Ухвала

від 22.04.2014 по справі 820/12472/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р.Справа № 820/12472/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Дизайн Сервіс Центр" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2014р. по справі № 820/12472/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Дизайн Сервіс Центр"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Дизайн Сервіс Центр"( далі - позивач) звернувся до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ( далі - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 10.07.2013 р. № 0002442210 та № 0002452210; скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 р. № 0002442210 та № 0002452210; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "ТД "Дизайн Сервіс Центр" 938 грн. 52 витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Дизайн Сервіс Центр" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивача вимог діючого законодавства, та як наслідок, правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов"язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 р. № 0002442210 та № 0002452210, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України. Разом з тим, позивачем не наведено доводів, а також не надано суду доказів, що свідчили б про порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Дизайн Сервіс Центр", пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 37091439 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "ТД Дизайн Сервіс Центр" (код ЄДРПОУ 37091439) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП"Рест-профі" (код ЄДРПОУ 35860329) за період за лютий-травень 2012 року із ПП "Будком-Алон" (код ЄДРПОУ 349514730) за березнь-квітень 2012 року, із ПП "Раіком" (код ЄДРПОУ 33603655) за червень-липень 2012 року, ТОВ "Марафон 12" (код ЄДРПОУ 38277529) за жовтень 2012 р., ТОВ "Спедтрубомонтаж" (код ЄДРПОУ 31939034) за грудень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки 15.05.2013 р. складено акт № 1221/2210/37091439.

На підставі висновків акту від 15.05.2013 р. № 1221/2210/37091439 року, начальником Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 р.:

- № 0002442210 на суму 51523,75 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у розмірі 41219,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10304,75 грн.;

- № 0002452210 на суму 42327,75 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у розмірі 33863,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8465,75 грн.

В зв"язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, утому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на

баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з наступними підприємствами: між ТОВ "ТД "Дизайн Сервіс Центр" та ТОВ "БУДКОМ-АЛОН" було укладено договір № 24/12 від 24.02.2012 р. Предметом вказаного договору є виконання робіт. Даний договір позивачем до матеріалів справи не наданий. Як було зазначено позивачем на виконання договору було виконано комплекс будівельно-монтажних робіт.

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції та правомірності формування податкового кредиту, позивачем до перевірки та матеріалів справи надано наступні документи: - накладні (акти виконаних робіт): УСО-000022 від 18.04.2012 р., УСО-000025 від 18.04.2012 р., УСО-000024 від 10.04.2012 р., УСО-000023 від 05.04.2012 р., УСО-000019 від 04.04.2012 р., УСО-000018 від 04.04.2012 р., УСО-000018 від 04.04.2012 р., УСО-000017 від 21.03.2012 р., УСО-000016 від 21.03.2012 р., УСО-000015 від 21.03.2012 р., УСО-000014 від 21.03.2012 р., УСО-000012 від 13.03.2012 р.;- податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг): № 31 від 07.03.2012 р, № 61 від 15.03.2012 р, № 98 від 21.03.2012 р, № 183 від 30.03.2012 р, № 31 від 05.04.2012 р, № 118 від 17.04.2012 р, № 132 від 18.04.2012 р. (в зазначених податкових накладних відсутні прізвища особи яка їх склала; в податковій накладній № 98 від 21.03.2012р. в графі "вид цивільно-правового договору" зазначено договір на виконання послуг б/н від 21.03.2013р., в податковій накладній № 61 від 15.03.2012р. в графі "вид цивільно-правового договору" зазначено договір на виконання послуг б/н від 15.03.2012р., в податковій накладній № 31 від 07.03.2012р. в графі "вид цивільно-правового договору" зазначено договір на виконання послуг б/н від 07.03.2012р., вказані договору до перевірки та матеріалів справи позивачем не надавалися).

Також, розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.

Позивачем не надано ліцензій на проведення ТОВ "Будком-Алон" будівельних робіт, документів, які б підтверджували оплату за зазначеним договором (банківські виписки), а також перевезення товару (товарно-транспортні накладні, подорожні листи довіреності на отримання товару).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ТД "Дизайн Сервіс Центр" та ПП "Раіком" було укладено договір б/н від 05.06.2012 р. Предметом зазначеного договору є поставка товарів та послуг.

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції та правомірності формування податкового кредиту, позивачем до перевірки та матеріалів справи надано наступні документи:договір, накладні (акти виконаних робіт): № РН 040603 від 04.06.2012 р., № РН 250601 від 25.06.2012 р., № РН-0000037 від 06.06.2012р.-зазначалася позивачем в письмових поясненнях, але до матеріалів справи не була додана; податкові накладні: № 49 від 04.06.2012 р.. № 199 від 25.06.2012 р., № 11 від 06.07.2012 р.; у вказаних видаткових накладних відсутні посада, прізвище посадових осіб ПП "Райком" та позивача, реквізити довіреності уповноваженої особи позивача, що надає повноваження на отримання товару, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у господарській діяльності. Окрім того в зазначених документах відсутнє місце їх складання та не вказано договір, на виконання якого їх складено. В податкових накладних не вказано прізвище особи, яка їх склала, у податковій накладній № 199 від 25.06.2012р. в графі "вид цивільно-правового договору" не зазначено вид цивільного договору. До перевірки та матеріалів справи документи, які б підтверджували транспортування, зберігання ТМЦ не надано.

Між ТОВ "ТД "Дизайн Сервіс Центр" та ПП "Рест-профі" було укладено договори №02/12 від 01.02.2012р., №б/н від 15.02.2012р., №б/н від 12.03.2012р., №04/2012 від 02.04.2012 р. та №10/04-07 від 10.04.2012р. Предметами вказаних договорів була поставка ТМЦ.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту, позивачем до перевірки та матеріалів справи надано наступні документи:- видаткові накладні: РН-010214 від 01.02.2012 р., РН-130208 від 13.02.2012 р., РН-290101 від 29.02.2012 р., РН-03031 від 03.03.2012 р., РН-130301 від 13.03.2012 р., РН-130303 від 13.03.2012 р., РН-160302 від 16.03.2012 р., РН-210302 від 21.03.2012 р., РН-210303 від 21.03.2012 р., РН-210304 від 21.03.2012 р., РН-020419 від 02.04.2012 р., РН-040405 від 04.04.2012 р., РН-040406 від 04.04.2012 р., РН-040407 від 04.04.2012 р., РН-050403 від 05.04.2012 р., РН-100406 від 10.04.2012 р., РН-190408 від 19.04.2012 р., РН-240411 від 24.04.2012 р., РН-040507 від 04.05.2012 р.;

- податкові накладні: № 23 від 01.02.2012 р., №76 від 13.02.2012 р., №201 від 29.02.2012 р., №23 від 03.03.2012 р., №69 від 13.03.2012 р., б/н від 13.03.2012 , №33 від 16.03.2012 р., №130 від 21.03.2012 р., №131 від 21.03.2012 р., б/н від 21.03.2012 , №32 від 02.04.2012 р., №38 від 04.04.2012 р., №39 від 04.04.2012 р., № 45 від 04.04.2012 р., №56 від 05.04.2012 р., №72 від 10.04.2012 р., №108 від 19.04.2012 р., № 155 від 24.04.2012 р., б/н від 04.05.2012 р. Податкові накладні не містять інформацію про собору яка їх скла, відсутні номери договорі, в ПН №76 та № 201 не зазначено вид цивільно - правового договору. Видаткові накладні не містять інформації, яка дозволяє встановити осіб, які відвантажували та отримували ТМЦ, місце їх складання, не зазначено договір, на виконання якого їх складено. Не надано довіреності або інші документи, які дають право на отримання посадовими особами позивача ТМЦ. Крім того не надано документів, які б підтверджували транспортування, зберігання ТМЦ.

Між ТОВ "ТД "Дизайн Сервіс Центр" та ТОВ "Спецтрубомонтаж" укладено договір № 03/12 від 13.12.2012р. Предметом вказаного договору було надання послуг.

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції та правомірності формування податкового кредиту, позивачем до перевірки та матеріалів справи надано наступні документи: акт здачі - прийняття робіт № 2712-12 від 27.12.2012 р. та податкову накладну № 101 від 27.12.2012 р.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, до перевірки та матеріалів справи документи, які б підтверджували перевезення товару не надано.

Перевіряючи висновки податкового органу щодо відсутності факту транспортування придбаного позивачем товару, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Виходячи з викладеного колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі - прийняття робіт, платіжних доручень є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту тільки в разі належного оформлення даних первинних документів, та наявності в них всіх передбачених реквізитів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно зв'язку їх з господарською діяльністю позивача. Накладні на внутрішнє переміщення товару не можуть вважатися доказами транспортування придбаного товару.

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, товарно-транспортна накладна та подорожній лист належать до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неналежне оформлення первинної документації, відсутність документів, які б підтверджували транспортування, подальше використання у власній господарській діяльності, суд зазначає, що вищезазначені первинні документи, на які посилається позивач (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт) не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки не фіксують факту реального здійснення господарських операцій та не підтверджують факту придбання ТОВ "ТД Дізайн Сервіс Центр" товарів та отримання послуг від контрагентів: ПП"Рест-профі" , ПП "Будком-Алон", ПП "Раіком" ТОВ "Спедтрубомонтаж"

Колегія суддів зазначає, що встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про правильність висновків відповідача щодо порушення ТОВ "ТД Дізайн Сервіс Центр" вимог податкового законодавства.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Дизайн Сервіс Центр"- необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Дизайн Сервіс Центр" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2014р. по справі № 820/12472/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2014 р.