Ухвала

від 23.04.2014 по справі 821/3003/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3003/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Горбунової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» (далі ТОВ «Торгсервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області) про:

- визнання неправомірними дій відповідача при складанні акта перевірки від 21 березня 2013 року за № 1794/22.6/23133206 в частині визнання фіктивними господарських операцій та складених за наслідками придбання у серпні 2011 року товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Торгсервіс» у ПП «Агро Лагістик Прем'єр» та реалізації у серпні 2011 року товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Торгсервіс» на адресу СТОВ «Стрілець», ТОВ «Джиністра», ПП «Золото ланів», ТФ ПАТ «Миронівський ЗВКК», ТОВ «Хліб Інвестбуд»;

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 05 квітня 2013 року № 0002682200, № 0002672200 та № 0002662200, з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Херсонській області про результати розгляду первинної скарги від 10 червня 2013 року за № 436/10/21-22-10-02-06;

- зобов'язання відповідача відновити у базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 11853 грн. 80 коп., що сформований за наслідком придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Торгсервіс» у ПП «Агро Лагістик Прем'єр», та складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 11853 грн. 80 коп., що сформовані за наслідком реалізації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Торгсервіс» на адресу СТОВ «Стрілець», ТОВ «Джиністра», ПП «Золото ланів», ТФ ПАТ «Миронівський ЗВКК», ТОВ «Хліб Інвестбуд».

В обґрунтування позову зазначалось, що з 07 по 14 березня 2013 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ПП «Техпром Групп-сервіс» за І квартал 2010 року та ПП «Агро Лагістик Прем'єр» за серпень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 21 березня 2013 року за № 1794/22.6/23133206, в якому зазначено про порушення позивачем п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1 ст. 135, пунктів 138.2, 138.8 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 75750 грн., а також п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 185, 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, пунктів 201.1, 201.7 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 60600 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року за № 0002682200, яким до ТОВ «Торгсервіс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн., за № 0002672200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60600 грн. за основним платежем та 30300 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також за № 0002662200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 75750 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37875 грн.. За результатами адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Херсонській області податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року № 0002682200 залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року № 0002672200 скасовано в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15150 грн., в іншій частині - залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року № 0002662200 скасовано в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18937 грн. 50 коп., в іншій частині - залишено без змін. За результатами повторного адміністративного оскарження Міністерством доходів і зборів України податкові повідомлення-рішення відповідача від 05 квітня 2013 року № 0002682200, № 0002672200 та № 0002662200, з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, залишені без змін. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Торгсервіс» задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 05 квітня 2013 року № 0002672200 та № 0002662200. Зобов'язано ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області вилучити з бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 21 березня 2013 року за № 1794/22.6/23133206. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торгсервіс» судовий збір в сумі 1630 грн. 89 коп.. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. 44.1 ст. 44, п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, ст. ст. 2, 3 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 07 по 14 березня 2013 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ПП «Техпром Групп-сервіс» за І квартал 2010 року та з ПП «Агро Лагістик Прем'єр» за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 21 березня 2013 року за № 1794/22.6/23133206, в якому зазначено про порушення позивачем п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1 ст. 135, пунктів 138.2, 138.8 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2010 року на 75750 грн., а також п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 185, 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, пунктів 201.1, 201.7 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість у березні 2010 року на 60600 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року за № 0002682200, яким до ТОВ «Торгсервіс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн., за № 0002672200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60600 грн. за основним платежем та 30300 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також за № 0002662200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 75750 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37875 грн..

За результатами адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Херсонській області податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року № 0002682200 залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року № 0002672200 скасовано в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15150 грн., в іншій частині - залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року № 0002662200 скасовано в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18937 грн. 50 коп., в іншій частині - залишено без змін.

За результатами повторного адміністративного оскарження Міністерством доходів і зборів України податкові повідомлення-рішення відповідача від 05 квітня 2013 року № 0002682200, № 0002672200 та № 0002662200, з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, залишені без змін.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торгсервіс» про визнання неправомірними дій відповідача при складанні акта перевірки від 21 березня 2013 року за № 1794/22.6/23133206, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 05 квітня 2013 року № 0002682200 в апеляційному порядку не оскаржена.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Торгсервіс» в частині скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 квітня 2013 року № 0002672200 та № 0002662200, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем валові витрати та податковий кредит за І квартал 2010 року сформовано у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено матеріалами справи, видом діяльності ТОВ «Торгсервіс» є, серед іншого, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а. с. 24).

Позивачем (Клієнт) укладено з ПП «Техпром Групп-сервіс» (Експедитор) договір транспортного експедирування від 15 січня 2010 року б/н, відповідно до якого Експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Клієнта виконувати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу клієнта (а. с. 187-188). Згідно специфікаціям до названого договору Експедитор надав послуги Клієнту та здійснив транспортне експедирування сільськогосподарської продукції (соняшник, пшениця, ячмінь) на суму 303000 грн. (без врахування ПДВ у розмірі 60600 грн.) (а. с. 190-191).

Витрати на суму 303000 грн., понесені позивачем у зв'язку з оплатою наданих ПП «Техпром Групп-сервіс» послуг за вказаним договором, віднесено ТОВ «Торгсервіс» до складу валових витрат.

В акті перевірки зазначено, що позивачем необґрунтовано віднесено до складу валових витрат експедиційно-транспортні послуги на загальну суму 303000 грн., отримані від ПП «Техпром Групп-сервіс», оскільки акти виконаних робіт від 15 та 31 березня 2010 року не містять обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, а також відсутні дані про те, у якій кількості перевозився вантаж, не визначено вичерпної інформації щодо таких послуг та не міститься достатньої доказовості щодо факту виконаних робіт, що свідчило б про зв'язок таких послуг з веденням господарської діяльності підприємства.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, витрати по вказаній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено матеріалами справи, витрати за названим вище договором з ПП «Техпром Групп-сервіс» включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договору транспортного експедирування та специфікацій до нього, актів виконаних робіт, податкових накладних, квитанцій до прибуткових касових ордерів, оборотно-сальдових відомостей (а. с. 187-197, 226-228), оформлених відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій продавець послуг (ПП «Техпром Групп-сервіс») був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи міститься акт від 24 січня 2011 року за № 122/23-4/23133206 «Про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Торгсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року». За результатами проведення названої перевірки податковим органом не було встановлено порушення позивачем чинного законодавства при господарських взаємовідносинах із ТОВ «Техпром Групп-сервіс» у І кварталі 2010 року (а. с. 80-105).

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про правомірність включення до складу валових витрат позивача витрат за договором з ТОВ «Техпром Групп-сервіс» є правильним.

В акті перевірки посадовою особою податкового органу також зазначено, що позивачем у березні 2010 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 60600 грн..

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акта перевірки, висновок про неправомірне включення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 60600 грн. зроблено податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми валових витрат по договору з ПП «Техпром Групп-сервіс» на загальну суму 303000 грн..

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаному договору правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до чинного законодавства, то і формування ТОВ «Торгсервіс» податкового кредиту з включенням до нього суми в 60600 грн. є правомірним.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами, відсутні підстави і для застосування до ТОВ «Торгсервіс» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Торгсервіс» в частині скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 квітня 2013 року № 0002672200 та № 0002662200 є правильним.

Задовольняючи вимоги позивача в частині зобов'язання ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області вилучити з бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 21 березня 2013 року за № 1794/22.6/23133206, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем неправомірно скориговано у названій базі даних інформацію щодо господарських відносин ТОВ «Торгсервіс» з ПП «Агро Лагістик Прем'єр» за серпень 2011 року без донарахування позивачу податкового зобов'язання.

Факт внесення відповідачем до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації, пов'язаної з відсутністю господарських відносин ТОВ «Торгсервіс» з ПП «Агро Лагістик Прем'єр» у серпні 2011 року, не спростовано в судовому засіданні суду першої інстанції представником відповідача. При цьому факт внесення такої інформації до названої бази даних не ставився під сумнів стороною відповідача як в запереченнях на адміністративний позов, так і в апеляційній скарзі.

Для з'ясування обставин щодо внесення до названої вище бази даних висновків акта перевірки від 21 березня 2013 року за № 1794/22.6/23133206, судом апеляційної інстанції було визнано обов'язковою явку в судове засідання суду апеляційної інстанції представника відповідача. Проте, представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку щодо доведеності факту внесення результатів перевірки, викладених в акті перевірки від 21 березня 2013 року за № 1794/22.6/23133206, до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Як вірно зазначено судом першої інстанції, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (далі Рекомендації), затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (з наступними змінами).

Як випливає зі змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 названих Рекомендацій, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Рекомендацій інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.21 Рекомендацій передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.15 Рекомендацій якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 11-1 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведенні положення Рекомендацій призводять до висновку, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

При цьому сама по собі здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Як встановлено матеріалами справи, за результатами викладених в акті перевірки від 21 березня 2013 року за № 1794/22.6/23133206 порушень податкового законодавства при купівлі позивачем товарів у ПП «Агро Лагістик Прем'єр» та подальшої реалізації цих товарів контрагентам податковим органом не було донараховано ТОВ «Торгсервіс» податкове зобов'язання (не прийнято податкове повідомлення-рішення).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо протиправності внесення відповідачем до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновків акта перевірки від 21 березня 2013 року за № 1794/22.6/23133206 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 28 квітня 2014 року.

Головуючий:

Судді: