Постанова

від 29.04.2014 по справі 818/444/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 р. Справа № 818/444/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Лаптій О.Ю.

Представник позивача - Лор С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 818/444/14

за позовом Сумського обласного міжгосподарського об'єднання по будівництву "Сумиоблагробуд"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумське обласне міжгосподарське об'єднання по будівництву "Сумиоблагробуд", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002681502/9662 від 27.09.2013 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року адміністративний позов Сумського обласного міжгосподарського об'єднання по будівництву "Сумиоблагробуд" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: приписів Податкового кодексу України, ст.ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором Ткаченко І.О. проведено камеральну перевірку платіжної дисципліни сплати до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно декларації за квітень 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого до декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, платника Сумиоблагробуд.

За результатами перевірки 05 вересня 2013 р. складений акт № 824/18-19-15-02/03089398 (а.с. 8-10), згідно якого відповідач дійшов висновку, зокрема, про несвоєчасну сплату позивачем до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань від 19 вересня 2012 р., поданого до декларації за липень 2012 року, чим порушено п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у м. Сумах 27 вересня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002681502/9662 (а.с. 5) про застосування штрафу в розмірі 7 748, 89 грн.

Отже, стверджуючи про обґрунтованість застосування штрафних (фінансових) санкцій та правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення, ДПІ у м. Сумах зазначає про порушення Сумиоблагробуд строків сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 77 489, 00 грн., визначених згідно уточнюючого розрахунку від 19 вересня 2012 р. до декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що фактично згідно декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року та уточнюючого розрахунку від 21 вересня 2012 року, у позивача відсутні податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 77 489, 00 грн., то відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату цих податкових зобов'язань.

З наведених підстав суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу в розмірі не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 по справі №818/444/14 підлягає зміні в частині мотивів та підстав задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна (згідно з пунктом 201.7 статті 201 Кодексу) виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) та підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Єдиний реєстр), яка здійснюється платником податку - продавцем не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки, згідно з абзацом другим пункту 201.10 статті 201 Кодексу (з урахуванням вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу).

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної позбавляє покупця права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац дев'ятий пункту 201.10 статті 201 Кодексу).

Таким чином, поняття звітний період у пункті 201.10 ПК України потрібно тлумачити не як період, в який податкова накладна мала бути отримана покупцем, а період, у якому платник податків включив суму податку до складу податкового кредиту, з врахуванням того, що таке право покупець має протягом 365 календарних днів з дати виписки такої податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця: у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, - у разі отримання її у такому податковому періоді; у тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки такої податкової накладної, - у разі отримання її із запізненням в інших податкових періодах.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року (а.с. 11-12) Сумиоблагробуд в рядку 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду" задекларована сума податку на додану вартість в розмірі 77 489, 00 грн. В рядку 21 цієї декларації, позивачем був задекларований залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 88 640, 00 грн.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач діяв відповідно до вимог податкового законодавства та станом на 1 вересня 2012 р. і на 19 вересня 2012 р. (дату подання уточнюючої декларації за липень 2012 р.) не мав податкового боргу, а сума від'ємного значення по податку на додану вартість задекларована по попередніх звітних періодах повинна бути зарахована в погашення зобов'язання задекларованого уточнюючою декларацією за липень 2012 р. поданої 19 вересня 2012 р. в сумі 77489 грн. .

На виконання п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом встановлено, що 19 вересня 2012 року до ДПІ у м. Суми був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за липень 2012 року (а.с. 17-18), в якому помилково визначена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, в сумі 77 489, 00 грн. Вказана помилка була виправлена шляхом подання відповідачу 21 вересня 2012 року відповідного уточнюючого розрахунку (а.с. 19-20).

Відповідно до ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

А п. 129.1. ст. 129 ПК України визначає, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач не врахував, що позивач несвоєчасної сплати зобов'язання не має.

Таким чином, відповідачем в результаті неправильного застосування положень податкового законодавства неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі ст. 126 ПК України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач при нарахуванні штрафних санкцій за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковим органом не були враховані всі обставини справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0002681502/9662 про застосування штрафу в розмірі 7748, 89 грн. прийнято із порушенням вимог чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

У відповідності до ч.1 ст.201 КАС України правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни постанови Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року по справі № 818/444/14, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України в частині мотивів та підстав задоволення позову.

Частиною 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що, оскільки обґрунтування апеляційної скарги постанови Сумського окружного адміністративного суду, якою судом розглянуті та вирішені позовні вимоги, підстав для виходу за межі апеляційної скарги та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст.201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 818/444/14 змінити в частині мотивів та підстав задоволення позову.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П. Повний текст постанови виготовлений 05.05.2014 р.