Постанова

від 09.10.2014 по справі 826/20644/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20644/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "МеталУкрСнаб" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "МеталУкрСнаб" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2013 року Приватне підприємство "МеталУкрСнаб" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2013 року № 0002232205 та № 0002242205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. На думку апелянта, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, а тому висновки суду першої інстанції про безтоварний характер господарських операцій, здійснених ПП «МеталУкрСнаб» із ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Укр.-Контракт» є небгрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управляння Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «МеталУкрСнаб» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Авитек Груп Лтд» за період з 01.03.11 по 30.06.11, ТОВ «Декос Альянс» за період з 01.07.11 по 31.07.11 та з 01.09.11 по 31.10.11, та з ТОВ «Укр-Контракт» за період з 01.12.11 по 31.12.11.

За результатами перевірки складено Акт від 28 серпня 2013 року № 551/26-53-22-05-21/32959788 (том 1 а.с. 14-36).

Як вбачається з акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 211 430,00 грн. та порушення п. 138.1, п. 138.2, пп.138.10.3, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Мінфіна від 24.05.95 №88, п. 1, п.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 247 513,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 06.03.2014 №66/23-01-22-06/35377465 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0002232205, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 247 513 грн. за основним платежем та на 1 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002242205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 211 430 грн. за основним платежем та на 22 099, 75 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) (том 1 а.с. 10-11).

Податковий орган дійшов висновку про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Авитек Груп Лтд», ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Укр-Контракт», укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу, є нікчемними.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд міста Києва необґрунтовано погодився з даним висновком податкового органу , виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Авитек Груп Лтд» укладено договір № 01/03/11 від 01.03.11 відповідно до змісту якого ТОВ «Авитек Груп Лтд» зобов'язувалось поставити позивачу товар (том 3 а.с. 91-93).

На підтвердження виконання операцій за вказаним договором позивачем надано копії податкових накладних №3 від 03.03.2011, №160 від 04.03.2011, №237 від 29.04.11, № 242 від 11.05.11, №78 від 03.06.2011, № 623 від 15.06.2011, № 260 від17.06.11, № 254 від 23.06.11, , № 253 від 25.06.11 (том 1 а.с. 61, 66, 69, 71, 73, 77, 80); копії видаткових накладних № АГ-0000041 від 03.03.11, № АГ-0000366 від 04.03.11, № АГ-0001107 від 29.04.11, № АГ-0001841 від 11.05.11, № АГ-0002330 від 03.06.11, № АГ-0002644 від 15.06.11, № АГ-0002475 від 17.06.11, № АГ-0002470 від 25.06.11(том 1 а.с. 62, 64, 67, 70, 74, 76, 79, 85);

копії рахунків-фактури: №АГ-017 від 03.03.11, № АГ-257 від 04.03.11, № АГ-570 від 29.04.11, № АГ-917 від 11.05.11, №АГ-Р-1100 від 03.06.11, № АГ-Р-1172 від 15.06.11, № АГ-Р-1173 від 17.06.11, № АГ-Р-1174 від 23.06.11, № АГ-Р-1175 від 25.06.11, № АГ-918 від 20.05.11 (том 1 а.с. 63, том 3 а.с. 94-102);

та копію Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № АГ-0001203 від 23.06.11 (том 1 а.с. 82).

На підтвердження виконання операцій за договором поставки від 07.07.11 № 143, між позивачем та ТОВ «Декос Альянс» додано копії податкових накладних : № 186 від 07.07.11, № 185 від18.07.11, № 190 від 28.07.11, №390 від 05.09.11, №395 від 14.09.11, № 396 від28.09.11, № 281 від 07.10.11 (том 1 а.с. 88, 91, 94, 97, 101, 103, 106); видаткових накладних : № РН-0000189 від 07.07.11, №РН-0000188 від 18.07.11, № РН-0000191 від 28.07.11, № РН-0001791 від 05.09.11, №РН-0001793 від 28.09.11, № РН-0002472 від 07.10.11 (том 1 а.с. 89, 92, 95, 98, 104, 107); рахунків фактури: № СФ-0000143 від 07.07.11, № 63 від 05.09.11, № СФ-0000142 від 08.07.11, № СФ-0000145 від 28.07.11, № 64 від 14.09.11, № 65 від 28.09.11, № 940 від 07.10.11 (том 1 а.с. 90, 93, 96, 99, 102, 105, 105) та акту приймання-передачі робіт (послуг) від 14.09.11р. № ОУ-0000942 (том 1 а.с. 100).

На підтвердження виконання операцій за договором поставки укладеним між позивачем та ТОВ «Укр-контракт» позивачем надано копії податкової накладної № 76 від 07.12.11, копії видаткових накладних № УК-0000094 від 07.12.11 рахунку фактури №УК-0000071 від 07.12.11.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не обґрунтовано не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.06.11р. №688/23-3/37046350 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Авитек Груп Лтд», ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.01.12р. за № 28/23-10/37505731 про результати документальної перевірки ТОВ «Декос Альянс», оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платник ПДВ у встановленому законом порядку, що не заперечувалось представником відповідача.

Крім того, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08 січня 2013 року у справі № К/9991/34364/12.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів не приймає до уваги пояснення ОСОБА_3 та покази свідка ОСОБА_4, стосовно того, що вони не здійснювали діяльності від імені ТОВ «Авитек Груп Лтд» та ТОВ «Декос Альянс» відповідно, оскільки це не є належним доказом в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту здійснення господарських операцій, вчинених позивачем із вказаними контрагентами , а також те, що ухвалою Окружного адміністративного суду від міста Києва від 6 лютого 2014 року було витребувано у відповідача певні документи, які так і не були надані суду, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МеталУкрСнаб" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року- скасувати та постановити нову, якою позов Приватного підприємства "МеталУкрСнаб" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 13 вересня 2013 року № 0002232205 та № 0002242205.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.