Ухвала

від 25.03.2014 по справі 815/7825/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7825/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ - ПЛЮС» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ - ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФ - ПЛЮС» (далі - позивач, або ТОВ «РАФ - ПЛЮС») звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0002832204 від 04.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 117885,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 58943,00 грн., всього на 176828,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0002852204 від 04.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 195,00 грн. та накладання штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 98,00 грн., всього на 293,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у задоволені вказаних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі направлень, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.08.2013 року №№ 001150/206, 000141/205, від 07.08.2013 № 000340/224, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.08.2013 року № 272, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «РАФ-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2013 року № 986/15-32-22-04/31185987.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002852204 від 04.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 117885,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 58943,00 грн., всього на 176828,00 грн. та № 0002832204 від 04.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 195,00 грн. та накладання штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 98,00 грн., всього на 293,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції послався на те, що під час розгляду справи позивачем не надано до суду жодних документів, які відображають господарські операції у спірних правовідносинах, до адміністративного позову доданий лише акт перевірки та спірні податкові повідомлення - рішення, в свою чергу, представником відповідача на підтвердження своїх заперечень надані докази, які свідчать про обґрунтованість прийнятих у спірних правовідносинах податкових повідомлень рішень, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого адміністративного позову та скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України встановлено, що амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Як наслідок, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Тобто, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та на додану вартість стали господарські операції останнього з: квітень 2012 року - ТОВ «Яні Вест» на суму 417430,54 грн., в тому числі ПДВ 69571,76 грн.; травень, червень 2012 - ТОВ «Конус Плюс» на суму 371750,76 грн., в тому числі ПДВ 61958,46грн; серпень 2012 - ТОВ «Приємна пропозиція» на суму 8942,40 грн., в тому числі ПДВ 1490,40 грн.; вересень, жовтень 2012 року - ТОВ «Аквалон М» на суму 166759,08 грн., в тому числі ПДВ 27793,18 грн.

Так, зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що позивачем протягом перевіряємого періоду з ТОВ «Яні Вест» були укладені наступні угоди на постачання: контейнери та запчастини до них № 05-12К від 14.04.2012 року; запчастини до транспортних засобів № 05-123 від 09.04.2012 року; на постачання обладнання, техніки, інвентарю, МШП, інструментів, запчастини, комплектуючі та інш. товарів № 234 від 20.03.2012 року; комп'ютерів, комплектуючих та периферійних пристроїв № 656614 від 05.04.2012 року; запчастин, комплектуючих, витратних матеріалів № 656548 від 03.04.2012 року.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів під час проведення спірної перевірки позивачем було надано видаткові накладні, перелік яких наведений у акті спірної перевірки, однак позивачем не було надано жодних документів на підтвердження здійснення транспортування придбаного товару за вказаними договорами, зокрема, подорожніх листів, товаротранспортних накладних або інших первинних документів, що підтверджують перевезення товару.

Також, зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивачем було укладено угоди від 28.05.2012 року № 591 та від 27.08.2012 № 207-3 з ТОВ «Конус Плюс» та з ТОВ «Приємна пропозиція» на постачання контейнерів та запчастин до них.

На виконання умов вказаних договорів на адресу позивача ТОВ «Конус Плюс» та ТОВ «Приємна пропозиція» були виписані видаткові накладні, перелік яких наведений у акті спірної перевірки, однак і в даному випадку позивачем не було надано жодних документів на підтвердження здійснення транспортування придбаного товару за вказаними договорами, зокрема, подорожніх листів, товаротранспортних накладних або інших первинних документів, що підтверджують перевезення товару.

Крім того, з акта спірної перевірки вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивачем, також, були укладені угоди на постачання запчастин до контейнерів від 24.09.2012 року № 240912-3 та обладнання та комплектуючі до них, а також, інших товарів від 02.10.2012 року № 30-12П з ТОВ «Аквалон М».

На підтвердження виконання умов зазначених договорів під час проведення спірної перевірки позивачем було надано видаткові накладні, перелік яких наведений у акті спірної перевірки, однак позивачем не було надано жодних документів на підтвердження здійснення транспортування придбаного товару за вказаними договорами, зокрема, подорожніх листів, товаротранспортних накладних або інших первинних документів, що підтверджують перевезення товару.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до заперечень на адміністративний позов відповідачем надані акти перевірок контрагентів позивача, висновки яких використовувались податковим органом під час проведення спірної перевірки, зокрема: акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 24.09.2012 № 402/22-417/37999476 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Яні Вест» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальність та повноти відображення в обліку з 20.12.2011 року по 30.06.2012 року»; акт Кіровоградської ОДПІ від 08.02.2013 року № 135/1520/34296270 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Конус Плюс» з питань дотримання податкового законодавства за період з квітня 2010 року по жовтень 2010 року», акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 08.02.2013 року № 556/22-8/37264435 «Про результати проведення позапланової документальної перевірку TOB «Приємна пропозиція» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків», акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 19.12.2012 № 644/15-314/38277691 «Про результати проведення позапланової документальної перевірки TOB «Аквалон М» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків».

Як вбачається із вказаних актів, первинних документів щодо ведення господарської діяльності для підтвердження відносин зазначених суб'єктів господарювання не отримано, у зв'язку із відсутністю зазначений СГД за податковою адресою.

Крім того, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів встановлено: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; відсутні достатні основні фонди у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень; відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку: здійснення господарських операцій з використанням суб'єктів господарювання які мають ознаки фіктивності, діяльність яких спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; надання уточнюючих розрахунків з коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, за рахунок зміни контрагентів ( з відображенням суми ПДВ до 10 тис. грн., що не потребує реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних); відмова посадових осіб від надання пояснень щодо ведення господарської діяльності підприємства.

Тобто, перевіркою дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з контрагентами - ТОВ «Яні Вест», ТОВ «Конус Плюс», ТОВ «Приємна пропозиція», ТОВ «Аквалон М» податковим органом встановлено, що місце поставки (отримання), момент переходу права власності на ТМЦ не визначено. Будь - які пояснення та первинні документи (ТТН, подорожні листи, акти виконаних послуг тощо), які є істотними та визначають терміни, місце та засоби поставки товару, право переходу власності на ТМЦ, посадовими особами під час проведення перевірки не надані.

Крім того, проведеною перевіркою не виявлено, а посадовими особами TOB «РАФ-Плюс» не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань контрагентів - постачальників, а також, будь яких первинних документів щодо місця отримання, перевезення товару, що не дало відповідачу змоги ідентифікувати місце фактичного отримання товарів від TOB «Яні Вест», TOB «Аквалон М», TOB «Конус Плюс», TOB «Приємна пропозиція» згідно оформлених документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі вказаних господарських операцій, які не підтверджені первинними документами, та відповідно про правомірність визначення позивачу грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Посилання апелянта на те, що при визначені позивачу грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями - рішенням податковим органом, так і судом першої інстанції, безпідставно були враховані висновки актів перевірок, складені відносно контрагентів позивача, якими встановлено відсутність у останніх необхідних умов для здійснення господарських операцій, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. При цьому, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Саме на підтвердження вказаних обставин податковим органом і були надані та враховані при проведенні спірної перевірки акти перевірок, складені відносно контрагентів позивача, якими встановлено відсутність у останніх необхідних умов для здійснення господарських операцій та відповідно про неможливість виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит.

Крім того, колегія судів наголошує, що як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, позивачем не надано жодного доказу в спростування зазначених обставин. Більш того, позивачем взагалі не надано до суду жодних документів, які відображають господарські операції у спірних правовідносинах. До адміністративного позову доданий лише акт перевірки та спірні податкові повідомлення - рішення.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ - ПЛЮС» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Танасогло Т.М.

Суддя: Бойко А.В.

Суддя: Яковлєв О.В.