ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 травня 2014 року 09:50 № 826/4450/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БСХ Побутова Техніка» доІнспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,-
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БСХ Побутова Техніка» з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві про: (1) визнання протиправними дій по проведенню перевірки, на підставі направлення від 22.11.2013 р., (2) визнання протиправним та скасування протоколу від 13.01.2014 р., (3) рішення від 14.02.2014 р. № 000006; про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, (4) постанови від 14.02.2014 р. № 000005 про накладення штрафних санкцій.
30.04.2014 р. позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, яка в порядку ст. 137 КАС України розглянута 07.05.2014 р. у судовому засіданні.
У вказаній заяві позивач, на зміну раніше заявлених вимог, просив: (1) визнати протиправним наказ № 566 від 22.11.2013 р. про проведення перевірки; (2) визнати протиправним рішення про здійснення позапланової перевірки у строк понад 10 робочих днів; (3) визнати протиправною перевірку, проведену на підставі направлення від 12.11.2013 р.; (4) визнати протиправним рішення Інспекції про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів; (5) визнати протиправним та скасувати протокол № 000001 від 13.01.2014 р. про виявлене порушення; (6) визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій. Зокрема, як вбачається із змісту заяви (стор. 4), позивачем оскаржувалось постанова про накладення штрафних санкцій від 14.02.2014 р. № 000005 на суму 25 500 грн. та рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 14.02.2014 р. № 000006.
На підставі ст. 137 КАС України та у зв'язку з недотриманням вимог ч. 1 ст. 137, ч. 2 ст. 106, п. 4 ч. 1 ст. 106 та ч. 4 ст. 105 КАС України, зокрема, у зв'язку з ненаданням під час розгляду зазначеної заяви оскаржуваних рішень, судом ухвалено (журнал с/з) про повернення позивачу заяви про зміну позовних вимог в частині вимог, зазначених у п. 1, 2, 3 заяви, заявлених замість визначених у позовній заяві.
З урахуванням наведеного, заява прийнята до розгляду іншій частині вимог та остаточно заявлені позивачем вимоги, на розгляді яких наполягав позивач, складали: (1) визнання протиправним рішення Інспекції про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 14.02.2014 р. № 000006; (2) визнання протиправним та скасування протоколу № 000001 від 13.01.2014 р. про виявлене порушення; (3) визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 14.02.2014 р. № 000005 на суму 25 500 грн.
На підставі ч. 4. ст. 122 КАС України у судовому засіданні 07.05.2014 р. ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.
Під час розгляду справи постановлено ухвалу від 12 травня 2014 р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування протоколу від 13.01.2014 р. № 000001, складеного Інспекцією з питань захисту прав споживачів у місті Києві.
В обґрунтування позову позивач зазначає про порушення під час перевірки та прийняття оскаржуваних рішень встановлених правил та процедур.
Зокрема, позивач зазначає, що: на направленні на перевірку була відсутня печатка та воно не містить жодних підстав для здійснення заходу з перевірки, посилання на норми закону визначають лише загальні повноваження Інспекції, а не підстави для проведення перевірок; адреса позивача у складених документах є помилковою; підстави перевірки в направленні та акті є різними - лист Держспоживінспекції від 05.11.2013 р. № 5097-2-7/6 та Згода Держспоживінспекції від 05.11.2013 р. № 5097-2-7/6, які не є підставою для проведення перевірки; позивач не був ознайомлений з відповідним документом на перевірку, де б була зазначена законна підстава для проведення перевірки; перевищено строк проведення перевірки (10 днів), яка проводилась 11 днів; посвідчення на перевірку було надано особі (працівнику позивача), який не був уповноважений; направлення на перевірку містить приблизний перелік документів, у зв'язку з чим позивач надав документи на власний розсуд.
Щодо суті встановлених порушень відносно ненадання документації в обсязі, передбаченому Технічним регламентом, позивач зазначає, що під час перевірки зазначена документація не була надана . У той же час, після прийняття оскаржуваного рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів документи були надані та згідно з постановою Інспекції від 14.03.2014 р. № 000002 оскаржуване у даній справі рішення було скасовано .
При цьому, позивач зазначає, що необхідний комплект технічної документації був проаналізований акредитованим органом з оцінки відповідності та признаний повним і достатнім для проведення оцінки, внаслідок чого позивач отримав сертифікати відповідності. Позивач зазначає, що Інспекції були надані 4 декларації про відповідність, 2 сертифікати відповідності та 15 протоколів випробувань, надання яких в сукупності, як вважає позивач, є виконанням вимог щодо надання під час перевірки необхідних документів, що підтверджують відповідність продукції технічним регламентам.
У той же час, на думку позивача, відповідач визначив без перевірки зразків продукції, що продукція не відповідає встановленим вимогам, тому що не надано документацію. Це, на думку позивача, є єдиним аргументом, яким обґрунтовується порушення. Позивач, між тим, надав Інспекції багато документації, але ніяких вимог щодо надання додаткових документів не висунув. Позивач зазначає (стор. 8 позову), що представнику позивача, який отримував направлення , усно повідомили про надання переліку документів, наведених у ч. 7 ст. 23 Закону. Ніяких детальних вимог щодо конкретних документів позивачу надано не було.
Щодо рішення про вжиття обмежувальних заходів позивач зазначає, що приймаючи наведене рішення відповідач, на його думку, прийшов до висновку, що продукція становить серйозний ризик. У той же час, як вважає позивач, за наявності підстав, що продукція становить серйозний ризик, здійснюється відбір та експертиза продукції. Однак, рішення прийнято без дослідження зразків та без застосування Методики вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, затверджених постановою КМ України від 26.12.2011 р. № 1407.
З урахуванням наведеного та викладеного у позовній заяві позивач просить задовольнити позов.
Відповідач з підстав, викладених в акті перевірки та запереченнях на позов по суті зазначає, що діяв у відповідності до вимог законодавства, рішення є законними та обґрунтованими. Зокрема, Інспекція зазначає, що всупереч встановленим вимогам під час перевірки не було надано технічної документації, що і призвело до прийняття оскаржуваних рішень.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві проведено перевірку ТОВ «БСХ Побутова техніка», яке є особою, що ввела нижче приведену продукцію в обіг, є особою, що діє за дорученням виробника та є уповноваженою особою виробника.
Предмет перевірки - перевірка характеристик продукції.
Для цілей проведення перевірки оформлено направлення від 22.11.2013 р., яке оформлено з посиланням на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», а також з посиланням на наказ № 566 від 22.11.2013 р.
Згідно з направленням фахівцям Інспекції доручено здійснити перевірку щодо характеристик продукції у формі позапланової/невиїзної поєднаної з виїзною у відповідності до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
У направленні зазначено, що проводилась перевірка у суб'єкта господарювання - позивача, який розташований у м. Київі, вул. Радищева, 10/17, кор.. «Б».
Перевірку доручено провести з питань відповідності продукції, а саме: газової варильної поверхні ТМ BOSCH модель РСР 612В80Е, дата випуску 01.10.2012 р., газової варильної поверхні ТМ BOSCH модель РСР 615В90Е, що вводиться в обіг ТОВ «БСХПобутова Техніка», вимогам Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на зазначену продукцію, Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», з одержанням для перевірки відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» наступних документів (їх копій) :
- супровідної документації, що додається до продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією),
- висновків експертиз та протоколів випробувань;
- документів, що дають змогу відстежити ланцюг постачання відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація),
- повного складу технічної документації на відповідну продукцію, передбачену Технічним регламентом та інші документи, визначені в цій статті.
З наведеного вбачається, що Інспекцією було витребувано документи, визначені ч. 7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», що у свою чергу спростовує доводи позивача щодо невизначеності відповідачем конкретного переліку документів , які було слід додати під час перевірки.
Зазначено також у направленні, що відповідно до п/п. 3. ч. 1 ст. 15 вищезгаданого Закону документи необхідно надати на мові діловодства та документації органів державної влади України.
У направленні визначено строк проведення перевірки - з 24.12.2013 р. по 13.01.2014 р.
Зазначено також у направленні, що підставою проведення перевірки є ст. 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», лист Держспоживінспекції від 05.11.2013 р. № 5097-2-7/6.
Зокрема, згідно з цим листом («Щодо надання згоди») відповідно до ч. 3 ст. 23 та п. 1 ч. 1 статті 25 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає встановленим вимогам та/або становить серйозний ризик, надісланих відносно позивача Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області листом від 17.10.2013 р. № 1616/01-02, відповідачу надано згоду на проведення перевірки позивача. У свою чергу з листа Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області від 17.10.2013 р. № 1616/01-02, який адресований Держспоживінспекції України, вбачається направлення останній оперативної інформації щодо фактів виявлених порушень законодавства у сфері державного ринкового нагляду відповідно до проведених перевірок за 17.10.2013 р.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 13.01.2013 р. № 000001 (далі - Акт перевірки).
Зазначено, що в ході перевірки не надано повного складу технічної документації, яка повинна надавати можливість оцінити відповідність електрообладнання вимогам Технічних регламентів та включати процес проектування, виробництва та функціонування обладнання, а саме відсутні:
- загальні конструкторські та виробничі креслення;
- описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання, наявність яких передбачена Технічним регламентом приладів, що працюють на газоподібному паливі (затверджений постановою КМ України від 24.09.2008 р. № 856), Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання (затверджений постановою КМ України від 29.08.2009 р. № 785), Технічним регламентом безпеки низьковольтного електричного обладнання (затверджений постановою КМ України від 29.10.2009 р.).
14.02.2014 р. Інспекцією прийнято постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 25 500 грн. В постанові зазначено, що позивач є особою, що вводить в обіг продукцію, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме - на продукцію не надано повного складу технічної документації, за що передбачена відповідальність згідно з п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
14.02.2014 р. Інспекцією прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000006, а саме зазначено: обмежити надання продукції на ринку, шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами; тимчасово заборонити надання продукції на ринку, у відповідності із ч. 5 ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Як вже зазначалося вище, позивачем не заперечується те, що вказані документи не були надані під час перевірки. У той же час, зазначені документи були надані після вжиття обмежувальних заходів, що стало наслідком скасування рішення Інспекції від 14.02.2014 р. № 000006.
Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті та в контексті доводів позивача щодо порушення порядку призначення та проведення перевірки , а також доводів відносно того, що у зв'язку з наведеним відсутні підстави для врахування акту перевірки для цілей прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі також Закон № 2735-VI) з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).
Належність Інспекції до зазначених органів позивачем не спростовується.
Згідно з положеннями ст. 15 зазначеного Закону посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право, зокрема : 1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом , документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування); 2) безперешкодно відвідувати, за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення ) на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об'єкта; 3) вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів , необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб'єкти господарювання зобов'язані за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду; 4) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог .
Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 17 зазначеного Закону посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, зобов'язані пред'являти службові посвідчення, а посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, - також посвідчення (направлення ) на проведення перевірки.
Відповідно до положень ст. 23 зазначеного Закону перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (ч. 5.).
Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки (ч. 6.).
Під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають документи (їх копії) та інформація, зазначені у ч. 7 ст. 23 зазначеного Закону, зокрема, - повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом .
За результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (ч. 17.).
Слід додати, що відповідно до положень статті 24 зазначеного Закону, органи ринкового нагляду проводять перевірки (позапланові) характеристик продукції у її розповсюджувачів за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.
У свою чергу положеннями частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Згідно з ч. 1 ст. 7 вищезгаданого Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ , який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
При цьому, згідно з приписами ч. 5 ст. 7 зазначеного Закону, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення ) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону, у направленні зазначається, крім іншого, підстави для здійснення заходу.
Відтак , з наведеного вбачається, що на відповідача покладено обов'язки щодо проведення у визначених законом випадках перевірки та складання за її результатами акту перевірки, що є функціональним обов'язком відповідача.
При цьому, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2735-VI, не вбачається обов'язку пред'явлення суб'єкту перевірки наказу про проведення перевірки, у той же час, вбачається наявність обов'язку органу нагляду пред'явити , зокрема, направлення на перевірку, отримання якого позивачем в даному випадку не заперечується.
Слід зазначити, що з копій направлення, наданих сторонами, а також з дослідженого у судовому засіданні оригіналу цього документу вбачається, що цей документ був скріплений печаткою , що спростовує доводи відносно зворотного. Направлення містить відомості, передбачені вищезгаданими нормами законодавства, у т.ч. зазначені вище підстави для проведення перевірки (норми права та лист-згода Держспоживінспекції).
На копії та оригіналі направлення вчинено напис, що копію направлення отримав 24.12.2013 р. представник позивача за довіреністю Волотовська Н.С. (зазначено тел. іншого працівника ОСОБА_2), яка є працівником позивача та наявність у якої відповідних повноважень не спростована під час розгляду справи.
При цьому, як зазначив позивач, після отримання направлення, позивачем надавались Інспекції документи, що вказує на погодження проведення перевірки позивачем та допуск фахівців Інспекції до перевірки.
У разі ж встановлення позивачем наявності підстав для не допуску, позивач вправі був не допустити відповідача до проведення перевірки (п. 3. ч. 1 ст. 7 Закону № 2735-VI).
В контексті наведеного суд звертає увагу, що суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення заходів контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
З урахуванням того, що позивач не скористався своїм правом не допустити посадових осіб Інспекції до проведення перевірки у разі порушення умов її проведення, встановлені під час перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства підлягають оцінці судом під час розгляду справи.
У взаємозв'язку з наведеним та відносно встановлених в Акті перевірки обставин, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2735-VI державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд), це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам , а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Термін «встановлені вимоги» вживається у значенні - вимоги щодо нехарчової продукції (далі - продукція) та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами .
Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що обов'язки суб'єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, технічними регламентами.
З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог (п. 11 ч. 11 зазначеного Закону).
При цьому, посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, як вже зазначалося, мають право складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог (п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону).
Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», технічний регламент , це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.
Згідно з ч. 2 ст. 13 зазначеного Закону відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою .
Слід додати, що відповідно до положень ч. 7. ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація, зокрема: загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу , а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом ; інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".
Позивачем в даному випадку не заперечується, що на вищевказані вироби торгової марки BOSCH наведених вище моделей поширюється дія Технічних регламентів, перелік яких зазначений в Акті перевірки.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 р. N 1149 затверджено Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання. Цей Технічний регламент встановлює вимоги до низьковольтного електричного обладнання та його введення в обіг або в експлуатацію на ринку України.
Згідно з п. 3 додатку № 3 до Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29 жовтня 2009 р. № 1149 технічна документація має надавати можливість оцінити відповідність електрообладнання вимогам Технічного регламенту та, наскільки це стосується такого оцінювання, включати проектування, виробництво та функціонування електрообладнання.
До зазначеної документації мають бути включені, зокрема: загальні конструкторські та виробничі креслення, електричні схеми та схеми вузлів, деталей тощо; описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання.
Пунктом 2. Додатку 3 при цьому передбачено обов'язок надання для перевірки відповідним органам державного ринкового нагляду технічної документації в установлених законодавством випадках.
Виходячи з аналізу наведених вище норми законодавства у їх сукупності, обов'язком позивача, як особи, що ввела продукцію в обіг та є уповноваженим представником виробника, є надання Інспекції під час проведення перевірки технічної документації на продукцію, надання якої, крім іншого, означає відповідність продукції встановленим вимогам .
В даному випадку, у направленні на перевірку Інспекцією було деталізовано з урахуванням вимог ч. 7 ст. 23 Закону № 2735-VI перелік витребуваної документації, у т.ч. визначено вимоги щодо надання повного складу технічної документації на відповідну продукцію, передбачену Технічним регламентом та інші документи, визначені в цій статті, до яких згідно ч. 7. ст. 23 Закону та Технічного регламенту віднесено, крім іншого: загальні конструкторські та виробничі креслення, електричні схеми та схеми вузлів, деталей тощо; описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання.
Аналогічні вимоги щодо складу технічної документації та обов'язку надання її до перевірки передбачені пунктами 25 та 26 Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМ України від 24 вересня 2008 р. № 856. Так, згідно з положеннями п. 26 технічна документація на прилад повинна мати опис всіх стадій проектування, виготовлення і використання, давати змогу оцінити його відповідність вимогам цього Технічного регламенту та містити: загальний опис приладу; опис конструкції, креслення, схеми; опис і пояснення до креслень, схем, що стосуються функціонування приладу.
Проте , як визнається і самим позивачем, в період проведення перевірки та станом на дату прийняття постанови про накладення штрафу, зазначені документи, не було надано позивачем, що відповідно до наведених вище норм законодавства свідчить про недотримання (порушення) встановлених вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону № 2735-VI до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, в даному випадку суд вважає доведеним факт вчинення позивачем порушення, що у свою чергу зумовлює висновок суду про правомірність застосування до відповідача штрафу на підставі оскаржуваної Постанови.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що надання відсутніх документів згодом, а саме: після закінчення строку перевірки та прийняття оскаржуваної Постанови, не змінює статусу цих документів як таких, що були відсутні під час проведення перевірки та, відповідно, не спростовує встановлений в Акті перевірки факт порушення.
Відносно Рішення відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2735-VI метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам .
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 зазначеного Закону заходами ринкового нагляду є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку ; б) заборону надання продукції на ринку ; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.
В контексті наведеного слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 29 зазначеного Закону у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами .
Частиною 3 ст. 29 зазначено Закону передбачено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що, зокрема, органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі , передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами .
Відповідно до ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону); 2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.
Згідно з ч. 5. ст. 30 Закону № 2735-VI тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження (п. 2).
Відтак, за встановлених вище обставин та доведеності вчинення позивачем порушення щодо відсутності належної документації щодо електричних схем, суд приходить до висновку про правомірність прийняття Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у зв'язку з чим підстав для визнання протиправним вказаного рішення не вбачається.
Окремо, в контексті інших доводів позивача суд зазначає наступне. Так, перевірка позивача проводилась з урахуванням фактичної адреси позивача, а описка у нумерації (м. Київ, вул. Радищева 10/17 корп. Б, замість вірної - м. Київ, вул. Радищева 10/14, корп. Б) не спростовує факту проведення перевірки, встановлених обставин та обґрунтованості прийнятих рішень, в яких зазначена зареєстрована адреса позивача. Перевищення строку перевірки на 1 день, при відсутності під час перевірки заперечень позивача з цього приводу, не є підставою для висновку про невизнання юридичної значимості складених за результатами перевірки процесуальних документів та оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, оцінюючи вищенаведене у сукупності, суд зазначає, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, а отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, про відмову у задоволенні позову.
При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги те, що при зверненні з позовом за майнові вимоги, які загалом складають 25 500 грн., позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 182,70 грн., суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору .
Так, загальна ставка судового збору, що підлягає сплаті відповідно до вказаних норм та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати (1218 грн.), складає мінімальний розмір 1 827 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати). Відтак, враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БСХ Побутова Техніка» (код з ЄДР 33631047; адреса: 03680, м. Київ, вул. Радищева, 10/14, кор. Б) відмовити повністю .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БСХ Побутова Техніка» (код з ЄДР 33631047; адреса: 03680, м. Київ, вул. Радищева, 10/14, кор. Б) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.05.2014 |
Оприлюднено | 13.05.2014 |
Номер документу | 38619588 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Кармазін О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні