Рішення

від 28.04.2014 по справі 910/4197/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4197/14 28.04.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КОМСВІТ» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «КАРТЕРА» Простягнення 86 796,10 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Рибак І.В. - дов. № б/н від 25.02.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМСВІТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТЕРА» про стягнення 85 615,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року порушено провадження у справі № 910/4197/14, розгляд справи призначено на 11.04.2014 року.

У судовому засіданні 11.04.2014 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 85 401,60 грн. основного боргу, 882,09 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами та 512,41 грн. інфляційних нарахувань. Також позивачем у даному судовому засіданні було надане письмове підтвердження відсутності аналогічного спору та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 11.04.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Питання щодо прийняття заяви про збільшення позовних вимог буде вирішено судом у наступному судовому засіданні.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 28.04.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2014 року надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.2014 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, суд розглянув заяву про збільшення розміру позовних вимог від 11.04.2014 року, яка була подана позивачем у судовому засіданні 11.04.2014 р. та не прийняв її в частині стягнення 512,41 грн. інфляційних нарахувань, так як зазначена вимога не є збільшенням розміру позовних вимог в розумінні ст. 22 ГПК України, а є додатковою вимогою, яка не заявлялась в позові.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.04.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комсвіт» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Картера» (відповідач) у грудні 2013 року проводились переговори щодо укладення договору поставки відповідачем позивачу кабельної продукції.

9 грудня 2013 року проект договору, підписаний зі сторони позивача (який за договором є покупцем), було передано відповідачу (за договором - постачальник) для підписання.

10 грудня 2013 року позивачем було отримано від відповідача рахунок-фактуру № СФ- 0000524 на суму 85 401,60 грн. за поставку кабелю кількістю 200 штук , а також податкову накладну від 10.12.2013 року за порядковим номером 340 на цю ж суму, в якій видом цивільно-правового договору зазначено: «Договір поставки від 10.12.2013».

11 грудня 2013 року ТОВ «Комсвіт» платіжним дорученням № 4962 перерахувало ТОВ «Картера» 42 700,80 грн. та 18 грудням 2013 року платіжним дорученням № 5084 було перераховано відповідачу 42 700,80 грн. Загальна сума перерахованих грошових коштів становить 85 401,60 грн.

Разом з тим, відповідачем продукція вказана в рахунку-фактурі № СФ- 0000524 від 10.12.2013 р. (кабель Dantech UTP чорний (2x2x0,48) (бухта 305 м.) у кількості 200 штук) на адресу позивача поставлена не була.

10 лютого 2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, в якій останній вимагав терміново у строк до 12 лютого 2014 року повернути позивачу 85 401,60 грн., а також було повідомлено відповідача про припинення договірних відносин.

Оскільки відповідач отримані кошти у сумі 85 401,60 грн. не повернув, а тому позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 85 401,60 грн. безпідставно отриманих коштів з посиланням на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до виставленого рахунку перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 85 401,60 грн., що засвідчується платіжним дорученням № 5084 від 18.12.2013 року та № 4962 від 11.12.2013 р., проте відповідач після отримання вказаних коштів не здійснив поставку вказаного товару.

10 лютого 2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, в якій останній вимагав терміново у строк до 12 лютого 2014 року повернути позивачу 85 401,60 грн., а також було повідомлено відповідача про припинення договірних відносин.

Відповідно до доказів, що містяться у матеріалах справи, позивач сплатив на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 85 401,60 гривень. В свою чергу, товари передбачені в рахунку-фактурі, відповідач не поставив, грошові кошти не повернув.

Оскільки відповідачем не були повернені грошові кошти у розмірі 85 401,60 грн., то за таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми зазначених грошових коштів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 85 401,60 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 882,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі частини 3 статті 692, статей 536 та ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 3 статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки між сторонами угода щодо встановлення розміру процентів не укладена, а частина 6 статті 231 Господарського кодексу України регулює відносини щодо порушення грошових зобов'язань, то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТЕРА» (місцезнаходження : 02068, м. Київ, Печерський р-н, вул. Анни Ахматової, 5, код ЄДРПОУ 34182617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМСВІТ» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Олексіївська, 3; фактичне місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Ризька, 8а, оф. 309, код ЄДРПОУ 36010427) 85 401 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста одну) грн. 60 коп. суми попередньої оплати та 1 797 (одну тисячу сімсот дев'яносто сім) грн. 65 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.05.2014 р.

Суддя Спичак О.М.