Рішення

від 25.06.2014 по справі 498/1628/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5717/14

Головуючий у першій інстанції Теренчук Н. С.

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Троїцької Л.Л., Таварткіладзе О.М.,

секретаря Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" - Лозицького Олександра Вікторовича на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 березня 2014 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я", відділу Держземагенства у Великомихайлівському районі Одеської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

встановила;

30.08.2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив;

- визнати не дійсним договір оренди земельної ділянки,

- визнати не законною державну реєстрацію договору оренди та зобов'язати скасувати її,

- зобов'язати відповідача передати йому орендовану земельну ділянку з незібраним врожаєм без відшкодування затрат за час незаконного користування, посилаючись на такі обставини;

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 5.20 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області. 01.07.2009 року між ним та TOB «Сузір'я» був укладений договір оренди цієї земельної ділянки, який був зареєстрований 14.12.2010 року в Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру України при Державному комітеті по земельним ресурсам» (правонаступником якого є відділу Держземагенства у Великомихайлівському районі Одеської області). При укладанні договору оренди була порушена ст.15 Закону України «Про оренду землі» (яка діяла на час укладення спірного договору), та в договорі не вказані його істотні умови, визначені цим законом, а саме;

1). у договорі відсутні умови передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду право оренди земельної ділянки,

2). строк дії договору оренди земельної ділянки вказаний без урахування періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Крім того, акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду складений сторонами договору до державної реєстрації договору оренди.

Позивач зазначає, що державна реєстрація договору оренди землі проведена Великомихайлівським районним відділом Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру України при Державному комітеті по земельним ресурсам» з вказаними вище порушеннями закону.

Оскільки договір оренди землі є незаконним, а значить і не дійсним, є незаконною державна реєстрація цього договору. У зв'язку з цим відповідач зобов'язаний повернути йому земельну ділянку, кадастровий номер 5121683200:01:001:0021, разом з незібраним врожаєм.

Представник відповідача позовні вимог не визнав у повному обсязі вказуючи, що діючим законодавством заборонена передача права оренди земельної ділянки до статутного капіталу господарського товариства та у заставу, тому навіть, якщо б сторони і дійшли згоди за цих підстав, ці умови суперечили б закону і були б недійсними. Крім того, позивач не зазначив, які його права порушуються тим, що до договорів оренди землі не включені вказані вище умови.

Рішенням Великомихайлівського районного суду від 19.03.2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенні частково. Суд визнав недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 01.07.2009 року між ОСОБА_3 і ТОВ "Сузір'я" та визнав не законною і скасував його державну реєстрацію. В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Сузір'я" просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

З урахуванням вказаних вище норм процесуального права колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав;

Приписами п.1,4ч.1ст.309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3. суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 5.20 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області укладений 01.07.2009 року між позивачем та TOB «Сузір'я» не відповідає ст.15 Закону України «Про оренду землі». З цих же підстав є незаконною і державна реєстрація цього договору, яка проведена 14.12.2010 року Великомихайлівським районним відділом Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру України при Державному комітеті по земельним ресурсам».

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, так як судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, та порушені норми матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 5.20 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області.

01.07.2009 року між ним та TOB «Сузір'я» був укладений договір оренди цієї земельної ділянки, який був зареєстрований у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру України при Державному комітеті по земельним ресурсам» 14.12.2010 року.

Відповідно до ч.1ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч.Іст.638 ЦК України договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч.2ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.Іст.15 Закону України «Про оренду землі» (яка діяла на час укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із визначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог ст.ст.4-6, 11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Проте, відповідно до п.14 Перехідних положень ЗК України (чинного на час укладання договору) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2012 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств.

Наступними змінами до Земельного кодексу України зазначений мораторій продовжено до 01 січня 2016 року.

Пунктом 15 Перехідних положень ЗК України також встановлена до 01 січня 2016 року заборона на укладання угод щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення та передбачено, що угоди ( у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

За таких обставин не можна вважати, що у спірному договорі оренди землі відсутні умови щодо передачі права оренди земельної ділянки до статутного капіталу господарського товариства та права передачі у заставу, оскільки передача права оренди земельної ділянки до статутного капіталу господарського товариства та передача у заставу були прямо заборонені законом як на момент укладання договору оренди земельної ділянки - 01.07.2009 року, так я на весь строк його дії - п'ять років, та у п.31 договору оренди сторони домовилися виконувати встановлені законом обмеження щодо об'єкта оренди.

Домовленість сторін у договорі оренди землі про можливість передачі права оренди земельної ділянки до статутного капіталу господарського товариства та у заставу при наявності прямої заборони на такі дії у Земельному кодексі України суперечила б вимогам закону.

Крім того, відповідно до статті 15 ЦК України та статті 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. Тому суд повинен встановити, чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю у договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-Х1У, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення його законних прав.

Саме такою є позиція Верховного Суду України згідно з постановою від 25 грудня 2013 року №6-94цс13, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Проте суд першої інстанції зазначене не врахував, не звернув уваги на те, що позивач у своїй позовній заяві не вказує, які його права, як орендодавця, порушено у зв'язку з відсутністю в договорі оренди істотних умов; передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та встановлення строку дії договору оренди без урахування періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Не можна погодитись також з висновком суду щодо визначення початку перебігу строку позовної давності у вказаній справі.

Так, згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд першої інстанції вважав, що визначення перебігу позовної давності щодо вимог про визнання договорів оренди недійсними мають свої особливості, оскільки відповідно до положень ст.20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди підлягає державній реєстрації.

Відповідно до правил ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди землі від 01.07.2009 року є укладеним з моменту його державної реєстрації, з 14.12.2010 року, а тому з цього часу у сторін виникли права та обов'язки за цим договором.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки умови договору узгоджуються сторонами під час його укладання, і саме з цього моменту стороні має бути відомо про порушення її права, а не з моменту реєстрації договору. Тому перебіг позовної давності починається від дня укладення договору.

Отже, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в порушення вказаних вище норм матеріального і процесуального права на вказане не звернув уваги, не з'ясував початок перебігу позовної давності, не встановив обставин, які мають значення для розгляду справи.

У зв'язку з цим рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання недійсною державної реєстрації договору оренди та скасування державної реєстрації підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні цих позовних вимог, оскільки вони не доведені позивачем у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнає, що ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом не надав належних доказів того, що його права при укладені вказаного договору оренди земельної ділянки були порушені тим, що в договір не буди внесені його істотні умови, а саме: передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, та встановлення строку дії договору оренди без урахування періоду ротації основної сівозміни, згідно з проектами землеустрою. Крім того, посилання позивача на те, що акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду був складений сторонами договору до державної реєстрації договору оренди не є підставою для визнання цього договору недійсним, чи визнання недійсною його державну реєстрацію.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, державної реєстрації договору оренди та скасування цієї реєстрації.

Керуючись ст.304, п.2ч.1ст.307, п.4ч.1ст.309 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила;

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" - Лозицького Олександра Вікторовича - задовольнити.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 березня 2014 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я", відділу Держземагенства у Великомихайлівському районі Одеської області про визнання договору оренди недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П. Фальчук

Л.Л. Троїцька

О.М. Таварткіладзе