Рішення

від 28.04.2014 по справі 910/4078/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4078/14 28.04.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євровіконбуд» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Бізнес Технології» Пророзірвання договору та стягнення 318 573,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Круцюк В.О. - дов. № 594 від 24.12.2013 року;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євровіконбуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні бізнес технології» про розірвання договору та стягнення 318 573,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року порушено провадження у справі № 910/4078/14, розгляд справи призначено на 04.04.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду 27.03.2014 року та 01.04.2014 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 04.04.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 04.04.2014 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи до 28.04.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 28.04.2014 р. надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.2014 р. не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника та надання відзиву на позов. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.04.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2013 р. та 25.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Бізнес Технології» (надалі по тексту - відповідач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євровіконбуд» (надалі по тексту - відповідач, виконавець) були укладені договори поставки № 9 та № 21.

Зазначені договори поставки за предметом, змістом, ціною, порядком розрахунку та іншими істотними умовами є ідентичними.

Відповідно до п. 1.1. зазначених договорів поставки сторони погодили, що продавець зобов'язується передати у встановлені цим договором строки у власність покупцеві алюмінієві композитні панелі Etalbond-Fr виробництва Elval Colour S.A (Греція), названі у подальшому товар, повне найменування, асортимент, ціна, одиниця виміру, кількість і строки поставки якого вказуються у даному договорі та/або у відповідних додатках, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язується у встановлені цим договором строки прийняти та оплатити товар.

Умовами п. 2.2 договору визначена вартість товару,зокрема ціна за 1 кв. м. товару визначається у гривнях та еквіваленті вартості в умовних одиницях. Умовна одиниця у цьому договорі відповідає 1 Євро та буде розраховуватись у гривні на день внесення платежів згідно курсу придбання в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», встановленого на день здійснення оплати.

Відповідно до п. 2.5 договорів, загальний об'єм замовлення та його вартість складає 637 146,00 грн. (шістсот тридцять сім тисяч сто сорок шість гривень, в тому числі ПДВ сто шість тисяч сто дев'яносто одна грн.), що еквівалентно 57 512, 50 євро. Сторони домовились, що вартість товару буде розраховуватись відповідно до п. 2.2.2 договору.

Умовами п. 2.6.1 договору передбачено, що протягом 5 банківських днів, після підписання договору покупець здійснює передплату в розмірі 50 % від загальної вартості товару на поточний рахунок продавця згідно договору. Сума першої передплати складає 318 573,00 грн., що еквівалентно 28 856,25 євро.

Пунктом 2.6.2 договорів передбачено, що датою здійснення оплати вважається дата отримання коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно з п. 2.6.3 договору, сума наступної передплати складає 50 % від вартості товару, яку покупець сплачує продавцю за 14 календарних днів до надходження товару на склад продавця (м.Київ), про що продавець повідомляє покупця у письмовій формі. Сума доплати на дату укладання договору складає триста вісімнадцять тисяч х п'ятсот сімдесят три гривні (318573 грн.), що еквівалентно 28 856,25 Євро, проте може змінюватися за погодженням Сторін у разі зміни курсу на день придбання ЄВРО в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», у зв'язку з чим загальна вартість товару у гривні згідно з п.2.5. договору може бути переглянута сторонами.

Після отримання 100% оплати, товар відвантажується покупцеві у повному обсязі та у строки, вказані уданому договорі, крім випадків передбачених п. 2.7 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що 15.01.2013 р. ним було здійснено перерахування першої передплати по договору поставки № 9 у розмірі 50 % від загальної вартості товару.

25.01.2013 р. позивачем було здійснено перерахування на поточний банківський рахунок відповідача кошти у розмірі 637 146,00 грн. Зазначена сума перерахованих коштів передбачала здійснення позивачем другої передплати (318 573,00 грн.) по договору поставки № 9 від 14.01.2014 р. у розмірі 50 % від загальної вартості товару та першої передплати (318 573,00 грн.) по договору поставки № 21 від 25.01.2013 р. у розмірі 50 % від загальної вартості товару.

Факт перерахування зазначених грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, товар за договором поставки № 9 поставлений йому у повному обсязі на суму 637 146,00 грн., що підтверджується видатковою накладною РН-9 від 19.04.2013 р.

Позивачем зазначено, що у платіжному дорученні № 2762 від 25.01.2013 р. було допущено бухгалтерську помилку, у зв'язку з чим у призначенні платежу зазначено лише договір № 9 від 14.01.2013р., проте сума у розмірі 318 573,00грн. є першою передплатою (авансом) по договору поставки № 21 від 25.01.2013 р.

Згідно пункту 2.6.3. договору поставки № 21 від 25.01.2013 р., сума наступної передплати складає 50% від вартості товару, яку покупець сплачує продавцю за 14 календарних днів до надходження товару на склад продавця (м. Київ), про що продавець повідомляє покупця у письмовій формі.

Разом з тим, відповідач всупереч умовам договору поставки № 21 від 25.01.2013 р. не повідомляв позивача про надходження товару на склад відповідача та здійснення останнім другої передплати ( 318 573,00 грн.) по договору поставки № 21 від 25.01.2014 р.

30.10.2013 р. електронною поштою відповідачем було повідомлено позивача про можливість поставки товару за договором № 21 від 25.01.2014 р. лише з розрахунку 32,8 ЄВРО за 1 м 2 , а не 27 ЄВРО за 1 м 2 , як було узгоджено позивачем та відповідачем на дату укладання договору.

Позивач листом від 05.11.2013 р. № 500 повідомив відповідача, що перегляд ціни за одиницю товару є необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору поставки № 21 від 25.01.2014 р., адже згідно пункту 2.6.3. договору поставки № 21, сума наступної передоплати у розмірі 50 % від вартості товару, може змінюватися за погодженням сторін у разі зміни курсу на день придбання євро в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», разом з тим погодження сторін щодо зміни курсу відсутнє.

Крім того, у зазначеному листі позивачем було наголошено на тому, що одностороння зміна умови договору (зміна ціни продукції) є недопустимою, у зв'язку чим запропонував відповідачу врегулювати виниклу ситуацію шляхом письмового повідомлення покупця про поставку товару, в обсязі, зазначеному у договорі поставки № 21 від 25.01.2014 р., а останній здійснює наступну передоплату у розмірі 318 573,00грн. або ж сторони проводять взаємозвірку коштів, за результатом чого продавець повертає 318 573,00 грн., після чого сторони укладають додаткову угоду про припинення договору поставки від 25.01.2013 № 21.

Проте, відповідач не повідомив позивача про задоволення, або відхилення пропозицій, викладених листі та не запропонував власні шляхи вирішенні спірного питання.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору поставки № 21 від 25.01.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Бізнес Технології» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євровіконбуд», та стягнення з відповідача 318 573,00 грн. грошових коштів, сплачених на виконання умов договору поставки № 21 від 25.01.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З положень статті 188 ГК України вбачається, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судом встановлено, що сторони не змогли досягти згоди щодо розірвання договору, про що свідчить відсутність відповіді відповідача на вимогу позивача про припинення договору поставки від 25.01.2013 № 21, викладену в листі № 500 від 14.09.2012 року.

Відповідно до п.1. ст. 188 Господарського кодексу України, п. 1. ст. 525 Цивільного кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін можливе у разі істотного порушення умов договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, непостачання відповідачем позивачу товару на який він розраховував при укладенні договору є істотним його порушенням, оскільки позивач не отримав ті блага, на які розраховував при укладенні спірного договору з відповідачем.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору поставки № 21 від 25.01.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Бізнес Технології» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євровіконбуд» підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України зобов'язання сторін припиняються у разі розірвання договору. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави вимагати повернення виконаного однією зі сторін зобов'язання визначені, зокрема, у статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до доказів, що містяться у матеріалах справи, на виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач сплатив на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 318 573,00 гривень. В свою чергу, товар передбачений умовами договору, відповідач не поставив, грошові кошти не повернув.

Оскільки відповідачем не були повернені грошові кошти у розмірі 318 573,00 грн., то за таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 318 573,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 318 573,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір поставки № 21 від 25.01.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Бізнес Технології» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євровіконбуд».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Бізнес Технології» (місцезнаходження: 04123, Україна, м. Київ, вул. Бестужева, буд. 36, офіс 9; фактичне місцезнаходження: 03083, м. Київ, вул. Велика Китаївська, 10-А, оф. 201, код ЄДРПОУ 36337334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євровіконбуд» (місцезнаходження: 01103, Україна, м. Київ, вул. Матросова буд. 31; фактичне місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, 25 поверх, код ЄДРПОУ 25267253) 318 573 (триста вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 00 коп. боргу та 7 589 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.05.2014 року

Суддя Спичак О.М.