Рішення

від 29.04.2014 по справі 917/173/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2014 р. Справа №917/173/14

за позовом Фермерського господарства «Крупка», вул.Леніна,36,с. Новий Тагамлик, Машівський район, Полтавська область,39432

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС», вул. 60-річчя Жовтня,5-А, м. Карлівка, Карлівский район, Полтавська область, 39500

про стягнення 22 357,32 грн. збитків

Суддя Солодюк О.В.

Представники сторін:

від позивача: Головко І.І., дов. в протоколі, засн. Крупка Л.Г., паспорт в протоколі

від відповідача: Позняк С.М., дов. в протоколі

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення 22 357,32 грн. збитків.

Представники позивача на вимогах наполягають.

Відповідач у відзиві позов не визнає, посилаючись на те, що ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» здійснювало користування земельними ділянками на правах оренди на підставі договорів оренди землі.

На момент реєстрації договорів оренди землі між власниками земельних ділянок та ФГ «Крупка», вищевказані земельні ділянки були в обробітку ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС», як незавершене виробництво.

Відповідач також зазначив, що на момент розгляду даної справи і на момент реєстрації договорів оренди землі, укладених між власниками земельних ділянок та ФГ «Крупка», договори оренди землі між ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» та Машівською районною державною адміністрацією Полтавської області, а саме договір оренди землі від 12.04.2005 року, який зареєстрований 12.04.2005 року в Машівському РВ ПРФ ДП «Центр ДЗК» за № 040555800002, та договір оренди землі від 06.07.2011 року, який зареєстрований 08.02.2012 року у Відділі Держкомзему у Машівському районі за № 532300004000621, не розірвані, не визнанні недійсними чи нікчемними, тобто, вищевказані договори оренди землі мають юридичну силу та зареєстровані в органі державної реєстрації, про що є відповідна відмітка в договорах.

Згідно ч.3 ст.69 ГПК України строк вирішення спору продовжено.

В судовому засіданні 29.04.14р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

02 квітня 2013 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.32) - земельну ділянку площею 5,2836 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5323084400:00:003:0054.

04 квітня 2013 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.31) - земельну ділянку площею 4,224 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5323084400:00:005:0073.

08 квітня 2013 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.30) - земельну ділянку площею 5,286 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5323084400:00:003:0053.

Право власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (а.с.33-35).

10 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та позивачем, ОСОБА_5 та позивачем , ОСОБА_6 та позивачем було укладено договори оренди землі строком на 10 років (а.с. 21-26), згідно яких ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 надали, а позивач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки (акти прийому-передачі земельних ділянок в мат. справи, а.с.27-29). Вищезазначені договори оренди зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.36-38).

10 квітня 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись з заявами до ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» з проханням повернути земельні ділянки, якими користується ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» (а.с.44-46).

Позивач зазначає, що звернення вищезазначених громадян відповідач проігнорував і не повернув землі зазначеним особам (а.с.48-50), тим самим порушив їх право на власність. В свою чергу, як зазначає позивач, відповідач продовжував використовувати землі та отримувати прибутки від незаконного користування земельними ділянками.

Позивач також зазначив, що він, маючи договори на оренду землі, але не отримавши в користування земельні ділянки та не маючи ніякого прибутку, так як землі йому не були повернуті, відповідно до умов договору кожному орендодавцеві сплатив грошові кошти у розмірі 8% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки по 7452 грн. 44 коп., що підтверджується видатковими касовими ордерами (а.с. 40-41).

Позивач зазначає, що внаслідок недобросовісних дій відповідача йому нанесені матеріальні збитки на загальну суму 22357 грн. 32 коп.

Таким чином, як стверджує позивач, відповідач користується спірними земельними ділянками без достатніх правових підстав, і навіть в порушення спірного Договору оренди землі.

Посилаючись на ст. 17 ЗУ «Про оренду землі», п. 20 договору оренди землі, позивач зазначив, що спірні земельні ділянки не були передані в користування ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС», оскільки після державної реєстрації договорів, власниками ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельні ділянки відповідно до договору оренди землі були передані в користування в Фермерське господарство «Крупка».

З посиланням на ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України позивач зазначив, що йому завдано збитків в сумі 22357 грн. 32 коп., які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач користується спірними земельними ділянками на підставі договорів оренди землі від 12.04.2005р. та від 06.07.2011р., укладених відповідачем з Машівською районною державною адміністрацією Полтавської області (а.с. 60 - 66). Строк дії договорів не закінчено. Договори оренди землі за згодою сторін або в судовому порядку не розірвано.

За таких обставин, посилання позивача на те, що відповідач користується спірними земельними ділянками без достатніх правових підстав, суд вважає безпідставним.

З матеріалів справи також вбачається, що 10 квітня 2013 року, а саме, в день підписання договорів оренди землі між позивачем та ОСОБА_4, позивачем та ОСОБА_5, позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись з заявами до ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» з проханням повернути земельні ділянки, якими користується ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС».

Таким чином, на момент підписання договорів оренди землі від 10.04.2013 року, орендодавці (власники земельних ділянок) - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не володіли спірними земельними ділянками.

Позивач у позові також зазначив, що звернення вищезазначених громадян відповідач проігнорував і не повернув землі зазначеним особам, тим самим порушив їх право на власність. Позивач також зазначив, що відповідач продовжував використовувати землі та отримувати прибутки від незаконного користування земельними ділянками.

Таким чином, позивач зазначає про порушення відповідачем прав ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які станом на 10.04.2013 р. фактично не володіли земельними ділянками, але, не вирішивши питання про повернення земельних ділянок у власне володіння, підписали договори оренди цих ділянок із позивачем.

Позивач також у позові зазначив, що він, маючи договори на оренду землі, але не отримавши в користування земельні ділянки, та не маючи ніякого прибутку, відповідно до умов договорів оренди, сплатив грошові кошти орендодавцям в сумі 22357 грн. 32 коп.

Тобто, позивач сам підтвердив, що умови договорів оренди землі від 10.04.2013 р. щодо фактичної передачі земельних ділянок фізичними особами - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 позивачу не виконані, оскільки земельними ділянками станом на 10.04.2013 року користувався відповідач.

Позивач зазначає, що внаслідок недобросовісних дій відповідача йому нанесені матеріальні збитки на загальну суму 22357 грн. 32 коп.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), завдання майнової (матеріальної шкоди) є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Статтею 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми , що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Враховуючи те, що поведінка відповідача не є протиправною (він користується спірними земельними ділянками на підставі договорів оренди землі від 12.04.2005 р. та від 06.07.2011р., строк дії яких не закінчено і договори за згодою сторін або в судовому порядку не розірвано), з урахуванням того, що фізичним особам - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було відомо про те, що станом на 10.04.2013 р. земельними ділянками фактично користується відповідач, підписали договори оренди землі з позивачем і отримали від позивача грошові кошти в сумі 22357 грн. 32 коп., суд дійшов висновку, що вина відповідача у понесенні позивачем витрат в сумі 22357 грн. 32 коп. відсутня, а отже, в діях відповідача і відсутній склад цивільного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 22 357,32 грн. збитків безпідставні, необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Солодюк О.В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 квітня 2014 року.

Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому cm. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному cm. 93 ГПК України.