Ухвала

від 22.10.2014 по справі 813/878/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 р. Справа № 876/5395/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Каралюса В.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Бєлкіної Н.І.

представника позивача Хрящевського Р.Й.,

представника відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. у справі №813/878/14 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. у справі №813/878/14 позов Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 27.12.2011 року №0001132301 та №0001142301.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує на те, що позивачем не доведено реальність господарських операцій з ТзОВ «ТБК «Металбудсервіс», а саме: не надано документів, що підтверджують рух активу від ТзОВ «ТБК «Металбудсервіс» до набувача, а також первинних документів, що підтверджують подальше використання саме того активу, що придбано саме у ТзОВ «ТБК «Металбудсервіс». Наявні в матеріалах справи документи також не можуть свідчити про факт поставки товару від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» до ТДВ «ЧЗМК». Вказує також на відсутність товарно-транспортних накладних, які відповідно до п.11 Наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» є одним з основних документів на перевезення вантажів. Отже товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується наступне. ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» зареєстровано як юридичну особу 12.01.1995 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Підприємство перебуває на обліку платників податків у ДПІ у м. Червонограді, зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №18315409.

В період з 23.11.2011р. по 13.12.2011р. ДПІ у м. Червонограді провела документальну позапланову виїзну перевірку ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за вересень 2011 року, за результатами чого складено акт від 20.12.2011 року № 1598/2301/01267395. Перевіркою встановлено: - на порушення п.198.3, 198.6 ст. 198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 109312,17 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення в вересні 2011 року на суму 109312,17 грн.; - на порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року на 436125 грн.

За наслідками перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 27.12.2011 року: № 0001132301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 436125,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2180630 грн.; № 0001142301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 109312 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 000114201, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 109312 грн. стали висновки контролюючого органу, наведені у розділі 3 «Перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року» акта перевірки від 20.12.2011 року №1598/2301/01267395 року про завищення ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» податкового кредиту в вересні 2011 року по господарських операціях з ТОВ «ТБК Металбудсервіс» на суму 100142,17 грн. та в червні 2011 року по господарських операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» на суму 9170 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між постачальником ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» та покупцем - ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» укладено Договір поставки від 08.08.2011 року №1773, Додаткова угода від 17.08.2011 року. На виконання своїх зобов'язань за договором ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» постачало ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» металопрокат у вересні 2011 року, про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладних від 12.09.2011 року № РН -0000511, від 14.09.2011 року № РН-0000523, від 22.09.2011 року № РН-0000551, від 28.09.2011 року № РН- 0000567, від 28.09.2011 року № РН- 0000568, податкових накладних від 08.09.2011 року № 27, від 12.09.2011 року № 36, від 14.09.2011 року № 36. від 21.09.2011 року № 83, від 22.09.2011 року № 88, рахунку-фактури № СФ -0002057 від 05.09.2011 року, платіжні доручення від 14.09.2011 року та від 21.09.2011 року, акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.09 по 30.06.12, платіжні доручення № 130 від 21.09.2011 року, № 1338 від 26.09.2011 року, № 1087 від 01.09.2011 року, № 1152 від 08.09.2011 року, № 1233 від 14.09.2011 року, № 1292 від 21.09.2011 року.

На підставі наданих ТОВ ТБК «Металбудсервіс» податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень 2011 року податок на додану вартість на загальну суму 100142 грн., що відповідає загальній сумі ПДВ, відображеній в розділу II «Податковий кредит» додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та підсумку розділу II «Отримані податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року. Вартість придбаних товарів позивач оплатив у повному обсязі.

На підтвердження факту використання матеріалів у виробництві металевих конструкцій представник позивача надав копії прибуткових накладних, карток складського обліку, накладних на внутрішнє переміщення, актів списання. Реалізація товару (металевих конструкцій) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, на підставі яких здійснювалися поставки товару, видатковими накладними, згідно з якими товар реалізовувався контрагентам - покупцям: ТзДВ «Трансмост», ТОВ «Транс-Сервіс-1», МНВАП «Авіокон проект».

Відображені у первинних документах відомості про поставку товару від ТОВ «ТБК Металбудсервіс» додатково підтверджуються наявним в матеріалах справи витягом з акту перевірки від 14.03.2012 року № 271/2200/01267395 відповідно до якого станом на 31.12.2011 року по даних бухгалтерського обліку на залишку підприємства (Дт рах 205, 216) знаходиться товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТзОВ «ТБК Металбудсервіс» на загальну суму 654066,43 грн.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, наявність яких контролюючий орган вважає обов'язковими для підтвердження товарності операцій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не мав зобов'язань ні по документуванню, ні по забезпеченню, ні по оплаті транспортних послуг відповідно до умов договору поставки від 08.08.2011 року №1773, з врахуванням Додаткової угоди від 17.08.2011 року. Тому товарно-транспортні накладні на підприємстві не зберігалися.

Окрім вказаного, колегія суддів зазначає, що нормативний акт, який регулює відносини щодо оформлення товарно-транспортних накладних, не був зареєстрований у встановленому порядку, а перехід права власності на товар не обумовлений законодавством фактом його фізичного переміщення.

Позивачем було також укладено договір поставки з ТзОВ «Транс Агентство Сервіс» (постачальник) від 01.10.2010 року №011305. На виконання взятих зобов'язань згідно з договором, на підставі рахунку-фактури від 09.06.2011 року № ТДС-313360 позивач здійснив попередню оплату в сумі 55022,82 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9170,47 грн., про що свідчить банківська виписка від 10.06.2011 року. Після отримання коштів ТОВ «Транс Агентство Сервіс» виписало позивачу податкову накладну від 10.06.2011 року № 302076 на суму 55022,82 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9170,47 грн. На підставі наданої ТзОВ «Транс Агентство Сервіс» податкової накладної позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень 2011 року сплачений у повному обсязі податок на додану вартість на загальну суму 9170 грн. Згідно з видатковою накладною від 10.06.2011 року № ТДС-302826 позивач отримав товар на загальну суму 53888,83 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8981,47 грн. Відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки від 17.01.2011 року, ТОВ «Транс Агентство Сервіс» повернуло позивачу зайво сплачені кошти в сумі 1133,99 грн., оскільки при поставці виявлено незначну розбіжність між масою товару згідно з податковою та видатковою накладною, що пояснюється специфікою товару (металопрокат).

В подальшому придбаний металопрокат був використаний у власній господарській діяльності для виготовлення металевих конструкцій, які надалі були реалізовані контрагентам «REX-BUD» Sр. z.о.о, Роlimex-Моstostal S.А. (Польща), ООО «Белл Групп» (РФ), ООО «УниверсалСистем» (Білорусь).

На підтвердження факту використання матеріалів у виробництві металевих конструкцій позивач надав копії прибуткової накладної, накладних на внутрішнє переміщення, актів списання. На підтвердження реалізації товару (металевих конструкцій) представник позивача надав суду копії договорів, на підставі яких здійснювалися поставки товару, СМR, митні декларації, згідно з якими реалізовувався товар названим вище контрагентам-покупцям, які в цілому дають достатньо інформації про використання придбаних позивачем матеріалів у господарській діяльності.

Щодо товарно-транспортної накладної, згідно з якою транспортування вантажу здійснювало автопідприємство ООО «Телевидеосервис», а за актом виконаних робіт з надання транспортно-експедиційних послуг їх виконавцем є ТОВ «Буллет-Транс», про що відповідач зазначає в акті перевірки для підтвердження власних висновків про безтоварність операцій, то такі доводи суд першої інстанції підставно не взяв до уваги з огляду на умови договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 8 квітня 2011 року № 15-ЗК, укладеного ТОВ «Буллет-Транс» (за договором - Експедитор) та позивачем (за договором - Клієнт). Відповідно до п. 2.1 вказаного договору Експедитор має право укладати договори з третіми особами для виконання умов договору від свого імені. При цьому відповідальність перед Клієнтом за дії третіх осіб Експедитор несе, як за свої власні.

Відтак, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про дійсність правочинів свідчить також те, що всі розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами. Відтак, висновки податкового органу про завищення показників податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача з наведеними контрагентами є необґрунтованими та не доводять правомірності оскарженого рішення.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 27.12.2011 року №0001132301 колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 000113201, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 436125 та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 218063 грн., став висновок податкового органу про завищення податкового кредиту ТДВ «ЧЗМК» на суму 436125,0 грн., в тому числі отриманого від ТОВ «ТБК Металбудсервіс» (ЄДРПОУ - 36941341) в серпні 2011 року на суму 436125 грн. (порушення описано в акті від 16.11.2011 року № 1283/2301/01267395). На підставі акту перевірки від 16.11.2011 року №1283/2301/01267395 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001012301 від 02.12.2011 року за формою «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 457707 грн. (в т.ч. по взаємовідносинах з ТОВ «ТБК Металбудсервіс» - на 436125 грн.). Зазначене податкове повідомлення -рішення перебувало в процедурі адміністративного/судового оскарження як станом на дату прийняття оскарженого в цьому спорі податкового повідомлення-рішення (27.12.2011), так і станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до норм ст. 56 ПК України станом на дату проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 20.12.2011 року № 1598/2301/01267395 та прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення № 0001132301 від 27.12.2011р., контролюючий орган був обізнаний про те, що сума податкового зобов'язання (436125 грн.), яка визначена позивачу згідно з висновками попереднього акту №1283/2301/01267395, є неузгодженою. А отже, платник податку мав право відображати у податковій звітності суму залишку від'ємного значення у наступних податкових періодах у період оскарження ним рішення контролюючого органу про зменшення суми залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відтак, контролюючий орган не довів правомірності податкового повідомлення-рішення № 0001132301 від 27.12.2011 року.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. у справі №813/878/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Каралюс В.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 27.10.2014 року.