Ухвала

від 08.05.2014 по справі 821/329/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

08 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/329/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Запорожана Д.В. судді -Осіпова Ю.В. при секретарі -Фурман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Алеф» ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач ТОВ фірма «Алеф» ЛТД 06.02.2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року № 0000380700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 316262,22 гривень та застосовано штрафні санкції у розмірі 79065,55 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що при проведенні операцій із ЗЕТОВ "Інтервес", ТОВ "Українська зернова логістична компанія" позивачем було повністю дотримано вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, а висновки акту перевірки щодо відсутності реальних поставок товарів (послуг) від цих контрагентів є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні, надавши заперечення проти адміністративного позову (т. 1, а.с. 211-213).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року № 0000380700.

Стягнуто з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алеф" ЛТД (ЄДРПОУ 23140525) судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що в період з 16.02.2012 року по 20.02.2012 року відповідачем було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ фірма "Алеф" ЛТД з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період: травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, за результатами якої було складено акт від 17.02.2012 року № 578/07-0/23140525 (т. 1 а.с. 8-27).

Як вбачається з матеріалів справи, у висновках акту було зазначено, що перевіркою встановлено:

1. на порушення п.1.8 ст. 1 , пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 316262,22 гривень, у т.ч.: за серпень 2010 року на суму 162439,65 гривень, за вересень 2010 року на суму 60906 гривень, за жовтень 2010 року на суму 59255 гривень, за листопад 2010 року на суму 10328,57 гривень, за грудень 2010 року на суму 23333 гривень;

2. на порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит у сумі 23333 гривень, у т.ч.: за листопад 2010 року на суму 23333 гривень (т. 1 а.с. 26-27).

Вищевказані висновки акту перевірки ґрунтуються на наступних обставинах.

Так, одним із постачальників ТОВ фірма "Алеф" ЛТД у липні 2010 року було зовнішньоекономічне товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервес" (придбання сільськогосподарської продукції на загальну суму 4373496 гривень, у т.ч. ПДВ - 728916 гривень). Підприємство повідомило, що є посередником, постачальниками були ТОВ "Сочавський", ТОВ "Агротранс". Актом документальної невиїзної перевірки від 15.02.2011 року № 231/23/34280962 було встановлено нікчемність усіх операцій з купівлі-продажу за участю ТОВ "Сочавський" по ланцюгу до "вигодонабувача". ТОВ "Агротранс" не надало товарно-транспортні накладні, які підтверджують відвантаження продукції ЗЕ ТОВ "Інтервес".

ДПІ у м. Херсоні зазначив про неможливість встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість ТОВ фірма "Алеф" ЛТД по ланцюгам постачання: ЗЕ ТОВ "Інтервес" - ТОВ "Сочавський" у сумі 89338,40 гривень, ЗЕ ТОВ "Інтервес" - ТОВ "Агротранс" у сумі 73101,25 гривень.

У серпні 2010 року основним постачальником позивача був ЗЕ ТОВ "Інтервес" (придбання сільськогосподарської продукції та надання послуг з оренди приміщення на загальну суму 3702334,61 гривень, у т.ч. ПДВ - 617055,77 гривень). Підприємство повідомило, що є посередником, постачальником було ТОВ "Сібарит ЛТД". Актом невиїзної документальної перевірки від 06.01.2011 року № 912/23-0302/02/35162607 не було встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Сібарит ЛТД" до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Так, ДПІ у м. Херсоні зазначив про неможливість встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість ТОВ фірма "Алеф" ЛТД по ланцюгу постачання ЗЕ ТОВ "Інтервес" - ТОВ "Сібарит ЛТД" у сумі 60906 гривень.

Основним постачальником ТОВ фірма "Алеф" ЛТД у вересні 2010 року було ЗЕ ТОВ "Інтервес" (придбання сільськогосподарської продукції на загальну суму 2658587,50 гривень, у т.ч. ПДВ - 443097,92 гривень) Підприємство повідомило, що є посередником, постачальником було ПП ВТФ "Агростандарт", яке до звірки не надало накладні, які підтверджують факт придбання товару та товарно-транспортні накладні.

Таким чином, ДПІ у м. Херсоні зазначив про неможливість встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість ТОВ фірма "Алеф" ЛТД по ланцюгу постачання ЗЕ ТОВ "Інтервес" - ПП ВТФ "Агростандарт" у сумі 59255 гривень.

У жовтні 2010 року одним із постачальників ТОВ фірма "Алеф" ЛТД було ЗЕ ТОВ "Інтервес" (придбання сільськогосподарської продукції на загальну суму 5296503,37 гривень, у т.ч. ПДВ - 882750,56 гривень). Підприємство повідомило, що є посередником, постачальником було ТОВ "Украгро-Експо", яке до зустрічної звірки не надало податкові накладні та акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні.

Таким чином, ДПІ у м. Херсоні зазначив про неможливість встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість ТОВ фірма "Алеф" ЛТД по ланцюгу постачання ЗЕ ТОВ "Інтервес" - ТОВ "Украгро-Експо" у сумі 10328,57 гривень.

Постачальником ТОВ фірма "Алеф" ЛТД у листопаді 2010 року було ТОВ "Українська зернова логістична компанія" (експедирування сільськогосподарської продукції на загальну суму 139998 гривень, у т.ч. ПДВ - 23333 гривень). Актом позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українська зернова логістична компанія" від 14.09.2011 року № 3229/23-2/36505023 було встановлено нікчемність правочинів з підприємствами постачальниками у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Відповідач зазначив про неможливість встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість ТОВ фірма "Алеф" ЛТД по постачальнику ТОВ "Українська зернова логістична компанія" у сумі 23333 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року № 0000380700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 316262,22 гривень (за серпень 2010 року - на 162439,65 гривень, за вересень 2010 року - на 60906 гривень, за жовтень 2010 року - на 59255 гривень, за листопад 2010 року - на 10328,57 гривень, за грудень 2010 року - на 23333 гривень) та застосовано штрафні санкції у розмірі 79065,55 гривень (т. 1 а.с. 28).

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону зазначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що 08.04.2010 року між позивачем та ЗЕ ТОВ "Інтервес" було укладено договір на поставку продукції № 08042010-1. Пунктом 1.1 вказаного Договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати олійні та зернові культури, надалі Товар, на умовах, які зазначені в даному Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його. Одиницею виміру кількості Товару є тонна (т) фактичної ваги. Товар поставляється навалом партіями. Кількість Товару в кожній партії визначається сторонами в додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1). У додатках від 01.10.2010 року №№ 6, 7, від 06.10.2010 року № 8 визначено Товар - горох, жмих соняшника, пшениця фуражна та умови поставки - насипом автотранспортом на умовах СРТ ЗАТ "Дніпровський Термінал", м. Херсон, вул. Перкопська, 169-А (т. 1 а.с. 90-95).

Згідно матеріалів справи, на виконання даного договору ЗЕ ТОВ "Інтервес" поставило позивачу у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року пшеницю, горох, жмих соняшника, що підтверджується накладними від 30.07.2010 року №№ РН-036, РН-037, від 31.07.2010 року № РН-038, від 29.08.2010 року №№ РН-039, РН-040, від 01.10.2010 року №РН-041, від 29.10.2010 року №№ РН-042, РН-043, РН-044, від 26.11.2010 року № РН-044, від 29.11.2010 року № РН-045, податковими накладними від 19.07.2010 року № 80, від 20.07.2010 року № 81, від 21.07.2010 року № 82, від 26.07.2010 року № 83, від 28.07.2010 року № 84, від 30.07.2010 року № 86, від 11.08.2010 року № 90, від 16.08.2010 року № 91, від 19.08.2010 року № 93, від 21.08.2010 року № 94, від 25.08.2010 року № 95, від 17.09.2010 року № 103, від 20.09.2010 року № 104, від 21.09.2010 року № 105, від 22.09.2010 року №106, від 23.09.2010 року № 107, від 27.09.2010 року № 108, від 28.09.2010 року № 109, від 30.09.2010 року № 110, від 01.10.2010 року № 116, від 05.10.2010 року № 117, від 11.10.2010 року № 120, від 12.10.2010 року № 121, від 13.10.2010 року № 122, від 15.10.2010 року №123, від 22.10.2010 року № 126, від 25.10.2010 року № 127, від 26.10.2010 року № 128, від 28.10.2010 року № 129, від 29.10.2010 року № 131 (т. 1 а.с. 137-146).

Транспортування сільськогосподарської продукції здійснювалося із залученням сторонніх осіб згідно товарно-транспортних накладних, в яких зазначені прізвища водіїв та державні номери автомобілів, якими здійснювалось перевезення продукції, замовник та вантажовідправник, якими зазначено ТОВ "Агротранс" та вантажоодержувач - ЗЕ ТОВ "Інтервес" (для ТОВ "Алеф" ЛТД), назва продукція та інша інформація.

Згідно матеріалів справи, факт передачі товару (гороху) від ПП ВТФ "Агростандарт" до ЗЕ ТОВ "Інтервес" підтверджується трьохстороннім актом приймання-передачі від 01.10.2010 року (т. 2 а.с. 18).

Також в матеріалах справи знаходяться товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару від ТОВ "Сочавський" до ЗЕ ТОВ "Інтервес".

Частину отриманого від ЗЕ ТОВ "Інтервест" товару (пшениця, горох, жмих соняшника) ТОВ фірма "Алеф" ЛТД реалізовувало ТОВ "Украгро-Експо", ТОВ "Сільськогосподарське товариство "Град.ка Агро", ТОВ "АФХ Трейд", ТОВ "Продексим, ЛТД", ПП "Галатея Таврії", що підтверджується договорами від 01.12.2010 року № 01122010, від 24.11.2010 року № 24112010-1, від 23.11.2010 року № 45/11/2010 ХЗ, від 20.10.2010 року № 20/09/10, від 30.09.2010 року № 30/09-1, від 13.09.2010 р. № 213-2010, накладними від 13.09.2010 року № АЛФ-01, від 30.09.2010 року №№ АЛФ-02, АЛФ-03, від 24.11.2010 року № ПЛФ-05, від 26.11.2010 року № АЛФ-06, від 30.11.2010 року № АЛФ-07, податковими накладними від 13.09.2010 року № 143, від 30.09.2010 року №№ 162, 163, від 24.11.2010 року № 201, від 26.11.2010 року № 202, від 30.11.2010 року № 204 (т. 1 а.с. 96-112, 156-159, 162-163, 139-144).

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що іншу частину продукції було експортовано відповідно до контрактів:

- № 740/14150160 від 11.11.2010 року на адресу компанії Alfred C.Toepfer International GmbH, що підтверджується ВМД №№ 508040002/2010/006321, 508040002/2010/006315;

- № 8523 від 13.09.2010 року на адресу компанії FEED FACTORS LTD, що підтверджується ВМД № 508040002/2010/005227;

- № 8387 від 13.07.2010 року на адресу компанії FEED FACTORS LTD, що підтверджується ВМД №№ 508040002/2010/004110, 0508040002/2010/005228, 508040002/2010/004108, 508040002/2010/004111, 508040002/2010/004112 (т. 1 а.с. 113-136).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 02.09.2010 року уклав з ТОВ "Українська зернова логістична компанія" договір № 02092010 на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. Згідно цього договору ТОВ "Українська зернова логістична компанія" виконала навантажувально-розвантажувальні роботи на суму 140000 грн., з яких ПДВ - 23333,33 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.11.2010 року № ОУ-0000013, податковою накладною від 03.11.2010 року № 380 (т. 2 а.с. 19-22, т. 1 а.с. 138).

Розрахунки між ТОВ фірма "Алеф" ЛТД та ЗЕ ТОВ "Інтервес", ТОВ "Українська зернова логістична компанія" були здійснені у безготівковому порядку, що також підтверджується реєстром платіжних документів (т. 1 а.с. 165-176).

Суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в акті перевірки не спростовувався факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Судом 1-ї інстанції було обґрунтовано зазначено, що в акті перевірки ДПІ у м.Херсоні перевіряючими не були вказані та не проаналізовані первині документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту по вказаним постачальникам.

Всі висновки відповідача ґрунтувались виключно на інформації, яка міститься в інших актах перевірок: контрагента позивача ТОВ "Українська зернова логістична компанія" від 14.09.2011 року № 3229/23-2/36505023 та контрагентів у 2 ланцюгу постачання - ТОВ "Сочавський" від 15.02.2011 року № 231/23/34280962, ТОВ "Сібарит ЛТД" від 06.01.2011 року № 012/23-0302/02/35162607, та ненадання постачальниками у 2 ланцюгу - ТОВ "Агротранс", ПП ВТФ "Агростандарт", ТОВ "Украгро-Експо" товарно-транспортних накладних, що, на думку ДПІ у м. Херсоні, виключає фактичну поставку товару.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

Відповідно до пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року (справа «Булвес» АД проти Болгарії скарга № 3991/03) зазначено (в п. 71), що враховуючи своєчасне та повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків по наданню звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечення дотримання постачальником його обов'язків надавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства у відношенні системи ПДВ, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, здійснено не було. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна була нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків своєчасного надання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ у другий раз, а також сплачувати пені.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не було надано доказів того, що на момент вчинення правочинів з позивачем ЗЕ ТОВ "Інтервест", ТОВ "Українська зернова логістична компанія" в Єдиному державному реєстрі були внесені відомості про скасування державної реєстрації цих підприємств, припинення юридичної особи внаслідок відсутності підприємств за юридичною адресою.

Також відповідачем не заперечувався факт того, що ЗЕ ТОВ "Інтервест", ТОВ "Українська зернова логістична компанія" є платниками податку на додану вартість, а тому мали право виписувати податкові накладні.

Суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, наданих послуг, належним чином оформлені та здані до ДПІ у м. Херсоні податкові декларації, тобто, позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Стосовно тверджень представника ДПІ у м. Херсоні про укладання позивачем в порушення ст.ст. 203 , 215 , 216 , 228 ЦК України нікчемних правочинів, суд зазначає, що по-перше, угоди позивача із вказаними контрагентами за своєю суттю є оспорюваною, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих угоди недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На думку судової колегії, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційних скарг суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Алеф» ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Д.В. Запорожан Суддя: /підпис/Ю.В. Осіпов