Ухвала

від 14.04.2014 по справі 2а-16051/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/11112/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011

у справі № 2а-16051/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Л.»,

третя особа : Державний реєстратор Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації

про припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі мі.Києва звернулася з позовом про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Л.».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011, у задоволенні позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст.ст. 19 , 67 Конституції України , ст. 110 Цивільного кодексу України , ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» , ст.ст. 238, 239, 247 Господарського кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час виникнення спірних відносин визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ .

Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

У Господарському кодексі України вживаються терміни «скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання», «припинення діяльності суб'єкта господарювання». Водночас ст. 104 Цивільного кодексу України вживає термін «припинення юридичної особи». Термін «припинення юридичної особи» вживається також у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» .

Утім, всі зазначені вище нормативно-правові акти (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ч. 2 ст. 104 , ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України , ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України ) пов'язують момент припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання).

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби могли звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання у випадках, коли діяли на реалізацію своєї владної компетенції.

Державні органи згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція органів державної податкової служби поширювалась на відносини у сфері оподаткування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст.ст. 38, 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» 15.05.2003 № 755-I V , а лише в тих, коли діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Позивач підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи визначив ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV - визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, вказуючи на те, що засновник підприємства не має стосунку до його фінансово-господарської діяльності, яка спрямована на завдання шкоди економічним інтересам держави. Крім того, посилався на ч. 1 ст. 247 Господарського кодексу України, згідно з якою у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Враховуючи те, що позивач не довів в судах попередніх інстанцій наведені ним обставини, зокрема, не надав доказів неподання відповідачем протягом року податкових декларацій, документів фінансової звітності та здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «К.М.Л.» діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, суди попередніх інстанцій з урахуванням вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України дійшли правильного висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позову.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло