Рішення

від 24.03.2014 по справі 498/1628/13-ц

ВЕЛИКОМИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №498/1628/13-ц

Провадження №2/498/24/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року смт. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді -Теренчук Н.С.,

при секретарі - Байдан Л.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лозицького О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. В.Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Сузір'я», відділ Держземагенства у Великомихайлівському районі Одеської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною вимогою до ТОВ "Сузір'я", відділ Держземагенства у Великомихайлівському районі, Одеської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 01 липня 2009 року, між ним ОСОБА_3, як власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення та ТОВ "Сузір'я" в особі директора Зелінського Ю.П. був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 5,20 га, яка належить йому на праві приватної власності, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 049254 від 12 грудня 2003 року і розташована на території Новопетрівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області. Договір оренди між ними укладений 01 липня 2009 року та акт приймання - передачі об'єкта оренди укладений 01 липня 2009 року, що є порушенням п. 20 договору оренди, оскільки в продовж трьох днів після державної реєстрації мав бути укладений акт приймання - передачі, а державна реєстрація договору оренди відбулась 14 грудня 2010 року, яка є незаконною, так як не відповідає вимогам ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Тому, позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 01 липня 2009 року укладений між ним та ТОВ "Сузір'я" в особі директора Зелінського Ю.П. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію договору оренди від 01 липня 2009 року укладений між ним та ТОВ "Сузір'я" в особі директора Зелінського Ю.П., вчинену за № 041051900679 від 14 грудня 2010 року. Передати йому ОСОБА_3 земельну ділянку за кадастровим номером 5121683200:01:001:0021 з незібраним врожаєм без відшкодування затрат за час незаконного користування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на обставини зазначені в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що істотна умова «передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянку» була внесена до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» 16.09.2008 року, а Кабінет Міністрів України був зобов'язаний у тримісячний термін привести свої нормативно - правові акти у відповідність з цими змінами, маючи на увазі типову форму договору оренди землі яка затверджена постановою КМ України від 03.03.2004 року №220. Однак в цій постанові до сьогоднішнього дня не внесені відповідні зміни і відсутня вище зазначена істотна умова. Також вважає, що відсутність істотної умови в договорі оренди ніяким чином не порушує права позивача, так як земельна ділянка сільськогосподарського призначення, а тим паче право оренди на неї не може бути передане ні до статутного фонду, ні в заставу, ні будь-яким чином відчужена, в зв'язку з забороною на це передбаченою п.14 Перехідних положень Земельного кодексу України. Крім того просив застосувати позовну давність на позовні вимоги ОСОБА_3

Представник відділу Держземагенства у Великомихайлівському районі Одеської області не з'явився, через канцелярію суду 21.10.2013 року надійшли заперечення в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу і розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 5.20 га, розташована на території Новопетрівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту серії ОД № 049254 від 12 грудня 2003 року, кадастровий № 5121683200:01:001:0021. 01 липня 2009 року між позивачем та ТОВ «Сузір'я» укладено договір оренди строком на 10 років який був зареєстрований у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП «ЦДЗК» при Держкомземі України 14 грудня 2010 року за № 041051900679.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (яка діяла на час укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є :об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою ст.15 зазначеного Закону передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6,11,17,19, цього закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із ст.ст. 210, 640 ЦК України, не є вчинений також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчинений з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладений з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про оренду землі ( в ред.. на момент вчинення правочину) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» (в ред.. на момент вчинення правочину) передбачено, що укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції закону, який діяв на момент вчинення договору, однією з істотних умов договору оренди землі є: умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі, є підставою для визнання зазначеного договору недійсним за правилами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України в Постанові від 6 лютого 2012 року, від 14 березня 2012 року, від 18 липня 2012 року, від 04 квітня 2012 року (справи №6-104ц11; №6-7цс 12; №6-77цс 12; № 6-21цс 12) які відповідно до ч. 2 ст.214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 цього кодексу. Та згідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом „судами" Касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Так у Постанові Верховного Суду України в справі від 18 липня 2012 року №6-77цс 12 викладено правова позиція, а саме відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умов збереження стану об'єкта оренди, є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Як вбачається зі змісту договору оренди, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки-не зазначені взагалі.

Суд вважає, що не підлягає задоволенню заява представники відповідача про застосування строку позовної давності оскільки:

Так, у відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до правил частини 2 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Визначення перебігу позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договорів оренду землі мають свої особливості, оскільки відповідно до положень статті 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до правил статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. У відповідності до правил статті 640 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення та реєстрації спірного договору) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації. Виходячи із цього спірний договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2009 року є укладеним з моменту державної реєстрації, тобто з 14 грудня 2010 року, відтак з цього ж часу у сторін виникли права та обов'язки за цим договором.

Ураховуючи зазначене позивач не пропустив позовну давність, оскільки початок перебігу позовної давності слід обраховувати з 14 грудня 2010 року, а до суду з позовом позивач звернувся 05.09.2013 року.

За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності до заявлених вимог не може бути задоволеною через те, що позивач звернувся з позовом в суд в межах позовної давності.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню позовна вимога позивача про передачу земельної ділянки за кадастровим № 5121683200:01:001:0021 з незібраним врожаєм без відшкодування затрат за час незаконного користування, оскільки відповідач користувався земельною ділянкою позивача відповідно до договору оренди землі, а за період користування позивач отримував орендну плату.

Керуючись ст.10, 11,209,212, 214,215 ЦПК України, ст.ст.203, 210, 256,261,638,640,792 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Сузір'я», відділ Держземагенства у Великомихайлівському районі Одеської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 01 липня 2009 року укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Сузір'я».

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 01 липня 2009 року укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Сузір'я», вчинену за №041051900679 від 14 грудня 2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «Сузір'я» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 114.70 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.С. Теренчук

Повний текст рішення виготовлено 24 березня 2014 року.

Суддя: Н.С. Теренчук