Постанова

від 28.04.2014 по справі 813/878/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року м. Львів № 813/878/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Хрящевського Р.Й., представника відповідача Шпака В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» (далі - ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Червонограді, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2011 року № 0001132301 та № 0001142301. Позивач зазначив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки від 20.12.2011 року №1598/2301/01267395 року про безтоварність господарських операцій ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» з його постачальниками ТОВ «ТБК Металбудсервіс» та ТОВ ««Транс Агенство Сервіс». Позивач вказує на те, що між ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» та ТОВ «ТБК Металбудсервіс» був укладений договір поставки продукції, факт поставки товару підтверджується належно оформленими первинними документами. Також вказує на те, що з ТОВ «Транс агентство сервіс» підтверджуються належними видатковою та податковою накладними на суму партії товару.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких полягає в тому, що підприємство у вересні 2011 року включило до податкового кредиту суми податку з операції з придбання металевих листів та балок в ТОВ «ТБК Металбудсервіс». При перевірці не були надані ТТН до податкових накладних від 08.09.2011 року, 12.09.2011 року, 14.09.2011 року, 21.09.2011 року, 22.09.2011 року, а надані документи не можуть свідчити про факт реальної поставки товарів ТОВ «ТБК Металбудсервіс» позивачу. Також зазначає, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних вказано, що транспортування вантажу здійснювало автопідприємство ООО «Телевідеосервіс», а по акту виконаних робіт з надання транспортно-експедиторських послуг, виконавцем транспортних послуг є ТОВ «Буллет-Транс». Вказані документи не можуть свідчити, про факт поставки товару від ТОВ «Транс Агенство Сервіс» позивачу. Зважаючи на наведені обставини відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою від 05.09.2012 року по справі №2а-3827/12/1370 Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» про скасування вище перелічених податкових повідомлень-рішень; суд дійшов висновку про фіктивність господарських операцій позивача з його постачальниками. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2013 року залишив цю постанову без змін.

За наслідками розгляду касаційної скарги ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу від 21.01.2014 року, якою скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було в повному обсязі досліджено правочини між ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» та ТОВ ТБК «Металбудсервіс», ТОВ «Транс агентство сервіс», не було досліджено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, наявність залишків невикористаної продукції та реалізацію використаної продукції.

За наслідками автоматизованого розподілу 31.01.2014 року справу № 2а-3827/12/1370 передано на розгляд судді Москалю Р.М., справі присвоєно новий номер - №813/878/14.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд замінив первісного відповідача державну податкову інспекцію у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у м. Червонограді). На виконання вказівок суду касаційної інстанції суд витребував від позивача додаткові пояснення та письмові докази з метою встановлення факту реальності/фіктивності господарських операцій з постачальниками ТОВ ТБК «Металбудсервіс» та ТОВ «Транс агенство сервіс».

На виконання вимог суду представник позивача надав копії первинних документів, якими оформлено господарські взаємовідносини ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» з названими вище контрагентами та інші документи, що підтверджують наявність у підприємства матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для обробки придбаної сировини (металопродукції), докази передачі сировини між виробничими підрозділами підприємства (склад, цех тощо), а також докази відвантаження готової продукції (виготовленої з цієї сировини) контрагентам-покупцям. Також позивач надав податкову звітність з усіма додатками (в т.ч. реєстри виданих та отриманих податкових накладних) за охоплений перевіркою період.

Суд заслухав пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі підтверджуються, та встановив наступне:

ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» зареєстровано як юридичну особу 12.01.1995 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Основними видами діяльності підприємства є виробництво будівельних металевих конструкцій, виробництво будівельних металевих виробів, монтаж металевих конструкцій. Залишкова балансова вартість власних основних фондів підприємства станом на 01.08.2011 року становить 22255,6 тис.грн., в тому числі 6909,6 тис. грн. - будівлі і споруди, 13754,8 тис. грн. - машини та обладнання. Загальна площа власних приміщень, що використовуються у господарській діяльності: виробничих - 1000 м2, складських - 500 м2. Середня чисельність працівників, які перебували в цей час у трудових відносинах з позивачем становить 185 осіб, у тому числі за цивільно-правовими угодами - 53 особи.

Підприємство перебуває на обліку платників податків у ДПІ у м. Червонограді, зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №18315409.

В період з 23.11.2011р. по 13.12.2011р. ДПІ у м. Червонограді провела документальну позапланову виїзну перевірку ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за вересень 2011 року, за результатами чого складено акт від 20.12.2011 року № 1598/2301/01267395 (том 1, а.с. 23-29).

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов наступних висновків:

1) на порушення п.198.3, 198.6 ст. 198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 109312,17 грн., що призвело до завищення залишку відємного значення в вересні 2011 року на суму 109312,17 грн.;

2) на порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року на 436125 грн.

За наслідками перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 року:

- № 0001132301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 436125,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2180630 грн. (том 1, а.с. 43);

- № 0001142301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 109312 грн. (том 1, а.с. 44).

Позивач не погоджується з правомірністю податкових повідомлень-рішень від 27.12.2011 року та звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи викладені в акті перевірки від 11.10.2012р. обставини та долучені до матеріалів справи письмові докази (первинні, облікові документи тощо) суд встановив наступні фактичні обставини справи, що мають значення для прийняття рішення по суті спору:

І) Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 000113201, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 436125 та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 218063 грн. став висновок податкового органу наведений у розділі 3 «Перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року» акта перевірки від 20.12.2011 року № 1598/2301/01267395 року (стор. 5 акта), де зазначено, що «…За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено завищення податкового кредиту ТДВ «ЧЗМК» на суму 436125,0 грн., в тому числі отриманого від ТОВ «ТБК Металбудсервіс» (ЄДРПОУ - 36941341) в серпні 2011 року на суму 436125 грн. (порушення описано в акті від 06.11.2011 року № 1283/2301/01267395)…».

Як встановлено судом, на підставі висновків акта перевірки від 16.11.2011 року №1283/2301/01267395 (том 2, а.с.18-27; в акті перевірки від 20.12.2011 року допущено описку щодо дати складення акта № 1283/2301/01267395, ця обставина визнається сторонами) відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001012301 від 02.12.2011 року за формою «В4» (том 2, а.с.183), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 457707 грн. (в т.ч. по взаємовідносинах з ТОВ «ТБК Металбудсервіс» - на 436125 грн.).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем до Державної податкової адміністрації у Львівській області згідно скарги від 09 грудня 2011 року № 438, а пізніше до Державної податкової служби України. Процедура адміністративного оскарження щодо даного податкового повідомлення-рішення була завершена прийняттям Державною податковою службою рішення про результати розгляду скарги від 19.03.2012 року № 4837/6/10-2и5, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін (том 2, а.с.188-207). Згідно ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року відкрито провадження у справі № 813/3121/14 про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Червонограді № 0001002301 та № 0001012301 від 02.12.2011 року (том 2, а.с.208-210).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001012301 від 02.12.2011 року, винесене на підставі висновку акта від 16.11.2011 року № 1283/2301/01267395 про завищення ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ «ТБК Металбудсервіс» на 436125 грн., перебувало в процедурі адміністративного/судового оскарження як станом на дату прийняття оскарженого в цьому спорі податкового повідомлення-рішення (27.12.2011), так і станом на дату розгляду цієї справи.

Оцінюючи встановлені обставини справи по цьому епізоду суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Згідно п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до п. 56.15. ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. У відповідності до абзацу 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При прийнятті рішення по цьому епізоду суд виходить з наступних мотивів:

Враховуючи наведені вище норми ст. 56 ПК України у взаємозв'язку із обставинами даної справи суд дійшов висновку, що станом на дату проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 20.12.2011 року № 1598/2301/01267395 та прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення № 0001132301 від 27.12.2011р., контролюючий орган був обізнаний про те, що сума податкового зобов'язання (436125 грн.), яка визначена позивачу згідно висновків попереднього акту №1283/2301/01267395, є неузгодженою. А отже, платник податку мав право відображати у податковій звітності суму залишку від'ємного значення у наступних податкових періодах у період оскарження ним рішення контролюючого органу про зменшення суми залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Окрім того суд вважає за необхідне зазначити, що позиція податкового органу в розглядуваному випадку суперечить роз'ясненню Державної податкової служби України щодо застосування пп.4.6.7 п. 4 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 N1492, яке міститься в Єдиній базі податкових знань на офіційному сайті Міндоходів, де зазначено: «Таким чином, у разі коли за результатами перевірки податковим органом встановлено перевищення задекларованого платником податку залишку від'ємного значення податкової декларації з ПДВ і виписано повідомлення-рішення за формою «В4» та якщо платником податку здійснювалось оскарження такого податкового повідомлення-рішення, яке після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження залишене «Без змін», а скарга - «Без задоволення», то сума завищеного залишку від'ємного значення зі знаком «- « підлягає відображенню по картці особового рахунку платника податку протягом десяти календарних днів та по рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ звітного періоду , в якому закінчено процедуру оскарження». Аналогічна правова позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 р. по справі К/9991/50678/12, від 19.12.2013 р. по справі № К/800/32557/13, в яких зазначено, що до набрання законної сили судовим рішенням за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення підприємство правомірно не вносить суму, зменшену податковим повідомленням-рішенням в рядок 21.3 податкової декларації з ПДВ.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що контролюючий орган не довів правомірності податкового повідомлення-рішення № 0001132301 від 27.12.2011 року.

ІІ) Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 000114201, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 109312 грн. стали висновки контролюючого органу, наведені у розділі 3 «Перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року» акта перевірки від 20.12.2011 року №1598/2301/01267395 року (стор. 6-11 акта) про завищення ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» податкового кредиту в вересні 2011 року по господарських операціях з ТОВ «ТБК Металбудсервіс» на суму 100142,17 грн. та в червні 2011 року по господарських операціях з ТОВ «Транс агентство сервіс» на суму 9170 грн.

Відносини ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» та ТзОВ «ТБК Металбудсервіс» виникли на підставі Договору поставки від 8 серпня 2011 року № 1773, з врахуванням Додаткової угоди від 17 серпня 2011 року, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник (ТзОВ «ТБК Металбудсервіс») зобов'язується передати у власність, а Покупець (ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій») прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі товар. Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору визначається на підставі підписаних Сторонами видаткових накладних на товар.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.09.2012 року основним видом діяльності ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» є посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами.

На виконання своїх зобов'язань за договором ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» постачало ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» металопрокат у вересні 2011 року, про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладних від 12.09.2011 року № РН -0000511, від 14.09.2011 року № РН-0000523, від 22.09.2011 року № РН- 0000551, від 28.09.2011 року № РН- 0000567, від 28.09.2011 року № РН- 0000568, податкових накладних від 08.09.2011 року № 27, від 12.09.2011 року № 36, від 14.09.2011 року № 36, від 21.09.2011 року № 83, від 22.09.2011 року № 88, рахунку-фактури № СФ -0002057 від 05.09.2011 року, платіжні доручення від 14.09.2011 року та від 21.09.2011 року, акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.09 по 30.06.12, платіжні доручення № 130 від 21.09.2011 року, № 1338 від 26.09.2011 року, № 1087 від 01.09.2011 року, № 1152 від 08.09.2011 року, № 1233 від 14.09.2011 року, № 1292 від 21.09.2011 року.

На підставі наданих ТОВ ТБК «Металбудсервіс» податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень 2011 року податок на додану вартість на загальну суму 100142 грн., що відповідає загальній сумі ПДВ, відображеній в розділу ІІ «Податковий кредит» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та підсумку розділу ІІ «Отримані податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року. Вартість придбаних товарів позивач оплатив у повному обсязі.

Як пояснив представник позивача, придбаний в ТОВ ТБК «Металбудсервіс» металопрокат ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» використало у власній господарській діяльності для виготовлення металевих конструкцій, які надалі було продано своїм контрагентам-покупцям ТзДВ «Трансмост», ТОВ «Транс-Сервіс-1», МНВАП «Авіокон проект».

На підтвердження факту використання матеріалів у виробництві металевих конструкцій представник позивача надав копії прибуткових накладних, карток складського обліку, накладних на внутрішнє переміщення, актів списання. На підтвердження реалізації товару (металевих конструкцій) представник позивача надав суду копії договорів, на підставі яких здійснювалися поставки товару, видаткові накладні, згідно з якими реалізовувався товар названим вище контрагентам-покупцям, виписки з банківського рахунку про рух коштів, які в цілому дають достатньо інформації про використання придбаних позивачем матеріалів у господарській діяльності.

Відображені у первинних документах відомості про поставку товару від ТОВ «ТБК Металбудсервіс» додатково підтверджуються показами допитаної у якості свідка завідувача складом ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» свідка ОСОБА_3 Крім цього, згідно наявного в матеріалах справи витягу з акта перевірки від 14.03.2012 року № 271/2200/01267395, станом на 31.12.2011 року по даних бухгалтерського обліку на залишку підприємства (Дт рах 205, 216) знаходиться товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТзОВ «ТБК Металбудсервіс» на загальну суму 654066,43 грн.

Що ж стосується відсутності товарно-транспортних накладних, про що відповідач зазначає в акті перевірки для підтвердження власних висновків про безтоварність операцій, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки контролюючий орган не врахував особливості умов поставки товару за даним договором. Так, відповідно до п. 3.1 Договору поставки від 08.08.2011 р. № 1773, з врахуванням Додаткової угоди від 17.08.2011 р., вартість доставки товару до покупця включається в ціну товару та трактується згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010. Відтак, позивач не мав зобов'язань ні по документуванню, ні по забезпеченню, ні по оплаті транспортних послуг. У зв'язку з цим товарно-транспортні накладні на підприємстві не зберігалися.

Іншим контрагентом позивача, господарські відносини з яким були об'єктом перевірки на предмет дотримання вимог податкового законодавства, є ТзОВ «Транс Агенство Сервіс». Під час розгляду справи суд встановив, що 1 жовтня 2010 року між ТОВ «Транс агентство сервіс» (за договором - Постачальник) та ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» (за договором - Покупець) було укладено договір поставки № 011305, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язувався передати (поставити) в обумовлені строки у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити її. На виконання взятих зобов'язань згідно договору, на підставі рахунку-фактури від 09.06.2011 року № ТДС-313360 позивач здійснив попередню оплату в сумі 55022,82 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9170,47 грн., про що свідчить банківська виписка від 10.06.2011 року. Після отримання коштів ТОВ «Транс агентство сервіс» виписало позивачу податкову накладну від 10.06.2011 року № 302076 на суму 55022,82 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9170,47 грн. На підставі наданої ТзОВ «Транс агентство сервіс» податкової накладної позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень 2011 року сплачений у повному обсязі податок на додану вартість на загальну суму 9170 грн.

Згідно видаткової накладної від 10.06.2011 року № ТДС-302826 позивач отримав товар на загальну суму 53888,83 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8981,47 грн. Згідно пояснень представника позивача незначна розбіжність між масою товару (та, відповідно, вартісними показниками) згідно податкової та видаткової накладної пояснюється специфікою товару (металопрокату), кількість якого визначається в тоннах. При цьому фактично відвантажити попередньо оплачений товар з точністю до кількох кілограмів є неможливо в силу специфіки самого товару; металопрокат зважується під час завантаження на транспорт та його фактична маса може несуттєво відрізнятися від попередньо оплаченої. Згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки від 17.01.2011 року, ТОВ «Транс агентство сервіс» повернуло позивачу зайво сплачені кошти в сумі 1133,99 грн.

Як пояснив представник позивача, придбаний металопрокат ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» використало у власній господарській діяльності для виготовлення металевих конструкцій, які надалі було реалізовано контрагентам «REX-BUD» Sp. z o.o, Polimex-Mostostal S.A. (Польща), ООО «Белл Групп» (РФ), ООО «УниверсалСистем» (Білорусь).

На підтвердження факту використання матеріалів у виробництві металевих конструкцій представник позивача надав копії прибуткової накладної, накладних на внутрішнє переміщення, актів списання. На підтвердження реалізації товару (металевих конструкцій) представник позивача надав суду копії договорів, на підставі яких здійснювалися поставки товару, CMR, митні декларації, згідно з якими реалізовувався товар названим вище контрагентам-покупцям, які в цілому дають достатньо інформації про використання придбаних позивачем матеріалів у господарській діяльності.

Що ж стосується товарно-транспортної накладної, згідно якої транспортування вантажу здійснювало автопідприємство ООО «Телевидеосервис», а по акту виконаних робіт з надання транспортно-експедиційних послуг їх виконавцем є ТОВ «Буллет-Транс», про що відповідач зазначає в акті перевірки для підтвердження власних висновків про безтоварність операцій, то такі доводи є заслуговують на увагу, оскільки контролюючий орган не врахував умови договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 8 квітня 2011 року № 15-ЗК, укладеного ТОВ «Буллет-Транс» (за договором - Експедитор) та позивачем (за договором - Клієнт).

Згідно п. 1.1 договору Експедитор зобов'язується забезпечити виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу Клієнта, складської обробки, митного очищення вантажів Клієнта та обробки поворотної тари, інших логістичних операцій, а Клієнт зобов'язується надавати заявки на виконання Послуг, приймати та своєчасно оплачувати надані послуги. Відповідно до п. 2.1 цього договору Експедитор має право укладати договори з третіми особами для виконання умов договору від свого імені. При цьому відповідальність перед Клієнтом за дії третіх осіб Експедитор несе, як за свої власні.

Оцінюючи встановлені обставини справи по даному епізоду суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 року регулює Податковий кодекс України. Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При прийнятті рішення по цьому епізоду суд виходить з наступних мотивів:

З огляду на встановлені фактичні обставини справі суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів:

- реальність господарських операцій щодо придбання товару в ТОВ «ТБК Металбудсервіс» та ТОВ «Трас агентство сервіс»;

- наявність необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів для переробки придбаної металопродукції в готові вироби;

- наявність ділової мети при здійсненні таких операцій, оскільки виготовлені з придбаної в ТОВ «ТБК Металбудсервіс» та ТОВ «Трас агентство сервіс» сировини готові вироби були в подальшому реалізовані замовникам підприємства.

Первинні документи, про які зазначено вище, і які, на думку суду, у повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій, позивач надав податковому органу для перевірки, але їм не було надано належної правової оцінки.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що висновки податкового органу про завищення показників податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача з названими контрагентами, по суті є необґрунтованими та не доводять правомірності оскарженого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Висновки відповідача прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи наведені вище висновки суду щодо оцінки спірних правовідносин суд вважає, що прийняті на основі висновків акта перевірки акта перевірки від 20.12.2011 року № 1598/2301/01267395 податкові повідомлення-рішення від 27.12.2011 року №0001132301 та № 0001142301 не відповідають критеріям, які наведено у ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки їх прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. Поряд з тим, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд вважає, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

На підставі норми статті 94 КАС України суд присуджує понесені позивачем судові витрати (судовий збір) з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Червонограді від 27.12.2011 року № 0001132301 та № 0001142301.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 05 травня 2014 року.

Суддя Москаль Р.М.