Ухвала

від 10.11.2015 по справі 813/1516/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 р. № 876/5625/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Волошин М.М.

представника позивача - Попадюк С.С.

представника відповідача - Гурняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

25.02.2014 ТОВ «Колордрукпостач» звернулося в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 № 0000572210/4776.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків податкового органу про нереальність господарських операцій ТОВ «Колордрукпостач» з ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» та ТОВ «Укрміксі», які викладені у акті перевірки від 24.09.2013 № 148/54/22-10/36501186, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, оскільки до перевірки було надано усі первинні документи, які підтверджують ці господарські операції та правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що під час проведення перевірки було використано матеріали перевірок контрагентів позивача ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» і ТОВ «Укрміксі» та встановлено відсутність у цих підприємств власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконання ними взятих на себе зобов'язань згідно укладених договорів з ТОВ «Колордрукпостач». Також, апелянт зазначає, що позивачем, при проведенні перевірки, на підтвердження господарських операцій з ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» був наданий договір поставки товару (компонент моторного палива альтернативний) від 29.05.2012 № 22-2/15/12-ИН, згідно п. 5.1 якого, поставка товару здійснюється на умовах FCA (склад постачальника - 09161, Київська обл., Білоцерцівський р-н, м. Узин, вул. Маяковського, 2). Проте, згідно ТТН товар переданий позивачу в с. Муроване Львівської області, а у видатковій накладні від 30.05.2012 № РН-0000040 місцем складення такої зазначено м. Київ. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що представлені позивачем видаткові накладні по господарських операціях ТОВ «Укрміксі» не містять інформації стосовно уповноваження довіреністю осіб на отримання ТМЦ.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 11.09.2013 по 17.09.2013 працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Колордрукпостач» з питань перевірки показників декларацій з ПДВ за травень, серпень 2012 року та з 01.01.2013 по 31.07.2013, результати якої оформлені актом від 24.09.2013 № 148/54/22-10/36501186 (а.с. 12-36 Т.1).

Згідно висновків цього акта, податковим органом встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, що призвело до заниження ПДВ в сумі 232225 грн, т.ч.: за червень 2012 року в сумі 25875 грн, за лютий 2013 року в сумі 55340 грн, березень 2013 року в сумі 51010 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що у травні 2012 року в позивача були взаємовідносини з ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» щодо поставки компонента моторного палива альтернативного (КМПА) на суму 155250 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 25875 грн, які у червні 2012 року віднесено до складу податкового кредиту. Проте, згідно системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПС України у ТОВ «Колордрукпостач» рахується розбіжність по податковому кредиту з ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» в сумі 25875 грн за рахунок відображення в системі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.05.2013 № 1614/22.9/37507634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» за період з 01.07.2011 по 31.03.2013». Згідно цього акта, вказане підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, його фінансово-господарська діяльність здійснюється поза межами правового поля.

Також під час перевірки встановлено, ТОВ «Колордрукпостач» мало господарські відносини з ТОВ «Укрміксі» щодо поставки витратних матеріалів для поліграфії в лютому 2013 року на суму 932040 грн (в т.ч. ПДВ - 155340 грн), в березні 2013 року на суму 306060 грн (в т.ч. ПДВ - 51010 грн). Суми ПДВ у відповідних податкових періодах позивачем віднесено до складу податкового кредиту з цього податку. Однак, згідно системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПС України у ТОВ «Колордрукпостач» рахується розбіжність по податковому кредиту з ТОВ «Укрміксі» за лютий 2013 року в сумі 155340 грн, за березень 2013 року в сумі 51010 грн за рахунок відображення в системі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2013 № 1242/22.10/38148281 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 по 28.02.2013». Згідно цього акта, вказане підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, у нього відсутні складські приміщення, транспортні засоби, устаткування, які необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім цього, податковий орган зазначив, що у позивача відсутні документи на транспортування розчинників, а саме відсутні товарно-транспортні накладні, документи на розвантаження, що є необхідними відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 № 0000572210/4776, яким ТОВ «Колордрукпостач» визначено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 348338 грн, у т.ч.: 232225 грн за основним платежем, 116113 грн штрафи (а.с. 37).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки реальність господарські операцій позивача з ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» та ТОВ «Укрміксі» підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011, врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку сплачених у ціні придбаного товару сум ПДВ є наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України, а також підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається із матеріалів перевірки, 29 травня 2012 року між ТОВ «ТД «Інтер нафта» (Постачальник) та ТОВ «Колордрукпостач» (Покупець) укладено договір постачання № 22-2/05/12-ИН, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором продати КМПА «Б» виробництва України (згідно ТУ У 24.6-30219014-009:2007), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити товар. Згідно з умовами договору поставка здійснюється на умовах FСА (склад постачальника - 09161, Київська область, Білоцерківський район, с. Узин, вул. Маяковського, 2), або на інших умовах, якщо це обумовлено Специфікацією до договору. Документальне оформлення передачі продукції від постачальника до покупця проводиться на підставі видаткової накладної (акта приймання-передачі) (а.с. 38-40 Т.1).

30.05.2012 ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» виписало позивачу податкову накладну № 32 про поставку 15 тонн КМПА «Б» на суму 155250 грн, в т.ч. ПДВ - 25875 грн (а.с. 42). Вказана податкова накладна, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, оформлена у відповідності до ст. 201 ПК України, що відповідачем не заперечується.

Факт сплати позивачем ПДВ в ціні придбаного товару, підтверджується банківською випискою (а.с. 222 Т.1).

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано видаткову накладну № РН-0000040 від 30.05.2012, згідно якої ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» поставило ТОВ «Колордрукпостач» товар на загальну суму 155250,00 грн, в т.ч. ПДВ - 25875 грн (а.с. 41). Вказана видаткова накладна зі сторони продавця підписана директором ОСОБА_4, а зі сторони позивача інженер-технологом ОСОБА_5 згідно довіреності від 30.05.2012 № 3005/1, копію якої позивачем також долучено до матеріалів справи (а.с. 223 Т.1).

Обставини перебування ОСОБА_5 у трудових правовідносинах з позивачем підтверджуються копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та наказами по підприємству від 01.09.2009 № 09/09/01-1, № 2009/09, з яких вбачається, що ОСОБА_5 з 01.09.2009 прийнятий на посаду інженер-технолога та його уповноважено відповідальним за прийняття-передачу ТМЦ Товариства та підписання відповідних документів (а.с. 186-188 Т.1).

Оскільки згідно умов договору, поставка товару здійснювалась на умовах FСА (Інкотермс 2010), тобто товар забирався Покупцем із визначеного Продавцем у договорі складу (09161, Київська область, Білоцерківський район, с. Узин, вул. Маяковського, 2), на підтвердження реальності вказаної господарської операції, позивачем надано ТТН від 30.05.2012 б/н (а.с. 43 Т.1), якою підтверджується факт перевезення КМПА «Б» в кількості 15 тонн з м. Узин (Київська область, ТДВ «Узинський цукровий комбінат») в с. Муроване (Львівська область), для чого позивачем було залучене автотранспортне підприємство - ТОВ «Транс-сервіс 1». Факт надання вказаних транспортних послуг підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) від 31.05.2012 № 18376 складеного між позивачем та ТОВ «Транс-сервіс 1» (а.с. 208 Т.1).

Придбаний позивачем товар, ним прийнято на склад відповідального зберігання в с. Муроване Львівської області, що підтверджується прибутковою накладною від 30.05.2012 № РН-0000040 складеною матеріально-відповідальною особою ОСОБА_5 (а.с. 187).

У с. Мурованому Пустомитівського району Львівської області, куди здійснювалась доставка та де зберігався товар, позивачем у ФОП ОСОБА_6 орендуються складські приміщення згідно договору № 1/2010 від 30.07.2010 з наступними доповненнями, копії яких та актів приймання-передачі нежитлових приміщень наявні у матеріалах справи (а.с. 234-240 Т.1).

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору постачання від 29.05.2012 № 22-2/05/12-ИН, якість товару має відповідати вимогам ТУ У 24.6-30219014-009:2007. Кількість товару, яка передається Покупцю визначається об'ємно-масовим методом за допомогу повіреного мірника заводу-виробника товару. Густина товару при цьому визначається лаборантом заводу-виробника товару і контролюється представником Покупця.

На підтвердження виконання цих умов договору, позивачем надано журнал обліку вимірів КМПА від 30.05.2012 та посвідчення якості від 30.05.2012 № 8, які видані ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (код - 00372536) (а.с. 44-45 Т.1).

Оскільки ТДВ «Узинський цукровий комбінат» не було стороною договору від 29.05.2012 № 22-2/05/12ИН, а податковим органом не проводилась звірка по цьому підприємству, з метою офіційного з'ясування обставин справи, судом апеляційної інстанції було скеровано вказаному Товариству запит від 15.10.2015 № К-2780/15, яким зобов'язано надати належним чином засвідченні копії первинних документів щодо спірних господарських операцій.

На виконання вимог суду, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» надало відповідь від 23.10.2015 № 111 та відповідні первинні документи, з яких вбачається, що КМПА, який 30.05.2012 був відпущений ТОВ «Колордрукпостач», вироблений ТДВ «Узинський цукровий комбінат». Відпуск товару для ТОВ «Колордрукпостач» здійснювався на підставі заявки ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» від 30.05.2012 № 63/05-ІН, довіреності від 17.05.2012 № 26 на отримання ТМЦ, а також видаткової накладної від 30.05.2012 № 476 складеної між ТОВ «ТД «Інтер-Нафта» та ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (а.с. 47-51 Т.2).

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Укрміксі», то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено завищення податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Укрміксі» за лютий 2013 року в сумі 155340 грн та за березень 2013 року в сумі 51010 грн. При цьому зазначено, що позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2013 року включено суму 77675 грн без наявності податкових накладних (а.с. 29-30 Т.1).

Однак, такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно наявної у матеріалах справи податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2013 року (а.с. 87-89 Т.1), які 19.03.2013 в електронній формі подані податковому органу (а.с. 93 Т.1), позивачем у лютому 2013 року податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТОВ «Укрміксі» (ІПН - 381482826555) задекларовано в сумі 77670 грн (а.с. 89 зворот Т.1). Вказана сума податкового кредиту, згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 року, сформована на підставі наступних податкових накладних по цьому контрагенту: № 394 від 19.02.2013 на суму ПДВ 9900 грн, № 485 від 22.02.2013 на суму ПДВ 43920 грн, № 486 від 22.02.2013 на суму ПДВ 11250 грн, № 616 від 28.02.2013 на суму ПДВ 12600 грн, тобто загальна сума ПДВ становить 77670 грн (а.с. 90-92 Т.1).

При цьому, безпідставними є посилання відповідача у акті перевірки на те, що позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2013 року включено суму 77675 грн без наявності податкових накладних, оскільки з самого ж акта перевірки вбачається, що усі зазначені вище податкові накладні досліджувались під час проведення перевірки (а.с. 29-30 Т.1) та такі наявні у матеріалах справи (а.с. 50, 52, 54, 56 Т.1).

Отже, враховуючи дані задекларованого позивачем податкового кредиту з ПДВ по цьому контрагенту за лютий 2013 року в сумі 77670 грн, він не міг завищити цей податковий кредит на суму 155340 грн, так як ця сума ним не декларувалась та є рівно вдвічі більшою від задекларованої.

Аналогічним чином не відповідають фактичним обставинам справи висновки податкового органу про завищення позивачем по цьому контрагенту податкового кредиту за березень 2013 року в сумі 51010 грн, оскільки з наявної у матеріалах справи податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2013 року (а.с. 112-117 Т.1), які 16.04.2013 в електронній формі подані податковому органу (а.с. 110-111 Т.1), вбачається, що позивачем у березні 2013 року податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТОВ «Укрміксі» (ІПН - 381482826555) задекларовано в сумі 36654 грн (а.с. 89 зворот Т.1). Вказана сума податкового кредиту, згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2012 року, сформована на підставі наступних податкових накладних по цьому контрагенту: № 399 від 20.03.2013 на суму ПДВ 9450 грн, № 459 від 22.03.2013 на суму ПДВ 9916 грн, № 470 від 25.03.2013 на суму ПДВ 9000 грн, № 523 від 27.03.2013 на суму ПДВ 8288 грн, тобто загальна сума ПДВ становить 36654 грн (а.с. 123-124 Т.1).

Представник відповідача у судовому засіданні не зміг пояснити суду апеляційної інстанції причини виникнення цієї розбіжності, а подані ним додаткові письмові пояснення від 29.10.2015 № 16649/13-07-22-01-07 відповіді на це питання не дають.

Перевіряючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «Укрміксі», суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що з вказаним контрагентом ТОВ «Колордрукпостач» (Покупець) 08.01.2013 уклало договір поставки № 002/13, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар - витратні матеріали для поліграфії (розчинники). Постачальник поставляє товар на умовах згідно «Інкотермс - 2010р.». Підтвердженням поставки є належно оформлена видаткова накладна. Відповідальною за поставку товару є сторона, яка бере на себе такий обов'язок за попередньою домовленістю обох сторін. За домовленістю обох сторін товар може бути поставлено постачальником безпосередньо третій особі, вказаній покупцем. Датою поставки/отриманням партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця. Видаткова накладна є основним документом, який підтверджує факт приймання-передачі поставленої партії товару постачальником покупцеві. (аркуші справи 46-48).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано видаткові накладні про поставку йому від ТОВ «Укрміксі» товару (етилацетату, етоксіпропанолу, розчиннику флексографічного друку), а саме: № 19/02-04 від 19.02.2013, № 22/02-03 від 22.02.2013, № 22/02-04 від 22.02.2013, № 28/02-04 від 28.02.2013, № 20/03-11 від 20.03.2013, № 22/03-08 від 22.03.2013, № 25/03-13 від 25.03.2013, № 27/03-05 від 27.03.2013, (а.с. 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 65 Т.1).

На виконання вказаного договору постачальником для позивача виписано податкові накладні № 394 від 19.02.2013, № 485 від 22.02.2013, № 486 від 22.02.2013, № 616 від 28.02.2013, № 399 від 20.03.2013, № 459 від 22.03.2013, № 470 від 25.03.2013, № 523 від 27.03.2013 року (а.с. 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 66 Т.1) на підставі яких позивачем у лютому та березні 2013 року сформовано податковий кредит з ПДВ.

Оплата придбаного товару частково здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Укрміксі», що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (а.с. 209-219), а частково шляхом перерахування коштів на рахунок ПП «БК Аструм» (а.с. 220 Т.1) на підставі договору переуступки боргу від 01.04.2013 № 01-04 (а.с. 221 Т.1).

Зберігання придбаного у ТОВ «Укрміксі» товару, позивачем здійснювалось у складському приміщенні по вул. Червоногвардійській, 8 у м. Києві на підставі договору зберігання від 05.02.2013 № 08-02 укладеного з ПП «Дизайн Полідрук» (а.с. 156-157 Т.1). Передача товару здійснювалась згідно актів приймання-передачі товару (а.с. 189-196).

Факт оприбуткування придбаного позивачем товару на складі у м. Києві підтверджується також наявними у справі копіями прибуткових накладних, які складені матеріально-відповідальною особою ОСОБА_5 (а.с. 198-208 Т.1)

Придбаний у ТОВ «Укрміксі» товар, в подальшому був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізовано подальшим покупцям ТОВ «ВТК «Еврика», ПП «Дизайн Полідрук», про що свідчать копії: видаткових накладних № 2283 від 28.02.2013, № 3291 від 29.03.2013, № 4293 від 29.04.2013, № 4303 від 30.04.2013, № 4307 від 30.04.2013, № 2305 від 27.05.2013, № 5313 від 31.05.2013, податкових накладних № 20 від 28.02.2013, № 23 від 29.03.2013, № 36 від 29.04.2013, № 43 від 30.04.2013, № 38 від 30.04.2013, № 16 від 27.05.2013, № 26 від 31.05.2013; копії договорів № 09/08/06-1 від 08.08.2009, № 31-07/2009 від 31.07.2009, № 08-02 від 05.02.2013 (а.с. 135-157 Т.1).

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та ТОВ «ТД «Інтер нафта», ТОВ «Укрміксі» мають реальний характер та підтверджуються належним чином оформленими первинними документа характерними для такого виду правовідносин. Вказані контрагенти під час здійснення господарських операцій були зареєстровані в установленому порядку платниками ПДВ.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ з огляду на не можливість проведення зустрічної звірки контрагентів, оскільки зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку (позивача) права на відшкодування податку на додану вартість, оскільки останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарської операції, які викладені у висновках актах про неможливість проведення зустрічної звірки.

Суд зазначає, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року у справі № 813/3121/13-а, яка не оскаржена та набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва про проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 по 28.02.2013; визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо відображення в акті пеервірки від 03.04.2013 № 1242/22.10/38148281 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» з метою підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2012 по 28.02.2013 в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Безпідставними є і посилання апелянта на не представлення позивачем документів транспортування товару придбаного у ТОВ «Укрміксі», оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, на вимоги яких покликається відповідач у акті перевірки, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тому твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару по контрагенту ТОВ «Укрміксі» за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій не є підставою для встановлення порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Зазначену позицію висловило і Міністерство доходів і зборів України з цього питання, яка викладена у листі від 19.09.2013 за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 де зазначено, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на той факт, що представлені позивачем видаткові накладні по господарських операціях позивача з ТОВ «Укрміксі» викликають сумнів щодо їх підписання уповноваженими особами, оскільки не розкривають інформації про осіб, що отримали товар. Представником відповідача не конкретизовано які саме документи, окрім наданих, повинні бути представлені, а також якою законодавчою нормою це передбачено. Представник відповідача обґрунтовуючи правомірність своїх доводів не пояснив, яким чином наявність цих документів вплине на реальність господарської операції та з яких підстав представник відповідача прийшов до такого висновку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року у справі № 813/1516/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 13.11.2015.