Ухвала

від 25.03.2014 по справі 0426/13745/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3241/14 Справа № 0426/13745/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Доповідач - Красвітна Т.П. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року м. Дніпропетровськ

25 березня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.

суддів: Михайловської С.Ю., Пономарь З.М.,

при секретарі Безверхому О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі Приватного підприємства "Таврія" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства "Таврія" до ОСОБА_2, Фермерського господарства "Скорук Максим Анатолійович", Управління Держземаганства у Нікопольському районі Дніпропетровської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська обласна земельна агенція", про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації, визнання продовженим договору оренди землі, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів посилаючись на те, що 08 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір оренди належної відповідачці земельної ділянки площею 7,4308 га, з терміном дії на п'ять років. Ні в день закінчення строку дії договору, ні протягом місяця після цього, відповідач не направив заперечення проти його поновлення, а тому договір оренди земельної ділянки вважається поновленим на той же строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором. Незважаючи на це, відповідачка уклала договір оренди земельної ділянки з фермерським господарством "Скорук М.А." Позивач наголошує, що земельна ділянка відповідачки знаходиться в загальному масиві, який використовувало ПП "Таврія", її межі не визначені та не встановлені. Позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений відповідачем з ФГ "Скорук М.А.", як такий, що не відповідає ч.4 ст.15 Закону України "Про оренду землі" та скасувати його державну реєстрацію; визнати пролонгованим договір оренди земельної ділянки, укладений відповідачем 08 лютого 2007 року з ПП "Таврія", та зобов'язати відповідачку укласти з ним додаткову угоду, передбачену ст. 33 вказаного закону.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство "Таврія" посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не знаходить передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З наведених норм вбачається, що власник майна має право вільно розпоряджатися своїм майном, продавати його іншим особам, укладати інші угоди, при цьому самостійно обирати покупця чи орендаря (наймача) свого майна, вільно укладати з ним договір, визначати умови цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №166563 виданого у березні 2006 року, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 7,4308 га, розташована у АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

08 лютого 2007 року між сторонами було укладено договір оренди даної земельної ділянки терміном на п'ять років, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області 23 березня 2007 року, із закінченням дії договору через п'ять років, тобто 23 березня 2012 року (а.с.4).

По закінченню строку дії вказаного договору сторони не обговорювали питання про його поновлення, оскільки до цього ОСОБА_2 неодноразово попереджала ПП "Таврія" про небажання продовжувати договір оренди земельної ділянки.

26 березня 2012 року ОСОБА_2 уклала з ФГ "Скорук М.А." договір оренди земельної ділянки, який 27 жовтня 2012 року був зареєстрований відділом Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області (а.с.57-58).

Встановивши зазначені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка відповідачки знаходиться в загальному масиві, який використовувало ПП "Таврія", її межі не визначені та не встановлені, спростовується матеріалами справи, а саме тим, що ще в березні 2006 року, тобто до укладення з ПП "Таврія" договору оренди земельної ділянки, відповідачка отримала державний акт на право власності на землю, і, таким чином, стала власником конкретної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з виділенням та фіксацією на місцевості меж.

Крім того, у березні 2012 року землевпорядником за вимогою землевласника ОСОБА_2 було проведено відновлення та узгодження меж вказаної земельної ділянки, про що свідчить акт від 12 березня 2012 року (а.с.72).

Посилання апеляційної скарги на передбачене ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, не є підставою для скасування рішення, оскільки положення вказаного закону не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, враховуючи при цьому положення ст.6, ч. 3 ст.203, ст.ст.316, 317, 319, 321, 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його при наявності вільного волевиявлення особи; непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

Не можна взяти до уваги посилання апелянта на те, що протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі ОСОБА_2 не надсилала на адресу ПП «Таврія» листа-повідомлення про заперечення у його поновленні, оскільки в матеріалах справи існують копії службових записок ОСОБА_4 на ім"я директора ПП „Таврія" Москаленко від 14.11.2011 року та 11.07.2011 року, в яких вона повідомляє про те, що 18-19 пайовиків, серед яких і ОСОБА_2, відмовились від укладання договорів оренди з ПП „Таврія", посилаючись на те, що вони мають намір укласти договір оренди своїх земельних ділянок з іншою особою (а.с.35, 99).

Крім того ОСОБА_2 не мала наміру на продовження договору оренди з ПП „Таврія", що підтверджується відповідною заявою-попередженням, яке заздалегідь було направлено орендодавцем на адресу ПП „Таврія" (а.с.56).

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимоги закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Таврія"- відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді