Рішення

від 29.04.2014 по справі 638/2467/14-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/2467/14-ц

Провадження № 2/638/2448/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2014 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Лазюк С.В.

при секретарях Гребінник А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Бест-Сервіс» про визнання незаконним звільнення із посади директора, визнання недійсним та скасування рішення власника про зміну директора, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Бест-Сервіс»» про визнання незаконним звільнення із посади директора, визнання недійсним та скасування рішення власника про зміну директора, поновлення на роботі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він працював в ТОВ «Торгова група Бест-Сервіс» на посаді директора з 2009 року. Рішенням зборів учасників товариства від 14.02.2014 року його було звільнено з посади директора. 13.02.2014 року учасник ТОВ - ОСОБА_3 повідомила його, що він звільнений з посади за рішенням власника. Він вважає, що дії власника були незаконні та вимагає визнати незаконним звільнення його із посади директора, визнати недійсним та скасувати рішення власника про зміну директора, поновити його на роботі.

В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, про час, місце та дату слухання справи були повідомлені належним чином, надали до суду заяву про слухання справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутністю, а також надав заперечення проти позову, в яких вказав, що товариство визначилось не звільнити ОСОБА_1 а усунути його відповідно до ПРОТОКОЛУ № 01/14 Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «ТОРГОВА ГРУПА БЕСТ-СЕРВІС» від 11.02.2014 року, де позивач ОСОБА_1 був усунутий від виконання обов'язків директора згідно ч. 3 ст. 99 ЦКУ України, у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків та підозрою у підписанні договорів, які суперечать меті створення Товариства - отримання доходу (прибутку) згідно Статуту ТОВ «ТГ БЕСТ-СЕРВІС» та було призначено директором ОСОБА_3, що підтверджується протоколом Загальних зборів учасників та копією списку учасників на якому присутній учасник (власник 100 % Статутного капіталу Товариства), наказу про звільнення з товариства ОСОБА_1 не видавалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що відповідно до Наказу № 4-ВК ТОВ «Торгової Групи Бест-Сервіс» від 22.09.2009 року ОСОБА_1 приступає до виконання обов'язків на посаді директора товариства за сумісництвом на підставі Протоколу Загальних Зборів товариства від 22.09.2009 року. Цей наказ був виданий та підписаний самим ОСОБА_1, оскільки більше жодних працівників на ТОВ «ТГ Бест-Сервіс» не працювало. ОСОБА_1 згідно зі ст. 23 Статуту ТОВ «ТГ Бест-Сервіс» приймає та звільняє робітників Товариства відповідно до діючого законодавства. Перебуваючи на посаді директора ОСОБА_1 як директор та бухгалтер товариства не забезпечив укладання з собою трудового договору (контракту). Відсутність укладення письмового трудового договору свідчить про те, що спірні правовідносини мають регулюватися ЦК України а не нормами КЗпП України, оскільки трудовий контракт з керівником не укладався, останній був призначений на посаду Рішенням Загальних Зборів.

Згідно Статуту ТОВ «ТГ Бест-Сервіс» редакція від 31.10.2012 року генеральний директор видає накази, затверджує функціональні обов'язки робітників товариства, приймає на роботу та звільняє робітників відповідно до діючого законодавства, визначає порядок та розмір оплати їх праці. Заробітна плата позивачу ним же не нараховувалась та не виплачувалась. На Рішеннях Загальних Зборів заробітна плата керівника не оговорювалась, накази про призначення заробітної плати та визначення її розміру не видавались. ОСОБА_1 вів банківські рахунки на товаристві, подавав звітність до державних податкових органів та органів статистики а отже мав всі можливості для нарахування та виплати самому собі зарплатні із зазначенням у відповідних звітах.

Згідно з виданого Наказу 4-ВК від 22.09.2009 року, виданого та підписаного самим позивачем, випливає що останній працював на товаристві за сумісництвом. Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за основним місцем роботи. Запис у трудову книжку відомостей щодо роботи за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом тільки за місцем основної роботи. Згідно зі ст. 102/1 КЗпП і ст. 19 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (Закон № 108, ГТЗ № 1/2007, стор 43) оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. Фактично виконаною вважається робота, що відображена в документах первинного бухгалтерського обліку - відрядних нарядах (при відрядній оплаті праці) і табелях обліку робочого часу (при погодинній формі оплати праці). Підставою для нарахування заробітної плати за сумісництвом є години, відображені в табелі обліку використання робочого часу, що є обов'язковим зокрема і для малих підприємств (Лист Мінпраці від 13.05.2010 року № 140/13/116-10), як правило ведеться в електронному та паперовому вигляді. Ведення лише в електронному вигляді не допускається. Ведення табелю обліку використання робочого часу (Типова форма № П-5, затверджена наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 року № 489) покладається на керівника, бухгалтера, кадрового працівника. Слід зазначити що табель обліку робочого часу ОСОБА_1 на підприємстві не вів, будь-які докази про нарахування заробітної плати, а зокрема копію звіту № 1 ДФ (Звітність з податку з доходів щодо найманих працівників, який в разі нарахування зарплатні подається до ДПІ за місцем реєстрації товариства) суду позивачем не надано. Згідно з п. 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України зобов'язання подавати звіти за формою 1ДФ покладається лише тільки на керівників тих суб'єктів господарювання, які нараховували або виплачували доходи на користь фізичних осіб у звітному періоді. А у зв'язку з тим, що через відсутність табелю обліку використаного часу не було підстав для нарахування заробітної плати, даний звіт з 2009 року і до сьогоднішнього часу до ДПІ ОСОБА_1 не подавався. Будь-яких сум заборгованості з заробітної плати ОСОБА_1 до суду не представлено, натомість в матеріалах справи міститься копія Балансу ТОВ «ТГ Бест-Сервіс» за формою 1-М та звіт про фінансові результати за 2013 рік, де чітко вказано (код рядка 530) що жодних зобов'язань за розрахунками з оплати праці у ТОВ «ТГ Бест-Сервіс» немає. Код рядка 665 з рядка 580 графа 4: «Прострочених зобов'язань з оплати праці» також немає. Даний звіт був підписаний та переданий до Головного Управління Статистики у Харківській області 28.02.2014 року самим же ОСОБА_1 Будь-яких фінансово-господарських документів директор ОСОБА_1 учаснику товариства ОСОБА_3 не передавав, на сьогоднішній день вони знаходяться в його розпорядженні, а отже останньому ніщо не заважає надати суду необхідні докази щодо нарахування та виплати зарплатні, якщо такі докази існують.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір (контракт) укладається, як правило, у письмовій формі. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт) в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні контракту. Позивач не заперечує факт відсутності договору (контракту).

Відсутність трудового договору в письмовій формі (контракту), відсутність визначення умов та порядку оплати праці свідчить про відсутність трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ТГ Бест-Сервіс». Посилання позивача в позовній заяві на те, що фактично між ним та товариством укладено трудовий договір на невизначений строк є безпідставними, оскільки згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір - є угода між працівником і власником підприємства,установи,організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства або установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відсутність визначення умов та порядку нарахування заробітної плати та в подальшому ії невиплати, відсутність звернень позивача до товариства з питань оплати праці, як обов'язкової складової трудового договору навпаки свідчить про не укладення трудового договору, а отже позивач не набув прав, за захистом яких він звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що товариство визначилось не звільнити ОСОБА_1 а усунути його відповідно до протоколу № 01/14 Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Торгова група Бест-Сервіс» від 11.02.2014 року, де позивач ОСОБА_1 був усунутий від виконання обов'язків директора згідно ч. 3 ст. 99 ЦКУ України у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків та підозрою у підписанні договорів, які суперечать меті створення Товариства - отримання доходу (прибутку) згідно Статуту ТОВ «ТГ Бест-Сервіс» та було призначено директором ОСОБА_3 що підтверджується протоколом Загальних зборів учасників та копією списку учасників на якому присутній учасник (власник 100 % Статутного капіталу Товариства), наказу про звільнення з товариства ОСОБА_1 не видавалось. Згідно Пленуму Верховного Суду України в своїй постанові № 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» повноваження посадових осіб товариства припиняються їх переобранням, і вирішення цього питання не належить до компетенції суду.

Відповідно до ч.1 ст.99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Частиною 3 ст. 99 ЦК України встановлено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

Рішенням Конституційного суду України від 12.01.2010 року № 1-рп/2010, зокрема в п. 3.2 визначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

У зв'язку з цим «усунення» відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Відповідно до ст..18 Статуту ТОВ «ТГ Бест-Сервіс» позачергові Збори учасників скликаються головою товариства, на вимогу виконавчого органу чи ревізійної комісії у випадках, що передбачені Статутом, рішенням Зборів учасників.

Підпунктом «в» ст.19 Статуту визначено, що до виключної компетенції Зборів учасників товариства належить зокрема призначення та звільнення директора товариства.

Отже, установчим документом товариства надано право Зборам учасників товариства вирішувати питання щодо звільнення директора товариства.

Статтею 23 Статуту передбачено, що виконавчим органом товариства є директор, що призначається Зборами учасників та здійснює керівництво поточною діяльністю товариства в межах своєї компетенції.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що загальні збори ТОВ «ТГ Бест-Сервіс» від 11.02.2014 року були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та Статуту ТОВ «ТГ Бест-Сервіс», від 31.10.2012 року.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише із зазначеними у цій нормі працівниками. Вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку шкоду ним завдано (могло бути завдано).

Виходячи з вищевказаних положень, серед осіб, які можуть бути звільненні на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, закон визначає наступних осіб: керівники підприємств, установ, організацій, зокрема директор, генеральний директор, ректор голова правління тощо. Керівника підприємства звільняє з роботи сам власник або орган, уповноважений управляти майном. Якщо власником є господарське товариство або інший подібний суб'єкт, питання про звільнення керівника повинно вирішуватися зборами учасників господарського товариства з дотриманням строків повідомлення про скликання зборів.

Як вже зазначалося вище, питання про усунення позивача вирішувалося на загальних зборах учасників товариства. .

Як встановлено судом, в статуті ТОВ «ТГ Бест-Сервіс» від 31.10.2012 року номер запису 14801050021052580 невизначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків, а в п.»в» ст.19 закріплено виключне право зборів учасників на обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії, генерального директора (директора) товариства. А посилання на ст. 22 статуту Товариства про порядок скликання Зборів товариства не мають значення, оскільки згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 12 січня 2010 р. № 1-рп/2010 директор ОСОБА_1 не являється учасником (засновником) ТОВ «ТГ Бест-Сервіс», а порушення порядку скликання Загальних Зборів є порушенням прав учасника товариства, а не трудових прав керівника.

Крім того, суд вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права. Згідно правової позиції, яка міститься в ч.4 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів, зокрема якщо в разі оскарження членом виконавчого органу товариства, який уклав з товариством трудовий договір (як вважає позивач) рішень відповідних органів товариства про звільнення, усунення, відсторонення, відкликання їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори, способом захисту в таких випадках є позов про поновлення на посаді, усунення перешкод у виконанні посадових обов'язків, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства чи наглядової ради. Тому поновлення на роботі ОСОБА_1 є втручанням у виключні повноваження вищого органу товариства щодо призначення виконавчого органу.

Суд оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, відповідач, приймаючи рішення про усунення позивача від виконання обов'язків директора ТО, діяв в межах повноважень та у спосіб визначений Законами України, а тому позовні вимоги про визнання незаконним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ТГ Бест-Сервіс» від 11.02.2014 року, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.41 КЗпП України, ст.99 ЦК України, рішенням Конституційного суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010, ст.ст.10,11,59,60,88, 212,215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Бест-Сервіс» про визнання незаконним звільнення із посади директора, визнання недійсним та скасування рішення власника про зміну директора, поновлення на роботі - залишити без задоволення .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя С.В. Лазюк