Постанова

від 07.05.2014 по справі 813/1516/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 року № 813/1516/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Сільник Н.Є.,

за участю представника позивача Михайлишин Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000572210/4776 від 08 жовтня 2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до перевірки було надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документа, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги податковим органом. Вказано, що висновки викладені в акті перевірки є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства. Посилання відповідача в акті перевірки на безтоварність операцій позивача з його контрагентами здійснено на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок без врахування обставин їх складення. Зазначено, що позивачем виконано усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» та ТзОВ «Укрміксі».

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні, у якому був присутнім, подані заперечення підтримав. Зазначив, що при перевірці позивача використано акти перевірок його контрагентів, якими не підтверджено факти здійснення господарської діяльності. Про неможливість проведення господарських операцій між ТзОВ «Колордрукпостач» з ТзОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» та ТзОВ «Укрміксі» свідчить відсутність у контрагентів позивача основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, як необхідних елементів провадження господарської діяльності. Також вказав, що позивач не надав документів, які б підтверджували взаємовідносини ТзОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» та ТзОВ «Узинський спиртовий завод», оскільки саме з території Узинського спиртового заводу здійснювалося відвантаження товару. Зазначив, що в такому випадку відомості щодо місця складання видаткової накладної по господарській операції з ТзОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» не відповідають фактичним обставинам справи. Також вказав, що представлені позивачем видаткові накладні по господарських операціях з ТзОВ «Укрміксі» викликають сумнів щодо їх підписання уповноваженими особами, оскільки не розкривають інформації про осіб, котрі отримали товар. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що позиція відповідача про відсутність факту здійснення господарської операції не може ґрунтуватися на висновках актів зустрічних звірок. Твердження представника відповідача про відсутність документів щодо правовідносин ТзОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» та ТзОВ «Узинський спиртовий завод» є недоречними, оскільки даний факт не є предметом розгляду справи, а позивач не зобов'язаний жодним нормативним актом перевіряти правовідносини свого контрагента з його постачальником, навіть враховуючи той факт, що у договорі поставки вказано інше місце відвантаження товару, ніж адреса реєстрації постачальника. Просив позов задовольнити.

В судове засідання 07 травня 2014 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до статті 71 та 128 КАС України розгляд справи завершувався за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» з питань перевірки показників декларації з податку на додану вартість за період травень 2012 року, серпень 2012 року та період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року.

За результатами перевірки встановлено порушення товариством п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 232 225,00 грн. (в т.ч. за червень 2012 року в сумі 25 875,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 155 340,00 грн., березень 2013 року в сумі 51 010,00 грн.), про що відображено в акті перевірки № 148/54/22-10/36501186 від 24.09.2013 року.

На підставі встановлених порушень 08 жовтня 2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000572210/4776 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 348 338,00 грн. (за основним платежем 232 225,00 грн., за штрафними санкціями - 116 113,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи 29 травня 2012 року між ТзОВ «Торговий дім «Інтер нафта» (Постачальник) та ТзОВ «Колордрукпостач» (Покупець) укладено договір постачання № 22-2/05/12-ИН, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором продати компонент моторного палива альтернативний «Б» виробництва України (згідно ТУ У 24.6-30219014-009:2007), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити товар. Згідно з умовами договору поставка здійснюється на умовах FСА (склад постачальника - 09161, Київська область, Білоцерківський район, с. Узин, вул. Маяковського, 2), або на інших умовах, якщо це обумовлено Специфікацією до даного договору. Документальне оформлення передачі продукції від постачальника до покупця проводиться на підставі видаткової накладної (акту прийому-передачі) (аркуші справи 38-40).

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000040 від 30.05.2012 року ТзОВ «Торговий дім «Інтер нафта» поставило ТзОВ «Колордрукпостач» товар на загальну суму 155 250,00 грн. Якість товару засвідчено посвідченням про якість № 8 від 30.05.2012 року.

Транспортування товару, на виконання договору постачання № 22-2/05/12-ИН, здійснювалося автомобілем МАN (д.н.з. ВС3159СН) з причепом. За результатами перевезення складено товарно-транспортну накладну від 30 травня 2012 року.

На виконання вказаного договору постачальником виписано податкову накладну № 32 від 30.05.2012 року на загальну суму 155 250,00 грн. (в тому числі ПДВ 25 875,00 грн.). Розрахунки за отриманий товар позивачем проводились у безготівковій формі.

Позивач відобразив господарські операції з ТзОВ «Торговий дім «Інтер нафта» у бухгалтерському обліку та по податковому обліку відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ та відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року податкову накладну № 32 від 30.05.2012 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по ТзОВ «Колордрукпостач» рахується розбіжність по податковому кредиту з контрагентом ТзОВ «Торговий дім «Інтер нафта» за травень 2012 року в сумі ПДВ 25 875,00 грн. за рахунок відображення в системі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1614/22.9/37507634 від 13.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Торговий дім «Інтер нафта» за період з 01.07.2011 року про 31.03.2013 року.

У вказаному акті встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період 01.07.2011 року по 31.03.2013 року. Також вказано, що фінансово-господарська діяльність Товариства здійснювалась поза межами правового поля. Зазначено, що реальність вчинення господарських операцій між ТзОВ «Торговий дім «Інтер нафта» з платниками податків відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, тому у ТзОВ «Торговий дім «Інтер нафта» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ «Колордрукпостач» (Покупець) та ТзОВ «Укрміксі» (Постачальник) 08 січня 2013 року укладено договір поставки № 002/13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар - витратні матеріали для поліграфії (розчинники). Постачальник поставляє товар на умовах згідно «Інкотермс - 2010 р.». Підтвердженням поставки є належно оформлена видаткова накладна. Відповідальною за поставку товару є сторона, яка бере на себе такий обов'язок за попередньою домовленістю обох сторін. За домовленістю обох сторін товар може бути поставлено постачальником безпосередньо третій особі, вказаній покупцем. Датою поставки/отриманням партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця. Видаткова накладна є основним документом, який підтверджує факт приймання-передачі поставленої партії товару постачальником покупцеві. (аркуші справи 46-48).

Відповідно до видаткових накладних № 19/02-04 від 19.02.2013 року, № 22/02-03 від 22.02.2013 року, № 22/02-04 від 22.02.2013 року, № 28/02-04 від 28.02.013 року, № 20/03-11 від 20.03.2013 року, № 22/03-08 від 22.03.2013 року, № 25/03-13 від 25.03.2013 року, № 25/03-14 від 25.03.014 року, № 27/03-05 від 27.03.2013 року, № 29/03-12 від 29.03.2013 року ТзОВ «Укрміксі» поставило ТзОВ «Колордрукпостач» товар на загальну суму 1 238 100,00 грн.

На виконання вказаного договору постачальником виписано податкові накладні № 394 від 19.02.2013 року, № 485 від 22.02.2013 року, № 486 від 22.02.2013 року, № 616 від 28.02.2013 року, № 399 від 20.03.2013 року, № 459 від 22.03.2013 року, № 470 від 25.03.2013 року, № 471 від 25.03.2013 року, № 523 від 27.03.2013 року, № 593 від 29.03.2013 року

В ході перевірки відповідачем встановлено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по ТзОВ «Колордрукпостач» рахується розбіжність по податковому кредиту з контрагентом ТзОВ «Укрміксі» за лютий, березень 2013 року за рахунок відображення в системі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1242/22.10/38148281 від 03.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 року про 28.02.2013 року.

У вказаному акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено, що ТзОВ «Укрміксі» порушило статті 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року, статей 14, 185, 198 ПК України; а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року, в розумінні статей 22, 185,198 ПК України.

Також податковий орган прийшов до висновку, що у позивача відсутні документи на транспортування розчинників, а саме відсутні товарно-транспортні накладні, документи на розвантаження, що є необхідними відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року.

Враховуючи наведене вище відповідач прийшов до висновку, що господарські операції ТзОВ «Колордрукпостач» з ТзОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» та ТзОВ «Укрміксі» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання робіт, а наслідком діяльності позивача є виключно чи переважно формування податкового кредиту. Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Отже, факт отримання товару від ТзОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» та ТзОВ «Укрміксі» здійснений не з метою, яка випливає з його змісту, а з метою несплати відповідних сум податків, тому такі операції є безтоварними.

Проте з такими висновками контролюючого органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення про якість тощо, які складені між позивачем та його контрагентами. Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання зобов'язань.

Придбана продукція у ТзОВ «Торговий дім «Інтер нафта» та ТзОВ «Укрміксі» в подальшому була використана позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать: копії видаткових накладних № 2283 від 28.02.2013 року, № 3291 від 29.03.2013 року, № 4293 від 29.04.2013 року, № 4303 від 30.04.2013 року, № 4307 від 30.04.2013 року, № 2305 від 27.05.2013 року, № 5313 від 31.05.2013 року; копії податкових накладних № 20 від 28.02.2013 року, № 23 від 29.03.2013 року, № 36 від 29.04.2013 року, № 43 від 30.04.2013 року, № 38 від 30.04.2013 року, № 16 від 27.05.2013 року, № 26 від 31.05.2013 року; копії договорів № 09/08/06-1 від 08.08.2009 року, № 31-07/2009 від 31.07.2009 року, № 08-02 від 05.02.2013 року (аркуші справи 135-157).

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

У свою чергу, відповідачем не доведено неотримання позивачем товару. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарської операції, які викладені у висновках актах про неможливість проведення зустрічної звірки.

Суд зазначає, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Крім того, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

У свою чергу суд звертає увагу, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року у справі № 813/3121/13-а, яка не оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року; визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо відображення акта від 03.04.2013 року № 1242/22.10/38148281 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Суд додатково зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, на вимоги яких покликається відповідач у акті перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Укрміксі», не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тому твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару по контрагенту ТзОВ «Укрміксі» за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій не є підставою для встановлення порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.02.2013 року у справі № К/9991/64514/11 за позовом ТзОВ «Комбікормовий завод «Феоніс».

Суд також звертає увагу на позицію Міністерства доходів і зборів України з цього питання, яка викладена у листі Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128. Міністерство доходів і зборів України визнає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно зауважень представника відповідача про не представлення позивачем документів, які б підтверджували взаємовідносини ТзОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» та ТзОВ «Узинський спиртовий завод» з метою оцінки відомостей, вказаних у видатковій накладній № РН-0000040 від 30.05.2012 року про її складення, суд зазначає таке.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Взаємовідносини ТзОВ «Торговий дім «Інтер Нафта» та ТзОВ «Узинський спиртовий завод» мають індивідуальний характер, та створюють правові наслідки лише для вказаних підприємств. ТзОВ «Колордрукпостач» в силу того, що не є учасником взаємовідносин з ТзОВ «Узинський спиртовий завод», не може володіти інформацією про такі.

Згідно з умовами договору поставка здійснювалася на умовах FСА (склад постачальника - 09161, Київська область, Білоцерківський район, с. Узин, вул. Маяковського, 2). Місцем складання видаткової накладної є місто Київ.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткова накладна повинна бути складена під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинна містити відомості про дату і місце її складання. Отже, законодавство не містить вимог щодо вказівки у видатковій накладній в графі «місце складання» на місце відвантаження чи місцезнаходження складу у якому перебуває товар. Така накладна може складатися після закінчення господарської операції за адресою місця знаходження постачальника - ТзОВ «Торговий дім «Інтер Нафта», а саме м. Київ.

Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на той факт, що представлені позивачем видаткові накладні по господарських операціях позивача з ТзОВ «Укрміксі» викликають сумнів щодо їх підписання уповноваженими особами, оскільки не розкривають інформації про осіб, що отримали товар. Представником відповідача не конкретизовано які саме документи, окрім наданих, повинні бути представлені, а також якою законодавчою нормою це передбачено. Представник відповідача обґрунтовуючи правомірність своїх доводів не пояснив, яким чином наявність цих документів вплине на реальність господарської операції та з яких підстав представник відповідача прийшов до такого висновку.

Факти поставки та отримання товарів позивачем підтверджуються відповідними первинними документами, відображенням придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Як вбачається з акту перевірки № 148/54/22-10/36501186 від 24.09.2013 року контролюючий орган не встановив жодних недоліків у заповненні наданих до перевірки видаткових накладних та вважав інформацію, яка міститься у них належною та достатньою.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його постачальниками не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

ТзОВ «Колордрукпостач» на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» 487,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000572210/4776 від 08 жовтня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12 травня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська