Ухвала

від 24.06.2020 по справі 910/4078/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2020Справа № 910/4078/14

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Євровіконбуд" Про видачу дублікату наказу Господарського суду м. Києва від 23.05.2014 року по справі № 910/4078/14 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євровіконбуд" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Бізнес Технології" Простягнення 318 573,00 грн. Суддя Спичак О.М.

За участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача: Білецький А.Л.;

від боржника: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євровіконбуд" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Бізнес Технології" про стягнення 318 573,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2014 позовні вимоги задоволено повністю, розірвано договір поставки № 21 від 25.01.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Бізнес Технології" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євровіконбуд"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Бізнес Технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровіконбуд" 318 573,00 грн боргу та 7 589, 46 грн судового збору.

23.05.2014 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано наказ у справі № 910/4078/14.

04.06.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровіконбуд" надійшла заява про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 у справі №910/4078/14 та встановлення нового строку для повторного пред`явлення наказу до виконання.

Ухвалою від 15.06.2020 розгляд заяви про видачу дубліката наказу та встановлення нового строку для пред`явлення його до виконання було призначено на 24.06.2020.

У судове засідання 24.06.2020 з`явився представник заявника.

Представники інших учасників судового процесу у судове засідання 24.06.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомленні належним чином.

У судовому засіданні представник стягувача подав уточнення до заяви про видачу дубліката наказу та встановлення нового строку для пред`явлення його до виконання, в якій уточнив вимогу щодо встановлення нового строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, на поновлення строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 до виконання.

Розглянувши уточнення до заяви про видачу дубліката наказу та встановлення нового строку для пред`явлення його до виконання, суд на місці ухвалив прийняти її до розгляду.

Судом враховано, що ч.1 ст.329 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Отже, неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду заяви стягувача у судовому засіданні 24.06.2020.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровіконбуд" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для її задоволення. При цьому, суд виходить з такого.

За приписами ч.1 ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 у справі №910/4078/14 стягувач посилається на те, що державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа, проте жодних документів від виконавчої служби на адресу стягувача не надходило. Наразі в матеріалах справи міститься довідка №60124710/3 від 02.01.2020 Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України, яка свідчить те де, що втрата наказу на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2020 у справі №910/4078/14 відбулася при пересилці вищезазначеного документа разом із постановою про його повернення.

Надаючи оцінку вказаних обставин судом враховано, що відповідно до ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України Про виконавче провадження органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України Про виконавче провадження ).

Статтею 2 Закону України Про виконавче провадження визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/4078/14, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Як вбачається з представлених позивачем пояснень та документів 21.04.2015 стягувачем було подано заяву про примусове виконання рішення до Подільського районного управління юстиції у м. Києві. Виконавче провадження з примусового виконання судового рішення було відкрито у 23.04.2015. При примусовому виконанні рішення у справі №910/4078/14 було втрачено виконавчий документ.

Проте, як стало відомо стягувачу у 2020 році, з довідки №60124710/3 від 02.01.2020 Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України, що втрата наказу на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2020 у справі №910/4078/14 відбулася при пересилці вищезазначеного документа разом із постановою про його повернення

За поясненнями заявника, вказана постанова на адресу стягувача не надходила, останнього про хід виконавчого провадження не повідомлено.

Таким чином, з наведеного полягає, що станом на теперішній час судове рішення у справі є невиконаним.

З урахуванням встановлених вище обставин щодо ходу виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що втрата наказу є поважною причиною, за якою суд вважає за можливе відновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 у справі №910/4078/14.

Одночасно, суд також вважає наявними підстави для задоволення заяви про видачу дублікату наказу, з урахуванням такого.

Згідно п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо змісту заяви про видачу дублікату наказу. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів їх необґрунтованості.

Отже, враховуючи висновки суду стосовно наявності підстав для поновлення строку пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 у справі №910/4078/14 до виконання, доцільним є видача дублікату вказаного виконавчого документа, з огляду на його втрату.

Керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 329 п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровіконбуд" про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

2. Поновити строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 у справі № 910/4078/14, до виконання.

3. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 у справі № 910/4078/14.

4. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст ухвали складено 30.06.2020

Суддя Спичак О.М.