Рішення

від 13.05.2014 по справі 904/2084/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.14 Справа № 904/2084/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс-2007", м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 373105, 92 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Лівчинська Я.С. - представник за дов. № 08 від 31.03.14

від відповідача: Доленчук С.В. - представник за дов. № 67 від 01.01.14

Сивушенко Є.М. - представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полюс-2007» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення основного боргу у розмірі 363000 грн., пені у сумі 8712 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1393, 92 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, покладених на нього згідно договору на придбання дизель-генераторів № ПР/Е-131737/НЮ від 20.12.2013, в частині сплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.04.2014.

Ухвалою від 28.04.2014 розгляд справи відкладено на 12.05.2014.

12.05.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив від 12.05.2014 № ЕЮ-03/544, в якому він підтвердив існування боргу перед позивачем у розмірі 363000 грн. та зазначив, що на його думку, позовні вимоги щодо сплати штрафних санкцій мають бути зменшені з наступних підстав. Позивачем при розрахунку пені допущено помилку, а саме, застосовано облікову ставку НБУ у розмірі 9%, тоді як згідно постанови Правління НБУ № 315 від 09.08.2013 у період з 13.08.2013 по 14.04.2014 облікова ставка НБУ становила 6, 5 %. Також, відповідач зазначає, що сплата санкцій призведе до погіршення фінансового результату відповідача.

У судовому засіданні 12.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2013 між Товариством зо обмеженою відповідальністю «Полюс-2007» (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір на придбання дизель-генераторів № ПР/Е-131737/НЮ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 4 кварталі 2013 поставити товар (Електроагрегат дизельний АД - 100) покупцю відповідно до специфікації № 1, покупець прийняти і оплатити цей товар.

Згідно з п. 4.1 договору кількість та асортимент товару визначено у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта прийому-передачі товару обома сторонами договору (п. 5.2 договору).

Пунктом 7.3 договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 7.4 договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару, оформленого належним чином.

Згідно з п. 8.5 договору підтвердженням про одержання товару покупцем є акт здачі-приймання товару, оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін.

Позивач, у відповідності зі специфікацією № 1 на поставку товару до договору (арк. с. 12), поставив, а відповідач прийняв, на підставі довіреності від 25.12.2013 № 227 (арк. с. 17), товар відповідно до видаткової накладної № РН-0000041 від 25.12.2013 на суму 363000 грн. та акту прийому-передачі товару від 25.12.2013 (арк. с. 14-15). Також, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 25.12.2013 № СФ-0000066 на вищезазначену суму (арк. с. 13).

Відповідач поставлений товар не сплатив, у зв'яжу з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 363000 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою видатковою накладною та актом прийому-передачі та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 363000 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 363000 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 8712 грн. за період з 12.02.2014 по 31.03.2014.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 11.2 договору покупець за даним договором несе таку відповідальність: у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково в сумі 6969, 60 грн., оскільки позивачем при розрахунку розміру пені неправильно визначено ставку Національного банку України, оскільки з 13.08.2013 відповідно до Постанови правління Національного банку України від 09.08.2013 № 315 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» облікова ставка НБУ встановлена на рівні 6,5 %.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних у сумі 1393, 92 грн. за період з 12.02.2014 по 31.03.2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу у повному обсязі у сумі 1393, 92 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 7427, 27 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI з грудня 2013 встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 218 грн. Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, позивач повинен був сплатити суму судового збору у сумі 7462, 12 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, зайво сплачений судовий збір у розмірі 0, 88 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600. м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс-2007» (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 7, код ЄДРПОУ 34563172) основний борг у розмірі 363000 грн. (триста шістдесят три тисячі грн.), пеню у сумі 6969, 60 грн. (шість тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 60 к.), три відсотки річних у розмірі 1393, 92 грн. (одна тисяча триста дев'яносто три грн. 92 к.) та 7427, 27 грн. (сім тисяч чотириста двадцять сім грн. 27 к.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", видати ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Полюс-2007» (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 7, код ЄДРПОУ 34563172) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 0, 88 грн. (вісімдесят вісім копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.05.2014

Суддя В.І. Ярошенко