Постанова

від 22.07.2014 по справі 826/2953/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2953/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Меркурій" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Меркурій" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008532201, №0008542201 від 27.12.2013, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Транспортна компанія "Меркурій" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008532201, №0008542201 від 27.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Меркурій" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Кепітал ЛТД», ТОВ «ДМС Голд» за період з 01.09.2012 по 31.01.2013. Результати перевірки оформлені актом від 106.12.2013 № 439/1-22-01-38130321.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14 897, 00 грн. та п. 198.3 , 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по ПДВ на суму 23 038, 00 грн.

27 грудня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0008532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28 797, 50 грн. в т. ч. за основним платежем - 23 038, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 759, 50 грн.; - №0008542201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 18 621, 25 грн., в т.ч. за основним платежем - 14 897, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 724, 25 грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» звернулося до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вказав на те, що позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Інтер-аркол», ТОВ «Рарт» та ТОВ «ДМС Голд».

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Транспортна компанія «Меркурій» (Замовник/Клієнт) та ТОВ «Інтер-Аркол» (Виконавець/Перевізник) укладений Договір від 31.10.2012 № 31/10-ТКМ на послуги по організації та перевезення вантажів, згідно умов якого, Перевізник зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу особисто або залучаючи третіх осіб до виконання умов договору та надати інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги.

Перевезення вантажу здійснювались відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України (Наказ Мінтрансу України №363 від 14.10.1997р.).

Також, 03.09.2012р. (№1/дмс) та 31.10.2012р. (№31/10-ТКМ) аналогічно договору з TOB «Інтер-Аркол» договір були укладені договори з TOB «ДМС Голд» та TOB «Рарт», де останні виступали виконавцями.

Слід зазначити, що предметом укладених Договорів було наданий Виконавцем послуг з перевезення вантажів особисто або ж залучаючи третіх осіб до виконання умов Договору, що спростовує твердження суду першої інстанції про неналежність здійснення транспортних перевезень контрагентами.

На підтвердження виконання даних договорів було надано первинні документи: специфікації, акти здачі - прийняття робіт (виконання послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні та заявки.

Крім того, апелянтом було додано копії актів звірки взаємних розрахунків з контрагентами та копії видаткових накладних.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності позивача є: діяльність у сфері надання транспортних(експедиторських) послуг.

Всі перевезення вантажу здійснювались відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України (Наказ Мінтрансу України №363 від 14.10.1997р.).

Позивачем з TOB «Інтер-Аркол», TOB «ДМС Голд» та TOB «Рарт», були підписані договори-заявки, в яких вказаний маршрут перевезення, вага - (особливість перевезення), дати завантаження та розвантаження, найменування вантажу, вартість перевезення, тобто всі істотні умови перевезення вказані сторонами по договору. Дані по водію вказані в ТТН, на підставі яких здійснювались перевезення.

В підтвердження здійснення перевезень по вказаним договорам-заявкам було надано товарно-транспортні накладні.

На підтвердження виконання вказаних договорів-заявок було надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), також були оформлені податкові накладні та надані позивачу.

Позивачем в повному обсязі здійснено оплату послуг, що підтверджується специфікацією та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Отже, господарська операція позивачем мала реальний характер, оскільки наявні всі необхідні первинні документи на підтвердження здійснених господарських операцій, крім того, надання послуг, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відбулись у межах господарської діяльності позивача.

В якості обґрунтування прийнятих рішень про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на ту обставину, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві м. Києва були здійснені заходи по проведенню зустрічних звірок контрагентів позивача TOB «Інтер-Аркол» (код 38259473), TOB «PAPT» (код ЄДРПОУ 38320736), TOB «Кепітал ЛТД» (код ЄДРПОУ 34981576) та TOB «ДМС Голд» (34981576).

Так, відповідно до актів ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2013р. №172/7/22.2-20 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ДМС ГОЛД» (код ЄДРПОУ 34981576) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 01.11.2010р. по 19.06.2013р.; від 06.06.2013р. №1784/22-20/38259473 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Інтер-Аркол» (код 38259473) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з 01.11.2012р. по 30.04.2013р.; від 03.05.2013р. №1736/22-20/38320736 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Рарт» (код за ЄДРПОУ 38320736) за період з 17.08.12 по 03.05.2013р.

Як зазначено з правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин, а тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими, а доводи позивача щодо реальності та товарності операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

З наведеного слідує, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Тому, за результатом здійснення господарських операцій з TOB «Інтер-Аркол», TOB «ДМС Голд» та TOB «Рарт», позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено валові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові суду першої інстанції, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Меркурій" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Меркурій" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0008532201 від 27.12.2013 року та № 0008542201 від 27.12.2013 року винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.