Ухвала

від 31.03.2014 по справі 2а-1162/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/9991/8082/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донець ЛТД»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2а-1162/10/2370

за позовом Державної податкової інспекції у м.Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донець ЛТД»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Донець ЛТД» податковий борг в сумі 679,59 грн.

ТОВ «Донець ЛТД» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до складу податкового боргу в сумі 679,59 грн. увійшли податкові зобов'язання зі штрафних санкцій, застосованих до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.06.2009 № 0019351501/0, від 19.08.2009 № 0021841501/0, від 03.12.2009 № 0033251501/0 та від 17.02.2010 № 0001751501.

Вказані податкові зобов'язання вважаються узгодженими відповідачем, але не були ним сплачені у встановлені строки, у зв'язку з чим податковий орган виконав передбачені п. 6.2 ст. 6 Закону вимоги і виставив відповідачеві податкові вимоги, а через неможливість їх вручення - розмістив податкові вимоги на дошці податкових оголошень.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закону) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до абз. 4 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Таким чином, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Враховуючи, що після узгодження податкових зобов'язань у відповідача виник обов'язок їх сплатити у встановлений законом строк і за закінченням такого строку узгоджені податкові зобов'язання стали податковим боргом, зважаючи на факт несплати відповідачем податкового боргу, надіслання (вручення у порядку абз. 4 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону) контролюючим органом першої та другої податкових вимог, позов про стягнення такого боргу задоволено обґрунтовано.

Положення статті 250 Господарського кодексу України, на порушення якої судами вказує відповідач в касаційній скарзі, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, з огляду на таке.

Законом України з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи нарахування та сплату пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 1.5 статті 1 вказаного Закону штрафна санкція (штраф) визначається, як плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до пункту 17.1. статті 17 цього Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Таким чином, штрафна санкція, яка накладається на платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, застосовується виключно у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ.

Відповідно до п. 17.3. ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, штрафні санкції, застосовані до платника податків за порушення податкового законодавства шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, яке виходячи із вимог п. 1.9 Закону є повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, належать до податкових зобов'язань - зобов'язань платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донець ЛТД» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун