Постанова

від 26.06.2014 по справі 917/173/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа № 917/173/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Камишева Л.М. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - засновник ОСОБА_1 (паспорт Серія НОМЕР_1 від 16.02.2000 р.), Головко І.І. (довіреність б/н від 12.03.2014 р.);

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1305П/1-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29 квітня 2014 року у справі № 917/173/14

за позовом Фермерського господарства "Крупка", с. Тагамлик Машівського району Полтавської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС", м. Карлівка Полтавської області;

про стягнення 22357,32 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року позивач - ФГ "Крупка" звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" про стягнення з відповідача на користь позивача 22357,32 грн. збитків, спричинених незаконним використанням земельних ділянок, отриманих в оренду на підставі договорів оренди землі від 10.04.2014 р., укладених з власниками цих земельних ділянок - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.04.2014 р. у справі № 917/173/14 (суддя Солодюк О.В.) в позові відмовлено, з посиланням на недоведеність вини відповідача у понесенні позивачем збитків на суму 22357,32 грн. та відсутністю складу цивільного правопорушення.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Посилається на незаконне користування відповідачем спірними земельними ділянками, які були надані йому в оренду попереднім власником (Машівською районною державною адміністрацією Полтавської області) після набуття права власності на зазначені земельні ділянки новими власниками (ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.06.2014 р.

Представники позивача в судовому засіданні 17.06.2014 р. підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 4697 від 16.06.2014 р.) не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просив відмовити у задоволенні скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що користується спірними земельними ділянками на підставі укладених з Машівською районною державною адміністрацією Полтавської області договорів оренди землі від 12.04.2005 р. та від 16.07.2011 р., які не були розірвані. На момент набуття права власності на спірні земельні ділянки новими власниками вказані землі були в обробітку відповідача як незавершене виробництво.

Представник відповідача в судове засідання 17.06.2014 р. не з'явився, про причину неявки суд не сповістив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.05.2014 р. № 006730/2, яке повернулось до суду 10.06.2014 р. та було долучено до матеріалів справи.

Враховуючи наявність відзиву представника відповідача в матеріалах справи, а також те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку, що неприбуття представника відповідача в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, та визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Машівською районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавцем) та ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" (орендарем) був укладений договір оренди землі від 12.04.2005 р., який зареєстрований в Машівському районному центрі державного земельного кадастру 12.04.2005 р., про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040555800002 (а.с. 60 - 63).

Згідно умов цього договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування (на 5 років) земельну ділянку, яка знаходиться на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області, загальною площею 102,61 га, в т.ч. ріллі 102,61 га невитребуваних паїв, для вирощування сільгоспкультур.

25.12.2009 р. сторони уклали Угоду про внесення змін до договору оренди землі від 12.04.2005 р., якою було продовжено термін дії договору від 12.04.2005 р. на 10 років (а.с. 59).

Також між Машівською районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавцем) та ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" (орендарем) був укладений договір оренди землі від 06.07.2011 р., який зареєстрований в Машівському районному центрі державного земельного кадастру 12.04.2005 р., про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 532300004000621 (а.с. 65 - 66).

Відповідно до умов вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування (на 10 років) земельну ділянку, яка знаходиться на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області, загальною площею 4,2240 га, в т.ч. ріллі 4,2240 га невитребуваного паю, для сільськогосподарського використання.

02.04.2013 р. ОСОБА_5 набула право власності на земельну ділянку площею 5,2836 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5323084400:00:003:0054, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.04.2013 р. (а.с. 32).

04.04.2013 р. ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку площею 4,224 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5323084400:00:005:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.04.2013 р. (а.с. 31).

08.04.2013 р. ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку площею 5,286 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5323084400:00:003:0053, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.04.2013 р. (а.с. 30).

Право власності ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (а.с. 33-35).

Позивач 10.04.2013 р. уклав договори оренди землі з новими власниками земельних ділянок, а саме: з ОСОБА_4 - договір оренди землі від 10.04.2013 р. на земельну ділянку загальною площею 4.2240 га, в т.ч. ріллі 4.2240 га (а.с. 21-22), з ОСОБА_3 - договір оренди землі від 10.04.2013 р. на земельну ділянку загальною площею 5.2855 га, в т.ч. ріллі 5.2855 га (а.с. 23-24), та з ОСОБА_5 - договір оренди землі від 10.04.2013 р. на земельну ділянку загальною площею 5.2855 га, в т.ч. ріллі 5.2855 га (а.с. 25-26). Ці договори 18.04.2013 р. були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 1771128, № 1772471 та № 1774385 відповідно (а.с. 36-38).

Згідно умов вказаних договорів, в оренду позивачу передаються у строкове платне користування на 10 років земельні ділянки, які знаходяться на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок складає 93.155.52 грн.

В п. 9, 11 договорів оренди землі від 10.04.2013 р. сторони визначили розмір та порядок внесення орендної плати, а саме: орендна плата становить 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (в грошовій формі гривна) та вноситься з 01.03. по 01.12 кожен рік.

Відповідно до п. 20 зазначених договорів оренди землі від 10.04.2013 р., передача земельних ділянок орендарю здійснюється протягом тижня з моменту державної реєстрації цих договорів оренди за актом приймання-передачі.

На виконання п. 20 договорів оренди землі від 10.04.2013 р. сторонами були підписані акти прийому-передачі земельних ділянок від 10.04.2013 р. (а.с.27-29).

Керуючись положеннями п. 9, 11 договорів оренди землі від 10.04.2013 р., позивач сплатив орендодавцям оренду плату в розмірі 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7452,44 грн., на загальну суму 22357,32 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 04.04.2013 р., від 17.09.2013 р. та від 04.12.2013 р. (а.с. 40-41).

Власники спірних земельних ділянок, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, 10.04.2013 р. звернулись до ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" з заявами, в яких просили повернути орендовані ним земельні ділянки, у зв'язку зі зміною власників цих ділянок (а.с. 44-46).

Відповідачем земельні ділянки новим власникам повернуті не були.

31.12.2013 р. на адресу відповідача надійшла претензія позивача з вимогою про сплату заборгованості за користування земельними ділянками.

У відповіді на претензію позивача від 13.01.2014 р. вих. № 2 відповідач запропонував позивачу надати обґрунтування вимог, зазначених в претензії та розрахунок суми претензії (а.с. 57).

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем його права власності на спірні земельні ділянки, звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 22357,32 грн. збитків, спричинених незаконним використанням земельних ділянок, у задоволенні якого було відмовлено судом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність вини відповідача у понесенні позивачем збитків на суму 22357,32 грн. та відсутність складу цивільного правопорушення, зважаючи на таке.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдані збитки (майнову шкоду) визначені в ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Складовими елементами цивільного правопорушення є: 1) протиправна поведінка завдавача шкоди; 2) настання шкоди; 3) причинний зв'язок між двома першими елементами; 4) вина завдавача шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

При цьому вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

В обґрунтування протиправності поведінки відповідача позивач посилається на те, що внаслідок недобросовісних дій відповідача, а саме: користування спірними земельними ділянками без достатніх правових підстав, позивачу завдано матеріальні збитки на суму 22357,32 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач користується спірними земельними ділянками на підставі договорів оренди землі від 12.04.2005 р. (із змінами, внесеними угодою від 25.12.2009 р.) та від 06.07.2011 р., укладених з Машівською районною державною адміністрацією Полтавської області, яка була власником цих земельних ділянок до квітня 2013 року (а.с. 60 - 66).

В матеріалах справи відсутні докази розірвання цих договорів або визнання їх недійсними. Тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції вказані договори були чинними.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначає представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та підтвердив представник апелянта в судовому засіданні, на момент набуття права власності на спірні земельні ділянки новими власниками спірні земельні ділянки були в обробітку відповідача як незавершене виробництво.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на те, що відповідач користується спірними земельними ділянками без достатніх правових підстав.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на момент укладення договорів оренди землі (10.04.2013 р.) з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, орендодавці не володіли спірними земельними ділянками, що підтверджується їх заявами до ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" від 10.04.2013 р. про повернення орендованих ним земельних ділянок (а.с. 44-46).

Таким чином, орендодавці (ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3), уклали з позивачем договори оренди спірних земельних ділянок не зважаючи на те, що земельні ділянки знаходились у володінні та користуванні відповідача.

Отже, твердження позивача про те, що дії саме відповідача призвели до понесення позивачем збитків не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено наявність протиправної поведінки в діях відповідача, наявність причинного зв'язку між діями відповідача та шкодою, яка завдана позивачу, також позивачем не доведена.

На підставі зазначеного колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, яку отримав позивач, а тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 22357,32 грн. збитків необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 29.04.2014 р. у справі № 917/173/14 було прийняте при повному з'ясуванні обставин, які мають значення для вирішення справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.04.2014 р. у справі № 917/173/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.06.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Тихий П.В.