Ухвала
від 28.04.2014 по справі 817/3593/13-а
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"28" квітня 2014 р. Справа № 817/3593/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" січня 2014 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" через Представництво "ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» звернувся до суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2013 року № 0000312200. Зазначив, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірного рішення) про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «Арона-Трейд», що відображені у первинних документах, наданих до перевірки. Стверджує, що господарські операції з названим контрагентом є товарними та такими, що фактично виконувались. В підтвердження названих обставин позивач надав: первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по спірним господарським операціям, на підставі яких позивач здійснив формування сум податкового кредиту; облікові документи про отримання послуг з перевезення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідач вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що господарські операції відображені у первинних документах позивача та ТОВ «Арона-Трейд» є безтоварними, оскільки у названого контрагента відсутні необхідні активи, трудові ресурси, основні засоби для провадження господарської діяльності. Відтак, вважає, що позивач не вправі відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ за названими операціями за жовтень 2012 року. Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, внаслідок чого було прийнято не правосудне рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведена позапланова виїзна перевірка Представництва «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» код ЄДРПОУ 26612924 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Арона-Трейд» (код ЄДРПОУ 37245229) за період з 01.09.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт №136/22-26612924 від 29.08.2013р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Представництва «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон», код ЄДРПОУ 26612924 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Арона-Трейд» (код ЄДРПОУ 37245229) за період з 01.09.2013р. по 31.12.2012р.».

Згідно з актом перевірки Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року віднесено податкові накладні виписані ТОВ «Арона-Трейд» у вересні 2012 року на суму 265423,99 грн. (ПДВ 60903,99 грн.). Вище вказані послуги транспортного експедирування вантажних перевезень відображались в бухгалтерському обліку Представництва «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» на рахунку 205 (будівельні матеріали) як додаткові витрати при надходженні ТМЦ, а саме транспортна складова придбаних інертних матеріалів для виконання виробничого процесу при проведенні капітального ремонту автодороги Київ-Ковель-Ягодин і перебували на залишках рахунку 205 на дату реорганізації Представництва.

У висновках Акту перевірки вказується, що перевіркою встановлено порушення Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» при придбанні робіт (послуг) у ТОВ «АРОНА-ТРЕЙД»; відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод без мети настання реальних наслідків; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 в частині включення до складу податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними, що призвело до заниження податкового кредиту за жовтень 2012 року у сумі 60903,99 грн., та відповідно, до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 60903,99 грн.

На підставі акту перевірки 12 вересня 2013 року Здолбунівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на 91356,00 гривень, в тому числі 60904,00 грн. за основним платежем та 30452,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити - назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року, зареєстрованого в МЮ України 05.06.1995 року за № 168/704 передбачено, що для надання юридичної сили і доказованості первинні документи повинні мати обов'зкові реквізити.

В даному випадку такими первинними документами в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 -ХІУ від 16.07.1999 року, є первинні документи бухгалтерського обліку, які містять всі необхідні реквізити, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб, яким скріплюється факт надання такої господарської операції.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено наступне: «не належать до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку». Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 139.1.1-139.1.15 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України міститься пряма заборона щодо включення вищевказаних витрат до валових витрат, такі включення можливо кваліфікувати як неправомірні.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється. Таким чином, за змістом наведеної норми Податкового кодексу України передбачають як підставу не включення до валових витрат лише випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

В даному випадку податковий орган безпідставно не бере до уваги вище вказані документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують понесені Представництвом витрати. Це призвело до додаткових обмежень щодо віднесення витрат, понесених Представництвом, та зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В даному випадку суми податку, віднесені Представництвом до податкового кредиту у жовтні 2012 року, підтверджуються відповідною податковою накладною, яка оформлена у встановленому законом порядку.

Позивачем надані до матеріалів справи наступні первинні документи на підтвердження позовних вимог, які були досліджені у судовому засіданні: Договір №15/05/12 від 01.09.2012 року, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2012 року, податкові накладні, платіжні доручення №1924 від 11.12.2012 року, №1475 від 08.11.2012 року, №46 від 14.01.2013 року, банківські виписки. Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість у жовтні 2012 року. Податковий орган при цьому не навів будь-яких доказів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не надав жодних даних, які би спростовували реальність виконання операцій з поставки послуг Представництву.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів ) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили порушення.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальником послуг вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду №к-16213/08 від 23.02.2010 року, узагальнюючих висновках інформаційного листа ВАСУ від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, де зазначено, що "б) відсутність платника податку за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків», «не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, що вчинене контрагентом платника податку», «операції вчинені контрагентом платника, до припинення його діяльності, не можуть розглядатись автоматично як нікчемні правочини і т.д.".

Таким чином, висновки викладені податковим органом в акті перевірки, ґрунтуються не визначених нормах законодавства, із зазначенням первинних документів, на підставі яких робиться висновок про наявність порушення, а на суб'єктивних припущеннях про порушення податкового законодавства.

В даному випадку, вчинені платником податку господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Вище вказані обставини повністю узгоджуються із положеннями Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року.

Безпідставним в даному випадку також є посилання податкового органу на порушення Представництвом ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, а відтак на нікчемність господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Чинним законодавством також не передбачена можливість та обов'язок Покупця перевіряти свого контрагента - Продавця (Постачальника). Таким чином, факт незаконності поставки послуг в даному випадку податковим органом не доведений необхідними фактичними обставинами, а висновки, викладені в акті, ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючих, а не на фактичних доказах.

Чинне законодавство також не передбачає несення відповідальності за іншу особу - платника податків - за несплату нею податків чи зборів. Відтак, дії податкового органу по встановленню неіснуючих порушень податкового законодавства свідчать про умисне необґрунтоване збільшення податкового навантаження на суб'єкта господарювання, що може призвести до негативних наслідків - скорочення обсягів виробництва, скорочення чисельності працівників, а в подальшому, і банкрутства.

Крім того, відсутність платника податків за місцем його державної реєстрації або неможливість отримання податковим органом необхідних документів не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру.

Чинне законодавство також не надає право податковим органам визнавати недійсними ті чи інші договори (угоди) чи інші документи фінансово-господарського характеру. Така прерогатива надається лише судам, які ухвалюють обов'язкові на всій території України рішення. Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач при укладенні договору транспортного експедирування вантажних перевезень з ТОВ «Арона-Трейд» не порушував цивільного та податкового законодавства, оскільки укладав реальні договори, по яких наставали реальні наслідки - поставка послуг, з одного боку, та її оплата, - з іншого.

Факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ «Арона-Трейд» та договору транспортного експедирування вантажних перевезень податковим органом в Акті перевірки не наведено.

В даному випадку у Представництва як Покупця послуг наявні видані постачальником послуг - ТОВ «Арона-Трейд» податкові накладні, оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, Представництво в даному випадку на даний час розрахувалося з ТОВ «Арона-Трейд» за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями, а тому сплата продавцю вартості послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. Тому, в даному випадку факт незаконності поставки податковим органом не доведений необхідними фактичним обставинами, а висновки, викладені в акті ґрунтуються лише на припущеннях, а не на фактичних доказах.

Щодо доводів податкового органу, викладених в акті перевірки про те, що поставка послуг ТОВ «Арона-Трейд» порушує публічний порядок та направлена на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб, або фізичних осіб-підприємців. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно Акту перевірки, підставою для зазначення таких фактів не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб, чи фізичних осіб-підприємців.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій з ТОВ «Арона-Трейд» є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Як вказується в акті перевірки, в порушення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України Представництвом ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 60903,99 грн. за жовтень 2012 року у зв'язку з відсутністю реальних господарських операцій.

Проте чинним законодавством не передбачена можливість чи обов'язок Покупця товарів, робіт, послуг перевіряти свого контрагента - Продавця (Постачальника). Чинне законодавство також не передбачає несення відповідальності за іншу особу - платника податків - за несплату нею податків чи зборів, неподання відомостей про зміну місцезнаходження, або за неподання нею звітності.

ТзОВ «Арона-Трейд» на момент податкової перевірки було і є включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало у перевіряємий період свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець - Представництво не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Щодо висновку податкового органу про неможливість віднесення позивачем витрат на придбання товарів через відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає таке.

Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III, з наступними змінами та доповненнями, перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки одній з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, відсутність ТТН не є порушенням Податкового кодексу при формуванні валових витрат.

Як випливає з преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, яким затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, вони розроблені у виконання цілого ряду державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами Глававтотрансінспекції, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363 стосуються виключно порядку здійснення перевезень і не мають (і за визначенням не можуть мати) відношення до бухгалтерського і податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками і вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку.

Самі ж ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Крім того, слід мати на увазі, що наказ Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким затверджена форма ТТН і встановлена обов'язковість її застосування всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції, а, отже, його можна рахувати таким, що не набув чинності.

Крім того, Позивачем до матеріалів справи було надано відповідні Товарно-транспортні накладні на перевезення товарів ТОВ «Арона-Трейд».

Отже такий висновок контролюючого органу є безпідставним.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач заперечуючи проти позову, правомірність спірного податкового повідомлення-рішення не довів, тому позов слід було задовольнити повністю, податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Рівненській області №0000312200 від 12.09.2013 року визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача не є переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" січня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) Л.О. Зарудяна

(підпис) Л.В. Кузьменко

З оригіналом згідно: суддя


І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Відкрите акціонерне товариство "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" через Представництво "ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" вул.Шевченка,1,м.Здолбунів,Рівненська область,35705

3- відповідачу/відповідачам: Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Приходька,1а,м. Здолбунів,Рівненська область,35705

4-третій особі: - ,

СудЖитомирський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення28.04.2014
Оприлюднено14.05.2014
Номер документу38610214
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —817/3593/13-а

Постанова від 15.01.2014

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Гломб Ю.О.

Ухвала від 28.10.2013

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Гломб Ю.О.

Ухвала від 18.06.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 30.05.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 28.04.2014

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Охрімчук І.Г.

Ухвала від 17.02.2014

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Охрімчук І.Г.

Ухвала від 17.02.2014

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Охрімчук І.Г.

Постанова від 15.01.2014

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Гломб Ю.О.

Ухвала від 28.10.2013

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Гломб Ю.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні