Ухвала

від 05.05.2014 по справі 2а-0770/2849/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року Справа № 876/7637/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.03.213 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 3.12.2009 року № 0003792341/0.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом помилково зроблено висновок про безоплатно отримані послуги, оскільки у відповідності до вимог законодавства ТОВ "Оптіс - К" включено до складу валових витрат суми нарахованого платежу за договором оренди, при цьому, відсутні встановлені пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року підстави для збільшення валових доходів.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що позивачем як орендарем не здійснено оплату за надані послуги оренди, в зв'язку з чим відсутні підстави для включення сум до валових витрат, та у відповідності до п.1.23 ст.1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст. 1 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року вказані суми підлягають включенню до складу валових доходів, тобто, зобов'язання по податку на прибуток визначено у відповідності до норм законодавства, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" 11.01.2006 року зареєстровано виконавчим комітетом Ужгородської міської ради ідентифікаційний код 33985559 та узяте на облік ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області.

Працівниками ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області в перод з 30.11.2008 року по 22.12.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Оптіс-К" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з в період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року.

28.12.2009 року за результатами перевірки складено акт перевірки №3151/23-1/33985559, яким встановлено порушення підприємством вимог п. 1.23 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року та п.2.5 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1998 року за № 124, а саме договір оренди нежитлового приміщення, станом на 01.04.2008 року оплату за надані послуги не здійснено та по бухгалтерському рахунку 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами" по даному контрагенту обліковується кредиторська заборгованість у сумі 169088 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 31.12.2009 року прийнято щодо підприємства податкове повідомлення-рішення 0003792341/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 100833 грн., в тому числі за основним платежем 67222 грн.та за штрафними (фінансовими) санкціями 33611 грн.

Покликання відповідача на порушення підприємством зазначеного Порядку є помилковим, оскільки станом на час виникнення спірних такий втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20 лютого 2003 року № 146.

Суд першої інстанції встановив, що між ПП ОСОБА_2 (орендодавцем) та ТОВ "Оптіс-К" (орендарем) 02.01.2007 року укладено договір оренди нежитлових приміщень в м.Ужгороді по вул. Радіщева,1, загальною площею 351,7 кв.м.та місячна орендна плата становить 23445 грн. Обставини щодо отримання послуг оренди ТОВ "Оптіс - К", наявність кредиторської заборгованості у сумі 169088 грн. в зв'язку зі смертю орендодавця ОСОБА_2, відображення отримання послуг оренди та облік кредиторської заборгованості у бухгалтерському обліку- підтверджені матеріалами справи, зокрема, актом перевірки від 28.12.2009 року №3151/23-1/33985559 та сторонами не заперечуються і такі не доказуються.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону 334).

Абзацом першим пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року встановлено, що оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

При цьому, п.п. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами (та які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством) для робіт (послуг) - є дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Суд першої інстанції аналізуючи наведені приписи Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року прийшов до вірного висновку, що збільшення валових витрат за датою фактичного отримання послуг та валові витрати збільшуються на суму нарахованого платежу, в незалежності від оплати орендарем нарахованих платежів.

Одночасно обґрунтовано відхилено висновок перевірки щодо включення вартості послуг оренди, як отриманих безоплатно за наявною заборгованістю (смерть орендодавця ОСОБА_2І.), оскільки станом на час винесення оскарженого податкового повідомлення - рішення не настали обставини, визначені абз. "а" пп.12.1.5 п.1.21 ст. 12 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року.

Пунктом 1.22 ст.1 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року встановлено, що сума заборгованості набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію пп. 4.1.6 ст. 4 Закону 334, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Станом на час складення акту перевірки-28.12.2009 року не закінчився терміну позовної давності і податковий орган прийшов до помилкового висновку стосовно наявності безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.1 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі №2а-0770/2849/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.М. Обрізко

Н.Г.Левицька

Повний текст виготовлено 06.05.2014р.