Постанова

від 16.04.2014 по справі 808/1556/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року ( 15 год. 25 хв.)Справа № 808/1556/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Максименко Л.Я., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропартнер», с. Трудове Мелітопольського району Запорізької області

до відповідача: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Запорізькій області, м. Мелітополь

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгропартнер» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати дії відповідача по складанню висновків в Акті від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Украгропартнер» (код ЄДРПОУ 37256424), з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Селбест» (код ЄДРПОУ 38453695), якими не підтверджено задекларовані ТОВ «Украгропартнер» податкові зобов'язання по ПДВ за травень - червень 2013 року на загальну суму 21 916,67 грн., та не підтверджено податковий кредит по ПДВ на загальну суму 21 916,67 грн. за травень - червень 2013 року, та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) ТОВ «Украгропартнер» за травень - червень 2013 року, які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185 Податкового кодексу України - протиправними;

- зобов'язати відповідача вчинити дії в інформаційній системі Міндоходів України щодо коригування і відновлення сум податкового кредиту на суму 21 916,67 грн. і податкових зобов'язань на суму 21 916,67 грн. ТОВ «Украгропартнер», задекларованих у податкових деклараціях по ПДВ за травень - червень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Селбест» (код ЄДРПОУ 38453695).

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що відповідачем грубо порушені положення п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскільки на обов'язковий запит контролюючого органу № 8611 від 23.10.2013 товариство надало повний обсяг документів з відповідними письмовими поясненнями, а тому підстави для призначення та проведення перевірки у контролюючого органу були відсутні. По суті виявлених за результатами перевірки порушень зазначає, що в період травень-червень 2013 року позивач, на підставі договору, придбав у ТОВ «Селбест» послуги по ремонту запчастин до сільськогосподарської техніки. Зазначає, що господарські операції оформлені первинними документами, правильність заповнення яких та відповідно дійсність контролюючим органом під сумнів не ставиться. Вважає, що оскільки недійсність угоди, укладеної з ТОВ «Селбест», законом прямо не визначена, та не визнана судом недійсною, тому останню слід вважати законною. Також зазначає, що контролюючий орган ґрунтує свої висновки лише з посиланням на акт ДПІ в Голосіївському районі м. Києва, в якому встановлено відсутність господарської діяльності ТОВ «Селбест» за березень-травень 2013 року та складає помилковий висновок щодо відсутності діяльності товариства за червень 2013 року, тобто зовсім інший період. Крім того, позивач стверджує, що незаконні дані, викладені у спірному акті № 114/08-32-22-01/37256424 від 17.02.2014, розміщені в електронній базі інформаційної системи Міндоходів України, щодо не підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Селбест». На підставі вказаного акту внесені відповідні коригування по задекларованим раніше податковим зобов'язанням та податковому кредиту з ПДВ, що на думку позивача, є неправомірним.

В судове засідання 16.04.2014 представник позивача не прибув.

16.04.2014 через канцелярію суду подав заяву (вх. № 15215) в якій просить суд, на підставі ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати дії Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення коригування в системі ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень-червень 2013 року на суму 21 916,67 грн. протиправними та відновити зазначені показники.

Також, клопотанням від 16.04.2014 вх. № 15216 просить суд розглянути справу за його відсутності. На позовних вимогах наполягає.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 09.04.2014 вх. № 13683 посилається на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватись контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. Висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі подати свої зауваження до відповідного акту, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. При цьому, відповідно до ст. 58 ПК України питання щодо визначення грошового зобов'язання платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку. Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій контролюючого органу по проведенню перевірки зазначає, що виключно результат реалізації повноваження податкового органу, а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання 16.04.2014 з'явився представник відповідача Цесельський Д.С.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ТОВ «Украгропартнер» зареєстроване 08.12.2010 Мелітопольською районною державною адміністрацією, про що видано Свідоцтво від 08.12.2010 № 10881020000000934. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.12.2010 за № 10241. Основним видом діяльності товариства, згідно Довідки про включення до ЄДРПОУ є виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування.

Згідно із п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України та відповідно до наказу Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 03.02.2014 № 160 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Украгропартнер» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Селбест» за травень, червень 2013 року, про що складено акт від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424.

За результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ «Украгропартнер» податкові зобов'язання з ПДВ за травень, червень 2013 року на загальну суму ПДВ - 21 916,67 грн., а також не підтверджено задекларований ТОВ «Украгропартнер» податковий кредит з ПДВ по контрагентам-постачальниках за травень, червень 2013 року; звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Украгротнер» за травень, червень 2013 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 ПК України.

Податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки не приймалось.

Не погоджуючись із висновками, викладеними контролюючим органом в акті від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424 та з вимогою вчинити контролюючим органом певні дії в інформаційній системі Міндоходів України, щодо коригування і відновлення сум податкового кредиту, ТОВ «Украгропартнер» звернулось до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України (в редакції станом на момент прийняття наказу), документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби

функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації

(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Мелітопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області на адресу керівника ТОВ «Украгропартнер» надіслано лист-запит від 23.10.2013 № 8611/10/08-32-22-01 щодо документального підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Селбест» за травень, червень 2013 року.

Вказаний запит підписаний заступником начальника Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, містить перелік інформації, яка запитується та документи, які слід надати позивачу, а також зазначено підстави для його надіслання: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, суд вважає, що платник податків був зобов'язаний надати відповідь податковому органу та документи, що підтверджують його взаємовідносини з контрагентом.

Вхідним листом від 04.11.2013 № 7730/10 ТОВ «Украгропартнер» надало контролюючому органу письмові пояснення та завірені копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Селбест» на 126 арк. (без конкретизації переліку).

03.02.2014 начальником Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято наказ № 160 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Украгропартнер» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Селбест» за травень, червень 2013 року.

Оскільки вирішення питання про повноту поданих платником податків на запит документів відноситься до виключної компетенції контролюючого органу, Мелітопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області мала підстави для прийняття рішення щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку - ТОВ «Украгропартнер».

З огляду на викладене, посилання позивача в адміністративному позову про порушення контролюючим органом вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 КАС України суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими доказами.

По суті зафіксованих в акті перевірки порушень суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом з'ясовано, що ТОВ «Украгропартнер», маючи господарські відносини з фермерськими господарствами Запорізької області, що перелічені на стор. 6-7 акту перевірки від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424, отримувало від останніх механізми та запасні частини до сільськогосподарської техніки, які були у використанні та підлягали реставрації та ремонту.

З метою виконання прийнятих на себе зобов'язань, 03.05.2013 ТОВ «Украгропартнер» (замовник) уклав з ТОВ «Селбест» (виконавець) договір по ремонту № 1-13, відповідно до умов якого предметом угоди є надання послуг по ремонту великовузлових деталей, ГМП, двигунів, запчастин.

Згідно з п. 2 договору орієнтовна вартість робіт складає 600 000,00 грн. (разом з ПДВ).

Відповідно до п. 2.1. договору замовник прийняв на себе зобов'язання поставити виконавцю деталі для ремонту та своєчасно провести оплату за виконану роботу по ремонту.

Із письмових пояснень директора позивача, наданих представником у судовому засіданні 09.04.2014 встановлено, що деталі для ремонту перевозив не замовник, як це визначено п. 2.1 договору, а виконавець здійснював їх само вивіз на автомобілі марки «Газель».

Директор зазначає, що зі слів представників ТОВ «Селбест», які забирали деталі для ремонту, йому відомо, що сам ремонт відбувався на орендованих потужностях у м. Запоріжжі.

За результатами операції між ТОВ «Селбест» та ТОВ «Украгропартнер» складені наступні первинні документи: акт прийому-здачі виконаних робіт № 1 від 13.05.2013 на суму 59 593 грн. і податкова накладна № 10 від 13.05.2013 на суму 59 593,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 932,17 грн.; акт прийому-здачі виконаних робіт № 2 від 21.05.2013 на суму 57 477,54 грн. і податкова накладна № 12 від 21.05.2013 на суму 57 477,54 грн., в т.ч. ПДВ 9 579,59 грн.; акт прийому-здачі виконаних робіт № 1 від 03.06.2013 на суму 14 429,46 грн. і податкова накладна № 4 від 03.06.2013 на суму 14 429,46 грн., в т.ч. ПДВ 2 404,91 грн. (копії у справі).

Отримані послуги з ремонту деталей оплачені ТОВ «Украгропартнер» у повному обсязі, шляхом перерахування безготівковим рахунком грошових коштів, що підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок.

Відремонтовані деталі в подальшому були передані суб'єктам господарювання за актами здачі-прийомки виконаних робіт, виписані позивачем податкові накладні та контрагентами оплачені вказані послуги з ремонту (копії у справі).

Отже, отримані ТОВ «Украгропартнер» послуги були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані на підставі актів прийому-здачі виконаних робіт, податкових накладних, оплачені та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ «Украгропартнер» та його контрагентом - ТОВ «Селбест» відбулися, мали реальних характер та спрямовані на отримання прибутку.

Натомість в акті перевірки від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424 контролюючий орган посилається на висновки акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02.07.2013 № 22/3-22-08-38453695, яким встановлено відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Солбест» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.03.2013 по 31.05.2013, які підпадають під визначення ст. 185 ПК України. За результатами вказаного акту, задекларовані ТОВ «Селбест» податкові зобов'язання за період з 01.03.2013 по 31.05.2013 зменшені до «0» і також податковий кредит за період з 01.03.2013 по 31.05.2013 також зменшений до «0», у зв'язку із чим, задекларований податковий кредит контрагентів-покупців ТОВ «Селбест» за період з 01.03.2013 по 31.05.2013 сформований неправомірно та підлягає зменшенню до «0».

Підставою для зменшення задекларованих ТОВ «Селбест» податкового кредиту та зобов'язань стало те, що операції товариства не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Однак, на думку суду, такі висновки контролюючого органу не ґрунтуються на належних доказах, оскільки будь-яких довідок (витягів тощо) від реєструючих органів суду не надано.

Крім того, вказане не може бути безумовною підставою для того, щоб стверджувати про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Так, наприклад, з наданих суду документів вбачається, що контрагент по суті є посередником, тому наявність у останнього великого складу робітників чи виробничих приміщень не обов'язкова.

Суд наголошує на тому, що із наданих представником відповідача документів (копій декларацій з ПДВ та додатку № 5 до нього) встановлено, що ТОВ «Селбест» декларувало свої зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Украгропартнер».

Слід звернути увагу на те, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

Також, судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача - ТОВ «Селбест» був зареєстрованим уповноваженим органом як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платники податків, в том числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

З огляду на це, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424 про не підтвердження задекларованих ТОВ «Украгропартнер» податкових зобов'язань з ПДВ за травень, червень 2013 року на загальну суму ПДВ - 21 916,67 грн. та податкового кредиту з ПДВ по контрагентам-постачальниках за травень, червень 2013 року, не встановлення факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Украгротнер» за травень, червень 2013 року є безпідставними.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Тобто, за змістом наведеної норми Конституції України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випивають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення , що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом по стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абзац 4 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Тому як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки. Водночас, таке право виникає у зв'язку із самим фактом складення акту безвідносно до його конкретного змісту.

Враховуючи викладене, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків. З урахуванням цього, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача по складанню висновків в Акті від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424.

Що стосується іншої частини позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Судом було витребувано у відповідача відомості з інформаційної бази АІС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» щодо відображення показників платника податків позивача за актом перевірки від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424.

Як встановлено судом з наданих до матеріалів справи копій витягів з АІС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» до останньої була внесена інформація (коригування) на підставі висновків акту перевірки 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424.

Вказана інформація внесена без прийняття контролюючим органом відповідних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

У пп. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 ПК України вказано, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію». Згідно ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Конституційний Суд України визначив поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)» від 01.12.2004 № 18-рп/2004).

Таким чином, у позивача є легітимний інтерес, який полягає в достовірності податкової інформації, відносно нього, яка міститься в інформаційній базі АІС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» податкового органу, згідно раніше поданих позивачем податкових декларації.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Аналізуючи положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що передбачений у ст.ст.37, 38 ПК України податковий обов'язок в грошовому еквіваленті підлягає відображенню платником податків у складеній за правилами ст. 46 ПК України і поданій до контролюючого органу в порядку ст.49 ПК України податковій декларації або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст. 54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», формуються на підставі показників, поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

При цьому, відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору). Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення розміру грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Складений контролюючим органом акт перевірки не віднесений законодавцем до тих обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору. Податкового повідомлення - рішення за результатами проведеної перевірки позивача прийнято не було.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Ці показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами ст. 56 ПК України юридичної дії податковими повідомленнями - рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи те, що за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно внесено зміни до інформаційної системи АІС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» щодо задекларованих платником податків - ТОВ «Украгропартнер» податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе з урахуванням заяви позивача від 16.04.2014 вийти за межі позовних вимог в порядку ст. 11 КАС України, та визнати дії відповідача щодо коригування в інформаційній системі АІС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» на підставі акту перевірки від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424 відомостей про податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Украгропартнер», неправомірними.

Вчинені відповідачем дії є та такими, що створюють негативні наслідки, усунути які можливо лише зобов'язанням Мелітопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Запорізькій області відновити у інформаційній системі АІС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту в розмірі 21 916,67 грн. і податкових зобов'язань на суму 21 916,67 грн. ТОВ «Украгропартнер», задекларованих у податкових деклараціях по ПДВ за травень - червень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Селбест» (код ЄДРПОУ 38453695), знятих на підставі акту від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424.

В решті позову суд відмовляє з підстав, викладених вище.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропартнер» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Запорізькій області щодо проведення коригувань в інформаційній системі АІС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум задекларованих податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропартнер», здійснених на підставі акту від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424.

Зобов'язати Мелітопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Запорізькій області відновити у інформаційній системі АІС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту в розмірі 21 916,67 грн. і податкових зобов'язань на суму 21 916,67 грн. ТОВ «Украгропартнер», задекларованих у податкових деклараціях по ПДВ за травень - червень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Селбест» (код ЄДРПОУ 38453695), знятих на підставі акту від 17.02.2014 № 114/08-32-22-01/37256424.

В іншій частині в позові відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропартнер» 36,54 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко