Постанова

від 21.07.2014 по справі 17/104

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р. Справа№ 17/104

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна контора-107»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014

у справі № 17/104 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107»

про стягнення 270 728,95 грн,

за участю представників:

від позивача: Андрієвська О.В. - представник (довіреність №7 від 13.06.2014);

від відповідача: Мельниченко К.Г. - представник (довіреність №175 від 15.05.2014);

ВСТАНОВИВ:

03.03.2010 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна контора-107» (надалі - ТОВ «ЖЕК-107», відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2009 по 01.12.2009 в розмірі 270 728,95 грн, з яких 243 980,49 грн основного боргу, 8 098,96 грн інфляційних втрат, 2 190,63 грн - трьох процентів річних та 16 458,86 грн пені, які нараховані за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору № 05719/2-01 від 02.06.2005 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 провадження у даній справі було зупинено до вирішення Київським апеляційним адміністративним судом справи №2а-57/09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 провадження у справі №17/104 поновлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 у справі № 17/104 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 159 112,17 грн основного боргу, 10 663,62 грн пені, 1 426,70 грн - три проценти річних, 5 209,46 грн збитків від інфляції, 1 764,12 грн державного мита, 153,78 грн за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову - відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на встановлені ним обставини, умови договору та з урахуванням положень Господарського та Цивільного кодексів України, визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими в частині неналежного виконання відповідачем умов договору №05719/2-01 від 02.06.2005 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 02.06.2005 за обліковими кодами 1-463, 1-50463 та зазначив, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено надання послуг щодо постачання холодної води, яка йде на підігрів.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач, ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 у справі № 17/104 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ненадання належної оцінки тим обставинам, що відповідно до умов укладеного сторонами договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води без її розподілу на питну воду та питну воду, яка йде на підігрів. Разом з тим, суд вийшов за межі позовних вимог, а саме, при вирішенні питання про зарахування коштів, сплачених відповідачем за воду, яка використовується останнім для надання послуг з гарячого водопостачання, самостійно змінив призначення платежу.

В свою чергу, ТОВ «ЖЕК-107», подаючи апеляційну скаргу на рішення суду, в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на помилковий висновок суду щодо наявності правових підстав для стягнення з нього на користь позивача вартості стоків води для виготовлення гарячої, ненадання оцінки доводам відповідача про безпідставне включення позивачем у липні та серпні 2009 року нарахувань за послуги водопостачання та водовідведення по будинку ЖБК «Теремки-3» по вул. Крейсера Аврори,1 корп.2 на загальну суму 5 342,30 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 у справі № 17/104 апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» та апеляційну скаргу ТОВ «ЖЕК-107» прийнято та об'єднано в одне апеляційне провадження, а розгляд справи призначено на 29.05.2014.

Ухвалою суду від 29.05.2014 в судовому засіданні по розгляду справи № 17/104 було оголошено перерву до 14.07.2014 у зв'язку з витребуванням від сторін додаткових документів, на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 14.07.2014 представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечивши проти доводів скарги відповідача, представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечивши проти доводів скарги позивача.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

За приписами вимог статей 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.06.2005 між ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором, позивач у справі) та ТОВ «Житлово-експлуатаційна контора-107» (абонент за договором, відповідач у справі) укладено договір № 05719/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (т.1, а.с. 15-16), відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах зазначеного договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Мінюсті України 22.07.1994 року за № 165/374 (далі Правила № 65), які діяли на момент укладення договору та втратили чинність з 18.10.2008 року з прийняттям Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 190 від 27.06.2008 року (Правила №190), які діють на час надання спірних послуг та розгляду спору, а також Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, (далі - Правила № 37).

Згідно умов п. 1.4 Постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДОСТ 2874-82 «Вода питна».

За умовами п. 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності в абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої води здійснюється з урахуванням показів всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що зняття показів з лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Згідно п. 2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування. Абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника (п. 2.1.5 договору).

Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки на вимогу постачальника проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом (п. 2.1.6 договору).

Умовами п.п. 2.2.1 - 2.2.4 договору сторони обумовили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді -дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.5 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжних документів до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення, згідно якого, в силу статті 901 ЦК України, одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу з постачання питної води (п.п. 1.1,1.4 договору), яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а друга сторона (абонент за договором) зобов'язується оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено договором. За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог статей 174, 193 названого Кодексу, статей 11, 509, 526, 626 Цивільного кодексу України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом розгляду у даній справі є заборгованість відповідача по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2009 по 01.12.2009.

Як стверджує позивач, він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення з 01.02.2009 по 01.12.2009 на загальну суму 274 789,31 грн, з яких відповідачем сплачено 30 808,82 грн, внаслідок чого за спірний період утворилась заборгованість в сумі 243 980,49 грн, на підтвердження чому позивач надав акти зняття показників з приладу обліку за спірний період, якими підтверджується обсяг спожитої відповідачем питної води та прийнятих від нього стоків та розшифровки рахунків абонента за спірний період часу.

Відповідно до розгорнутого розрахунку позовних вимог (т. 2, а.с. 178-181), заборгованість ТОВ «ЖЕК-107» за кодом 1-463 (з урахуванням перерахунків) становить 159 837,06 грн ( в тому числі питна вода і стоки холодної та гарячої води), а за кодом 1-50463 - 84 143,43 грн ( питна вода, що йде на підігрів).

На суму заборгованості ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» відповідачеві нараховано 2 190,63 грн - 3% річних, 16 458,86 грн пені та 8 098,96 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акти зняття показників з приладів обліку, розшифровки рахунків абонента, в яких вказано об'єми спожитих послуг, дебетово-інформаційні повідомлення, якими підтверджується виставлення рахунків до установи банку відповідача.

В свою чергу, відповідач наголосив на відсутності між ним та позивачем договору, яким би регулювалось постачання абоненту холодної води для виготовлення гарячої, а також теплових пунктів (котельні), які б перебували на балансі, в управлінні, повному господарському віданні ТОВ «ЖЕК-107». На переконання останнього, акти про зняття показань з приладів обліку, розшифровки позивача та платіжні вимоги не є підтвердженням договірних відносин між сторонами щодо постачання холодної води для виготовлення гарячої води. Зважаючи на це, відповідач заявлені вимоги визнав частково на суму 90 667,91 грн, вказавши на безпідставне нарахування позивачем 146 601,29 грн (84 868,32 грн - холодна (питна) вода, яка йде для виготовлення гарячої та 61 732,97 грн - відповідні стоки по коду 1-50463) з огляду на те, що теплові пункти від яких здійснюється гаряче водопостачання житлових будинків перебувають на балансі ПАТ «Київенерго». Разом з тим, відповідач зазначив, що при здійсненні нарахувань за надані послуги у липні та серпні 2009 року позивач провів безпідставне нарахування по будинку ЖБК "Теремки-3" по вул. Крейсера Аврори, 1, корп. 2, на суму 5 342,30 грн., а крім того, не відрахував від суми заборгованості вартість послуг по збору платежів, виконаних відповідачем на загальну суму 4 148,28 грн, на підтвердження чому сторонами були підписані відповідні акти виконаних робіт (т.2 а.с.172-177).

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частин 1 та 2 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами частини 2 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово -комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Колегія суддів враховує, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05719/2-01 від 02.06.2005 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Варто зазначити, що позивачем не доведено, що останнім були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, тому безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим факт наявності у відповідача боргу, що обліковується за кодом 1-50463 (постачання питної води, що використовується для підігріву) є недоведеним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву в розмірі 84 143,43 грн.

Позивач стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги акти про зняття показань водолічильників, що погоджені та підписані відповідачем та є первинними документами й підтверджують факт надання послуг за договором.

Оцінюючи надані позивачем акти про зняття показів з водолічильників за спірний період, як докази надання позивачем послуг з водопостачання, колегія суддів зазначає, що з огляду на встановлення судом відсутності обов'язку відповідача сплачувати вартість питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів того, що лічильники, які встановлені в теплових пунктах (бойлерах), зареєстровані за абонентом, як цього вимагають положення п.2.1.1 договору.

З розрахунку позовних вимог позивача вбачається, що ним також заявлена вимога про стягнення заборгованості по коду 1-50463 (питна вода на підігрів + стоки), відповідно до якого заборгованість відповідача за стоки по коду 1-50463 становить 61 732,97 грн.

Дійсно, умовами укладеного між сторонами договору передбачено як надання послуг з постачання питної води, так і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі -Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання № 37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 означених Правил, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Оскільки надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору (п.1), а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача), відтак доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність обов'язку сплати коштів за послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає доведеним факт наявності у відповідача боргу в розмірі 61 732,97 грн, що обліковується за кодом 1-50463 (послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, по коду 1-463 обліковуються послуги за питну воду, яка використовується для потреб холодного водопостачання, стоки холодної води та стоки гарячої води. За даним кодом у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 159 837,06 грн.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води та скиду стічних вод у системи каналізації за договором у період з 01.02.2009 по 01.12.2009, суд першої інстанції керувався положенням частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" згідно якої споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, а також пунктом 3.7 Правил №190, відповідно до якого розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Однак, при визначенні розміру заборгованості місцевий господарський суд врахував часткову оплату відповідачем послуг за питну воду, що використовується останнім для надання послуги з гарячого водопостачання у розмірі 724,89 грн та відніс вказану суму в рахунок оплати за постачання питної води та водовідведення, дійшовши висновку, що така за період з 01.02.2009 року по 01.12.2009 по коду 1-463 становить 159 112,17 грн, з чим судова колегія не погоджується та визнає в цій частині доводи апелянта обґрунтованими, оскільки наведене свідчить про порушенням норм процесуального права стосовно меж заявлених вимог та не відповідає положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2014 № 22, в якій мова йде, зокрема, про те, що реквізит «призначення платежу» заповнюється платником з наданням повної інформації про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Відповідальність за правильність платежу покладається на платника.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 190,63 грн, нарахованих в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, пені в сумі 16 458,86 грн та 8 098,96 грн інфляційних втрат судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано, з посиланням на приписи статей 611, 549 Цивільного кодексу України та статей 216, 230 Господарського кодексу України задоволено в сумі 1 426,70 грн річних, 10 663,62 грн пені, 5 209,12 збитків від інфляції.

У зв'язку з безпідставністю нарахування відповідачеві заборгованості по оплаті послуг за воду, яка використовується для виготовлення гарячої води (за кодом № 1-50463) в сумі 84 143,43 грн, суд правомірно відмовив у задоволені позовних вимог позивача щодо стягнення 5 795,24 грн пені, 763,93 грн - 3% річних та 2 889,50 грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем на цю суму.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ЖЕК-107» в частині безпідставності стягнення трьох відсотків річних, пені та інфляційних у зв'язку з відсутністю заборгованості відповідача перед позивачем є необґрунтованими, оскільки наявність заборгованості за договором № 05719/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 02.06.2005 встановлена судом.

Враховуючи ті обставини, що нарахування по коду 1-463 за липень 2009 на суму 2 284,80 грн та серпень 2009 на суму 3 141,60 грн по будинку ЖБК «Теремки-3» по вул. Крейсера Аврори,1, корп. 2 було здійснено позивачем помилково, при цьому останній у грудні 2009 року провів відповідне коригування, внаслідок чого сума заборгованості ТОВ «ЖЕК-107» за грудень 2009 зменшена на 5 426,40 грн, що підтверджується витягом з розрахункового листа, наданого позивачем під час апеляційного провадження супровідним листом №802 від 21.07.2014, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд при вирішенні спору не з'ясував даних обставин, судова колегія відхиляє, оскільки наведене скаржником спростовується матеріалами справи.

Безпідставними є також твердження скаржника про ненадання судом належної оцінки поясненням відповідача стосовно незарахування позивачем у рахунок сплати по коду 1-463 суми 4 148,28 грн, яка складається з послуги по збору платежів (5,5% від суми наданих послуг) за постачання питної води та за приймання стоків води.

Не зважаючи на наявність таких актів виконаних робіт у спірний період та їх підписання сторонами (т.2 а.с.172-177) слід зазначити, що умовами укладеного між ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» та ТОВ «ЖЕК-107» договору №05719/2-01 від 02.06.2005 надання таких послуг відповідачем не передбачено.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені вище обставини, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду м. Києва від 03.04.2014 та відмови у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ЖЕК-107» повністю.

У відповідності до п.4 частини 1 статті 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до п.3 частини 1 статті 104 названого Кодексу, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, у відповідності до статті 49 ГПК України, має бути проведено перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року у справі № 17/104 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року у справі № 17/104 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року у справі №17/104 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» (03191, м. Київ, вул. Касіяна, 8, код ЄДРПОУ 21687515) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 159 837,06 (Сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 06 коп основного боргу, 10 663,62 (Десять тисяч шістсот шістдесят три) грн 62 коп пені, 1 426,70 (Одна тисяча чотириста двадцять шість) грн 70 коп - три проценти річних, 5 209,46 (П'ять тисяч двісті дев'ять) грн 46 коп збитків від інфляції, 1 771,38 (Одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн 38 коп державного мита, 154,41 (Сто п'ятдесят чотири) грн. 41 коп за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107» (03191, м. Київ, вул. Касіяна, 8, код ЄДРПОУ 21687515) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 10,30 (Десять) грн 30 коп судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази на виконання постанови.

6. Матеріали справи № 17/104 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

І.М. Скрипка