Рішення

від 03.04.2014 по справі 17/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/104 03.04.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора-107" про стягнення 270 728, 95 грн. заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №05719/2-01 від 02.06.2005 року

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Андрієвська О.В. (дов. № 34 від 17.03.2014 року) від відповідача Мельниченко К.Г. (дов. № 120 від 27.01.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03 квітня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора-107" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 270 728, 95 грн. заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05719/2-01 від 02.06.2005 року, а саме: 243 980, 49 грн. основного боргу, 8 098, 96 грн. інфляційних нарахувань, 2 190, 63 грн. трьох процентів річних та 16 458, 86 грн. пені.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05719/2-01 від 02.06.2005 року.

Разом з позовною заявою позивачем заявлено заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах ціни позову.

Розглянувши подану Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" заяву щодо заходів забезпечення позову, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову").

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтувань припущеннями позивача про те, що відповідач після пред'явлення до нього позову може вжити заходів для того, щоб рішення не було виконано, а саме, приховати грошові кошти, продати нерухомість чи інше майно, передати майно на схов іншим особам.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 року порушено провадження у справі № 17/104 та призначено її до розгляду на 22.03.2010 року.

22.03.2010 року судове засідання не відбулося у зв'язку з хворобою судді Удалової О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2010 року розгляд справи призначено на 14.04.2010 року.

Представники сторін в судовому засіданні 14.04.2010 року надали додаткові документи по справі та клопотання про продовження строку вирішення спору.

В судовому засіданні 14.04.2010 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої, пов'язаної з нею справи щодо питання правомірності встановлення тарифів в адміністративному порядку.

Судом було відкладено розгляд даного клопотання до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 14.04.2010 року оголошено перерву до 19.04.2010 року.

В судовому засіданні 19.04.2010 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої, пов'язаної з нею справи № 2а-57/09,оскільки предметом розгляду останньої є визнання невідними законодавству, недійсними з дати прийняття розпоряджень Київської міської державної адміністрації і скасування їх, зокрема № 1127 від 28.08.2007 року, № 516 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, згідно яких здійснювались розрахунки між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року розгляд справи № 17/104 було зупинено до вирішення справи № 2а-57/09, що розглядається Київським апеляційним адміністративним судом.

У зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці по догляду за дитиною, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.04.2012 року у справі № 17/104 призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатами проведення якого справу № 17/104 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

14.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі № 17/104, в яких останній повідомив суд про відсутність обставин, що були підставою для зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 року суддя Стасюк С.В. поновив провадження у справі № 17/104, розгляд справи призначено на 04.02.2014 року.

29.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

31.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

04.02.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року справу № 17/104 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 17/104 до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.02.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 року справу № 17/104 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 17/104 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року.

У судовому засіданні 27.02.2014 року представник позивача не заперечив проти поданого відповідачем клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання про витребування у позивача розгорнутого розрахунку позовних вимог з розмежуванням кількості та вартості (з зазначенням тарифів) поставленої питної води окремо за кодами 1-463 та 1-50463 та копію договору № 05719/2-01 від 02.06.2005 року з додатками.

Судом задоволено заявлене клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року, розгляд справи було відкладено на 18.03.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

17.03.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надішли додаткові документи по справі.

17.03.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 18.03.2014 року представник позивача надав додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 року, розгляд справи було відкладено на 03.04.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

01.04.2014 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав пояснення по справі, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

01.04.2014 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав пояснення щодо розрахунків між сторонами, та просив винести рішення, яким позов задовольнити частково на суму 87 888,62 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.04.2014 року представник відповідача позовні вимоги визнав частково.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

02.06.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" - змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора-107" (абонент) було укладено Договір № 05719/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва , а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374. Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника (пункт 2.1.1. Договору).

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показниками лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків(пункт 2.1.4 Договору).

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору, оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача.

У разі неотримання від Позивача поточного щомісячного розрахункового документу, Відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункт 2.2.4 Договору).

Так, для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором, позивачем було присвоєно відповідачу абонентський код: 1-463. Також, позивач відкрив відповідачу абонентський код 1-50463 для обліку кількості питної води, яка йде на підігрів, і відповідно за яким обліковується заборгованість за надані послуги з поставки зазначеної питної води та її стоків.

Матеріали справи не містять доказів, що сторонами узгоджено відкриття відповідачу вищевказаних різних абонентських кодів для обліку поставленої води та прийнятих стічних вод, і умовами Договору відкриття таких кодів також не передбачено.

Позивач стверджує, що за період з 01.02.2009 року по 01.12.2009 року відповідачу було надано послуг з водопостачання та приймання каналізаційних стоків (в т.ч. і з постачання води, що йшла на підігрів) на загальну суму 274 789,31 грн., з яких сплачено лише 30 808,82 грн. та заборгованість становить 243 980,49 грн.

Позивач надав суду акти зняття показників з приладу обліку за спірний період, якими підтверджується обсяг спожитої відповідачем питної води, та прийнятих від нього стоків.

Відповідно до поданого відзиву відповідач частково визнав заявлені позовні вимоги на суму 90 667,91 грн., водночас, зазначивши про те, що позивачем безпідставно нараховано 147 970,28 грн. за холодну (питну) воду для виготовлення гарячої води та відповідні стоки по коду 1-50463; при нарахуванні у липні та серпні 2009 року були помилково проведені нарахування по будинку ЖБК "Теремки-3" по вул. Крейсера Аврори, 1, корп. 2, на суму 5 342,30 грн. Крім того, відповідач зазначив, про те, що теплові пункти від яких здійснюється гаряче водопостачання житлових будинків перебувають на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами укладеного між сторонами Договору відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а позивач зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року №65.

Умовами пунктів 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.

Відповідно до пункту 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374. рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", визнано такими, що втратили чинність: наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 року № 65 "Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 року за № 165/374 та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.1992 року № 67 "Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації".

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за № 936/15627 (надалі по тексту - Правила № 190) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Сторонами не заперечується факт надання позивачем за період з 01.02.2009 року по 01.12.2009 року послуг з постачання питної води та водовідведення, у заявленому позивачем та документально підтвердженому обсязі.

Також, сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи, той факт, що на виконання умов Договору відповідачем у спірний період частково перераховувались грошові кошти на користь позивача в оплату послуг з постачання питної води (не на підігрів) та водовідведення.

Разом з тим, відповідачем не визнається споживання ним та наявність зобов'язань з оплати за постачання питної води на підігрів для виготовлення гарячої води та стоків гарячої води.

Так, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Із залучених до матеріалів справи письмових доказів та пояснень відповідача вбачається, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу, знаходяться у володінні та користуванні не відповідача, а перебувають у обслуговуванні та на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго", а позивачем даний факт не оспорено та не спростовано належними засобами доказування.

А відтак, відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів. Зворотного позивачем суду доведено не було.

Окрім того, за правилами статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки, договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання такої води, суд не вбачає.

За таких обставин, підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 84 143,43 грн. за воду, обліковану позивачем за кодом 1-50463, як на підігрів для виготовлення гарячої води, суд не вбачає. Нараховані на вказану суму заборгованості 3% річних, пеня та збитки від інфляції також не підлягають стягненню.

У частині позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води та скиду стічних вод у системи каналізації за Договором у період з 01.02.2009 року по 01.12.2009 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до пункту 3.7 Правил користування № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов Договору.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що відповідач зобов'язаний розраховуватися за надані послуги з постачання питної води, водовідведення її стоків, а також за водовідведення стоків обсягів води, яка обліковувалась позивачем за кодом 1-50463.

Тобто, не залежно від того, ким і для яких подальших потреб використовувалась вода, облікована позивачем за кодом 1-50463, за умовами Договору та наведених вище положень чинного законодавства, відповідач повинен платити за її стоки згідно обрахованих позивачем та не оспорюваних відповідачем обсягів цих стоків.

Відтак, суд робить власний розрахунок заборгованості відповідача з оплати наданих по Договору послуг з постачання питної води та водовідведення, у обсягах, що підтверджені документально.

При здійсненні вказаного розрахунку судом враховані суми надходження коштів, які позивач зараховував у рахунок оплати за воду, що йшла на підігрів.

При цьому, суд зауважує, що виконання позивачем умов Договору щодо виставлення рахунків на оплату до банківської установи відповідача підтверджується здійсненими останнім фактичними поступовими оплатами вказаних рахунків.

Отже, згідно здійсненого судом розрахунку, у відповідача існує заборгованість перед позивачем за надані останнім послуги за Договором із постачання питної води та приймання стічних вод, за наведений позивачем період нарахування заборгованості з 01.02.2009 року по 01.12.2009 року в сумі 159 112,17 грн., а відтак, позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Суд зауважує, що відповідача не зобов'язано ні умовами Договору, ні положеннями законодавства сплачувати позивачу за питну воду, що поставляється на підігрів, а поставка такої води взагалі не передбачена умовами Договору, відтак, будь-які зняття позивачем показників лічильників не покладають на відповідача обов'язку оплатити таку воду, якщо її постачання відповідачу та споживання ним не передбачено умовами укладеного між сторонами Договору або положеннями чинного законодавства.

Зарахування судом сум, які надходили від відповідача в рахунок виконання умов Договору та були безпідставно зараховані позивачем у рахунок оплати води для підігріву, не змінює призначення платежу, позаяк дані кошти надходили саме за Договором в рахунок оплати передбачених ним послуг, яким, як зазначалося вище, не передбачена оплата води для підігріву. Позивачем також вказані кошти були віднесені у рахунок оплати за Договором, і не повертались назад як безпідставно набуті.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 458, 86 грн. пені, 2 190, 63 грн. 3 % річних та 8 098, 96 грн. збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.2. Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, є обґрунтованими, проте, за розрахунком суду, який здійснений за загальний період з 06.03.2009 року по 06.06.2010 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем за Договором, та з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, розмір пені становить 10 663,62 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в розмірі 1 426,70 грн. 3 % річних, 5 209,46 грн. збитків від інфляції.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають частковому задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора-107" (03191, м. Київ, вул. Касіяна, 8. ідентифікаційний код 21687515) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, ідентифікаційний код 03327664) 159 112 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто дванадцять) грн. 17 коп. основного боргу, 10 663 (десять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 62 коп. пені, 1 426 (одну тисячу чотириста двадцять шість) грн. 70 коп. 3 % річних, 5 209 (п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 46 коп. збитків від інфляції, 1 764 (одну тисячу сімсот шістдесят чотири) грн., 12 коп. державного мита, 153 (сто п'ятдесят три) грн. 78 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 08.04.2014 року

Суддя С.В. Стасюк