування вантажу, а також адреси пунктів відправлення та пунктів призначення вантажу.

Крім цього, перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні регламентовані Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363).

Положеннями підпункту 10.5 пункту 10 Правил №363, передбачено, що місце фактичної здачі - приймання вантажу точно зазначається в Договорі з наступним уточненням у заявці.

Відповідно до пп. 11.5 п. 11 Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Підпунктом 11.7. пункту 11 Правил №363 визначено, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил (пп.11.8 п. 11 Правил №363).

Підпунктом 13.1 пункту 13 Правил №363 передбачено, що Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Дослідивши надані позивачем копії товарно-транспортних накладних суд встановив, що вони не містять більшості вищезазначених обов'язкових реквізитів, які мали бути зазначені при перевезенні вантажів, а саме: пункт навантаження та розвантаження зазначено тільки назва міста, а адреса зовсім не вказана, в строчці «прийняв водій-експедитор» відсутні будь-які відомості.

Суд зазначає, що відсутність у товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, вказаної інформації, яка обов'язково мала бути зазначена, згідно вимог законодавства, свідчить про відсутність між контрагентами наміру щодо настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже без зазначення такої інформації транспортування вантажів неможливе.

Крім того, судом витребувано від відповідача інформацію, про облік на балансі ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт» та ТОВ «ДМС Голд» транспортних засобів, якими вони здійснювали перевезення вантажів відповідно до товарно-транспортних накладних, наданих позивачем до матеріалів справи.

Представником відповідача надано додаткові пояснення та інформацію, що автомобілі, які зазначені в товарно-транспортних накладних не перебувають на балансі ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт» та ТОВ «ДМС Голд» (а.с. 175-176 Т ІІІ).

Також, під час розгляду справи представником позивача були долучені до матеріалів справи документи, на підтвердження виконання взаємовідносин з контрагентами - замовниками, а саме: договори про надання послуг по організації перевезення вантажів, акти здачі виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні.

Дослідивши вказані документи, суд встановив, що позивач в даних господарських взаємовідносинах виступав посередником між контрагентами-замовниками та контрагентами - постачальниками.

З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавалися позивачем, виконувались в той же самий час, що і послуги надані ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт» та ТОВ «ДМС Голд» позивачу.

Проте відповідно до Договорів, в яких позивач виступав виконавцем при наданні послуг з перевезення вантажів, актів здачі виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних вбачається, що послуги надавалися саме ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій», а не іншими підприємствами.

У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідач наполягав на відсутності реального характеру господарських відносин між позивачем та зазначеними контрагентами, в обґрунтування чого посилався на матеріали актів, складених податковими органами за результатами проведених перевірок та дій, спрямованих на проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів, згідно яких господарські операції, здійснені від імені ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт» та ТОВ «ДМС Голд» не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності (а.с. 27-64 Т.ІІ).

На вказані доводи відповідача суд зазначає, що з аналізу наданих відповідачем матеріалів перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача вбачається, що господарські операції між такими юридичними особами конкретно з ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» не досліджувались, з огляду на що, суд досліджував реальність спірних господарських операцій між позивачем і його контрагентами на підставі наданих сторонами доказів, пояснень та обґрунтувань.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з положеннями статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З аналізу наданих позивачем документів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт» та ТОВ «ДМС Голд».

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0008532201 та №0008542201 є правомірними, а підстави для їх скасування відсутні.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 47 418,75 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 1 827,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 266 від 04.02.2014 позивач сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 1 644,30 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Меркурій» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Меркурій» (код ЄДРПОУ 38130321) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський