Постанова

від 05.05.2014 по справі 812/1459/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1459/14

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Герасимова Т.І. (довіреність від 16.01.2014 № 11)

Шатохін С.О. (наказ від 04.02.2011 № 1-К)

від відповідача - Басакін В.В. (довіреність 19.06.2013 № 134/8/10-000/12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2014 року №№ 0000152201, 0000142201,

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому позивач просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року:

- № 0000142201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 90505,50 грн., у тому числі 60337,00 грн. - за основним платежем, 30168,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000152201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 95031,00 грн., у тому числі 63354,00 грн. - за основним платежем, 31677,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06 лютого 2014 року № 60 у період з 07 лютого 2014 року по 12 лютого 2014 року фахівцями контролюючого органу здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» (код за ЄДРПОУ 37522741) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2013 року по взаємовідносинам з приватним підприємством «Симос» (код за ЄДРПОУ 34554938), за результатами якої складено акт від 17 лютого 2014 року № 94/22-01/37522741.

Актом перевірки від 17 лютого 2014 року № 94/22-01/37522741 встановлені порушення: 1) пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з приватним підприємством «Симос» на загальну суму 63354,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 63354,00 грн.; 2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість по взаємовідносин з приватним підприємством «Симос» на загальну суму 60337,00 грн., у тому числі: за грудень 2012 року у сумі 52930,00 грн., за січень 2013 року у сумі 7407,00 грн.

Згідно вказаного акта відповідачем видані податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року № 0000142201 щодо сплати 90500,50 грн. та № 0000512201 щодо сплати 95031,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» вважає, що податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року № 0000142201 та № 0000512201 винесені безпідставно, є необґрунтованими та такими, що порушують права та інтереси позивача, а отже, підлягають скасуванню.

На думку позивача, відповідачем були порушені не тільки терміни оповіщення про проведення перевірки, а й терміни опрацювання документів наданих позивачем для перевірки, оскільки 17 лютого 2014 року директором підприємства були надані документи, що вимагались відповідно до повідомлення про перевірку, а відповідач натомість щоб оглянути їх - одразу вручив директору акт від 17 лютого 2014 року № 94/22-01/37522741.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» надало усі необхідні документи для проведення перевірки які, в свою чергу, підтверджують дійсність правочину. Уся первинна документація була оформлена відповідно до вимог частин 1-3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», якими передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивач зауважує, що взагалі не зрозуміло на підставі якої норми закону або документів був зроблений відповідачем висновок про нікчемність правочину та про наявність порушень податкового законодавства. Відсутність приватного підприємства «Симос» за юридичною адресою, неналежне оформлення податкової накладної, відсутність інформації про повноваження ОСОБА_4 на підписання документів не може стати підставою для визнання правочину недійсним. Порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом. Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, резюмує позивач, можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України при кваліфікації правочину має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 10 квітня 2014 року б/н (том 2, арк. справи 81-83). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Згідно податкового законодавства головною умовою формування податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів є лише їх фактичне отримання, підтверджене належним чином оформленими відповідними первинними документами. Таким чином, позиція позивача стосовно того, що оформлені належним чином податкові та видаткові накладні, які надані під час перевірки, є достатнім підтвердженням отриманням товару, та, як наслідок, правомірним формуванням податкового кредиту, є необґрунтованим, оскільки наявність податкових накладних не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачеві, а за відсутності фактичного отримання товару, що оформлено належними первинними документами, зазначені первинні документи є лише підтвердженням документообігу, а не фактичного отримання товару. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий орган не заперечує проти того, що надані позивачем як під час проведення перевірки, так і додані до матеріалів справи, акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 можливо вважати за первинні документи бухгалтерського обліку при проведенні будівельних робіт, проте з аналізу змісту актів виконаних робіт вбачається відсутність обов'язкової інформації відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3)» (яке було чинним на час складання актів). Тобто, зауважує відповідач, ці первинні документи бухгалтерського обліку складені з порушенням законодавства, а відтак, не повинні враховуватися при бухгалтерському обліку цих господарських операцій, оскільки невизначеність в цих актах виконаних робіт щодо номеру та дати договору, на виконання умов якого було виконані роботи, не дозволяє взагалі дійти висновку про те, що зазначені в них роботи здійснені саме на виконання договорів підряду з ПП «Симос» від 01 листопада 2012 року № 242 та від 02 січня 2013 року № 7. Також через відсутність дати оформлення в актах не можливо встановити, коли ці роботи були виконані фактично, а отже, не можливо встановити обставини, коли саме виникли податкові зобов'язання у ПП «Симос» та не можливо встановити правомірність складання податкових накладних, а саме: 25 грудня 2012 року на суму 29836,82 грн., 28 грудня 2013 року на суму 126000,00 грн.; 29 грудня 2012 року на суму 206184,08 грн.

Крім того, відповідач наголошує, що податкові накладні, які на думку позивача є підставою для формування податкового кредиту, оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна має бути підписана уповноваженою платником особою, ОСОБА_4 у перевіряємому періоді такою особою не був, а тому вони не можуть бути підставою для формування податкового кредиту протягом перевіряємого періоду відповідно до пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу.

З аналізу інформації, яка міститься в актах виконаних робіт вбачається, що під час здійснення будівельних робіт з боку підрядника (ПП «Симос») було витрачено значну кількість людино-годин та застосовувалась експлуатація машин та механізмів. В той час, аналіз податкової звітності стосовно ПП «Симос», а саме: податкової декларації з податку на прибуток, в частині нарахування амортизації за 2012 рік, фінансовий звіт за 2012 рік, форми 1-ДФ вказує про відсутність трудових та основних фондів, що в свою чергу свідчить про неможливість фактичного здійснення обсягу тих робіт, які зазначені у відповідних актах виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов від 10 квітня 2014 року б/н.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» (ідентифікаційний код 37522741) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради Луганської області 04 лютого 2011 року за № 1 382 102 0000 018156, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749029, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25 жовтня 2012 року серії АА № 716322, статут підприємства затверджений протоколом загальних зборів учасників від 27 січня 2011 року (том 1, арк. справи 8, 9, 12-21).

На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» (ідентифікаційний код 37522741) перебуває у Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області.

У період з 18 липня 2011 року по 30 червня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» було платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номером 375227412338, про що зазначено в пункті 2.4.2 розділу 2 акта перевірки від 17 лютого 2014 року № 94/22-01/37522741 (том 1, арк. справи 23).

У період з 07 лютого 2014 року по 12 лютого 2014 року відповідно до наказу від 06 лютого 2014 року № 60 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛФ «Добробуд», на підставі повідомлення від 06 лютого 2014 року № 42 та згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» (код ЄДРПОУ 37522741) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2013 року по взаємовідносинам з ПП «Симос» (код ЄДРПОУ 34554938), результати якої оформлено актом перевірки від 17 лютого 2014 року № 94/22-01/37522741 (том 1, арк. справи 22-38; том 2, арк. справи 84, 88).

Актом перевірки від 17 лютого 2014 року № 94/22-01/37522741 встановлено порушення: 1) пунктів 138.1 та 138.2 статті 138 Податкового кодексу України підприємством ТОВ «ЛФ «Добробуд» занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Симос» на загальну суму 63354,00 грн., у тому числі, за 4 квартал 2012 року на суму 63354,00 грн.; 2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підприємством ТОВ «ЛФ «Добробуд» занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Симос» на загальну суму 60337,00 грн., у тому числі, за грудень 2012 року на суму 52930,00 грн., за січень 2013 року на суму 7407,00 грн. (том 1, арк. справи 38).

На підставі акта від 17 лютого 2014 року № 94/22-01/37522741 Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області 18 лютого 2014 року винесені податкові повідомлення-рішення

- № 0000142201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 90505,50 грн., у тому числі 60337,00 грн. - за основним платежем, 30168,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 39);

- № 0000152201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 95031,00 грн., у тому числі 63354,00 грн. - за основним платежем, 31677,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 40).

За наслідками судового розгляду суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 18 лютого 2014 року № 0000142201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем у розмірі 60337,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15084,25 грн. та № 0000152201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» за основним платежем у розмірі 63354,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15838,50 грн., та наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 18 лютого 2014 року № 0000142201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15084,25 грн. та № 0000152201 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15838,50 грн. з огляду на нижчевикладене.

Підставою для збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» грошових зобов'язань за платежем «податок на прибуток підприємства» за основним платежем в сумі 63354,00 грн. та грошових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем в сумі 60337,00 грн. стало те, що контролюючий орган під час проведення перевірки встановив завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з приватним підприємством «Симос» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року в сумі 301684,00 грн. та завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з приватним підприємством «Симос» за період грудень 2012 року - січень 2013 року в сумі 60337,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року в сумі 52930,00 грн., січень 2013 року в сумі 7407,00 грн. за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій через відсутність можливості у приватного підприємства «Симос» фактично виконувати взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору підряду від 01 листопада 2012 року № 242 у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності необхідного персоналу, виробничих активів, матеріальних ресурсів, необхідних для виконання будівельних робіт, з урахуванням дійсного часу, місця знаходження майна та віддаленості розташування контрагентів один від одного (м. Луганськ - м. Херсон), а також через встановлення дефектів в оформленні первинних документів - договір підряду від 01 листопада 2012 року № 242, податкові накладні та акти виконаних робіт підписані особою, правовий статус якої на підприємстві не встановлено.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 01 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» та приватним підприємством «Симос» укладено два договори підряду за № 242 на виконання будівельних та ремонтних робіт, один загальною вартістю робіт 250000,00 грн., другий зальною вартістю робіт 350000,00 грн. Зазначені договори від приватного підприємства «Симос» підписані директором ОСОБА_4 (том 1, арк. справи 16-18, 65-67).

Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Згідно з частиною 2 статті 877 Цивільного кодексу України договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

В ході судового розгляду судом встановлено, що проектно-кошторисна документація, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, та визначає ціну робіт, до договорів підряду від 01 листопада 2012 року № 242 не розроблялась та не затверджувалась.

У судовому засіданні із пояснень представників позивача встановлено, що обсяг робіт для приватного підприємства «Симос» визначений переліком, складеним товариством з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» (том 3, арк. справи 62). Також, у судовому засіданні із пояснень представників позивача встановлено, що будівельні та ремонті роботи за договорами підряду від 01 листопада 2012 року № 242 виконувались власними силами та засобами приватного підприємства «Симос».

Згідно із фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва станом на 01 січня 2013 року у приватного підприємства «Симос» відсутні основні засоби (том 2, арк. справи 93-94). Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік приватним підприємством «Симос» амортизація не нараховувалась (том 2, арк. справи 96-97).

Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2013 року на приватному підприємстві «Симос» працювало 6 осіб, з яких прийнято на роботу з 01 липня 2013 року - 2 особи, з 01 вересня 2013 року - 4 особи (том 2, арк. справи 95).

Відомості щодо чисельності працюючих на приватному підприємстві «Симос» у грудні 2012 року згідно пункту 13 розділу 2 акта Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 13 листопада 2013 року № 1529/21-03-22-05/34554938 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання приватного підприємства «Симос» (код ЄДРПОУ 34554938) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями, у тому числі з товариством з обмеженою відповідальністю «Люксор-Груп» (код ЄДРПОУ 38202825) за грудень 2012 року» у контролюючого органу відсутні (том 3, арк. справи 44-49).

В рамках договорів підряду від 01 листопада 2012 року № 242 між сторонами у грудні 2012 року складено акти виконаних робіт форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт та витрати форми № КБ-3 разом з підсумковими відомостями ресурсів та розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису на загальну суму 362020,90 грн. (том 1, арк. справи 124-224).

Також, приватним підприємством «Симос» за підписом директора ОСОБА_4 в рамках договорів підряду від 01 листопада 2012 року № 242 виписані податкові накладні від 25 грудня 2012 року № 14 на суму 7685,52 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1280,92 грн., від 25 грудня 2012 року № 15 на суму 5366,42 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 894,40 грн., від 25 грудня 2012 року № 16 на суму 8683,32 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1447,22 грн., від 25 грудня 2012 року № 27 на суму 8101,56 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1350,26 грн., від 28 грудня 2012 року № 17 на суму 26000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 4333,33 грн., від 28 грудня 2012 року № 18 на суму 50000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 8333,33 грн., від 28 грудня 2012 року № 19 на суму 50000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 8333,33 грн., від 29 грудня 2012 року № 20 на суму 25812,19 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 4302,03 грн., від 29 грудня 2012 року № 21 на суму 44440,61 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 7406,77 грн., від 29 грудня 2012 року № 22 на суму 46953,96 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 7825,66 грн., від 29 грудня 2012 року № 23 на суму 48727,08 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 8121,18 грн., від 29 грудня 2012 року № 24 на суму 40250,24 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 6708,7 грн., від 18 січня 2013 року № 1 на суму 16626,77 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2771,13 грн., від 31 січня 2013 року № 13 на суму 87226,78 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 14537,80 грн. (том 1, арк. справи 91-103, 115).

Податкові накладні від 25 грудня 2012 року № 14, від 25 грудня 2012 року № 15, від 25 грудня 2012 року № 16, від 25 грудня 2012 року № 27, від 28 грудня 2012 року № 17, від 28 грудня 2012 року № 18, від 28 грудня 2012 року № 19, від 29 грудня 2012 року № 20, від 29 грудня 2012 року № 21, від 29 грудня 2012 року № 22, від 29 грудня 2012 року № 23, від 29 грудня 2012 року № 24, від 31 січня 2013 року № 13, отримані позивачем від приватного підприємства «Симос», відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за грудень 2012 року за порядковими номерами 7-17, за січень 2013 року за порядковими номерами 15, 22, податкова накладна від 18 січня 2013 року № 1 до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2013 року не включена (том 2, арк. справи 150-152, 153-155).

Оплата за ремонтно-будівельні роботи за договорами підряду від 01 листопада 2012 року № 242 здійснена товариством з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» згідно з платіжними дорученнями від 25 грудня 2012 року № 309 в сумі 8683,32 грн., від 25 грудня 2012 року № 310 в сумі 8101,56 грн., від 25 грудня 2012 року № 311 в сумі 7685,52 грн., від 25 грудня 2012 року № 312 в сумі 5366,42 грн., від 28 грудня 2012 року № 315 в сумі 50000,00 грн., від 28 грудня 2012 року № 316 в сумі 50000,00 грн., від 28 грудня 2012 року № 317 в сумі 26000,00 грн., від 18 січня 2013 року № 325 в сумі 16000,00 грн., від 05 березня 2013 року № 368 на суму 40250,25 грн. (том 1, арк. справи 70-76, 88; том 2, арк. справи 166).

Витрати на ремонтно-будівельні роботи за договорами підряду від 01 листопада 2012 року № 242 були віднесені позивачем до складу валових витрат в періодах визнання доходів та відображені у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік в сумі 301684,00 грн. (том 2, арк. справи 127-130).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року та додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в межах встановлених контролюючим органом порушень позивачем до складу податкового кредиту по господарсько-правовим відносинам з приватним підприємством «Симос» за договорами підряду від 01 листопада 2012 року № 242 включено податок на додану вартість в сумі 52930,05 грн. (том 2, арк. справи 137-138, 139).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року та додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в межах встановлених контролюючим органом порушень позивачем до складу податкового кредиту по господарсько-правовим відносинам з приватним підприємством «Симос» за договорами підряду від 01 листопада 2012 року № 242 включено податок на додану вартість в сумі 7406,77 грн. (том 2, арк. справи 140-141, 142, 143).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з абзацом 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків у відповідності із абзацом 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

В ході судового розгляду судом встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі договори підряду від 01 листопада 2012 року № 242, податкові накладні, акти виконаних робіт форми № КБ-2в, від приватного підприємства «Симос» підписані директором ОСОБА_4 - особою, яка на дату підписання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку в межах встановлених контролюючим органом порушень не була посадовою особою підприємства, у зв'язку з чим зазначені документи не мають ознак належного первинного документа в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не мають юридичної сили і не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення витрат до складу валових витрат, а податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Згідно із Спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01 листопада 2012 року керівником приватного підприємства «Симос» був ОСОБА_6, з 06 листопада 2012 року до 06 грудня 2012 року - ОСОБА_4, з 06 грудня 2012 року по 02 січня 2013 року - ОСОБА_7 (том 1, арк. справи 44-49; том 2, арк. справи 73-75, 101-118).

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази щодо відсутності у приватного підприємства «Симос» трудових та матеріальних ресурсів для виконання взятих на себе зобов'язань за договорами підряду від 01 листопада 2012 року № 242, а також укладання і підписання вказаних договорів підряду та підписання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ОСОБА_4 - особою, яка не була керівником зазначеного підприємства, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» та приватним підприємством «Симос» на виконання ремонтно-будівельних робіт не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 18 лютого 2014 року № 0000142201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем в сумі 60337,00 грн. та № 0000152201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» за основним платежем в сумі 63354,00 грн. є законними та обґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання їх протиправними та скасування, а відтак, у зазначеній частині позовні вимоги залишаються судом без задоволення.

Що стосується визначення у оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на підставі абзацу 4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, то суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15084,25 грн. та в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15838,50 грн. з огляду на таке.

Згідно із пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1);

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2);

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3);

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків (підпункт 54.3.4);

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (підпункт 54.3.5);

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункт 54.3.6).

При цьому, пунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; а підпунктом 14.1.156 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Визначені розглядуваною законодавчої нормою санкції застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Тому повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування слід застосовувати в розрізі кожного окремого з податкових порушень, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. Тобто, повторним у розумінні статті 123 Податкового кодексу України є визначення контролюючим органом податкових зобов'язань внаслідок вчинення одного й того самого порушення: або неподання податкової декларації, або заниження податкових зобов'язань з окремого виду податку, або завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість тощо.

У разі повторного визначення податкових зобов'язань за вчинення різних податкових порушень (наприклад, спочатку внаслідок виявлення заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а згодом протягом 1095 днів через виявлення завищення суми бюджетного відшкодування) підвищений розмір відповідальності застосовуватися не повинен.

На підтвердження обставин щодо повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість відповідачем наданий акт Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 19 березня 2013 року № 22/15-327/37522741 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» та податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року № 0000611530, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 295,24 грн., у тому числі 0,00 грн. - за основним платежем, 295,24 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 3, арк. справи 52, 53-55).

Проте, надані контролюючим органом документи не підтверджують обставин повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість, а свідчать про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у зв'язку з чим визначення у оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на підставі абзацу 4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання є безпідставним та неправомірним.

Штрафні (фінансові) санкції (штраф) у оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях мав визначатися контролюючим органом на підставі абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 18 лютого 2014 року № 0000142201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15084,25 грн. та № 0000152201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15838,50 грн. судом задовольняються.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набув чинності 23 жовтня 2013 року, внесені зміни до Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено на 2014 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.

З огляду на розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2014 року, встановленої статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік», за подання до адміністративного суду у 2014 році позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1827,00 грн. та не більше 4872,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», а також те, що позивачем при зверненні до суду з позовом майнового характеру сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору в сумі 371,16 грн., з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2721,12 грн. (3710,73 грн. (100 відсотків розміру ставки судового збору) - 371,16 грн. (сплачені 10 відсотків розміру ставки судового збору) - 618,45 грн. (решта суми судового збору відповідно до задоволених вимог)).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 05 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 12 травня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2014 року №№ 0000152201, 0000142201 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 18 лютого 2014 року № 0000142201 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15084,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 18 лютого 2014 року № 0000152201 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15838,50 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФ «Добробуд» (ідентифікаційний код 37522741, місцезнаходження: 91021, м. Луганськ, вул. А. Ліньова, буд. 75, офіс 24) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2721,12 грн. (дві тисячі сімсот двадцять одна гривня дванадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 12 травня 2014 року.

Суддя Т.І. Чернявська