Постанова

від 03.03.2014 по справі 826/20644/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2014 року № 826/20644/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «МеталУкрСнаб» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управляння Міндоходів к м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП «МеталУкрСнаб» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управляння Міндоходів к м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено допущення позивачем порушень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , та порушення п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвели до заниження зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, на підставі чого винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Встановлені порушення, як вважає позивач, не відповідають дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено допущення позивачем порушень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , та порушення п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 06.02.14р. суд враховуючи думку сторін, та у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

В С Т А Н О В И В:

Працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управляння Міндоходів к м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «МеталУкрСнаб» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Авитек Груп Лтд», за період з 01.03.11р. по 30.06.11р., ТОВ «Декос Альянс» за період з 01.07.11р. по 31.07.11р. та з 01.09.11р. по 31.10.11р., та з ТОВ «Укр-Контракт» за період з 01.12.11р. по 31.12.11р.

За результатами перевірки складено акт від 28.08.2013р. за № 551/26-53-22-05-21/32959788 (надалі - атк перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 211 430,00грн. та порушення п. 138.1, п. 138.2, пп.138.10.3, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Мінфіна від 24.05.95р. №88, п. 1, п.2, ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 247 513,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного Управляння Міндоходів к м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення :

№ 0002232205 від 13.09.13р. яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 247 514,00грн. в тому числі за основним платежем на суму 247 513,00грн. та штрафні санкції в розмірі 1,00грн.

№ 0002242205 від 13.09.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 233 529,75грн. в тому числі за основним платежем - 211 430,00грн. та штрафні санкції в розмірі 22 099,75грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Авитек Груп Лтд», ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Укр-Контракт», оскільки правочини, укладені позивачем з такими контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу, є нікчемними.

В обґрунтування позову, представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Авитек Груп Лтд», ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Укр-Контракт», при цьому реальність настання наслідків за правочинами укладеними з такими контрагентам на переконання позивача у повній мірі підтверджуються наданою як суду так і до перевірки первинною документацією.

Як вбачається із наявних матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Авитек Груп Лтд» укладено договір № 01/03/11 від 01.03.11р. відповідно до змісту якого ТОВ «Авитек Груп Лтд» зобов'язувалось поставити позивачу відливки деталей згідно із кресленнями позивача, марка, кількість та ціна товару визначається відповідно до специфікації що є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Поставка товару відповідно до змісту п. 2 Договору здійснюється на умовах DDU (Delivered Duty Unpaid) м. Київ, згідно із правилами Інкотермс 2000, партіями згідно рахунку-фактури.

В підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем до матеріалів справи додано копії податкових накладних : №3 від 03.03.2011р., №160 від 01.03.2011р., №137 від 29.04.11р., №242 від 11.05.11р., №78 від 03.06.11р., № 623 від 15.06.11р., № 260 від17.6.11р., № 254 від 23.06.11р., № 253 від 25.06.11р., № 243 від 20.05.11р., копії видаткових накладних: № АГ-0000041 від 03.03.11р., № АГ-0000366 від 04.03.11р., № АГ-0001107 від 29.04.11р., № АГ-0001841 від 11.05.11р., № АГ-0002330 від 03.06.11р., № АГ-0002644 від 15.06.11р., № АГ-0002475 від 17.06.11р., № АГ-0002470 від 25.06.11р., № АГ-0000189 від 07.07.11р., № АГ-0001842 від 20.05.11р. копії рахунків-фактури : №АГ-017 від03.03.11р., № АГ-257 від 04.03.11р., № АГ-570 від 29.04.11р., № АГ-917 від 11.05.11р., №АГ-Р-1100 від 03.06.11р., № АГ-Р-1172 від 15.06.11р., № АГ-Р-1173 від 17.06.11р., № АГ-Р-1174 від 23.06.11р., № АГ-Р-1175 від 25.06.11р., № АГ-918 від 20.05.11р.та копію Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № АГ-0001203 від 23.06.11р.

Разом з тим позивачем до матеріалів справи не додано копії специфікації, які відповідно до пп. 1.2 Договору є його невід'ємною частиною цього договору, відсутні також докази постачання ТОВ «Авитек Груп Лтд».

Крім того із змісту договору вбачається, що його від імені ТОВ «Авитек Груп Лтд» укладено гр.. ОСОБА_3, натомість підписано договір та іншу документацію від імені ТОВ «Авитек Груп Лтд» ОСОБА_2

Слід зауважити, що при здійсненні податковим органом було не лише встановлено відсутність у ТОВ «Авитек Груп Лтд» реальних можливостей здійснювати господарську діяльність, а й з пояснень гр. ОСОБА_2 встановлено, що хоча він і значиться директором вказаного товариства, однак жодного відношення до його діяльності не мав, договорів від імені товариства не укладав та податкової звітності не подавав.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями акту про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Авитек Груп Лтд» від 09.06.11р. №688/23-3/37046350 складеного працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва та службової записки ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Також з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено Договір поставки від 07.07.11р. за № 143 з ТОВ «Декос Альянс», однак копію такого договору позивачем до суду не надано.

В підтвердження здійснення ТОВ «Декос Альянс» поставки товару, позивачем до матеріалів справи додано копії податкових накладних : № 186 від 07.07.11р., № 185 від18.07.11р., № 190 від 28.07.11р., №390 від 05.09.11р., №395 від 14.09.11р., № 396 від28.09.11р., № 281 від 07.10.11р., видаткових накладних : № РН-0000189 від 07.07.11р., №РН-0000188 від 18.07.11р., № РН-0000191 від 28.07.11р., № РН-0001791 від 05.09.11р., №РН-0001793 від 28.09.11р., № РН-0002472 від 07.10.11р., рахунків фактури: № СФ-0000143 від 07.07.11р., № 63 від 05.09.11р., № СФ-0000142 від 08.07.11р., № СФ-0000145 від28.07.11р., № 64 від 14.09.11р., № 65 від 28.09.11р., № 940 від 07.10.11р. та акту приймання-передачі робіт (послуг) від 14.09.11р. № ОУ-0000942.

Уся наведена документація від імені ТОВ «Декос Альянс» підписана директором гр.. ОСОБА_4, разом з тим, відповідно до наданої податковим органом документації, вказаною особою, допитаною в якості свідка, зазначено, що діяльності від імені ТОВ «Декос Альянс» не здійснював, та жодної документації як керівник вказано підприємства не підписував.

Крім того, із змісту акту про результати документальної перевірки ТОВ «Декос Альянс» від 26.01.12р. за № 28/23-10/37505731, складеного працівниками ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, у товариства відсутні складські приміщення, основні засоби та інші необхідні для здійснення господарської діяльності ресурси.

Також з аналізу наданої позивачем документації вбачається, що у перевіряємий період на формування валових витрат та податкового кредиту вплинули взаємовідносини з ТОВ «Укр-контракт» на підставі договору поставки від 07.12.11р. за № УК-0000071, копію вказаного договору позивачем до матеріалів справи не надано.

В підтвердження товарності вказаного правочину позивачем додано копію податкової накладної № 76 від 07.12.11р., копії видаткових накладних № УК-0000094 від 07.12.11р. та № №УК-0000071 від 07.12.11р.

Іншої підтверджуючої настання реальності наслідків за правочином укладеним позивачем з ТОВ «Укр-контракт» позивачем не надано.

Разом з тим, за результатами здійснених працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва заходів, спрямованих на проведення зустрічної звірки ТОВ «Укр-контракт», встановлено відсутність товариства за юридичною адресою, а також встановлено здійснення товариством діяльності спрямованої на надання податкових благ третім особам, без досягнення господарської мети. Результати вказаних заходів оформлено актом про неможливість проведення зустрічної звірки від 25.04.12р. за № 999/22-2/35511347.

Також позивачем до матеріалів справи додано численні податкові накладні та інша підтверджуюча документація продажу товарів своїм контрагентам-покупцям, однак такі не містять відомостей щодо отримання позивачем проданих товарів саме від ТОВ «Авитек Груп Лтд», ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Укр-Контракт» на підставі досліджених судом вище договорів.

Зазначені обставини не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1.Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носили реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «МеталУкрСнаб» відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук